www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Загальна характеристика правових засад проведення гідротехнічної меліорації земель в Україні
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Загальна характеристика правових засад проведення гідротехнічної меліорації земель в Україні

 М.А. Дейнега

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВИХ ЗАСАД ПРОВЕДЕННЯ ГІДРОТЕХНІЧНОЇ МЕЛІОРАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

   Досліджено правові засади проведення гідротехнічної меліорації земель в Україні. Зокрема, аналізується чинне законодавство України у сфері меліоративних відносин, що виникають під час проведення заходів щодо зрошення та осушення земель, використання гідротехнічних споруд.
   Гідротехнічна меліорація земель, зрошення земель, осушення земель, зрошувальна система, осушувальна система, гідротехнічна споруда.
   Одним із основних засобів стабілізації сільськогосподарського виробництва є гідротехнічна меліорація земель, яка сприяє підвищенню родючості ґрунтів, зростанню продуктивності і стійкості землеробства, створенню гарантованого продовольчого фонду держави. Відзначаючи провідну роль гідротехнічної меліорації земель у розвитку сільського господарства країни, цей коплекс заходів має забезпечуватися належним нормативно-правовим регулюванням.
   Проблема правових засад проведення гідротехнічної меліорації земель роглядається у працях російських науковців Н. М. Новіцької, С. Д. Йосіфіді та інших. Поряд з цим, немало аспектів цього питання є й досі нерозкритими і тому потребують детальнішого вивчення.
   Метою статті є дослідження правових засад меліоративних відносин, що виникають під час проведення гідротехнічної меліорації земель в Україні, заходів щодо зрошення та осушення земель та експлуатації гідротехнічних споруд.
   Правові засади суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення гідротехнічної меліорації земель, визначено багатьма чинними нормативними актами України, серед яких центральне місце посідає Закон України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 р. №1389-XIV [1]. Вказаним нормативним актом було вперше на державному рівні закріплено нормативне визначення гідротехнічної меліорації земель, порядок використання зрошувальних та осушувальних земель і систем, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у цій сфері. Одночасно з Законом України «Про меліорацію земель» Верховною Радою України було прийнято Постанову «Про Концепцію розвитку водного господарства України» від 14 січня 2000 p. №1390-XIV [2]. 
   Постанова визначила головні стратегічні напрями розвитку гідротехнічної меліорації земель в Україні: всеохоплююча реконструкція і вдосконалення існуючих гідротехнічних споруд, приведення зрошення до оптимального співвідношення з іншими меліоративними засобами, поліпшення властивостей ґрунтів і підвищення їх родючості, застосування прогресивних водозберігаючих технологій і режимів зрошення та попередження підтоплення земель.
   Велике значення для розвитку гідротехнічної меліорації земель мало і прийняття в 2001 році Земельного кодексу України [3], в якому значна увага приділяється використанню зрошувальних та осушувальних земель та експлуатації меліоративних систем.
   Законодавче визначення поняття «гідротехнічна меліорація» міститься у ст. 4 Закону України «Про меліорацію земель». Це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення поліпшення земель з несприятливим водним режимом (перезволожених, переосушених тощо), регулювання водного режиму шляхом створення спеціальних гідротехнічних споруд на схилових та інших землях з метою поліпшення водного і повітряного режиму ґрунтів та захисту їх від шкідливоїдії води (затоплення, підтоплення, ерозія тощо).
   Основними видами гідротехнічної меліорації земель були і залишаються зрошення і осушення земель та обводнення територій.
   ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди», затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25 червня 1999 р. №153 (введені в дію з 01 січня 2000 року) [4], закріплюють визначення основних видів гідротехнічної меліорації земель: зрошення і осушення земель, обводнення територій. Так, зрошення земель - це підведення води на поля для штучного зволоження ґрунту з метою поліпшення живильного і теплового режиму рослин, мікроклімату ґрунту і приземного шару повітря. Осушення земель - це видалення надлишку вологи із кореневмісного шару ґрунту. Обводнення територій - це забезпечення водою безводних і маловодних районів шляхом використання місцевих ресурсів води і перекидання її по каналах і трубопроводах з інших територій.
   Незважаючи на те, що гідротехнічна меліорація земель розглядається як природоохоронний захід, спрямований на поліпшення екологічного стану ґрунтів, непродумані гідромеліоративні заходи можуть заподіяти істотної шкоди довкіллю. Тому процедура проведення гідротехнічної меліорації чітко врегульована та має відповідати встановленим вимогам чинного законодавства України.
   Так, наприклад, під час проведення зрошення як одного з найбільш застосовуваних видів гідротехнічної меліорації земель, повинна проводитися оцінка якості зрошувальної води за агрономічними критеріями, відповідно до ДСТУ 2730-94 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії», затвердженого наказом Держстандарту України від 27 липня 1994 р. №194 [5]. Агрономічні критерії включають оцінку води за небезпекою засолення, осолонцювання і підлуження ґрунтів та токсичного впливу на рослини. При цьому виділяється 3 класи води - «придатна», «обмежено придатна» і «не придатна» для зрошення ґрунтів різних груп за їх стійкістю проти деградаційних змін.
   Також потрібно зазначити, що проведення гідротехнічної меліорації земель передбачає будівництво гідротехнічних споруд.
   Багатьма чинними нормативними актами України закріплено визначення поняття «гідротехнічна споруда». Відповідно до п. 1.9.18 наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів» від 19 грудня 1995 р. №252 [6] гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. Пункт 1.3 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Положення про організацію та порядок здійснення державного технічного нагляду за судноплавними гідротехнічними спорудами та гідротехнічними спорудами портів, суднобудівних та судноремонтних заводів, що перебувають в експлуатації» від 20 листопада 2003 р. № 906 [7], а також п. 1.4 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд» від 29 березня 2004 р. №251 [8] визначають гідротехнічну споруду як споруду для використання водних ресурсів, а такождля боротьби із шкідливою дією вод.
   Комплекс гідротехнічних споруд для зрошення разом із зрошувальною територією становить зрошувальну систему, а для осушення - осушувальну систему.
   У ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди» дається визначення понять «зрошувальна система», «осушувальна система» та наводяться основні вимоги до процесу будівництва вказаних систем.
   Пункт 34 розділу «Терміни та визначення» ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди» визначає зрошувальну систему як земельну територію з розміщеними на ній гідротехнічними спорудами, що забезпечують зрошення цієї території. Згідно п. 1.1 ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди» зрошувальна система повинна включати комплекс взаємопов’язаних споруд і пристроїв, який забезпечує підтримання у кореневмісному шарі ґрунту зрошуваного масиву оптимального водно-сольового режиму для одержання високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур. До складу зрошувальної системи входять: цільові водосховища, водозабірні споруди на природних або штучних водних джерелах з рибозахистом, відстійники, насосні станції, зрошувальна, водозабірно-скидна і дренажна мережі, нагірні канали, споруди на мережі, поливні та дощувальні машини, установки і пристрої, засоби керування і автоматизації контролю за меліоративним станом земель, об’єкти електропостачання і зв’язку, протиерозійні споруди, виробничі будівлі та житлові будинки експлуатаційної служби, дороги, лісозахисні насадження, дамби.
   Пункт 39 розділу «Терміни та визначення» ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди» визначає осушувальну систему як надмірно зволожену земельну ділянку з гідротехнічними спорудами, що забезпечують її осушення. Згідно п. 1.2 ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди» осушувальна система повинна включати комплекс взаємопов’язаних споруд, будівель і пристроїв, який забезпечує оптимальний водно-повітряний режим перезволожених земель і належні умови проведення сільськогосподарських робіт. До складу осушувальної системи входять: частина водоприймача, що регулюється, провідна, захисна та регулювальна мережі, насосні станції, дамби, споруди на мережах, засоби керування та автоматизації, контролю за меліоративним станом земель, об’єкти електропостачання і зв’язку, протиерозійні споруди, виробничі будівлі та житлові будинки експлуатаційної служби, дороги і лісозахисні насадження.
   Відповідно до п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» від 27 липня 1995 р. №554 [9], будівництво гідротехнічних споруд належить до екологічно небезпечних видів діяльності і може здійснюватися виключно за умови попереднього позитивного висновку державної екологічної експертизи. Передпроектна та проектно-кошторисна документація на будівництво (реконструкцію) гідротехнічних систем піддягає обов’язковій державній експертизі і має в обов’язковому порядку містити матеріали оцінки впливу на навколишнє середовище і довідку про екологічні наслідки діяльності, відповідно до вимог Закону України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р. №45/95-ВР [10] та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. №1264-ХІІ [11].
   Крім того, будівництво гідротехнічних споруд має відповідати вимогам, встановленим державними будівельними, природоохоронними, санітарними нормами і правилами, державними стандартами України. Такими нормативними актами є, зокрема, ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди» та ДБН В.2.4-3-2010
   «Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11 січня 2010 р. №1 та від 29 липня 2010 р. №287 [12]. Згідно п. 2.1, 2.2 ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди» зрошувальні системи повинні проектуватися в комплексі із заходами щодо сільськогосподарського освоєння зрошуваних земель, що повинні містить: вирішення соціальних питань; розвиток виробничої бази; створення інфраструктури; охорону навколишнього середовища. Відповідно до п. 3.1 ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди» при проектуванні осушувальних систем повинні бути встановлені причини надлишкового зволоження ґрунтів, а також величини кожної складової водного балансу під час проходження весняних, літньо-осінніх паводків та у посівний період. Пунктом 1.3 ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди» також закріплено, що при проектуванні та будівництві гідротехнічних споруд слід керуватися прийнятим поділом території України на п’ять основних ґрунтово-кліматичних зон: Полісся, Лісостеп, Північний Степ, Південний Степ, гірські райони Карпат і Криму.
   Експлуатація гідротехнічних систем, згідно ст. 24 Закону України «Про меліорацію земель», повинна проводитися з дотримання норм чинного законодавства України, проектної документації та відповідних правил, що затверджуються у встановленому порядку органами державної влади. Відповідно до п. 7.1.1.1 ГКД 34.20.507-2003 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 13 червня 2003 р. №296 [13], під час експлуатації гідротехнічних споруд повинна бути забезпечена їхня безпека та надійна робота, а також безперебійна і економічна робота технологічного устаткування з дотриманням вимог охорони навколишнього середовища. Гідротехнічні споруди повинні відповідати нормативним (проектним) вимогам щодо стійкості, міцності, довговічності та екології.
   Неабияке значення в процесі проведення гідромеліоративних заходів має контроль та оцінка фактичного стану гідротехнічних споруд, забезпечення їх надійної та безпечної експлуатації тощо. Нагляд за безпекою гідротехнічних споруд в Україні повинен здійснюватися згідно ГКД 34.03.106-2003 «Безпека гідротехнічних споруд і гідромеханічного обладнання електростанцій України. Положення про галузеву систему нагляду», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 квітня 2003 р. №198 [14]. Відповідальність за організацію нагляду за гідротехнічними спорудами, за своєчасне виявлення аварій-них ситуацій, розроблення і виконання заходів з їх усунення несуть: у період будівництва до прийняття в експлуатацію повністю закінченої гідротехнічної споруди -  будівельна організація (генеральний підрядчик), у період експлуатації - власник гідротехнічної споруди (підприємство, яке експлуатує).
   Отже, гідротехнічна меліорація земель сприяє поліпшенню природних умов сільськогосподарського використання земель. Поряд з цим, гідромеліоративні заходи повинні проводитися з обов’язковим дотриманням екологічних вимог, з метою раціонального використання природних ресурсів, захисту земель та охорони ґрунтів, запобігання негативному впливу гідромеліоративних заходів на навколишнє природне середовище. І основою цього мають стати правові засади проведення гідротехнічної меліорації земель в Україні.

Список літератури

   1. Про меліорацію земель: Закон України від 14 січня 2000 р. № 1389- XIV // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 11. - Ст. 90.
   2. Про Концепцію розвитку водного господарства України: постанова Верховної Ради України від 14 січня 2000 p. № 1390-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 8. - Ст. 54.
   3. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3. - Ст. 27.
   4. ДБН В.2.4-1-99 «Меліоративні системи та споруди», затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25 червня 1999 р. № 153 (видання офіційне). - К.: Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, 2000. - 180 с.
   5. ДСТУ 2730-94 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії», затверджений наказом Держстандарту України від 27 липня 1994 р. № 194. Система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів (видання офіційне). - К.: Держстандарт України, 1994. - 14 с.
   6. Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів: наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19 грудня 1995 р. № 252
   7. Про затвердження Положення про організацію та порядок здійснення державного технічного нагляду за судноплавними гідротехнічними спорудами та гідротехнічними спорудами портів, суднобудівних та судноремонтних заводів, що перебувають в експлуатації: наказ Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 р. № 906 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 52. - Ст. 2845.
   8. Про затвердження Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд: наказ Міністерства транспорту України від 29 березня 2004 р. № 251 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 31. - Ст. 2106.
   9. Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку: постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 // Зібрання Постанов Уряду України. - 1995. - № 10. - Ст. 252.
   10. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 р. № 45/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 8. - Ст. 54.
   11. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 p. № 1264-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546.
   12. ДБН В.2.4-3-2010 «Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11 січня 2010 р. № 1 та від 29 липня 2010 р. № 287 (видання офіційне). - К.: Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, 2010. - 37 с.
   13. ГКД 34.20.507-2003 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила», затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України від 13 червня 2003 р. № 296. - К.: Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики», 2003. - 629 с.
   14. ГКД 34.03.106-2003 «Безпека гідротехнічних споруд і гідромеханічного обладнання електростанцій України. Положення про галузеву систему нагляду», затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 квітня 2003 р. № 198. - К.: Об’єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики», 2003. - 418 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com