www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Державно-правове регулювання реалізації цукру
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Державно-правове регулювання реалізації цукру

Л. О. СВЯТЧЕНКО

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЦУКРУ

   Розглянуто особливості державно-правового регулювання реалізації цукру, зокрема специфіку механізму ліцензування господарської діяльності у сфері оптової торгівлі цукром, коло суб’єктів, які здійснюють роздрібну торгівлю цукром, а також особливості захисту вітчизняних виробників від імпорту цукру.
   Цукор, реалізація цукру, ліцензування, оптова торгівля, роздрібна торгівля.
   Враховуючи зміст приписів Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» від 17 червня 1999 p., умовно можна виділити такі напрями державно-правового регулювання цукробуряківництва: державно-правове регулювання вирощування цукрових буряків, державно-правове регулювання виробництва цукру, державно- правове регулювання реалізації цукру та державно-правове регулювання ціноутворення в бурякоцукровому комплексі. На жаль, питання державно-правового регулювання реалізації цукру не знайшли свого відображення у правовій доктрині. Тому метою цієї статті є дослідження особливостей державно-правового регулювання у зазначеній сфері суспільних відносин. Характеризуючи правові приписи в царині державно-правового регулювання реалізації цукру, передусім зазначимо, що стаття 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» містить відповідні положення, що регламентують питання щодо оптової та роздрібної торгівлі цукром, встановлення квартальних та місячних обсягів реалізації цукру, захисту вітчизняних виробників від імпорту цукру та продуктів з підвищеним вмістом цукру і регулювання ввезення цукру в Україну фізичними особами.
   Отже, у сфері оптової торгівлі цукром встановлено, що в межах квоти «А» за заявками підприємств, які займаються оптовою торгівлею цукром, уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом видаються спеціальні дозволи (ліцензії) на реалізацію цукру на ринку України з урахуванням квартальних і місячних обсягів. При цьому оптова торгівля цукром на внутрішньому ринку України здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії). Кількість ліцензій на здійснення оптової торгівлі цукром не обмежується. Оптова торгівля цукром визначається як діяльність з придбання та продажу цукру для його наступної реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності (стаття 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»).
   Введення механізму ліцензування господарської діяльності у сфері оптової торгівлі цукром спрямоване на регулювання реалізації цукру на внутрішньому ринку України. Загалом відносини щодо ліцензування окремих видів господарської діяльності впорядковані нормами Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 p. № 1775-III. Названий Закон визначає ліцензування як видачу, переоформлення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видачу розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування та встановлює органи ліцензування, порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій тощо. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначено у статті 9 Закону, а також у Законі окремо застережено, що види господарської діяльності, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 Закону, не підлягають ліцензуванню (частина 5 статті 2 Закону). Однак, незважаючи на зазначене й те, що згідно з Законом України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» оптова торгівля цукром на внутрішньому ринку здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності за наявності в них спеціального дозволу (ліцензії), в Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» зазначену діяльність не включено до переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, про що справедливо зазначається в аграрно- правовій літературі [1, с. 181]. Більше того, слід зазначити, що фактично механізму видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення оптової торгівлі цукром на внутрішньому ринку законодавством України не закладено, зважаючи на що така діяльність здійснюється зараз без отримання таких спеціальних дозволів (ліцензій).
   Щодо роздрібної торгівлі цукром, то з огляду на приписи статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» вона може здійснюватися виключно особами, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством України. Іншими словами, роздрібна торгівля цукром на внутрішньому ринку може здійснюватися лише суб’єктами господарювання, які пройшли державну реєстрацію відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 p. № 755-IV та отримали відповідне свідоцтво про державну реєстрацію. А під роздрібною торгівлею цукром розуміють діяльність із продажу цукру громадянам та іншим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків (стаття 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»). Однак такі суб’єкти, які здійснюють роздрібну торгівлю цукром, як це передбачено частиною 4 статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», мають право одержувати призначений для реалізації цукор виключно від осіб, які мають спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення оптової торгівлі цукром. Проте, оскільки
раніше нами було встановлено, що через відсутність відповідних приписів оптова реалізація цукру може здійснюватися без отримання спеціальних дозволів (ліцензій), то роздрібні торговці цукру можуть одержувати його у будь-яких суб’єктів господарювання.
   Для стабільного забезпечення потреб внутрішнього ринку цукром протягом року та недопущення значних сезонних коливань ціни на нього визначаються квартальні та місячні обсяги реалізації цукру, що також є проявом державного регулювання в галузі цукробуряківництва. Такі обсяги реалізації були визначені, наприклад, наказом Міністерства аграрної політики України «Про виробництво і поставку цукру на внутрішній ринок» від 12 вересня 2007 р. № 655, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 вересня 2007 р. за № 1073/14340. Зокрема, згідно з названим наказом Мінагрополітики України, цукрові заводи, які отримали квоту «А», до 10 жовтня 2007 р. були зобов’язані надати названому Міністерству плани-графіки щомісячних та щоквартальних обсягів поставки цукру на внутрішній ринок у межах установленої квоти на період 2007-2008 маркетингового року для його узгодження та затвердження конкурсною комісією з розподілу обсягів виробництва цукру в межах квоти «А» Мінагрополітики України. Більше того, цукровим заводам-виробникам цукру квоти «А» було приписано при пакуванні, відпуску цукру та його поставці на внутрішній ринок ставити штамп «Цукор квоти «А». Виробництво року» на супровідних документах та зворотному боці бірок. При реалізації цукру на внутрішньому ринку від виробника до кінцевого споживача, включаючи посередницькі структури, супровідні документи повинні мати цей штамп.
   Щодо захисту вітчизняних виробників від імпорту цукру та продуктів з підвищеним вмістом цукру, то він здійснюється відповідно до законодавства й передусім стосується регулювання ввезення в Україну цукру-сирцю тростинного. Так, наприклад, згідно з Законом України «Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини» від 30 листопада 2006 p. № 404-V установлена щорічна тарифна квота на ввезення вУкраїну з 1 січня по 31 грудня цукру-сирцю з тростини за кодом згідно з УКТ ЗЕД 1701 11 в обсязі 260 тис. тонн за ставкою ввізного мита у розмірі двох відсотків його митної вартості. Порядок розподілу такої тарифної квоти та використання кінцевого продукту переробки цукру-сирцю з тростини в межах даної тарифної квоти має бути встановлений Кабінетом Міністрів України із додержанням норм і принципів Світової організації торгівлі. Окремо слід зазначити, що названий Закон набрав чинності з 1 січня року, наступного за роком вступу України до Світової організації торгівлі, тобто з 1 січня 2009 року. Проте фахівці неоднозначно сприйняли прийняття цього Закону. Так, наприклад, на думку голови асоціації «Укрцукор» Миколи Ярчука, імпортування цукру-сирцю в таких обсягах може призвести до ліквідації 22 цукрових заводів уже протягом першого року членства в СОТ [2]. Ще раніше Верховною Радою України приймалися окремі Закони України щодо обмеження ввезення в Україну цукру-сирцю тростинного у відповідному році. Так, наприклад, Законом України «Про ввезення в Україну цукру-сирцю тростинного в 2003 році» від 22 травня 2003 р. та постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок реалізації квот на ввезення 360 тис. тонн цукру-сирцю тростинного у 2003 році» від 11 серпня 2003 р. № 1117 були встановлені обсяги, ставки ввізного мита, запроваджено режим ліцензування імпорту цукру-сирцю тростинного. Переробку цукру- сирцю тростинного могли здійснювати лише підприємства, визначені на конкурсних засадах. Порядок проведення такого конкурсу був закріплений наказом Мінагрополітики України «Про затвердження Положення про умови визначення на конкурсних засадах підприємств, що здійснюватимуть переробку цукру-сирцю тростинного в 2001 році» від 4 липня 2001 р. № 195.
   Щодо ввезення цукру в Україну фізичними особами, то воно здійснюється лише в обсягах, необхідних для власного споживання. Граничні розміри ввезення цукру такими особами визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України продуктів харчування для власного споживання та перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей громадян» від 13 грудня 2001 р. № 1652. Згідно з названою постановою Уряду України громадяни можуть ввозити на митну територію України продукти харчування для власного споживання на загальну суму не більш як 50 євро на одну особу в таких обсягах: в упаковці виробника, призначеній для роздрібної торгівлі, - у кількості не більше ніж одна упаковка або загальною масою, яка не перевищує двох кілограмів, кожного найменування на одну особу; без упаковки - у кількості, що не перевищує двох кілограмів кожного найменування на одну особу; без упаковки - неподільний продукт, готовий до безпосереднього вживання, у кількості не більше ніж одиниця кожного найменування на одну особу.
   Зроблений нами аналіз державно-правового регулювання реалізації цукру як одного з основних напрямків державно-правового регулювання цукробуряківництва, дає змогу виявити основні недоліки у зазначеній сфері та запропонувати шляхи удосконалення правового регулювання відповідних відносин.
   Враховуючи вищесказане, на нашу думку, статтю 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» слід доповнити таким видом господарської діяльності, для здійснення якої слід отримати спеціальний дозвіл (ліцензію), як оптова торгівля цукром на внутрішньому ринку Украіни. Пропозиція щодо внесення змін до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» викликана, насамперед, колізійністю норм, що врегульовують відносини у сфері оптової торгівлі цукром. У ч. 5 ст. 2 зазначеного Закону окремо застережено, що види господарської діяльності, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 Закону, не підлягають ліцензуванню. Водночас згідно зі ст. 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» оптова торгівля цукром на внутрішньому ринку здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності за наявності в них спеціального дозволу (ліцензії). Це й викликало пропозицію щодо необхідності уніфікації норм загального і спеціального законодавства.
   Також, треба зазначити, що з метою реалізації заходів щодо дерегуляції виробництва і реалізації цукру та переведення цукрової галузі на ринкові засади, 29 січня 2010 року до ВРУ було подано законопроект, яким пропонується визнати таким, що втратив чинність, Закон «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», але невідомо скільки часу буде займати процедура прийняття зазначеного законопроекту та чи буде він прийнятий взагалі. У разі схвалення Проекту, виникає необхідність розроблення проекту Закону, який би регулював аналізовані правовідносини з урахуванням актуальних вимог сьогодення.

Список літератури

   1. Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства : навч. і наук.-практ. посіб. / [кол. авт. ; за ред. А. П. Гетьмана, В. 3. Янчука]. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 624 с.
   2. Карпенко О. Сіяли — балакали, зібрали — заплакали. Дещо про ситуацію в бурякоцукровому комплексі / О. Карпенко // Сільські вісті. — 2007. — 16 лют. — С. 22— 24.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com