www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Правове регулювання державної підтримки сільської медицини
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Правове регулювання державної підтримки сільської медицини

О.В. Гафурова

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОЇ МЕДИЦИНИ

   Розглянуто проблеми правового регулювання державної підтримки сільської медицини. Особлива увага звертається на розвиток інфраструктури сільських медичних закладів, а також створення умов, які б сприяли залученню лікарів до роботи в сільській місцевості.
   Медичне обслуговування, інфраструктура лікувальних закладів, державна підтримка сільської медицини.
   Здоров’я населення має бути одним з пріоритетних напрямів державної політики. Держава гарантує кожному право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування; створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування (ст. 49 Конституції України). Покращення здоров’я та зростання матеріального добробуту органічно пов’язані та відбивають постійне підвищення життєвого рівня громадян [1, с. 77]. Але в сільській місцевості особливо загрозливого характеру набрали такі негативні явища, як висока смертність, спад народжуваності, різке скорочення тривалості життя. Якщо у 1991 році тут проживало 16,8 млн. жителів, то на 1 січня 2006 року - лише 15,0 млн. Середній вік сільського населення досягає 40 років, що в 1,5-2 рази вище, ніж в розвинутих країнах Європи [2, с. 161].
   Не дивлячись на прийняття чисельних нормативно-правових актів, зокрема Указів Президента України від 28 січня 1999 р. № 95 «Про заходи щодо поліпшення умов функціонування закладів охорони здоров’я у сільській місцевості», від 3 січня 2002 р. № 8 «Про Комплексні заходи щодо поліпшення медичного обслуговування сільського населення на 2002-2005 роки», від 21 лютого 2002 року № 170/2002 «Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та дальшого розвитку аграрного сектора економіки» та інших, ситуація в цій сфері не покращилась.
   Мета статті полягає у досліджені нормативно-правового регулювання державної підтримки сільської медицини, зокрема шляхом розвитку інфраструктури медичних закладів та створення умов для працівників зазначеної галузі, які б сприяли їх залученню до роботи в сільській місцевості.
   Серед наукових розробок, присвячених дослідженю соціальної інфраструктури села, необхідно виділити праці провідних науковців у галузі аграрного права, таких як В.М. Єрмоленко, О.О. Погрібний, В.І. Семчик, А.М. Статівка, Н.І. Титова, І.А. Фаршатов, В.З. Янчукта інші. Ще у 1983 році Всесвітньою медичною асоціацією було встановлено, що сільське населення має такі ж права на отримання медичної допомоги, як і мешканці міст. Хоча можуть існувати економічні та інші фактори, які впливають на кількість медичних послуг, що доступні у сільських районах, але тоді не має бути жодної різниці у їх якості [3]. В Україні доступність та якість медичної допомоги селянам завжди були нижчими, порівняно із аналогічною допомогою, яку отримували жителі міста. Це обумовлено не тільки недостатнім фінансуванням галузі, яке завжди здійснювалось за остаточним принципом, а й особливостями в організації медичної допомоги сільському населенню. Так, необхідно враховувати наступні обставини: обслуговується мала кількість населення, що проживає на достатньо великій території; серед населення, що обслуговується, переважають непрацюючі, пенсіонери; у населення сільських районів відсутня можливість реалізації права вибору медичного працівника, оскільки у невеликих населених пунктах медичну допомогу, як правило, надає один лікар або фельдшер [4, с. 17].
   Мережа лікувально-профілактичних закладів у сільській місцевості формується у межах адміністративного району на міжселенній основі. До неї входять центральна районна лікарня, районні та дільничні лікарні, лікарські амбулаторії, а також фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, центральні районні аптеки, госпрозрахункові аптеки загального типу, аптечні кіоски та аптечні пункти I та II груп, профілакторії та санаторії (п. 5.41 наказу Міністерства у справах будівництва і архітектури України від 5 січня 1994 р. № 6 «Планування і забудова сільських поселень ДБН Б.2.4-1-94»). На сьогоднішній день в Україні надають первинну медико-санітарну допомогу сільському населенню близько 15,5 тис. фельдшерсько-акушерських пунктів, 3026 сільських лікарських амбулаторій (у т.ч. амбулаторій загальної практики сімейної медицини) та 679 дільничних лікарень [5]. За період реформування аграрного сектору економіки, відбулось фактичне руйнування інфраструктури сільських лікувальних установ. Так, у 500 селах з населенням від 500 до 1000 чоловік немає фельдшерсько-акушерських пунктів, а майже 1700 фельдшерсько-акушерських пунктів обслуговують кожний понад 1 тисячу сільських жителів [5]. Як слушно зазначав І.А. Фаршатов, відсутність у селах лікарських дільниць, амбулаторій, аптек, фельдшерсько-акушерських пунктів є одним із негативних факторів, що «виштовхують» населення з насиджених місць, збільшуючи темпи міграції [6, c. 224]. Територіальна віддаленість від центральних районних лікарень, труднощі з транспортом, розбиті шляхи - всі ці обставини створюють непереборні перешкоди для отримання медичних послуг. Крім того, матеріально- технічна база сільських лікувальних установ не відповідає сучасним вимогам. Тому, отримання якісних лікувально-профілактичних послуг стає практично неможливим.
   З метою забезпечення розвитку сфери охорони здоров’я та поліпшення демографічної ситуації першочергова увага повинна приділятися:
   • реалізації забезпеченню рівного доступу до надання первинної медико-санітарної допомоги сільським жителям шляхом створення фельдшерсько-акушерських пунктів у селах з населенням понад 500 осіб;
   • реорганізації фельдшерсько-акушерських пунктів, які здійснюють обслуговування понад 1000 осіб, в амбулаторії загальної практики сімейної медицини та їх належному оснащенню;
   • поліпшенню спеціалізованої, швидкої та невідкладної медичної допомоги, що надається сільському населенню, шляхом оснащення лікувально-профілактичних закладів сучасним лікувально-діагностичним обладнанням та спеціальними автотранспортними засобами тощо (п. 7 P.II Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року).
   Чи буде можливим реалізувати на практиці зазначені заходи, залишається незрозумілим, адже механізм використання державних коштів, за рахунок яких вони мають здійснюватись, залишається непрозорим. Так, у 2009 році для реалізації інвестиційних проектів щодо проектування та будівництва фельдшерсько-акушерських пунктів і сільських амбулаторій та оснащення їх медичним та іншим обладнанням, передбачалось під державну гарантію залучення кредиту в сумі, що не перевищує 400 млн. доларів США, шляхом укладення договору між Канадською експортною агенцією «EDC» як кредитором і державним підприємством для постачання медичних установ «Укрмедпостач» як позичальником (п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. № 818). Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 р. № 1025 «Про залучення у 2009 році державним підприємством для постачання медичних установ «Укрвакцина» іноземного кредиту для реалізації інвестиційного проекту щодо проектування та будівництва лікувально-профілактичних закладів, фельдшерсько-акушерських пунктів і сільських амбулаторій та оснащення їх медичним та іншим обладнанням, забезпечення лікувально-профілактичних закладів обладнанням, транспортними засобами, виробами медичного призначення та лікарськими засобами під державну гарантію» додатково мали бути залучені кошти у розмірі, що не перевищує 800 млн. євро, шляхом укладення договору між «Medic Trust, UK» як кредитором і державним підприємством для постачання медичних установ «Укрвакцина» як позичальником. Але вказані заходи не дали належного результату: залишилась не вирішеною проблема будівництва нових медичних закладів та оснащення їх високоякісним устаткуванням і технікою. Яскраво ілюструє ситуацію із забезпеченням сільських лікарень транспортом та пальним приклад Закарпаття, де 67 сільських лікарів взагалі не мають чим доїхати до хворого. А в тих селах, де машини є, не завжди вистачає пального. Крім того, за даними управління охорони здоров’я Закарпатської обласної державної адміністрації, в 61 закладі охорони здоров’я краю є машини, яким понад 15 років [7].
   В Україні на сьогоднішній день триває реформування системи первинної медико-санітарної допомоги. Загальнодержавної Програмою розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2011 року, затвердженою Законом України від 22 січня 2010 p., передбачається продовжити роботу із створення мережі амбулаторій сімейної медицини у сільській місцевості шляхом реорганізації і перепрофілювання діючих закладів охорони здоров’я, забезпечення матеріально-технічного оснащення таких амбулаторій. Одночасно відбувається прихована ліквідація діючих фельдшерсько-акушерських пунктів всупереч Конституції України, якою встановлено, що існуюча мережа лікарських закладів не може бути скорочена (ст. 49). Забезпечення сільської медицини сучасною технікою і новітнім обладнанням - це лише часткове рішення проблеми. Але звідки візьмуться фахівці та спеціалісти, які зможуть його використовувати і погодяться працю
   З метою заохочення молодих спеціалістів до роботи у сільській місцевості, рішенням Колегії Міністерства охорони здоров’я України від 29 квітня 2010 р. «Сучасний стан, реформування та подальший розвиток первинної медико-санітарної допомоги», було передбачено до 1 липня 2010 року внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2006 р. № 1361 «Про надання одноразової грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів» стосовно віднесення випускників вищих медичних навчальних закладів, які направляються на роботу у сільську місцевість, до переліку випускників, яким надається одноразова грошова допомога у п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (п. 3.1.2.). Виконання цього пункту рішення так і залишилось на папері.
   Крім того, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров»я» передбачено ряд пільг для медичних та фармацефтичних працівників. Зокрема, працівники сільської медицини, які проживають і працюють у сільській місцевості, а також пенсіонери, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, мають право на безплатне користування житлом з освітленням і опаленням. Але зазначені пільги надаються лише працівникам за умови, якщо:
   • розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу;
   • пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (ч. ї) ст. 77).
   Надання житла тільки деяким категоріям медичних працівників не сприяло вирішенню кадрової проблеми на селі. Тому вищезазначеним рішенням Колегії Міністерства охорони здоров’я України від 29 квітня 2010 р. встановлювалось, що протягом 2010 року зазначені обмеження мають бути відмінені (п. 3.2.). Ця ініціатива також не перейшла межі паперового кордону. На сьогоднішній день розвиток сільської медицини має бути пріоритетним напрямом державної аграрної політики. Низький рівень забезпеченості сучасним медичним обладнанням та медикаментами робить практично неможливим надання вчасних і якісних лікувально-профілактичних послуг. Тому важливим є створення належного правового механізму реалізації норм, які передбачають заходи державної підтримки сільської медицини.

Список літератури

   1. Чичкин А.В. Правовое регулирование социального развития села. Монография. - М.: Издательский дом «Право и государство», 2005. - 216 с.
   2. Лісовий А.В. Державне регулювання розвитку сільських територій. - К.: Дія, 2007. - 400 с.
   3. Рекомендации, касающиеся здравоохранения в сельской местности, приняты 18-й Всемирной медицинской ассамблеей, Хельсинки, Финляндия, июнь 1964 г., внесены поправки 35-й Всемирной медицинской ассамблеей, Венеция, Италия, октябрь 1983 г.
   4. Очередько О.М., Клименюк В.П. Резерви удосконалення первинної медико- санітарної допомоги сільським мешканцям в контексті соціального розвитку сіл України. - Житомир, 2008. - 224 с.
   5. Ю. Федорчук. Тема дня - Гріх економити на здоров’ї людей ..: // Одеські вісті. - 2009. - № 65 (3902) - 25 червня.
   6. Фаршатов И.А.Правовые основы социального развития села - М: ВЗПИ. - 1991. - 286 с.
   7. Гулан Я. Дохтор прийде чи приїде ): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: / http://goloskarpat.info/
   8. Валентинова И. Сільська медицина: спроба реанімації чи черговий «дерибан»?
   9. Середньомісячна заробітна плата за видами економічної діяльності за період з початку року у 2011 році

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com