www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Система вправ з формування дискурсивного мовлення учнів основної школи
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Система вправ з формування дискурсивного мовлення учнів основної школи

О. М. Андрієць,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Херсонський державний університет)

СИСТЕМА ВПРАВ З ФОРМУВАННЯ ДИСКУРСИВНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

   Постановка проблеми. На сучасному етапі культурного й державного становлення України особливої ваги набуває гуманітаризація середньої освіти, що передбачає удосконалення прогресивних технологій виховання молоді, диференціацію та інтеграцію навчання, оновлення науково обґрунтованої методики, спрямованої на підвищення рівня освіченості сучасного учня й удосконалення його комунікативно розвиненої особистості. Тому одним із пріоритетних питань сь огодення стає формування комунікативної компетентності школяра загалом і дискурсивного мовлення зокрема.
   Аналіз досліджень і публікацій. У комунікативно спрямованому навчанні української мови одне з провідних місць посідає оволодіння дискурсивним мовленням. Аналіз наукової літератури свідчи ть , що означена проблема не була предметом всебічного розгляду. Так, дослідженню якостей мовлення (в основному з нормативного, якісного боку) присвятили низку своїх праць такі лінгвісти та лінгводидакти, як Н. Бабич, Ф. Бацевич, М. Вашуленко, Б. Головін, П. Дудик, С. Єрмоленко, С. Караман, Л. Мацько, М. Пентилюк та інші. Вивченням дискурсу як типу комунікативної діяльності в останнє десятиріччя активно займаються Ф. Бацевич, І. Борисова, В. Карасик, О. Селіванова, І. Шевченко та інші. Психологічні аспекти процесу формування мовленнєвої діяльності розглядали психологи Б. Ананьєв, Б. Баєв, Д. Богоявленський, Л. Виготський, І. Зимня, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, І. Синиця та інші. На думку цих учених, суть теорії мовленнєвої діяльності полягає в тому, що будь-який мовленнєвий акт визначається як специфічний вид комунікативної діяльності, котрий починається мотивом і завершується результатом, досягненням наміченої мети, посередині ж лежить динамічна система конкретних дій та операцій, спрямованих на це досягнення.
   Попри на широкий спектр досліджуваних питань формування в учнів основної школи дискурсивного мовлення, а відтак і розробка системи вправ, що сприяла б його розвитку як на уроках української мови, так і в позаурочний час, не були об’єктом спеціального дослідження. Це спонукало нас до вибору теми статті “Система вправ з формування дискурсивного мовлення учнів основної школи”, спрямованої на підвищення рівня комунікативних умінь і навичок школярів.
   Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні та створенні системи вправ для формування й розвитку дискурсивного мовлення учнів 5-9 класів загальноосвітньої школи. Для досягнення поставленої мети потрібно розв’язати такі завдання: 1) проаналізувати фахову літературу з проблеми; 2) розкрити своєрідність використання різних видів вправ (репродуктивних, репродуктивно-креативних і креативних), 3) окреслити коло комунікативних умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні у процесі дискурсивного мовлення.
   Кінець ХХ століття ознаменувався бурхливим розвитком таких взаємозумовлених мовознавчих дисциплін нового типу, як комунікативна лінгвістика та дискурсологія. Центральним поняттям цих наук є дискурс, що в перекладі з латинської мови означає розмірковування (discursus). Об’єктом першої (комунікативної лінгвістики), на думку О. Селіванової, є мова, представлена в реальних процесах комунікації (дискурсивна практика), а предметом – виступає організація комунікативної ситуації у взаємодії її функціональних взаємно детермінованих модулів, одним із яких є вербальне повідомлення (текст) [5, с. 550]. Дискурсологія ж займається дослідженням організації дискурсу, вивчення м різноманітних течій, лінгвістичних шкіл, теорій, під впливом яких формувався сам дискурс як засіб спілкування людей у специфічних і стандартних комунікативних ситуація х з урахуванням когнітивних, психологічних, етнічних, соціокультурних та інших чинників. На комунікативній значущості у визначенні дискурсу акцентує увагу Ф. Бацевич: “Дискурс – тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, тривалий у часі процес, утілений у певній ( іноді значній) кількості повідомлень; мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, друковану, паралінгвальну тощо), відбувається у межах одного чи кількох каналів комунікації, регулюється стратегіями і тактиками учасників спілкування і є складним синтезом когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкретним колоритом “форм життя”, залежних від тематики спілкування [1, с. 42-43]”.
   Комунікативна лінгвістика, дотикаючись до таких наук, як функціональна стилістика, лінгвогенристика, дискурсологія, зок рема аналізу дискурсу, виокремлює з-поміж інших одну із галузей – мовленнєвознавство, спрямоване на аналіз системної організації мовлення, особливостей спілкування, а також на комплексні дослідження усного мовлення [2; 5; 6]. Тому в методиці навчання української мови можна говорити про дискурсивне мовлення, що, на нашу думку, є не тільки втіленням, реалізацією мови, а й складною, поетапною, цілеспрямованою соціальною дією, скерованою на взаємодію людей і механізми їхньої свідомості (когнітивні процеси).
   Для успішного засвоєння й поглиблення лінгвістичних знань шкільних розділів варто застосовувати репродуктивні вправи, що мають на меті визначати тему, мету і завдання спілкування, удосконалювати вміння пояснювати лінгвістичні поняття, вжиті в мовленні, визначати ознаки цього висловлювання, “згортати” і “розгортати” його, редагувати, конструювати. Наведемо приклади таких вправ: 1) випишіть із лінгвістичного словника ... терміни. Поясніть їх значення; 2) дайте розгорнуте пояснення наукових понять...; 3) назвіть ознаки почутого (прочитаного) висловлювання; 4) прочитайте виразно текст. Проаналізуйте мовні засоби, що його характеризують. Уведіть, де треба, слова й словосполучення з метою підвищення науково-інформаційної насиченості; 5) прочитайте текст. Замість пропусків вставте відомі вам терміни; 6) прочитайте висловлювання. Доберіть заголовок. Складіть план. Перекажіть текст, доповнюючи власними знаннями. Виконання репродуктивних вправ повинні супроводжуватися бесідами за змістом тексту, котрі добиралися з урахуванням новизни, інформаційної значущості, навчально-виховної мети.
   Особливу увагу слід відводити вправам, спрямованим на удосконалення в учнів умінь зіставляти й аналізувати дискурсивне мовлення, знаходити в ньому спільне і відмінне. До цього типу вправ пропонуємо такі завдання: 1) порівняти висловлювання різних стилів, типів, жанрів; 2) проаналізувати мовні засоби висловлювання; 3) визначити спільні й відмінні ознаки текстів різних стилів; 4) проаналізувати власну відповідь (чи відповідь однокласника); 5) оцінити повідомлення однокласника щодо актуальності, комунікативної завантаженості та виховного спрямування. Важливими особливостями таких вправ є правильна послідовність, чіткість, логічність створюваного мовлення, урахування норм сучасної української літературної мови, демонстрація теоретичних знань і мовленнєвої культури учня. Наприклад:
   Вправи такого типу сприяють розвиткові культури спілкування учнів, виробляють уміння доречно будувати своє висловлювання відповідно до теми, стилю та жанру мовлення, розвивають логічне мислення школяра.
   Користуючись планом, підготуйте доповідь на тему “Проблема культури мовлення школяра в побутових умовах” і виголосіть її на уроці. Порівняйте критику доповіді вчителем та однокласниками з власною оцінкою. Сформулюйте, враховуючи висловлені слухачами побажання, рекомендації й поради для себе як доповідача.
   План до складання доповіді.
   1. Мета і завдання доповіді з урахуванням складу, віку, інтересів слухачів.
   2. Уточнення теми доповіді, визначення змістових меж.
   3. Добір й опрацювання літератури.
   4. Складання плану доповіді.
   5. Визначення проблеми дискусійного характеру, засоби її розв’язання.
   6. Унаочнення доповіді (добір таблиць, діаграм, графіків, схем тощо).
   7. Прогнозування можливих запитань слухачів і підготовка до їх обговорення.
   8. Структурна організація доповіді: цікавий зачин, детальний виклад, сформульовані відповідно до мети доповіді висновки.
   9. Оформлення доповіді в письмовій формі та перевірка тексту щодо логіки викладу, достовірності інформації, актуальності, новизни, відповідності мовним нормам.
   10. Виголошення доповіді.
   11. Самостійний аналіз доповіді, оцінка, редагування.
   Виконання вправ такого типу посідає належне місце у формуванні мовленнєвої компетентності особистості: в учнів розвивається увага, пам’ять, повага до співрозмовника, удосконалюються вміння критично мислити, конструювати висловлювання певного стилю, типу, жанру мовлення відповідно до мети й ситуації спілкування. Запропоновані репродуктивні вправи сприяють розвиткові умінь користуватися мовленням; на основі здобутих знань учні вдосконалюють навички вести бесіду, виступати з власними висловлюваннями, реалізовувати поєднання теоретичних і практичних знань й умінь у процесі різноманітних мовленнєвих операцій, самостійно добирати й опрацьовувати літературу на запропоновану тему.
   Серед репродуктивно-креативних вправ особливе місце займають вправи на конструювання та редагування, що сприяють самоперевірці в оволодінні учнями мовленнєвих понять, а також виробленню стилістичних умінь.
   Розташуйте частини тексту в такій послідовності, яка б найбільше сприяла розкриттю його теми й головної думки. Доберіть заголовок, визначте тему й жанр тексту, його логічні взаємозв’язки.
   1. До смислових ознак належать синтаксичні відношення, а до структурних – характер побудови та інтонація різних типів речень, порядок слів, типи граматичних зв’язків між словами у реченні.
   2. В українському мовознавстві термін синтаксис уживається в двох значеннях: як система лінгвістичних понять про синтаксичну будову української мови, розділ мовознавства і як власне мовна структура.
   3. Традиційно синтаксис сучасної української мови поділяється на синтаксис простого і складного речення.
   4. Предметом синтаксису є словосполучення і речення з їх смисловими і структурними ознаками.
   5. Кожна частина мови у реченні або виконує функцію якогось члена речення (самостійні слова), або виражає відношення між словами в простому реченні чи частинами складного речення (службові слова).
   6. Синтаксис тісно пов’язаний з морфологією, адже він вивчає слова як компоненти словосполучень і речень.
   Порядок розташування частин тексту в оригіналі – 2, 3, 5, 6, 4, 3, 1.
   Виконання такого виду завдань допомагає процесові перекодування вивченої навчальної інформації в абстрактні моделі. Доповнення, переконструювання висловлювання сприяють усвідомленню особливостей дискурсу загалом: стилістичну належність, зміст, мовне оформлення.
   У ході розробки системи вправ з формування дискурсивного мовлення варто приділяти увагу редагуванню усного і писемного мовлення , що вважається одним з ефективних прийомів удосконалення власного висловлювання школярів. Активізації дискурсивного мовлення учнів сприяє редагування текстів, складених самими учнями. Воно реалізує такі завдання: формує вміння вільного оволодіння системним об’єднанням слів, доцільного слововживання, сполучення слів, словосполучень, речень за смислом відповідно до теми тексту, його стилю, типу, жанру. Вправи на редагування розвивають у школярів усне й писемне мовлення та критичне ставлення в доборі матеріалу, удосконалюють уміння працювати зі словниками, енциклопедіями, додатковою літературою. Наприклад:
   Відредагуйте наукові поняття, уникаючи просторічних слів та росіянізмів. Власні визначення порівняйте зі словниковими.
   1. Біографія – розповідь про чоловіка, що мав важливе значення, коли жив.
   2. Гумореска – невеликий твір про кумедну історію ваду в людині.
   3. Плагіат – украдений шматок твору в свої х цілях.
   4. Феєрія – театральне чи циркове полотно, складене на фантастично-казковому сюжеті, що виконується з використанням разнообразних сценічних ефектів, щоб вразити зрітеля.
   5. Лаванда – вічнозелена рослина, що має приємний запах, що росте переважно в країнах Середземномор’я.
   6. Щедрівка – твір з усної народної творчості, виконувана українськими дівчатами під Новий рік.
   7. Цитата – шмат чужої мови, використаний для підтвердження власної думки.
   8. Тенор – чоловічий спів.
   9. Вимпел – вузький і довгий прапор, піднятий на кораблі під час плавання як ознаки державності.
   10. Анонс – попередження про спектакль, фільм.
   Виконання таких вправ, як переконує практика, свідчить, що завдання на редагування привчають школярів доречно використовувати мовні одиниці й правильно тлумачити різноманітні поняття й терміни, розвивають в учнів уміння критичного підходу до створення власних висловлювань. Реалізація комунікативно-діяльнісного підходу в навчанні мови повинна відбуватися з використанням у шкільній практиці різноманітних ситуативних вправ, основаних на залежності змісту й мовленнєвого оформлення висловлювань від мовленнєвої ситуації. Такі вправи розвивають в учнів уміння вільно, комунікативно виправдано використовувати мовні засоби, спонукають їх до спілкування в умовах звичайного мовленнєвого дискурсу. Ситуативні вправи мають не тільки навчальний та розвивальний потенціал, але й виховний, оскільки сприяють підвищенню культури мовленнєвого спілкування школярів, удосконалюють їх мовне чуття. Так, у 8 класі можна запропонувати таку вправу:
   Уявіть ситуацію: ви стали учасником бесіди з кореспондентом молодіжної телепрограми на тему “Етикет ділового спілкування”. Складіть трихвилинну промову про важливість правильного ділового спілкування. Під час підготовки скористайтеся підручником М. Пентилюк “Культура мови і стилістика”.
   Для успішного розвитку мовленнєвої компетенції учнів 5-9 класів важливим є застосування креативних вправ. Вони мають здебільшого дослідницький характер і передбачають залучення учнів до творчості через пошук, шляхом створення й розв’язання складних або проблемних завдань . До цього типу вправ учням пропонуються такі завдання: 1) укласти словник лінгвістичних термінів з теми, параграфа, розділу мовознавства; 2) прослухати висловлювання з актуальної проблеми та написати переказ; 3) перекласти висловлювання зі спорідненої мови українською; 4) скласти кросворд, застосовуючи вивчений матеріал. Одне з основних завдань креативних вправ – визначити рівень засвоєння учнями мовленнєвих понять, що забезпечує активізацію когнітивних чинників із розвитку мовлення. Це сприяє активному сприйманню, глибокому розумінню й подальшому продукуванню висловлювань. Наведемо приклади таких вправ:
   Укладіть лінгвістичний словник з теми “Фонетика”, посилаючись на наукові джерела. Які, на Вашу думку, повинні бути практичні поради щодо укладання словників?
   Перекладіть українською мовою наведений текст. Проаналізуйте його за структурою, змістом, обсягом, стилем, призначенням, мовним оформленням, доповнюючи власними прикладами й теоретичними знаннями. Перекажіть текст українською мовою, склавши попередньо до нього план.
   Внутренняя речь – беззвучная, мысленная речь, которая возникает в тот момент, когда мы думаем о чем-либо, решаем в уме какие-либо задачи, мысленно составляем планы, припоминаем прочитанные книги и разговоры, молча читаем и пишем. Внутренняя речь – это речь про себя, выполняет главным образом функцию мышления, не может служить средством непосредственного общения люд ей друг с другом, но тем не менее выполняет важные подготовительные функции для общения людей. Внутренняя речь – это речь без звука, скрытое мышление в словесной форме, мышление про себя и для себя ( Б. Бодмаев). Виконуючи такі вправи, учні виявляють певний рівень ерудованості, уміння сприймати цікавий матеріал, грамотно його опрацьовувати й продукувати, наводячи приклади, доказові аргументи, роблячи висновки. Таким чином, у навчанні української мови, на думку авторів концепцій когнітивної й комунікативної методик ( М. Пентилюк , О. Горошкіної , А. Нікітіної ) [3; 4] , належне місце має відводить ся креативності та активній пізнавальній спрямованості, суть яких “ полягає в забезпеченні результативної творчої діяльності учні в [3, с. 7]”. Позитивним результатом креативних вправ стають сформовані у процесі роботи з дискурсивним мовленням такі уміння й навички: вироблення в учні в мовного чуття, вміння стилістично диференціювати усне і писемне, діалогічне й монологічне мовлення, цілеспрямовано підходити до вибору мовних і мовленнєвих засобів власного висловлювання, продукувати чуже мовлення, трансформувати й редагувати його, докладно конструювати власні висловлювання, аргументовано доводити свою думку, переконувати, дотримуватися мети і завдань спілкування, передбачаючи його кінцевий результат.
   Висновки. Використання запропонованої системи вправ забезпечить, на нашу думку, розвиток комунікативних навичок учнів основної школи у роботі з дискурсивним мовленням, що стане не лише передумовою успішної навчальної діяльності, а й подальшого професійного зростання особистості.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження убачаємо в розробці завдань для самостійної роботи учнів старших класів з удосконалення дискурсивного мовлення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бацевич Ф. С. Словник термінів міжкультурної комунікації / Ф. С. Бацевич. – К. : Довіра, 2007. – 205 с.
2. Винокур Т. Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения / Т. Г. Винокур. – М. : Высшая школа, 1993. – 320 с.
3. Пентилюк М. Концепція когнітивної методики навчання української мови / М. Пентилюк, А. Нікітіна, О. Горошкіна // Дивослово. – 2004. – № 8. – С. 5-7.
4. Пентилюк М. Концепція комунікативної методики навчання української мови / М. Пентилюк, А. Нікітіна, О. Горошкіна // Українська мова і література в школі. – 2006. – № 1. – С. 15-20.
5. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : підручник / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2008. – 712 с.
6. Сидоров Е. В. Онтология дискурса / Е. Сидоров. – М. : Наука , 2008. – 304 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com