www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Паювання земель в аграрному секторі економіки
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Паювання земель в аграрному секторі економіки

Ю. С. ПЕТЛЮК

ПАЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

   Висвітлюються питання паювання земель сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що здійснюється в процесі реформування земельних правовідносин. Досліджується юридична природа поняття «земельна частка (пай)». Визначаються умови паювання сільськогосподарських земель.
   Земельне законодавство, паювання земель, земельна частка (пай), умови паювання земель.
   Одним із етапів процесу приватизації сільськогосподарських угідь є паювання земель сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Крім того, паювання земель сільськогосподарських підприємств, установ та організацій визнано одним із найважливіших напрямів земельно-правової політики України [1, с. 238].
   Про масштабність означеного процесу свідчить той факт, що станом на Іквітня 2008 р. набули право на земельну частку (пай) 6,91 млн. громадян, з яких 6,82 млн. (98,6%) отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) [2, с. 58].
   У сучасній українській земельно-правовій літературі питання паювання земель сільськогосподарських підприємств, установ та організацій є поширеним об’єктом наукових досліджень. Серед вітчизняних учених, які присвятили свої напрацювання означеній проблемі, варто відзначити В. І. Андрейцева, В. К. Гуревського, Т. О. Коваленко, Д. В. Ковальського, П. Ф. Кулинича, В. В. Носіка, В. І. Семчика. Однак існує потреба додаткового дослідження окремих аспектів паювання земель сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Саме цим чинником обумовлюється необхідність здійснення подальшого наукового пошуку в окресленому напрямі.
   Метою цієї статті є дослідження окремих аспектів паювання земель сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що здійснюється в процесі реформування земельних правовідносин, насамперед ступінь законодавчого забезпечення паювання земель в аграрному секторі економіки та визначення умов і порядку їх паювання.
   Земельне законодавство не містить чіткого визначення поняття земельної частки (паю). При розумінні сутності поняття «земельна частка (пай)» насамперед варто керуватися законодавством, зокрема, ст. 25 і «Перехідними положеннями» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) [3], «Перехідними положеннями» Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. (в редакції від 2 жовтня 2003 р.) [4], Законом України «Про порядок виділенння в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» [5], Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільскогосподарським підприємствам та організаціям» від 8 серпня 1995 р. № 720 [6], постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 4 лютого 2004 р. № 122 [7], постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» від 12 жовтня 1995 р. № 801[8].
   Уперше до земельного законодавства України поняття «земельна частка (пай)» було внесено Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» [9]. Зокрема в п. 2 вищезазначеного нормативно-правового акта вказано на те, що організаціям землеустрою необхідно здійснити поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), ап. 3 закріплюється норма про те, що право на земельну частку (пай) може бути об’єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.
   На думку Т. О. Коваленко, земельна частка (пай) - це оцінена в грошовому вираженні та визначена в умовних кадастрових гектарах частина переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь недержавного сільськогосподарського підприємства, яка визначає рівновелику частку участі члена підприємства в земельному пайовом фонді господарства і може бути в установленому чинним законодавством порядку витребувана в натурі (на місцевості) в самостійну земельну ділянку [10, с. 104]. Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель. Поняття «земельна частка (пай)» безпосередньо повязане з паюванням земель сільськогосподарського призначення, що належали власникам на праві колективної власності. Тому саме паювання цих земель розпочалося після прийняття 13 березня 1992 р. нової редакції ЗК України, яким була законодавчо закріплена колективна власність на землю. Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 р. при паюванні земель було передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).
   Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України 1990 р. у редакції від 13 березня 1992 р. [11], земля могла належати громадянам на праві колективної власності. Суб’єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівничі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
   У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих структур.
   У цьому кодифікованому акті також зазначалося, що землі у колективну власність передаються безоплатно.
   Паювання земель як встановлений земельним законодавством порядок визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в умовних кадастрових гектарах, законодавчо забезпечене: пунктами 8, 9, 14-17 Перехідних положень ЗК України, статтею 25 ЗК України (щодо паювання земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій), Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 p., постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 4 лютого 2004 р. тощо. Передача земельних ділянок здійснюється відповідно до встановленого порядку паювання земельних ділянок із встановленням права кожного члена вищезазначених суб’єктів сільськогосподарського виробництва на частку земельної ділянки у колективній власності і юридичного посвідчення їх правового статусу через видачу сертифіката на право на земельну частку (пай). Разом з тим чітко визначено умови паювання земель:
   1. Паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств;
   2. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після їх перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства;
   3. Рівне право у процесі паювання усіх членів сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств на вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв);
   4. Вартість земельної частки (паю) для кожного із підприємств, кооперативів, акціонерних товариств визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських земель, що обчислювалися за методикою грошової оцінки земель, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мали право на земельну частку (пай);
   5. Визнання права на земельну частку (пай) на першому етапі суб’єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави з подальшим обмеженням форм його відчуження до прийняття нового Земельного кодексу України;
   6. Землі, передані у колективну власність, підлягають поділу на земельні частки (паї) без виділення у натурі (на місцевості) організаціями землеустрою. Законодавством визначене коло осіб, які мають право на земельну частку (пай). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають такі категорії осіб:
   1) колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай);
   2) громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
   3) громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
   4) громадяни України, евакуйовані із зони безумовного відчуження або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерами з їх числа, які проживають у сільській місцевості;
   5) громадяни, право на земельну частку (пай), яких встановлене судом.
   Для забезпечення реалізації права на земельну частку (пай) власник земельної частки (паю) зобов’язаний підтвердити наявність такого права. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), що видається районною (міською) державною адміністрацією кожному члену підприємства, кооперативу, товариства із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.
   Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» від 12 жовтня 1995 р. затвердив форму сертифікату, яка дає змогу фіксувати в ньому прізвище (для громадян) чи назву (для юридичних юсіб) нового власника земельної частки (паю), якому вона відчужена особою, що отримала право на земельну частку (пай) у статусі члена відповідного сільськогосподарського підприємства.
   Крім сертифікату, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є:
   1) свідоцтво про право на спадщину;
   2) договори купівлі-продажу, дарування, міни, посвідчені у встановленому законом порядку, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
   3) рішення суду про визнання права на земельну частку (пай);
   4) трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприєства чи нотаріально посвідчена виписка з неї (для громадян України, евакуйованих із зони безумовного відчуження або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадян України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості). Проведене дослідження дає змогу зробити висновок про те, що паювання земель сільськогосподарських підприємств, установ та організацій має належне нормативно-правове забезпечення, чітко визначений порядок їх паювання.
   Однак варто погодитися з П. Ф. Кулиничем, який вказує на те, що суттєвим негативним наслідком паювання земель є катастрофічне подрібнення сільськогосподарського земельного фонду. Використання земельних ділянок площею в середньому 4 га призводить до виникнення великої кількості організаційно-правових та технологічних проблем, які не сприяють ефективному сільськогосподарському землекористуванню [1, с. 238]. Запропонований підхід до питання паювання земель сільськогосподарських підприємств, установ та організацій може слугувати теоретичним підґрунтям для подальших наукових розвідок у цьому напрямі.

Список літератури

   1. Кулинич П. Ф. Земельно-правова політика України в XXI столітті: проблеми та шляхи вдосконалення / Кулинич П. Ф. // Правова політика Української держави: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 70-річчю Прикарпатського національного ун-тету ім. Василя Стефаника. Том 1. (м. Івано-Франківськ, 19-20 лютого 2010 p.), 2010. - С.235-238.
   2. Ковальський Д. В. Земельно-процесуальні відносини : монографія / Д. В. Ковальський. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 176 с.
   3. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 p. № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 3-4. — Ст. 27.
   4. Про оренду землі : Закон України від 6 жовтня 1998 р. у редакції від 2 жовтня 2003 р. № 1211 // Урядовий кур’єр. — 2003. — 5 листопада.
   5. Про порядок виділенння в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) : Закон України від 5 червня 2003 p. № 899-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 38. — Ст. 314.
   6. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільскогосподарським підприємствам та організаціям : Указ Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720 / 95 // Голос України. - 1995. - № 152. - 8 серпня.
   7. Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) : постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 122 // Офіційний вісник України. - 2008. - № 39. - Ст. 241.
   8. Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) : постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. № 801 // Зібрання постанов уряду України. - 1996. - № 2. - Ст. 63.
   9. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва : Указ Президента України від 10 листопада 1994 р. № 666/94 // Голос України. - 1994. - № 217. - 16 липня.
   10. Літопис кафедри трудового, земельного та екологічного права. За наук. ред. академіка АПрН України Андрейцева В. І. - К., 2007. - 224 с.
   11. Земельний кодекс України 1990 р. (у ред. від 13 березня 1992 p.) № 2196-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 25. — Ст. 354.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com