www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Правове регулювання бджільництва: поняття і зміст
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Правове регулювання бджільництва: поняття і зміст

 Ю. В. Суперсон

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БДЖІЛЬНИЦТВА: ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ

   Наведено результати дослідження змісту правової конструкції «правове регулювання бджільництва». Розкрито зміст основних складових цього поняття. Виокремлюються особливості та визначальні риси кожного з них.
   Бджільництво, правове регулювання, правовий режим, механізм правового регулювання, запилення сільськогосподарських культур, продукти бджільництва.
   При вивченні будь-якого юридичного явища першочерговим завданням дослідника є визначення його поняття. Адже у цьому понятті повинні міститись універсальні його ознаки, найбільш характерні складові. Це досягається за допомогою науково- теоретичного аналізу, що дає змогу внести ґрунтовні і ефективні пропозиції щодо удосконалення існуючого законодавства у цій сфері, визначення кола проблемних питань, що потребують вирішення. Надзвичайно важливою з боку методології складовою будь-якого наукового дослідження є формування розвиненого понятійно-категоріального апарату. Для нашої теми системоутворюючою є синтетична юридична конструкція «правове регулювання бджільництва». Слід відзначити, що дослідження у цій сфері представлені у юридичній науці здійснювалися досить локально. Так, правові питання бджільництва були предметом вивчення С. І. Марченко і С. І. Бугери. На превеликий жаль, правові аспекти зазначеної сфери залишаються недоел ідженим и у спеціальній аграрній літературі. Тому метою цієї статті є дослідження змісту правової конструкції «правове регулювання бджільництва». Досягнення поставленої мети вимагає виокремлення особливостей кожної зі складових.
   Україна є державою з розвиненим землеробством, саме тому питання підвищення врожайності за допомогою бджіл є актуальним для сільського господарства. В Україні бджільництво, як галузь сільськогосподарського виробництва, займається запиленням комахозапильних сільськогосподарських культур, виробництвом достатньої кількості продуктів бджільництва: меду, воску, квіткового пилку, прополісу, маточного молочка, бджолиної отрути для потреб населення, харчової, медичної, парфумерно-косметичної й інших галузей та для експортних потреб, а також створенням і збереженням умов, необхідних для існування і розмноження бджіл у природному середовищі і утримання їх на пасіках [1, с. 361]. У нашій країні використовують бджолу медоносну. У дикому стані у нас цих бджіл вже немає, тому чисельність і продуктивність бджолиних сімей залежить від господарської діяльності людини. Бджільництво України, при всіх негараздах, які існують у тваринництві, зберегло себе й успішно витримало входження нашого сільського господарства в ринкові умови господарювання. В аграрному секторі економіки України бджільництво є обов’язковою галуззю, без якої неможливе одержання високих врожаїв ентомофільних сільськогосподарських культур. На територіях, де бджіл немає або їх мало, недобирають 30 - 50% і більше від обсягів можливого врожаю. Виробництво товарної продукції та організація запилення рослин найефективніше здійснюються на великих пасіках, бджолофермах, у спеціалізованих господарствах [2, с. 3].
   Для досягнення поставленої мети, насамперед, розглянемо представлені у теорії права підходи до визначення поняття «правове регулювання». Одне з найобґрунтованіших та змістовних визначень правового регулювання навів С. С. Алексеев. Він визначає правове регулювання як особливу категорію, обґрунтовану та «теоретично насичену», яка очолює специфічний понятійний ряд, в який входять «механізм правового регулювання», «правові засоби», «правовий режим» та ін. [3, с. 347]. Під правовим регулюванням також розуміють здійснюване державою з урахуванням досягнутого рівня суспільного розвитку упорядкування суспільних відносин в різних сферах життєдіяльності суспільства шляхом їх юридичного закріплення, охорони і розвитку за допомогою використання правових норм і сукупності інших правових засобів. Правове регулювання є різновидом соціального регулювання. У процесі його реалізації забезпечується взаємодія права з іншими формами соціальної організації суспільних відносин, тобто правове регулювання як засіб упорядковування і нормування суспільних відносин, які виникають у різних галузях суспільного життя, виступає як універсальний механізм виявлення і реалізації різноманітних суспільних потреб та інтересів [4, с. 271]. Є одним з основних засобів державного впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування в інтересах людини, суспільства і держави та забезпечується за допомогою спеціально створеного державою механізму. Головними складовими цього механізму є: норми права, які зафіксовані в законах та інших нормативно-правових актах, якими визначається модель можливої та необхідної поведінки суб’єктів суспільних відносин (норми права є основою механізму правового регулювання); юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими пов’язані виникнення, зміна чи припинення правових відносин; правові відносини, опосередковані нормами права; акти реалізації прав та обов’язків суб’єктів суспільних відносин, тобто дії цих суб’єктів у межах приписів відповідних правових норм; правові санкції щодо порушників норм права [5, с. 40].
   Однією зі складових правового регулювання є механізм правового регулювання, який може бути визначений як взята окремо система правових засобів, за допомогою якої забезпечується результативний правовий вплив на суспільні відносини. Науковці виділяють такі складові механізму правового регулювання: юридичні норми, правовідносини, акти реалізації прав і обов’язків і, у деяких випадках, може бути приєднана четверта складова - індивідуальні приписи, акти застосування права [6, с. 364]. На думку А. С. Васильєва, механізмом правового регулювання є складна система, яка включає в себе велику кількість елементів, котрі взаємодіючи між собою у певній послідовності, забезпечують процес правового регулювання суспільних відносин. Вказаний процес складається із визначених етапів (стадій), які характеризують послідовність використання визначених правових засобів регулювання суспільних відносин. До цих стадій відносять: стадія регламентації суспільних відносин шляхом прийняття правових норм; стадія виникнення у адресатів правових норм суб’єктивних прав і обов’язків; стадія реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків у правомірній поведінці суб’єктів; стадія застосування заходів державного примусу при неможливості обійтися одними регулятивними відносинами. Тому можна представити механізм правового регулювання як сукупність правових засобів, використовуваних у процесі правового регулювання суспільних відносин, які у комплексі складають правотворчу, правореалізаційну процедури і процедуру притягнення до юридичної відповідальності [4, с. 282].
   Наступним елементом правового регулювання є правовий режим. Серед вчених юристів немає єдиної думки щодо визначення категорії «правовий режим». Існує думка, що дія механізму правового регулювання реалізується через особливі комплекси юридичних засобів, які нерідко визначаються як «правові режими». Правовий режим, у самих загальних рисах, можна визначити як порядок регулювання, що є виражений у комплексі правових засобів, які характеризують особливе сполучення взаємодіючих між собою дозволів, заборон, а також позитивних зобов’язань які утворюють особливу направленість регулювання. Як правило, в основі юридичних режимів лежить той чи інший спосіб правового регулювання [3, с. 373].
   Правовий режим є складним юридичним утворенням, яке визначає порядок правового регулювання, що виражається у визначеному поєднанні юридичних засобів і створює бажаний соціальний стан і конкретний ступінь сприятливості чи несприятливості для задоволення інтересів суб’єкта. Кожній галузі права притаманний свій правовий режим. Як елемент правової дійсності, він виражає комплексний спосіб регулювання, є складовою частиною галузевих методів. Його можна розглядати як збільшений блок в загальному арсеналі правового інструментарію, котрий з’єднує в єдину конструкцію визначений комплекс правових засобів [4, с. 280]. Правовий режим майна - установлений правовими засобами порядок і умови придбання (присвоєння) майна, здійснення зазначеними суб’єктами правомочностей володіння, користування і розпорядження ним, реалізації функцій управління ним, а також його правової охорони [7, с. 198]. Загальними ознаками правового режиму є наявність відповідних обмежень, заборон або пільг [5, c. 44]. Правові режими закріплюються в законодавстві, забезпечуються державою і тісно пов’язані з відповідною групою суспільних відносин - предметом правового регулювання. Під правовим режимом майна розуміють установлений правовими засобами порядок і умови придбання майна, здійснення сільськогосподарськими товаровиробниками права володіння, користування та розпорядження ним, реалізації функцій управління майном, а також правова його охорона [8, с. 192]. Для аналізу поняття та основних складових бджільництва розглянемо представлені у науковій та довідковій літературі визначення цього поняття. У довідковій літературі бджільництво визначається як: галузь сільського господарства, яка зайнята розведенням бджіл [9, с. 584]; господарське розведення бджіл для отримання меду, бджолиного воску та інших продуктів [10, с. 136]. Визначення поняття бджільництва міститься у ДСТУ 25629-83, де бджільництво визначається як галузь сільського господарства, яка займається розведенням, утриманням та використанням бджіл для виробництва продуктів бджільництва та запилення ентомофільних сільськогосподарських культур [11]. Схоже трактування міститься і у діючому ДСТУ-2154-2003, відповідно до якого бджільництво - галузь сільського господарства, яка розводить, утримує і використовує бджіл для одержання продукції та запилювання сільськогосподарських рослин. Цей стандарт встановлює українські терміни та визначення основних понять у сфері бджільництва, які використовуються у науці та виробництві. Терміни встановлені цим стандартом, обов’язкові для вживання в усіх видах нормативних документів, що стосуються бджільництва, а також для робіт зі стандартизування [12]. Загалом бджільництво є одним із видів виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного підприємництва. В аграрній літературі бджільництво відносять до додаткових галузей сільськогосподарського виробництва [13, с. 179 - 182]. Згідно з Законом України «Про бджільництво», бджільництво - галузь сільськогосподарського виробництва, основою функціонування якої є розведення, утримання та використання бджіл для запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення і підвищення урожайності, виробництво харчових продуктів і сировини для промисловості [14]. Отже, основними складовими бджільництва є: розведення, утримання та використання бджіл для запилення ентомофільних рослин; отримання цінних продуктів бджолиної сім’ї. Запилення є біологічним фактором, що діє без втручання людини і тому його значення часто недооцінюють. Насправді ж запилення є важливим чинником підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Головну роль у запиленні ентомофільних культур відіграють медоносні бджоли. На їхню долю припадає 85 - 90% і лише 10 - 15% запилюють інші комахи. Слід доцільним вважати використання потенціалу і деяких диких запилювачів, а саме - осмій, джмелів та інших комах для запилення ентомофільних сільськогосподарських культур. Бджоли є єдиним фактором, який може бути контрольованим з боку людини. Бджолозапилення сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур на 30 - 60% і навіть вище, залежно від виду рослин та умов запилення. Крім того, підвищується якість плодів та насіння, збільшується їх натуральна вага.
   Підвищення врожайності сільськогосподарських культур при запиленні бджолами в середньому становить: ріпаку - 25 - 30%, соняшнику - 40%, гречки - 41%, червоної конюшини - 75%, люцерни - 50%, баштанових - 60%, плодових - 65%, гірчиці - 35 - 61%. Слід відмітити, що насіння люцерни практично неможливо одержати без повноцінного запилення. Дослідженнями встановлено, що насіння ентомофільних культур, одержане при запиленні медоносними бджолами, має підвищені господарське корисні властивості. Так, у насіння гречки плівчастість зменшується на 2,4%, збільшується кількість сирого протеїну на 0,4%, а енергія проростання на 17%. В озимого ріпаку при запиленні енергія проростання збільшується на 11 - 12%, схожість - на 16 - 20%, наявність жирів - на 4 - 5%. При перехресному запиленні збільшується вага яблук на 26%, зав’язуваність плодів - у 5,5 разів, а збереженість зав’язі - на 3,3% порівняно з їхнім самозапиленням.
   Виходячи з вищесказаного та з досвіду зарубіжних країн, бджолозапилення повинно бути узаконеним агрономічним прийомом технології вирощування ентомофільних сільськогосподарських культур. У ряді країн Східної Європи (Словаччина, Німеччина та інші), а також в США законодавством передбачений такий агроприйом і обов’язкова орендна плата за використання бджіл на запиленні [15]. Чистопородне розведення у відповідних ареалах українських степових і карпатських бджіл з можливим відновленням поліської популяції є концепцією племінного бджільництва. Племінна робота з їх розведення, поліпшення та створення нових типів і ліній ведеться у базових господарствах на основі сучасних розробок селекції та генетики. Породне районування бджіл є основою раціонального розміщення і використання племінних ресурсів держави. Згідно з законодавством, породне районування бджіл - це науково обґрунтований відбір для розведення і господарського використання в конкретних регіонах таких порід бджіл, біологічні особливості яких найкращим чином відповідають типовим умовам клімату і медозбору цих регіонів, дозволяють їм виробляти в цих умовах значно більше продукції в порівнянні з іншими породами на фоні достатньої зимостійкості бджіл. Упровадження у виробництво Плану породного районування і досягнень селекції бджіл є найефективнішим в економічному відношенні способом підвищення їх продуктивності та зниження затрат часу по догляду за ними [16].
   Також, завдяки бджолам отримують цінні продукти: мед, віск, прополіс, маточне молочко, квітковий пилок, бджолина отрута, тощо. Вони різняться за своїм складом і властивостями, мають велике значення для людей. Кожному продукту бджільництва характерна своя технологія. На пасіках отримують квітковий мед різних ботанічних сортів (з гречки, соняшнику, липи, білої акації, конюшини, еспарцету, тощо) та падевий. Законодавством визначено, що продуктами бджільництва є продукти, отримані завдяки збиральним і фізіологічним властивостям бджіл (мед, віск, бджолине обніжжя, перга, прополіс, маточне молочко, бджолина отрута, трутневий гомогенат), а також самі бджоли [14]. Державним стандартом визначено поняття продукція бджільництва - продукти, одержані внаслідок діяльності бджолиної сім’ї (мед, віск, обніжжя, маткове молочко, прополіс, отрута) [12].
   На основі проведеного дослідження сформульовано визначення поняття правового регулювання бджільництва як здійснюваного державою за допомогою всіх юридичних засобів впливу на суспільні відносини щодо утримання та використання бджіл для запилення ентомофільних рослин, виробництва, переробки та реалізації продукції бджільництва та забезпечення гарантій дотримання прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, зайнятих у цій галузі.
   Правове регулювання бджільництва здійснюється спеціальним Законом України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 p., Законом України «Про племінну справу у тваринництві» від 15 грудня 1993 p., Законом України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 p., Законом України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 p., Наказом Міністерства аграрної політики України і УААН «Про затвердження нормативно-правових актів з питань розвитку бджільництва» від 20 вересня 2000 р. та іншими нормативно-правовими актами прийнятими з метою конкретизації законодавчих приписів, і численних нормативно- правових актів в яких міститься комплекс норм права, які регулюють відносини у сфері бджільництва. Перспективою подальших наукових досліджень у цій сфері може бути використання отриманих висновків, що є підґрунтям для подальшої роботи у питаннях правового регулювання бджільництва України.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com