www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Фіксований сільськогосподарський податок у проекті податкового кодексу України
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Фіксований сільськогосподарський податок у проекті податкового кодексу України

В. Ю. УРКЕВИЧ

ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК У ПРОЕКТІ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

   Аналізуються положення проекту Податкового кодексу України у частині нарахування і сплати фіксованого сільськогосподарського податку, здійснено їх порівняння з приписами чинного законодавства України. Виділено позитивні й негативні моменти проекту Кодексу, надані рекомендаціїз удосконалення його положень.
   Фіксований сільскогосподарський податок, сільскогосподарський товаровиробник, податковий кодекс України.
   Необхідність реформування податкового законодавства України не викликає жодних сумнівів, адже суб’єкти господарювання, у тому числі й в аграрному секторі, стикаються зі значними проблемами, породженими недосконалістю нормативно-правових актів щодо нарахування та сплати податків. Ідея розробки й прийняття Податкового кодексу України, яка тривалий час витає серед вчених-правників, нарешті знайшла, свого втілення, й постановою Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту Податкового кодексу України» проект зазначеного Кодексу (реєстр. № 6509), поданий Кабінетом Міністрів України, було прийнято за основу. Ця подія викликала неабиякий суспільний резонанс й зважаючи на значення Податкового кодексу для подальшого розвитку економічних відносин у країні, своєю постановою «Про всенародне обговорення проекту Податкового кодексу України» [1] Верховна Рада України винесла проект Кодексу на всенародне обговорення. Оскільки чинне законодавство України, зокрема, Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» [2], передбачає можливість сплати аграрними підприємствами фіксованого сільськогосподарського податку, у даній статті розглянемо положення проекту Податкового кодексу України, опублікованого у газеті «Урядовий кур’єр» від 3 серпня 2010 р. № 141 (4292), у частині можливості сплати вказаними підприємствами названого податку. Характеристика проекту Податкового кодексу України в частині нарахування й сплати фіксованого сільськогосподарського податку має важливе не лите теоретичне (для реалізації прогностичної функції юридичної науки), а й практичне (надасть можливість коригування окремих положень проекту, реалізація яких може викликати труднощі у практичній діяльності) значення. Все викладене вказує на актуальність і новизну запропонованої теми статті.
   Питання нарахування й сплати аграрними підприємствами фіксованого сільськогосподарського податку за законодавством України вже були предметом дослідження науковців [3-8], проте проект Податкового кодексу України у цій частині науковому аналізу поки що не піддавався.
   Мета цієї статті - охарактеризувати окремі положення проекту Податкового кодексу України (реєстр. № 6509) (далі - проект Кодексу), зокрема, щодо нарахування й сплати фіксованого сільськогосподарського податку, провести їх порівняння з чинним законодавством України в цій сфері, сформулювати пропозиції по вдосконаленню проекту Кодексу.
   Переходячи до основного викладу передусім зазначимо, що проект Кодексу містить окремий розділ XIV «Спеціальні податкові режими», до складу якого входить глава 2 «Фіксований сільськогосподарський податок», що складається з 10-ти статей, присвячених правилам нарахування й сплати фіксованого сільськогосподарського податку.
   Передусім звертає на себе увагу визначення платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - податку), наведене у проекті Кодексу. Так, згідно п. 2.1. ст. 2 названої глави проекту Кодексу, платниками податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків. Відзначимо, що таке визначення платників податку істотно різниться від закріпленого у чинному нині Законі України «Про фіксований сільськогосподарський податок» (далі  - Закон), відповідно до ч. 1 ст. 2 якого особи можуть бути зареєстровані як платники податку, якщо вони є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу. Іншими словами, у даний час сплачувати податок мають можливість лише сільськогосподарські підприємства, тобто суб’єкти, які мають статус юридичної особи. Положення ж проекту Кодексу надають таке право не лише останнім, а також й іншим сільськогосподарським товаровиробникам, - фізичним особам, у тому числі й приватним підприємцям, особистим селянським господарствам, іншим формуванням, що в цілому слід визнати позитивним фактом. Єдине питання, яке в цій частині викликає проект Кодексу, це відсутність як у самому проекті, так і в актах чинного законодавства України поняття «сільськогосподарське товаровиробництво», яке використовується при визначенні платників розглядуваного податку.
   Як чинний Закон, так і проект Кодексу містять заборону щодо певного кола осіб, які не можуть бути платниками податку. Так, відповідно до ч. 6 ст.2 Закону, не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку суб’єкти господарювання, які реалізують інвестиційні або інноваційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків, реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» або зареєстровані платниками єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва. На відміну від цього, згідно п. 2.6. ст. 2 глави 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» проекту Кодексу, не можуть бути зареєстровані як платники податку суб’єкти господарювання: а) які застосовують спеціальні податкові режими (спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, які реалізують інвестиційні проекти на основі енергозберігаючих, екологічно прийнятних та високих технологій, технологічні парки, їх учасники та спільні підприємства, що виконують проекти екологічних парків); б) у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра; в) що проводять діяльність з виробництва та (або) реалізації підакцизних товарів (крім виноматеріалів виноградних); г) які на день подання документів для набуття статусу платника податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
   Стаття 3 проекту Кодексу визначає, що об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та (або) земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Наведений припис дещо різниться від чинної зараз редакції ч. 1 ст. 3 Закону, згідно якої об’єктом оподаткування для платників податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах). Окремо слід звернути увагу на те, що ст. 3 проекту
   Кодексу оперує поняттям «внутрішні водойми, озера, ставки, водосховища», яке у чинному Водному кодексі або ж інших актах законодавства України відсутнє.
   Не відрізняється як за проектом Кодексу, так і за Законом, база оподаткування податком, якою є нормативна грошова оцінка площі сільськогосподарських угідь, проведена за станом на 1 липня 1995 року, а для земель водного фонду - нормативна грошова оцінка площі ріллі в Автономній Республіці Крим або відповідній області (ч. 3 ст. 3 Закону, ст. 4 проекту Кодексу).
   Також у цілому подібними є ставки податку, які мають сплачувати сільськогосподарські товаровиробники, проте у проекті Кодексу вони більш диференційовані залежно від місця розташування відповідної земельної ділянки. Так, ст. 5 проекту Кодексу встановлює наступні розміри ставок податку (у відсотках бази оподаткування з одного гектара земель): для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15; для ріллі, сіножатей та пасовищ, розташованих у гірських районах та на поліських територіях - 0,09; для багаторічних насаджень - 0,09; для багаторічних насаджень, розташованих у гірських районах та на поліських територіях - 0,03; для земель водного фонду - 0,45. Така диференціація, вважаємо, цілком вірно враховує вплив природно- кліматичних умов на результати господарювання сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють її у гірських районах або ж на поліських територіях України.
   Збережено у проекті Кодексу чинні нині положення про строки сплати податку, згідно п. 7.2. ст. 7 якого його сплата проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків. Отже, проект Кодексу враховує сезонність сільськогосподарського виробництва, коли основне податкове навантаження зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку покладається на аграрних товаровиробників у III кварталі (липень-вересень) відповідного року, тобто саме у той період, коли очікується основна сума надходжень від реалізації виробленої такими суб’єктами продукції.
   З прийняттям Кодексу планується певним чином уточнити перелік податків, що не сплачуються платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Так, сьогодні ч. 2 ст. 1 чинного Закону регламентує, що податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов’язкових платежів): 1) податку на прибуток підприємств; 2) плати (податку) за землю; 3) комунального податку; 4) збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 5) плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; 6) збору за спеціальне водокористування. У проекті ж Кодексу передбачається, що платники податку не є платниками наступних податків і зборів: податку на прибуток підприємств, земельного податку (крім земельного податку на земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва), збору за спеціальне використання води, збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торгівельної діяльності). Звідси, перелік податків, що не сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками у разі сплати ними фіксованого податку, передбачається у цілому залишити таким же, як він є зараз.
   Проект Кодексу, як і чинне у даний час законодавство України, зберігає добровільність переходу суб’єктів аграрного господарювання на сплату податку.
   Окремим позитивним моментом проекту Кодексу є вміщення окремої норми про набуття та скасування статусу платника податку. Стаття 9 чітко визначає перелік документів, що має подати сільськогосподарський товаровиробник для набуття та підтвердження статусу платника податку до 1 лютого поточного року, порядок видачі податковим органом довідки про набуття або підтвердження такого статусу, документи, якими платники податку можуть підтвердити виникнення обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин), підстави скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника платником податку. Зазначимо, що включення названих положень до проекту Кодексу, після прийняття якого вони стануть приписами кодифікованого нормативно-правового акту, має важливе значення, оскільки у даний час ці питання регламентуються на підзаконному рівні, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 658, якою було затверджено Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку [9].
   Підсумовуючи викладене, можемо зробити наступні висновки. Реформування податкового законодавства України передбачає серед іншого й удосконалення правового регулювання оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, зокрема, порядку нарахування та сплати ними фіксованого сільськогосподарського податку, спеціальні приписи щодо якого містяться у проекті Податкового кодексу України (реєстр. № 6509). Останній в частині справляння зазначеного податку можна визнати більш прогресивним у порівнянні з діючим нині Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок». Проте у майбутньому Податковому кодексі України слід визначити поняття «сільськогосподарське товаровиробництво», що має важливе значення, оскільки із застосуванням цієї дефініції у Кодексі визначаються особи, що можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку.
   Перспективою подальших наукових розвідок у напрямку порушених проблем може бути використання отриманих результатів у наступних дослідженнях, а також характеристика інших положень Податкового кодексу України в частині особливостей оподаткування сільськогосподарської діяльності.

Список літератури

   1. Про всенародне обговорення проекту Податкового кодексу України : постанова Верховної Ради України від 8 липня 2010 p. № 2454-VI // Голос України. - 2010. - № 131. - 17 липня.
   2. Про фіксований сільськогосподарський податок : Закон України від 17 грудня 1998 p. № 320-XIV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1999. - № 5-6. - Ст. 39.
   3. Калініченко О. О. Аналіз фіксованого сільськогосподарського податку в Україні / О. О. Калініченко // Фінансові послуги та розвиток суб’єктів господарювання в Україні : Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених, магістрів і студ. старших курсів. - X. : ХІФ УДУФМТ, 2008. - C. 300-302.
   4. Костенко О. Визначення об’єкта обкладання фіксованим сільськогосподарським податком / О. Костенко // Право України. - 2007. - № 11. - C. 68-72.
   5. Костенко О. Щодо визначення платників фіксованого сільськогосподарського податку /О. Костенко // Юридична Україна. - 2007. - № 10. - C. 62-66.
   6. Курман Т. В. Пільгове оподаткування сільськогосподарських товаровиробників як засіб їх державної підтримки / Т. В. Курман // Проблеми законності. Вип. 72: Респ. міжвід. наук. зб. - X. : Нац. юрид. акад. України, 2005. - C. 72-78.
   7. Уркевич В. Ю. Фіксований сільськогосподарський податок / В. Ю. Уркевич // Актуальні проблеми юридичної науки : Тези доп. та наук. повідомлень наук. конф. молодих учених та аспірантів. - X. : Нац. юрид. акад. України, 2000. - C. 55-57.
   8. Юшко С. В. Фіксований сільськогосподарський податок: історія та перспективи застосування / С.В. Юшко // Фінанси України. - 2009. - № 11. - C. 63-72.
   9. Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку : постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 658 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 16. - Ст. 659.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com