www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Громадсько-просвітницька діяльність М. Корфа у земських органах Катеринославської губернії
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Громадсько-просвітницька діяльність М. Корфа у земських органах Катеринославської губернії

М.М. Антощак,
старший викладач
(Бердянський університет менеджменту і бізнесу)

ГРОМАДСЬКО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ М. КОРФА У ЗЕМСЬКИХ ОРГАНАХ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ

   Постановка проблеми. Друга половина ХІХ століття в Росії була ознаменована бурхливим зростанням економіки, значними змінами в політичній і соціальній сферах, а також знаковими демократичними реформами. Важливим чинником процесу реформування стала діяльність демократичної інтелігенції, до якої належав М. Корф. Займаючи низку посад, виконуючи ряд обов’язків, він суттєво впливав на суспільне, освітньо-наукове життя всього півдня України та Росії. Значну роль відіграв М. Корф у становленні та розвитку демократичних принципів в організації земського руху в Україні в 60-х роках ХІХ століття. Вивчення його світогляду, творчої спадщини та багатогранної діяльності становить значний дослідницький інтерес з погляду на формування і розвиток земського руху та самоврядування в Україні, дає можливість поглибити аналіз таких важливих наукових проблем, як економічний, політичний та соціальний розвиток держави вказаного відрізку часу.
   Аналіз досліджень і публікацій. Актуальність теми обумовлена й тим, що аналіз її наукової розробки в цілому дозволяє віднести до недостатньо досліджених питань вітчизняної історіографії. Окремих досліджень названої проблеми немає й дотепер. Але в контексті наукових розвідок В. Морозюка, І. Кушніренка, І. Пухи, В. Жилінського, В. Ткаченка, А. Карагодіна, С. Орлянського, Л. Гаєвської ця грань діяльності М. Корфа знайшла своє відображення.Тож саме за умов об’єктивного аналізу творчої спадщини М. Корфа стає можливим і реальним поглиблене вивчення історії нашої держави, Катеринославщини та її складової – Запорізького краю другої половини ХІХ століття.
   Активна громадська, суспільно-політична діяльність М. Корфа почалася після проведення в Російській імперії демократичних реформ 60-70-х років ХІХ століття. Але ще до відкриття земських установ та прийняття “Положення про народні училища” у 1862-1864 роках барон брав активну участь у розробці зазначеного документа, обговоренні питань земського самоврядування та шкільної справи. У 1865 році на сторінках “С.-Петербургских Ведомостей” долучився до обговорення нових судових статутів, “Положення про земські установи” [20, 13]. Беручи участь у дворянських зборах, М. Корф разом із Д. Гнєдіним та Я. Савельєвим виступав проти станових привілеїв, проекту кріпосницького характеру [3, с.281; 4, с.157-158; 15, с.37; 20, с.8; 26, VІІІ].
   Мета статті – висвітлити громадсько-просвітницьку діяльність М.О. Корфа в земських органах Катеринославської губернії, дослідити сутність суспільно-політичних поглядів та наукових ідей вченого щодо реформування самоврядування, земств в Україні та Росії другої половини ХІХ століття.
   Із уведенням земського самоврядування, відкриттям земських зборів Олександрівського повіту Катеринославської губернії барон М. Корф обіймав декілька посад. У 1866 році його було обрано повітовим гласним Олександрівського повітового земства (6 років поспіль М. Корф виконував це доручення) та губернським від Катеринославського губернського земства. М. Корф був також членом ревізійної комісії (протягом 3 років), членом Училищної ради (протягом 5 років), секретарем земських зборів на шести сесіях (за цей час тільки протоколів, складених бароном, налічувалось більше 50 друкованих аркушів) [2, 45; 8, арк.3; 15, 37; 18, 6; 26, VІІІ]. Слід зазначити, що обов’язки на кожній із посад барон Корф виконував не тільки безкоштовно, але й пожертвував за цей період на користь каси шкіл Олександрівського повіту більше 5 тис. крб. сріблом [20, с.235]. Із подання барона було обрано 17 гласних (11 із них були селянами) [2, с.281].
   Серед функцій земств М. Корф особливо важливою вважав опікування розвитком народної освіти [5, Арк.14]. Без освітніх заходів земств і саму реформу 1861 року барон вважав неспроможною звільнити селян від невігластва й забобонів. Уже на другому засіданні Катеринославського губернського зібрання, у грудні 1866 року, барон Корф підкреслював, що “питання про поширення освіти в масі народу – земське питання, найкапітальніше із земських питань...” [22, 127, 130].
   У роботі “Земский вопрос (о народном образовании)” М. Корф наголосив на тому, що успіх справи полягає в тісному співробітництві держави, земства, волосних закладів [11, 52; 12, 22]. Тому діяльність барона головним чином зосередилася на організації шкільної справи. Період до 1872 року він використав для організації початкових шкіл, їх відкриття, привернув до справи народної школи увагу громадськості (земських діячів, поміщиків, мирових посередників, сільських товариств). Підготовку кваліфікованих кадрів для такого типу навчальних закладів узяв під особистий контроль, активізував діяльність повітової Училищної ради. Барон самовіддано керував дорученим йому ІІІ училищним відділком.
   М. Корф був ініціатором створення Училищної ради. Свою діяльність вона розпочала 24 квітня 1867 [6, арк. 93; 7, арк..72; 16, с.59; 25, с.17]. На перших земських зборах було обрано членів Училищної ради, головою було призначено К. Буницького. М. Корф став членом ради й виконував ці обов’язки до осені 1872 року [4, с.160; 7, с.3]. Основне завдання ради барон убачав у приверненні селян до школи й доведенні її користі для народу. Дякуючи активній, наполегливій діяльності М. Корфа Училищна рада Олександрівського повіту мала досить широкі повноваження. У даному випадку вона могла стати взірцем для інших земств.
   Рада починала діяти без будь-якої фінансової підтримки з боку земства, тому могла існувати лише дякуючи пожертвам приватних осіб. К. Буницький та М. Корф внесли по 70 крб. для організації шкільного фонду [22, с.60]. Передали вони на користь шкіл також виторг від продажу своїх книг – “Руководства к древоразведению” (К. Буницький) та “Руководства к обучению грамоте по звуковому способу” (М. Корф). Ця сума склала на вересень 1869 року 1113 крб. 38 коп., згодом до 2000 крб. (за іншими даними 4000 крб.) [19, 49]. Перше асигнування Олександрівського повітового земства на справу народної освіти склало лише 800 крб. Та й ця сума була виділена лише завдяки наполегливості М. Корфа [26, с.23]. У 1867-1868 рр. земство асигнувало в розпорядження Училищної ради 1200 крб., а попечителі – 2000 крб. У 1868-1869 рр. земські збори збільшили ассигнування, додавши ще 2500 крб. Ця сума разом із виторгом від продажу “Руководства...” та “Звітів...” (пожертвувані М. Корфом на користь народних шкіл Олександрівського повіту), дали можливість активізувати діяльність ради [6, арк. 94; 17, с.71-72].
   За 4 роки наполегливої діяльності ради багато шкіл повіту почали відповідати медичним нормам необхідного об’єму повітря в класних кімнатах. Із 67 шкіл тільки 8 знаходились у тимчасових, а не спеціально побудованих приміщеннях [9, 74].
   Училищна рада опікувалася забезпеченням шкіл навчальними посібниками. Уже на другий рік існування нею було розіслано в школи 16000 книг, мапи Європи, Росії, Олександрівського повіту, глобуси, організовано 8 бібліотек для учнів та вчителів (кожна з яких нараховувала по 76 томів). Усі школи були забезпечені рахівницями, картинами для наочного навчання, стальними перами, папером, книгою для відмітки відвідування учнями школи. Таким чином, Училищна рада, не маючи на те законних підстав, стала педагогічним розпорядником усіх шкіл повіту.
   Обіймаючи посаду гласного, М. Корф опікувався не тільки справами народної освіти. У 1866 році барон М. Корф як член дорадчої комісії брав участь у роботі об’єднаного засідання Олександрівської повітової управи та дорадчої земської комісії. У процесі її роботи розглядалися питання введення в дію судових статутів, розподілу повіту на судові мирові ділянки, утримання мирових суддів, з’їздів та судових приставів, нормативність проведення мирових з’їздів, а також ставилося питання виділення приміщення для заарештованих за вироками мирових суддів [8, арк. 5].У 1867 році на засіданнях Олександрівських земських зборів М. Корф брав активну участь в обговоренні питань шкідливості впливу на сільське господарство відкриття торгів на ярмарках раніше встановленого строку, про направлення повітового землеміра для перевірки земель повіту. Наступного року на сесії земських зборів барон дискутував з приводу необхідності розширення селищних доріг до 8 сажень (мова йшла про перетворення їх на повітові), про необхідність насадження селянами дерев [6, арк. 10-11].
   Виконуючи протягом трьох років обов’язки секретаря зборів повітової земської управи, барон Корф виступав із доповідями, у яких розглядалися питання утримання дільничих мирових суддів та камер мирового суду. Саме за наполягання М. Корфа було прийнято рішення видавати в розпорядження Управи по 2 тис крб. сріблом для 10 мирових суддів повіту на утримання камер мирового суду (після відділення Маріупольського повіту кількість суддів та виділена сума скоротилися вдвічі). У питанні про призначення й утримання судових приставів барон доводив необхідність призначення останніх та їх утримання за рахунок земських коштів. Збори згодилися з пропозицією М. Корфа [8, арк.-3, 7]. Виступи барона Корфа як гласного стосувалися й поїздок мирових суддів та судових приставів. У цьому випадку йшлося про дозвіл судовим приставам користуватися для поїздок земськими кінь ми без сплати прогонів. Рішенням зборів мировим суддям було дозволено безкоштовно користуватися земськими поштовими кіньми виключно в “екстремальних випадках”, що ж до приставів, то управі було доручено видати їм відкриті листи на використання земських коней. Поштоутримувачі отримували в цьому випадку грошові компенсації за рахунок або земства, або винної сторони справи. За сумлінне виконання обов’язків секретаря М. Корфу було винесено подяку від Олександрівських повітових земських зборів від 8 лютого 1869 року [8, арк. 8, с.14].
   На черговій сесії земських зборів у 1869 року ставилося питання про незадовільну роботу волосних судів, що працювали в сільських товариствах та про бажання селян звертатися до мирових суддів. Питання викликало жваве обговорення, барон М. Корф визнав його спірним, тому що не всі ділянки надали всі необхідні дані опитувань. Тому М. Корф запропонував звернутися до мирових посередників із дорученням опитати селян тих дільниць, звідки не отримано даних і результати надати на розгляд губернських зборів. Питання було передане на розгляд з’їзду мирових посередників [6, арк. 14]. У цьому ж році на черговій сесії Олександрівського земства розглядалося питання про недостатнє фінансування судових слідчих (мова йшла про гроші на оплату квартири). Барон М. Корф брав активну участь в його обговоренні. За його пропозицією було прийнято рішення збільшити виплати слідчим цих коштів до 200 крб. кожному. М. Корф також запропонував обговорити питання обрання в Олександрівському мировому окрузі крім дільничих та почесних суддів ще додаткових для виконання обов’язків дільничих. Така пропозиція була пов’язана з тим, що працюючих суддів не вистачало. Як голова з’їзду мирових судів, барон М. Корф ініціював питання збільшення коштів на утримання І-го Олександрівського округу з 1 жовтня 1869 року. На засіданні повітових земських зборів 29 вересня 1870 року діловод управи губернський секретар Н. Демочані доповів про організацію двох місць утримання для осіб привілейованого стану, що потрапили під арешт на основі рішення мирових суддів. Барон Корф з цього приводу пропонував зробити це не лише у І-й мировій дільниці, а й в інших, крім цього відкрити окремі приміщення для жінок та чоловіків, а також осіб, що знаходилися під попереднім арештом. Наступного дня після прочитання протоколу попереднього засідання головою земських зборів повітовим предводителем дворянства І. Протопоповим барон Корф запропонував доповнити резолюцію зборів по питанню організації місць утримання питанням про наймання охоронців та наглядачів від земства [6, арк. 21, 23, 28].Із уведенням нового судочинства та нових судових статутів, на засіданні Олександрівських повітових земських зборів 4 лютого 1869 року М. Корфа було обрано почесним мировим суддею [8, арк.-3, 42], головою з’їзду мирових суддів (обов’язки виконував 3 роки) [15, с.37; 19, с.48; 20, с.236; 21, с.61; 26, ІХ]. Слід зауважити: у 1869 році барону М. Корфу було запропоновано балотуватися в дільничі мирові судді (38 голосів проти 3), але він відмовився, пояснивши це тим, що надзвичайно складно поєднувати цю посаду з посадою члена Училищної ради.
   Барон М. Корф разом з іншими передовими земськими діячами порушував питання полегшення матеріального стану гласних із селян, щоб вони мали змогу виконувати свої обов’язки. Такі дії передових земських діячів відкривали доступ до участі в земських справах і малозабезпеченим селянам. Ці клопотання були викликані відмовою гласних із селян через брак коштів відвідувати земські збори, особливо – губернські. У 1868 році Катеринославським губернським земством було відхилено пропозицію М. Корфа про надання земствам права призначати гласним добові. Пізніше питання про право зборів видавати гласним безкоштовні квитки на проїзд у губернське місто було вирішено позитивно [2, с.281].
   Брав участь барон М. Корф і в обговоренні кошторису грошових потреб по земських повинностях, обговоренні доповіді ревізійно-дорадчої комісії щодо питання поцінування міського майна та розподілу повітового земського збору на загальні потреби та повітові по селянських справах на 1871 рік [6, арк.25-27].
   Звертався барон і до питання роботи земських лікарень, наполягав на обов’язковому щепленні селян проти віспи і штрафах за невиконання у цьому випадку розпорядження управи. Серед пропозицій М. Корфа були й ті, що стосувалися заохочення земських лікарів. Так він пропонував збільшувати їм жалування після 3-х років служби на 20%, після 6 – на 40%, а після 9 – на 60%.На вимогу барона М. Корфа було скасовано плату селянами лікування в земських лікарнях (в 1871 р.), прийнято рішення про будівництво лікарні та постанову про право земських зборів обирати лікарів. 27 вересня 1868 року як доповідач дорадчо-ревізійної комісії барон виступав на засіданні Олександрівських повітових земських зборів з наступними питаннями: про покращення роботи мирових посередників та сільських товариств щодо збирання даних про стан хлібних запасів та їх доставку управі, про заходи щодо ліквідації нерівномірності обкладання сільських товариств натуральною повинністю. Своєчасність питання було пов’язано з неврожаєм зернових та ростом цін на хліб [24, с.82].
   Великим лихом південних регіонів Росії було винищення зернових посівів ховрахами. Опікуючись проблемою, М. Корф на сторінках “Вестника Европы” помістив статтю, де наголосив, що особливо від тварин страждають невеликі за розміром селянські наділи. Автор виступив проти перетворення регресивної ховрашкової натуральної повинності на регресивну грошову. Він пропонував встановити штраф за всякий недоданий хвіст ховраха в такому розмірі, який би в декілька разів перевищував його продажну ціну. М Корф підтримав рішення Олександрівського земства обкладати десятини землі (при чому для всіх станів населення) повинністю знищувати певну кількість тварин і назвав його позитивним [23, с.466-472]. Можливість діяти в цьому випадку самостійно М. Корф назвав знаком довіри уряду до земських установ.
   На денному засіданні земських зборів 2 жовтня 1870 року доповідачем з питання про стан знищення зернових жучків був барон Корф. Промовець нагадав, що комаха два останні роки знищувала велику кількість пшениці, від чого страждав весь південний регіон Росії. він порадив обрати із групи по знищенню ховрахів одного попечителя, видати йому гроші, аби він здійснював оплату за знищення жуків. Це, на його думку, мало підштовхнути селян до більш активної боротьби зі шкідливими комахами. Гласні згодилися з бароном, зборами було прийнято рішення виділити для цього 2400 крб. із суми штрафів за незнищення ховрахів [6, арк.47].
   Опікувався М. Корф і роботою земської пошти. У 1869 році, на черговій сесії земських зборів він ініціював питання про проведення поштової дороги із Павлограда через с. Гуляйполе до Бердянська. Після доповіді управи барон М. Корф узяв слово й порушив питання про відкриття поштового відділення в с. Гуляйполе. Вигідність у цьому барон убачав не лише для місцевих жителів, а й для всіх, хто буде користуватися земською поштою. Гласні згодилися з виступаючим, питання було вирішено позитивно, управи було доручено клопотати перед урядом про відкриття зазначеного відділення [6, арк..12, 59].
   У 70-х роках у діяльність земського самоврядування стали вводитися всілякі обмеження. Царський уряд, домагаючись повного контролю над навчально-виховним процесом, посилив централізацію управлінських органів. Замість ліберального “Положення...” 1864 року в 1874 році було введено нове “Положення про початкові народні училища”, згідно з яким очолювати Училищні ради мали право тільки місцеві предводителі дворянства, посилювався нагляд і вплив на школу з боку духовенства. Земства втратили право обирати голів Училищних рад, упливати на призначення та звільнення педагогічного персоналу шкіл, могли призначати попечителів шкіл членами повітових Училищних рад лише через посередництво губернської ради, самі ж вони передавалися під опіку місцевої адміністрації з народної освіти [12, с.75; 18, с.5; 20, с.229]. За земством залишилося лише право асигнувати гроші, піклуватися про приміщення шкіл, опалення та освітлення [21, с.67]. У 1869 році було організовано інспекцію народних училищ у 34 губерніях Росії. З метою посилення контролю за роботою шкіл і діяльністю вчителів уводилися посади інспекторів народних училищ (з 1869 р.), їх директорів (з 1874 р.). Таким чином, спроби земств упливати безпосередньо на розвиток шкільної справи були обмежені. “Земство було усунено від педагогічної діяльності в найважливіший момент”. М. Корф був переконаний, що за такої системи інспектування ці люди більше шкодили шкільній справі, аніж служили їй. Він, насамперед, виступав проти надання інспекції широких повноважень [13, 19, 20, 24; 14, 10-17].
   М. Корф опублікував низку статей, що були спрямовані на ліквідацію тих негативних тенденцій, які заважали розвитку земської школи, народної освіти в Росії. У статтях “Народная школа в руках крестьянского земства”, “Об инспекции народных училищ”, “Новая опасность для народной школы”, “Малорусская народная школа” та інших Микола Олександрович на фактичному матеріалі доводив негативний вплив нового законодавства на школи, захищав земську школу від надмірної адміністративної опіки [11, с.66-67].
   Працювати Миколі Олександровичу доводилось у досить складних умовах. На сторінках газет та журналів з’являються різкі критичні відгуки про самого педагога, корфівські школи (“Московские ведомости” за 1874 рік, №155, 255, “Русский Вестник” за вересень 1874 року). У цей час різким противником барона виступав і Л. Толстой.
   М. Корф мав широку підтримку серед селян, але частина поміщиків була незадоволена активною діяльністю барона. Уже в кінці 60-х років група землевласників почала висловлювати незадоволення діяльністю місцевого земства, власне М. Корфа. У 1869 році вони виступили з пропозицією скоротити асигнування на школи, аргументуючи це тим, що школами користуються лише селяни, а платити повинні всі. У 1871-1872 роках виступи такого змісту почастішали [3, с.282]. У 1872 році під час земських виборів землевласники Олександрівського повіту забалотували барона Корфа двома третинами голосів. Д. Гнєдін серед причин цього факту назвав й ту, що, будучи головою з’їзду мирових суддів та почесним мировим суддею, М. Корф з великою відповідальністю та завзятістю поставився до своїх обов’язків. Він почав контролювати діяльність суддів, указувати на їхні прорахунки в процесі судовиробництва, більш ретельно розглядав апеляційні скарги, чим підбурив проти себе деяких упливових гласних [4, с.160]. Хоча М. Корфа було обрано гласним на трьох із п’яти селянських виборчих з’їздах, він разом із сім’єю від’їхав до Швейцарії. Свій вчинок сам барон пояснював тим, що, не знаходячи розуміння серед місцевої інтелігенції, не хотів бути причиною розбрату між двома станами [18, с.4]. Сам факт забалотування М. Корфа обурив багатьох діячів із земства та народної освіти. З усіх кінців Росії барон отримував листи зі словами підтримки. Графиня Уварова, В. Євтушевський, М. Блюдов, Ф. Мєдніков, Я. Невєров, І. Гаврушкевич, Бахмутська повітова Училищна рада в повному складі в листах до М. Корфа висловили надію, що Микола Олександрович і надалі працюватиме на ниві народної освіти [20, с.230-231, 236-237].
   Висновки. Таким чином, діяльність М. Корфа як повітового земського діяча була досить активною та різноплановою. Власною участю в роботі органів самоврядування М. Корф ініціював важливі на той час питання економічного та соціального розвитку південних регіонів Росії (це підтверджує той факт, що більшість пропозицій барона були прийняті гласними до виконання). Досить часто барон сам був і практичним виконавцем прийнятих земськими органами рішень. Про це свідчить і лист голови повітової земської управи О. Канкріна, у якому той зазначив, що до М. Корфа часто зверталися за порадою навіть із незначних питань роботи земства (Лист до М. Корфа від 9 квітня 1866 року) [20, 66].Відчутною була й роль М. Корфа як губернського гласного. Восени 1867 року барон, зайнятий справами повітового земства, не збирався бути присутнім на Катеринославських губернських зборах. Дізнавшись про це, губернські гласні на чолі з головою зборів надіслали М. Корфу колективне запрошення, датоване 21 листопада 1867 року, називаючи його одним із перших і найцінніших діячів губернського земства. Більшість із 20 земців підписала це запрошення [20, с.11]. Тобто уже на другому році після відкриття земських установ ім’я барона М. Корфа було відомим далеко поза межами Олександрівського повіту.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
   Тож багатогранна громадська діяльність барона М. Корфа й на сьогодні не є повністю дослідженою й чекає ґрунтовних досліджень науковців. У подальшому плануємо розробку питань, пов’язаних із висвітленням значення господарської діяльності М. Корфа.

ЛІТЕРАТУРА

1. Барон Николай Александрович Корф в письмах к нему разных лиц: общая характеристика барона Корфа и пять отдельных очерков о его деятельности. – СПб, 1985.
2. Веселовский Б.Б. История земства за сорок лет / Б.Б. Веселовский. – СПб., 1911. – Т. 2.
3. Веселовский Б.Б. История земства за сорок лет / Б.Б. Веселовский. – СПб. – Т. 4.
4. Гнедин Д.Т. Мои воспоминания / Д.Т. Гнедин // Русское богатство. – 1893. – №7.
5. ДАЗО, ф. 56, оп.1, спр.34.
6. ДАЗО, ф. 56, оп.1, спр.6.
7. ДАЗО, ф. 56, оп.1, спр.7.
8. ДАЗО, ф.56, оп.1, Спр.4.
9. Земский вопрос (о народном образовании). Барона Н.А. Корфа (здано в пользу земских народных школ Александровского узда, Екатеринославской губернии). – СПб, 1867.
10. Земский вопрос (о народном образовании). Барона Н.А.Корфа // Народная школа. – 1869. – №4.
11. Корф Н. Как наше земство зарождалось и подрастало / Н. Корф // Русская мысль. – 1881. – №4.
12. Корф Н. Как наше земство зарождалось и подрастало / Н. Корф // Русская мысль. – 1881. – №3.
13. Корф Н. Об инспекции народных училищ / Н. К орф // Народная школа. – 1881. – №1.
14. Корф Н. Об инспекции народных училищ / Н. К орф // Народная школа. – 1881. – №2.
15. Медников Ф. Барон Николай Александрович Корф / Ф. Медников // Народная школа. – 1873. – № 11.
16. Педагогическая хроника // Народная школа. – 1883. – №12.
17. Песковский М.Л. Барон Н.А. Корф его жизнь и общественная деятельность / М.Л. Песковский. – СПб., 1893.
18. Песковский М.Л. Барон Николай Александрович Корф в письмах к нему разных лиц: общая характеристика барона Корфа и пять отдельных очерков о его деятельности / М.Л. Песковский. – СПб, 1895.
19. Письмо в редакцию барона Н.А. Корфа (Ответ на “сообщенное” возражение) // Вестник Европы. – 1868. – Т. V.
20. Постановления Екатеринославского губернського земского собрания декабрьской сессии1866 года. – Екатеринослав: тип. Я.М. Чаусского, 1867. – 249 с.
21. Протоколы Александровского уездного земского собрания чрезвычайной, 1 и 2 февраля, и третьей очередной, от 26 сентября по 30 октября 1868 г., сессий. С приложениями. – Екатеринослав, 1869.
22. Семёнов Д. Педагогические очерки школ Александровского уезда. Письмо 3-е. / Д. Семёнов // Народная школа. – 1872. – №1.
23. Соловьев-Несмелов Н.А. Барон Николай Александрович Корф. (Биографический очерк) / Н.А. Соловьев-Несмелов. – СПб., 1879.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com