www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Правове регулювання хімічного методу захисту сільськогосподарських рослин
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Правове регулювання хімічного методу захисту сільськогосподарських рослин

Н.В. Шапошнікова

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ХІМІЧНОГО МЕТОДУ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОСЛИН

   Дана характеристика нормативного регулювання захисту сільськогосподарських рослин. Пропонується запровадження ліцензування оптової та роздрібної торгівлі не лише регуляторами росту рослин, а й пестицидами високого і середнього рівня токсичності.
   Захист рослин, пестициди, агрохімікати, хімічний метод, ліцензування.
   Важливе завдання, що стоїть перед сільським господарством України - підвищення врожайності сільськогосподарських культур і використання пестицидів для запобігання розвитку і знищення шкідників, хвороб рослин і бур’янів при масовому їх розмноженні та поширенні.
   Правові питання хімічного методу захисту рослин були тематикою досліджень таких вітчизняних та російських вчених юристів- аграрників, як Л.О. Бондар, С.А. Боголюбов, М.І. Васильєва, В.М. Єрмоленко, Ю.С. Шемшученко, В.З. Янчук та ін. Але ця проблемна тематика до цього часу не знайшла свою комплексного вирішення. Метою статті є визначення правових засад хімічного методу захисту рослин. Доцільність теоретичних та практичних досліджень у цьому напрямі зумовлена об’єктивною необхідністю правового забезпечення ліцензування оптової та роздрібної торгівлі не лише регуляторами росту рослин, а й пестицидами високого і середнього рівня токсичності.
   Посівам сільськогосподарських культур, плодово-ягідним, лісовим та лісопарковим насадженням, продукції рослинництва завдають шкоду понад 400 видів шкідників, рослини уражують 200 збудників небезпечних хвороб, а поля засмічують близько 300 видів бур’янів. Всі вони мають свої біологічні особливості життєвого циклу, а для боротьби з ними застосовуються поряд з комплексом агротехнічних та організаційних заходів, більше 300 хімічних і біологічних засобів захисту рослин [12].
   На думку багатьох вчених [13], хімічний метод захисту сільськогосподарських рослин є найбільш перспективним. Ця ідея покладена в основу Галузевої програми «Захист рослин 2008-2015» метою якої є насичення ринку пестицидів ефективними засобами захисту рослин в необхідних обсягах і асортименті та забезпечення їх раціонального використання.
   Вважається, що виконання програми значно поліпшить фітосані- тарний стан сільськогосподарських угідь, посівів і насаджень, а також сприятиме виробництву прогнозованих обсягів продукції рослинництва, а також створенню додаткових робочих місць та забезпеченню продовольчої безпеки країни.
   Зазначимо, що хімічний метод передбачає використання пестицидів для запобігання розвитку і знищення шкідників, хвороб рослин і бур’янів при масовому їх розмноженні та поширенні. Сучасний асортимент пестицидів включає велику кількість препаративних форм, більшість з яких належать до різних груп органічних сполук. Різні групи хімічних речовин і навіть окремі препарати характеризуються певною специфікою фізіологічного механізму дії, при цьому деяким речовинам притаманна вибіркова токсичність щодо різних груп або окремих видів шкідливих організмів. За походженням діючого інгредієнта пестициди бувають неорганічні, органічні та біологічні. Неорганічні і органічні сполуки становлять найбільш численну групу. Залежно від хімічного складу діючих речовин органічні пестициди поділяються на хімічні групи (класи). Біологічні пестициди мають рослинне, грибне, вірусне, бактеріальне походження.
   Використання пестицидів визначається їх високою біологічною, економічною, господарською ефективністю, універсалізмом, доступністю використання. Універсалізм полягає в тому, що пестициди можна застосовувати на різних видах рослин, проти різних шкідливих організмів і різними способами. За цими та іншими позитивними показниками хімічний метод належить до числа найбільш поширених [3].
   Поряд з цілою низкою переваг хімічний метод має і свої недоліки. Висока стійкість пестицидних речовин до впливу на них факторів природного середовища сприяє забрудненню останнього. Хоча нині значення пестицидів як забрудників екологічної системи повністю доведено, вивченню цього питання ще не приділяється достатньої уваги. Найбільш важливими факторами, які запобігають зменшенню забруднення навколишнього природного середовища, є зменшення норм витрати препаратів, кратності застосування і деякі інші фактори раціонального їх використання. При цьому обов’язковим залишається збереження високої біологічної ефективності при їх застосуванні.
   Широке впровадження у виробництво інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур значною мірою спричинює зростання пестицидного навантаження на поля, веде до порушення рівноваги в агробіоценозах, до можливого підвищення резистентності шкідливих організмів, збільшення небезпеки забруднення навколишнього природного середовища та урожаю. Останнім часом зміцніла і законодавча база служби захисту рослин.
   Прийнято низку важливих законодавчих актів до числа яких належать: Закони України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про пестициди і агрохімікати», «Про захист рослин», «Про охорону праці» і постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», від 4 березня 1996 р. № 295; «Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті» затверджено Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 20 вересня 2001 р. № 137; Державні санітарні правила «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 3 серпня 1998 р. № 1 [1-11].
   Донедавна відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» виробництво, оптова та роздрібна торгівля пестицидами підлягає ліцензуванню.
   Органом ліцензування виробництва пестицидів згідно з п. 14 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, було визначено Міністерство промислової політики України. Для одержання ліцензії виробник пестицидів повинен виконати організаційні, кваліфікаційні, технологічні, санітарні та інші вимоги, встановлені Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва пестицидів та агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України № 8/29 від 31 січня 2006 p., зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2006 р. за № 144/12018.
   Водночас відповідно до п. 1 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 p., ліцензування оптової та роздрібної торгівлі пестицидами в межах будь-якої території України здійснює Мінагрополітики України, а в межах окремих адміністративно- територіальних одиниць - відповідні місцеві органи виконавчої влади. Ліцензія на торгівлю пестицидами видавалась за умови відповідності вимогам Положення про ліцензійну комісію з ліцензування провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин), і складу ліцензійної комісії, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України № 167 від 19 березня 2008 р. Разом з тим, з метою забезпечення охорони здоров’я населення і навколишнього природного середовища, ми вважаємо за необхідне запропонувати ліцензування оптової та роздрібної торгівлі не лише регуляторами росту рослин, а й пестицидами високого і середнього рівня токсичності. Підприємницька діяльність з надання послуг по застосуванню пестицидів, на нашу думку, теж повинна підлягати ліцензуванню.
   Як уже зазначалося, пестициди містять токсичні речовини, тобто речовини хімічного чи біологічного походження, здатні у певних кількостях викликати порушення життєдіяльності людського чи тваринного організму. Пестициди мають різні рівні токсичності та період розпаду шкідливих речовин. Це викликає необхідність сурового санітарного контролю за вмістом токсичних речовин у виробленій сільськогосподарській продукції, що реалізується споживачам. Залишки токсичних речовин у продукції не повинні перевищувати встановлені Державними санітарними правилами та нормами ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001 «Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочоїзони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті», затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 137 від 20 вересня 2001р.
   Нині ліцензуванню підлягає лише оптова та роздрібна торгівля регуляторами росту рослин.
   Висновки. Хімічний метод захисту сільськогосподарських рослин передбачає використання пестицидів для запобігання розвитку і знищення шкідників, хвороб рослин і бур’янів при масовому їх розмноженні та поширенні. З метою забезпечення охорони здоров’я населення і навколишнього природного середовища ми вважаємо за необхідне запропонувати ліцензування оптової та роздрібної торгівлі не лише регуляторами росту рослин, а й пестицидами високого і середнього рівня токсичності.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com