www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Правові аспекти виробництва експортної сільськогосподарської продукції в Україні
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Правові аспекти виробництва експортної сільськогосподарської продукції в Україні

Л.І. Полюхович

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА ЕКСПОРТНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

   Досліджуються окремі правові аспекти виробництва експортної сільськогосподарської продукції в Україні у контексті вимог Світової організації торгівлі та визначаються правові засоби збільшення обсягів експорту та оптимізаціїйого структури.
   Правові аспекти, конкурентоспроможність, сільськогосподарська продукція, зовнішньоекономічна діяльність, експорт, Світова організація торгівлі.
   Членство України у Світовій Організації Торгівлі (далі - СОТ) та інших міжнародних організаціях спонукає підвищувати конкурентоспроможність вітчизняної продукції не лише на внутрішньому, але й на світовому ринках. Неспроможність українських товаровиробників експортувати вироблену ними продукцію нівелює значимість інтеграції України у міжнародні об’єднання. В таких умовах зникає необхідність йти на певні поступки, передбачені міжнародними угодами, оскільки першочергова мета інтеграції - покращення умов експорту вітчизняної продукції, захист українського виробника від недружніх дій з боку інших держав у зовнішньоекономічній діяльності. Зокрема, важливо підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських товаровиробників, що зумовить економічне зростання як держави, так і самих суб’єктів аграрного господарювання, та забезпечить виробництво сільськогосподарської продукції, яка зможе конкурувати з аналогами провідних товаровиробників світу.
   Метою цієї статті є визначення правових засобів збільшення обсягів виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції, призначеної для експорту, та оптимізації його структури.
   Для досягнення вищезазначеної мети необхідно вирішити такі завдання:
   (1) визначити систему нормативно-правових актів України, якими врегульована діяльність українських сільськогосподарських товаровиробників;
   (2) доповнити цю систему угодами СОТ, які наповнюють новим змістом аграрне законодавство щодо експорту сільськогосподарської продукції; (3) проаналізувати нормативно-правову основу діяльності щодо експорту вітчизняної сільськогосподарської продукції;
   (4) визначити правові засоби збільшення обсягів експорту вітчизняної сільськогосподарської продукції та оптимізації його структури.
   Наведені питання були частково досліджені вітчизняними науковцями [1 - 6]. Зокрема, визначено особливості експорту сільськогосподарської продукції, проаналізовано заходи державної підтримки вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, охарактеризовано право СОТ, визначено способи зменшення собівартості і витрат на виробництво продукції, підвищення ефективності використання ресурсів, проаналізовано питання удосконалення управління підприємством та державного регулювання виробничої діяльності. Разом з тим на сьогодні окремі правові аспекти виробництва сільськогосподарської продукції, орієнтованої на експорт, потребують ґрунтовного дослідження.
   Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.12.1997 «Про безпечність та якість харчових продуктів» сільськогосподарська продукція - це сільськогосподарські харчові продукти тваринного і рослинного походження, що призначені для споживання людиною у сирому або переробленому стані як інгредієнти для їжі.
   Виробництво такого роду продукції врегульовано низкою нормативно- правових актів, які визначають організаційні засади виробництва, вимоги до якості та безпечності, документального оформлення, умов і строків реалізації продукції, зокрема Конституцією України (статті 13, 14, 41, 42), Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України від 19.06.2003 «Про фермерське господарство», Законом України від 23.12.1997 «Про безпечність та якість харчових продуктів», Законом України від 17.07.1997 «Про сільськогосподарську кооперацію».
   Специфічними є вимоги до виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції для подальшого її експорту, тобто продажу товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів (ст. 1 Закону України від 16.04.1991 «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
   Так, статтею 23 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» визначаються загальні умови отримання експлуатаційного дозволу на виробництво, переробку та реалізацію харчової продукції. Одночасно статтею 24 цього Закону визначаються особливості діяльності підприємств, які отримали експлуатаційний дозвіл на потужності з виробництва харчових продуктів та мають намір здійснювати їх експорт. Зокрема, вони можуть звертатися до санітарної служби (а стосовно харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі - до ветеринарної служби) з запитом про проведення офіційної перевірки виконання ними особливих вимог країни призначення до потужностей, процесів виробництва, умов зберігання тощо.
   Експорт сільськогосподарської продукції врегульовано низкою нормативно-правових актів України, зокрема Законом України від 16.04.1991 «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Митним кодексом України від 11.07.2002.
   Державна підтримка суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності надається відповідно до Постанови КМУ від 14.04.1999 № 593 «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності», а підтримка інноваційної діяльності - Постанови КМУ від 13 вересня 2010 p. N 860 «Питання підготовки та відбору інвестиційних проектів, для реалізації яких у реальному секторі економіки надається державна підтримка» та Постанови КМУ від 17 березня 2011 p. N 308 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки реалізації інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки через механізм здешевлення кредитів».
   Аналіз системи нормативних актів, які регулюють окремі аспекти зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних товаровиробників, свідчить про різносторонність і багатоаспектність такого правового врегулювання.
   У зв’язку зі вступом України у 2008 році до СОТ, доречно доповнити систему нормативно-правових актів України угодами СОТ, які наповнюють новим змістом аграрне законодавство щодо виробництва сільськогосподарської продукції для її подальшого експорту.
   Так, питання виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, орієнтованої на експорт, врегульовано низкою угод СОТ, зокрема Угодою про сільське господарство від 15.04.1994, Генеральною угодою з тарифів і торгівлі від 15.04.1994, Угодою про правила визначення походження від 15.04.1994, Угодою про передвідвантажувальну інспекцію від 15.04.1994, Угодою про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи від 15.04.1994, Угодою про технічні бар’єри у торгівлі від 15.04.1994, Угодою про застосування санітарних та фітосанітарних заходів від 15.04.1994, Угодою про захисні заходи від 15.01.1994 [1, с. 4]. Загалом, перелічені нормативні акти визначають вимоги до безпечності та якості сільськогосподарської продукції, створення прозорих умов для її експорту та імпорту, забезпечення рівних умов і можливостей для вітчизняних та іноземних товаровиробників.
   Оскільки держави - члени СОТ взяли на себе зобов’язання забезпечувати рівні можливості для вітчизняних та іноземних виробників, доцільно проаналізувати допустимі засоби підвищення конкурентоспроможності української сільськогосподарської продукції. Так, Мельник А.В., аналізуючи проблему збільшення витрат на виробництво, робить висновок, що основними причинами підвищення собівартості продукції сільського господарства є зростання витрат виробництва внаслідок невідповідності цін на сільськогосподарську і промислову продукцію. Дослідник вважає, що занадто високі ціни на оборотні засоби (мінеральні добрива, засоби захисту рослин і тварин, насіння, корми) та предмети праці (машини і обладнання) є основною причиною погіршення ефективності виробництва продукції [2]. Особливу роль у скороченні витрат на виробництво продукції відіграє зниження матеріаломісткості та економії всіх видів виробничих ресурсів, ощадливості на різних ділянках сільськогосподарського виробництва протягом усього виробничого процесу. Виявляти резерви зниження собівартості продукції необхідно, проводячи контроль за цільовим витрачанням коштів, та на основі аналізу структури витрат. Проблемою є також послаблення дії фактора матеріального стимулювання працівників. Для забезпечення виробничого процесу підприємства змушені задовольняти в першу чергу найбільш нагальні потреби. Однак, працівники, які не отримують належної винагороди за якісну роботу, не зацікавлені у підвищенні ефективності виробництва [2].
   Таким чином, зрозуміло, що державна підтримка сільськогосподарського виробництва має полягати у стимулюванні зменшення собівартості виробництва шляхом створення можливостей використовувати передові технології (у тому числі, і зарубіжний досвід), що узгоджується з вимогами, які містяться в угодах СОТ.
   Данилюк М.Г. виділяє низку заходів, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників:
   1) надання податкових пільг щодо сплати податку на прибуток для виробників високотехнологічної продукції, яка може стати конкурентоспроможною на внутрішньому і світовому ринках;
   2) встановлення знижених ставок податку на прибуток для комерційних банків та інших кредитних установ в разі придбання ними акцій підприємств, що виробляють високотехнологічну конкурентоспроможну продукцію;
   3) звільнення від сплати податку з прибутку на приріст обсягів експорту високотехнологічної продукції порівняно з попереднім роком;
   4) гарантування і страхування експортних кредитів для забезпечення захисту експортерів від довгострокових комерційних (банківських) і політичних ризиків.
   Окрім цього, необхідно створити законодавчу базу, яка б стимулювала та спонукала вітчизняних виробників до створення великих підприємств, об’єднань, науково-технічних і виробничих господарчих формувань, які б включали повний цикл - від ідеї до серійного виробництва нових видів товарів та послуг і були б здатними протистояти закордонним конкурентам, у тому числі й транснаціональним корпораціям [3, с. 48].
   Дерев’янко О.В. у своїх працях підкреслює важливість вироблення експортної стратегії країни. Для України ключовими заходами повинні стати ті, які б сприяли не просто кількісному розширенню експорту в найкоротші терміни, а, насамперед, забезпечили якісне покращення позицій України на світовому ринку [4, с. 4]. Не можливе копіювання Україною будь-якої комплексної стратегії просування експорту інших країн, оскільки кожна національна економіка має власний, характерний лише для неї експортний потенціал та рівень розвитку факторів, що визначають конкурентоспроможність на світовому ринку. В Україні однією з найперспективніших є «нішова» стратегія [4, с. 18], тобто виробництво такої сільськогосподарської продукції, яка б зайняла вільні «ніші» на міжнародному ринку.
   Важливим фактором успіху експортної діяльності на сучасному етапі є наявність сертифікату відповідності управління якістю на підприємстві міжнародним стандартам (зокрема ISO серії 9000) [5]. Тому вітчизняним сільськогосподарським товаровиробникам необхідно практикувати їх застосування у своїй діяльності, у чому має допомогти держава. Також важливим є здійснення активної державної інноваційної політики, збільшення частки бюджетних витрат на наукові дослідження, підтримка малого інноваційного бізнесу, стимулювання інвестицій у впровадження нових технологій), створення сприятливого інвестиційного клімату (розробка довгострокової концепції структурних змін, впорядкування законодавства, підтримка власного інвестиційного комплексу, вдосконалення амортизаційної політики), підвищення конкурентоспроможності експортної продукції (підтримка національного товаровиробника, перехід на світові стандарти, підвищення якості і дизайну продукції) [6].
   Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що система нормативно-правових актів, що регулюють виробництво експортної сільськогосподарської продукції в Україні, є досить розгалуженою і встановлює додаткові вимоги до вітчизняних виробників - експортерів. Угоди СОТ наповнюють нормативно-правову основу діяльності сільськогосподарських товаровиробників новим змістом, зокрема щодо безпечності і якості продукції, її пакування і маркування, лабораторного дослідження та контролю. Серед правових засобів підвищення конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції на світовому ринку можна виділити такі:
   (1) узгодження нормативно-правових актів України та угод СОТ у сфері виробництва експортної сільськогосподарської продукції; (2) створення рівних умов для господарської діяльності іноземних та вітчизняних товаровиробників;
   (3) заохочення інвестиційної та інноваційної діяльності суб’єктів аграрного господарювання;
   (4) надання податкових пільг виробникам високотехнологічної експортної сільськогосподарської продукції;
   (5) сприяння впровадженню підприємствами в свою діяльність міжнародних стандартів;
   (6) вироблення несуперечливої інноваційної та експортної політики держави.
   При цьому важливо, щоб вимоги до якості продукції, що реалізується на внутрішньому ринку, були не нижчими, ніж до тієї, яка експортується, оскільки основним завданням держави є забезпечення внутрішньої продовольчої безпеки та благополуччя громадян України.

Список літератури

   1. Довгань В.М. Право Світової організації торгівлі. Вступ України до СОТ / Довгань В.М. - К.: КНТ, 2009. - 448 с.
   2. Мельник А.В. Витрати виробництва та собівартість сільськогосподарської продукції /А.В. Мельник// Актуальні питання сучасної економіки: Матер. І Всеукраїнської заочної науково-практичної конференції (20-22 січня 2010 року). - Умань, 2010. - С. 35 - 40.
   3. Данилюк М.Г. Конкурентоспроможність Українських товарів на ринках Європи / М.Г. Данилюк // - С. 47 - 53.
   4. Дерев’янко О.В. Експортна стратегія України за умов глобалізації світового ринку: автореф. дис... на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.02.03 «Організація управління, планування і регулювання економіки» / О.В. Дерев’янко. - Київ, 2001. - 23 с.
   5. Кайдашов B.C. Адаптація законодавства України щодо безпечності та якості сільськогосподарської продукції до норм ЄС та COT / B.C. Кайдашов // Матеріали науково-практичної конференції, м. Луцьк: Волин. обл. друк, 2009. - С. 397 - 401.
   6. Конченко К.О. Науково-методичні основи державного регулювання товарної структури експорту: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.02.03 «Організація управління, планування і регулювання економіки» / К.О. Конченко. - Київ, 2000. - 15 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com