www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Охорона праці в сільському господарстві як інститут аграрного права: теоретичні аспекти
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Охорона праці в сільському господарстві як інститут аграрного права: теоретичні аспекти

Т. С. НОВАК

ОХОРОНА ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ЯК ІНСТИТУТ АГРАРНОГО ПРАВА: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

   У статті досліджуються теоретичні аспекти виділення інституту охорони праці в сільському господарстві в системі аграрного права та характеризуються його основні ознаки.
   Одним із видів правовідносин, об’єктом яких виступає праця людини (поряд з трудовими та цивільно-правовими) є так звані аграрні трудові відносини. Вони мають своїм об’єктом сільськогосподарську працю, спрямовану на виробництво продукції сільського господарства та входять до предмету правового регулювання аграрного права [1, с. 51-52]. Як один з видів вказаних правовідносин поряд з відносинами у сфері організації праці, дотримання дисципліни праці, оплати праці, науковці називають відносини у сфері охорони праці і дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії [2, с. 95-96]. Це можна пояснити, насамперед тим, що реалізуючи своє право на працю людина водночас наділена і правом на належні, безпечні та здорові умови праці (визначене ст. 43 Конституції України), або по-іншому правом на охорону праці. Ознайомлення з спеціальною науковою літературою показує, що в системі аграрного права виділяється окремий інститут, який В. 3. Янчук називає «інститутом правового забезпечення охорони здоров’я працівників сільського господарства» [3, с. 35], вкладаючи в його зміст відносини щодо додержання правил техніки безпеки, вимог виробничої санітарії та інших умов праці суб’єктами аграрного підприємництва всіх форм власності, М. І. Козир - «інститутом правового регулювання Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор В. М. Єрмоленко організації, дисципліни та охорони праці в сільському господарстві» [4, с. 29]. Ф. М. Раянов - «інститутом правового регулювання охорони праці в сільському господарстві» [5, с. 122]. Водночас належного обґрунтування підстав виокремлення вищевказаного правового інституту в сучасній правовій науці фактично не існує. Ґрунтовні дослідження з цього приводу проводилися Ф. М. Раяновим, але здійснювалися вони ще в радянський період, а тому втратили своє значення у зв’язку з докорінною зміною як організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, так і економіко-правової ситуації в Україні в цілому. З огляду на викладене виникає потреба в характеристиці правового інституту охорони праці в сільському господарстві, визначенні його галузевої належності, що й складатиме мету даної статті.
   Перш ніж перейти до розгляду вказаного правового інституту, на нашу думку, варто дослідити нормами якої галузі права здійснюється правове регулювання відносин у сфері охорони праці в сільському господарстві.
   Аграрні трудові відносини (та відповідно і відносини у галузі охорони праці) можуть відбуватися а) за участю членів сільськогосподарських підприємств і б) з їх найманими працівниками [6, с. 62].
   Трудові відносини між найманими працівниками та роботодавцем - сільськогосподарським підприємством, що базуються на трудовому договорі, є предметом правового регулювання трудового права. Аграрним правом регулюються трудові відносини за участю членів фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів. Саме таке розмежування сфери дії трудового та аграрного права наводиться в роботах Н. Б. Болотіної [7, с. 91], А. Д. Зайкина [8, с. 25], М. І. Козиря [2, с. 96], Г. С. Бистрова [9, с. 10], основним аргументом на користь цього поділу висувається теза про те, що до предмету правового регулювання трудового права відносяться відносини з використання найманої праці. Якщо ж особа виступає одночасно і власником засобів виробництва, і працівником то в такому разі наймана праця відсутня, і відповідно, немає підстав для поширення трудового права на цю сферу відносин з застосування праці. Таку ж позицію займає і Ю. П. Дмитренко, але при цьому однією з спільних рис цих двох галузей права називає функцію охорони праці та захисту трудових прав працівників [10, с. 61].
   В. В. Жернаков розглядає питання розмежування сфери дії трудового та аграрного права під іншим кутом - він здійснює аналіз положень ст. 3 Кодексу законів про працю і знаходить «внутрішні протиріччя якщо не в правовому його наповненні, то хоча б у формі викладення правового змісту». Автор говорить, що «частина перша цієї статті містить норму, згідно з якою законодавство про працю регулює трудові відносини працівників всіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої приналежності, з чого можна зробити висновок про розповсюдження трудового законодавства і на членів кооперативів чи фермерських господарств». На його думку, логічно пов’язаний з цією нормою і зміст першого речення частини другої - «особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами». Тобто певним законодавством, яке знаходиться за межами законодавства про працю, та статутами визначаються лише «особливості», а основні питання праці в них повинні регулюватися трудовим правом. Проте наступне речення частини другої розглядуваної статті наштовхує В. В. Жернакова на те, що слово «особливості» в першому реченні є ключовим, що фактично виключає членів цих підприємств з суб’єктів трудового права. Законодавством про працю регулюється надання лише гарантій щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді та інвалідів, а усі інші численні питання застосування праці членів вказаних підприємств регулюється іншим законодавством та їх статутами [11, с. 180-181]. По-іншому можна сказати, що держава на законодавчому рівні для охорони найвищої соціальної цінності - людини, закріпила певний мінімум вимог, які обов’язково мають бути дотримані незалежно від правової підстави використання здатності людини до здійснення трудової діяльності. Проте це не виключає встановлення додаткових заходів та засобів з охорони праці з врахуванням специфіки того чи іншого сільськогосподарського підприємства, і в цьому випадку вже можна вести мову про застосування норм аграрного права для врегулювання правовідносин з охорони праці. Якщо ми розглянемо процес забезпечення охорони праці в окремо взятому сільськогосподарському підприємстві, то, відповідно до Порядку опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, який затверджено наказом Держнаглядохоронпраці України від 21 грудня 1993 р. № 132 власник затверджує нормативні акти про охорону праці, спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлення правил виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. Такими галузевими нормативними актами скажімо в рослинництві, є цілий ряд примірних інструкцій, що виступають лише основою для розробки нормативних актів з охорони праці на певному сільськогосподарському підприємстві. Беручи базовий нормативний матеріал власник, спираючись на нього, але обов’язково враховуючи особливості своєї діяльності, і розробляє найбільш прийнятний для нього (з точки зору охорони працівників в процесі трудової діяльності), локальний нормативний акт з охорони праці. В результаті і маємо обумовлені ч. 2 ст. 3 КЗпП «особливості», які виходять поза сферу регулювання трудового права і входять до предмету аграрного права та регулюються вже його нормами, об’єднання яких є правовим інститутом.
   В літературі містяться наступні визначення правового інституту: «це сукупність відокремлених, взаємопов’язаних правових норм, що утворюють частину галузі права та регулюють певну сторону однорідних суспільних відносин» [12, с. 377], «це система взаємопов’язаних норм, що регулюють відносно самостійну сукупність суспільних відносин чи які-небудь їх компоненти, якості» [13, с. 180], «це основний елемент системи права, представлений сукупністю правових норм, що регулюють однорідну групу суспільних відносин» [14, с. 164], «це заснована на законі сукупність норм, призначених регулювати в межах предмета даної галузі права певне, таке, що є відносно самостійним, суспільне відношення, а також пов’язані з ним похідні відносини» [15, с. 67]. Отже, матеріальною передумовою для появи правового інституту є наявність певного відносно відокремленого кола однорідних суспільних відносин, які будуть складати його предмет правового регулювання. Але, повторимося, це лише передумова. Одних суспільних відносин для виділення норм права, якими вони регулюються, в інститут, замало. Теоретиками права було виокремлено певні ознаки правового інституту як елементу системи права. Такими ознаками є: 1) однорідність фактичного змісту - кожен інститут призначений для регулювання самостійної, відносно відокремленої групи відносин чи окремих юридично значимих дій особи; 2) єдність правових норм - норми, які входять до правового інституту, утворюють єдиний комплекс, який знаходить своє вираження в загальних положеннях, правових принципах, специфічних правових поняттях, що створює особливий, притаманний для даного виду відносин, правовий режим регулювання; 3) нормативна відособленість, тобто об’єднання утворюючих правовий інститут норм в главах, розділах, частинах чи інших структурних частинах закону чи іншого нормативного правового акту; 4) повнота регулювання певної сукупності суспільних відносин - інститут права включає такий набір норм, який вміщує всі аспекти правового регулювання відповідної групи суспільних відносин [16, с. 164-165]. В нашому випадку ми маємо певну групу якісно однорідних суспільних відносин, які можуть складати предмет правового інституту - відносин у сфері забезпечення охорони життя та здоров’я працівників в процесі здійснення трудової діяльності в сільському господарстві. Особливості сільськогосподарського виробництва, характерний тільки для них суб’єктний склад дають підставу вважати ці відносини специфічними, органічно включеними до предмету аграрного права.
   Однорідність фактичного змісту підтверджується тим, що основною функцією цілої низки різних за змістом (санітарно-гігієнічних, організаційно- технічних, лікувально-профілактичних чи соціально-економічних) але одноплощинних, так би мовити, «паралельних» дій, прийомів є охорона людини в процесі сільськогосподарської праці. Всі ці засоби і заходи з охорони праці, нормативно закріплені у нормах права, можуть принести позитивний результат лише використані в комплексі, в сукупності - шляхом взаємопоєднання та взаємодії. На цю особливість звертав увагу Ф. М. Раянов говорячи, що «цементуючою базою різноманітних суспільних відносин є створення та забезпечення здорових та безпечних умов праці в сільському господарстві. Ця цементуюча база робить їх настільки своєрідними, що вони всі разом утворюють предмет якісно особливого правового інституту» [5, с. 125]. Хотілося б зазначити, що при реалізацій всіх заходів з охорони праці має бути дотримана загальна концепція та принципи організації охорони праці в сільському господарстві, які вміщені в Наказі Міністерства аграрної політики України від 15 вересня 2000 р. № 182 «Про Концепцію з організації охорони праці в аграрному секторі економіки в нових умовах господарювання». Якщо додати, що зміст правових норм в сфері охорони праці в сільському господарстві виражений в специфічній групі понять, термінів скажімо, «безпека процесів, пов’язаних з виробництвом продукції тваринництва», «вимоги безпеки до вирощування баштанних і овочевих культур», «вимоги до хімічного консервування вологого фуражного зерна» тощо, то маємо другу з наведених ознак правового інституту - єдність правових норм.
   Нормативна відособленість також є характерною для норм з охорони праці в сільському господарстві. Так, Законом України від 1 квітня 2009 р. було ратифіковано Конвенцію Міжнародної організації праці № 184 «Про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві», питанню створення безпечних умов праці для членів фермерського господарства чи сільськогосподарського кооперативу і громадян, які уклали трудовий договір (контракт), забезпечення дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки присвячено ст. 36 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 p., ч. 5 ст. 27 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 p., і нарешті, існує величезний масив галузевих нормативних актів з охорони праці (правил, інструкцій тощо) для регламентації безпечного ведення різноманітних робіт саме в сільському господарстві. Щодо визначення їх галузевої належності доцільно привести думку О. В. Баклана, який аналізуючи норми права у сфері охорони праці зазначає, що до основних джерел регулятивних норм належать правила, інструкції, державні стандарти тощо, а зміст таких юридично-технічних джерел охоплює норми, які стосуються різних галузей права. Наприклад, стандарти безпеки праці можуть бути віднесені не тільки до адміністративного і трудового права, але і до цивільного, фінансового, аграрного та інших галузей права, тому що обов’язки їх дотримання стосуються всіх осіб, які вступають у відповідні відносини, що регулюються цими галузями права [16, с. 32-34]. Нарешті, якщо звернутися до останньої, четвертої ознаки правового інституту - повноти регулювання певної сукупності суспільних відносин (в нашому випадку відносин у сфері охорони праці в сільському господарстві), то стає очевидним, що досягти її можна поєднавши в один правовий інститут норми різних галузей законодавства - трудового і аграрного. Такий висновок випливає з наведеного вище факту непоширення сфери дії трудового права (а відповідно і інституту охорони праці) на певні категорії працюючих в сільському господарстві. Але ж право на охорону праці є конституційним, тобто таким, що не залежить від форми організації праці тієї чи іншої особи. Проблема усувається, якщо розглядати правовий інститут охорони праці в сільському господарстві як комплексний інститут аграрного права.
   С. С. Алексеев говорив, що в системі права існують «сукупності норм, що являють собою результат подвоєння структури права», тобто при формуванні комплексних інститутів нормативні приписи зовнішньо об’єктивуються одночасно в двох різноплощинних юридичних конструкціях [17, с. 121]. Так, норми трудового права, які регулюють відносини в сфері охорони праці одночасно кваліфікуються в якості норм аграрного права, тобто норм з охорони праці в сільському господарстві. Ці дві юридичні конструкції не виключають одна одну, - вони є паралельними та співвідносяться між собою як звичайне зі специфічним. Схожої думки дотримувався і М. В. Молодцов вказуючи на те що «з позиції системи права інститут охорони праці має характер комплексного, так як його норми (в першу чергу норми техніки безпеки і виробничої санітарії) поширюють свою дію на відносини з використання праці і інших категорій працюючих (не лише найманих працівників)». Автор пояснює таку ситуацію тим, що не було необхідності у створенні нових правил охорони праці при наявності достатньо досконалої системи відповідних норм в трудовому праві. Але поряд з цим наголошує, що використання норм охорони праці у відносинах, що складають предмет правового регулювання інших галузей права, відбувалося шляхом модифікації норм трудового права, з врахуванням особливостей праці інших категорій працюючих [18, с. 100]. Останнє твердження є ключовим, бо інститут охорони праці в сільському господарстві не є простим дублюванням інституту охорони праці трудового права - він є самостійним утворенням в системі аграрного права і через врахування особливостей аграрної праці набуває власної специфіки. Підсумовуючи викладене, доходимо висновку, що є всі підстави виокремлення інституту охорони праці в сільському господарстві як комплексного інституту аграрного права. Отримані висновки можуть стати підґрунтям для подальших теоретичних досліджень у сфері розвитку як аграрного права в цілому, так і правового регулювання відносин з охорони праці в сільському господарстві зокрема.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com