www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Перспективи формування дослідницької компетентності майбутніх інженерів-педагогів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Перспективи формування дослідницької компетентності майбутніх інженерів-педагогів

М. В. Архипова,
викладач
(Кримський інженерно-педагогічний університет)

ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

   Постановка проблеми. Раніше нами було визначено поняття “дослідницька компетентність майбутнього інженера-педагога ” як володіння методологією і методами інженерно-педагогічного дослідження, тобто процесу планування, організації та здійснення пошуково-перетворювальної діяльності, об’єктом якої виступають психолого-педагогічна і галузева складові [1]. Аналізуючи сучасні публікації ми дійшли висновку, що дослідницька компетентність інженера-педагога в основному розглядається у контексті дослідно-педагогічної діяльності. Але для уточнення галузі професійних компетенцій випускника необхідно звернутися до документу, що визначає основні вимоги щодо здійснення професійної діяльності. Нормативною моделлю професійної підготовки майбутнього інженера-педагога, що відображає науково-обґрунтований склад професійних знань , умінь і навичок випускника є кваліфікаційна характеристика. Відповідно до змісту кваліфікаційної характеристики професійне призначення майбутнього інженера-педагога полягає у виконанні таких видів діяльності, як організація і проведення навчання робітників технологічних професій швейної промисловості, здійснення їх перепідготовки і підвищення кваліфікації, забезпечення проведення навчально-виховної роботи в середніх спеціальних навчальних закладах, виконання організаційно-методичної роботи в органах народної освіти, здійснення науково-дослідницької діяльності в галузі вдосконалення методики професійної освіти робітників технологічного профілю швейної промисловості, вчитель праці в загальноосвітніх школах. Також призначення інженера-педагога в швейній промисловості полягає у заміщенні посади майстра, інженера-технолога, інженера-конструктора швейних виробів. Тобто інженерна складова професійної діяльності інженера-педагога обумовлює потребу в акцентуалізації уваги на формуванні у студентів профільної складової дослідницької компетентності.
   Аналіз досліджень і публікацій. Проблемами підготовки спеціалістів у контексті компетентнісного підходу займалися В. Байденко, А. Бермус, В. Болотов, Е. Зеєр, І. Зимня, Г. Ібрагімов, О. Іванова, В. Кальней, В. Серіков, А. Хуторський. Вимоги до працівників в умовах сучасної ринкової економіки є основним каталізатором, що стимулює проектування й організацію освіти на основі компетентнісного підходу. Однак слід зазначити, що компетентнісний підхід не витісняє культуроцентричного, знанієцентричного і системодіяльнісного підходів, а, як помітив О. Субетто, знаходиться з ними у відношенні додатковості [6, с. 24]. На думку О. Іванової, формування компетенцій відбувається за рахунок єдності організаційних форм , методів і засобів навчання, а також оцінювання навчальних досягнень , тобто за рахунок єдності процесуального і змістового блоків навчання [4]. Формування будь-яких елементів професійної компетентності ґрунтується на запропонованому А. Вербицьким контекстному підході до навчання, який вважав за необхідне здійснення інтеграції освіти, науки і виробництва у межах педагогічної системи. Виявлені ним протиріччя в освітній системі, на жаль, не втратили актуальності й на сьогодні. Також актуальні протиріччя між навчальною інформацією і реальними предметами професійної діяльності, між диференціацією навчальних знань і потребою в їхній суб’єктивній інтеграції, між системою традиційного набуття знань і вимогами до творчої особистості професіонала, між індивідуальним засобом засвоєння знань і колективним засобом створення об’єктів професійної діяльності, між виконавчою позицією в навчанні та позицією управлінця у професійній діяльності [3]. Запропоновані А. Вербицьким засоби перебудови вищої школи функціонують на сьогодні: це участь у вирішенні проблемних ситуацій, що моделюють протиріччя науки і виробництва в навчальних умовах, це робота студентів у складі дослідницького колективу наукової лабораторії, кафедри, це підготовка випускних кваліфікаційних і дипломних проектів на замовлення виробництва з подальшою апробацією. Іншими словами, це спеціальна організація навчально-виховного процесу, спрямованого на професійну підготовку студентів, компетентних у питаннях організації і проведення наукових досліджень [5, с. 58]. За результатами проведеного нами раніше аналізу педагогічних умов формування дослідницької діяльності [2], було виявлено недоліки у методиці організації навчання інженерів-педагогів, які створюють проблему під час формування дослідницької компетентності студентів: це недостатній ступінь реалізації провідних принципів навчання, таких, як принцип політехнізму, системності та послідовності, це низький рівень мотиваційного показника, недостатньо розвинений рівень комунікативних навичок і навичок самостійної роботи та відсутність чіткого уявлення про методологію наукового дослідження.
   Мета статті. На основі аналізу профільної складової дослідницької діяльності й аналізу навчального плану майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю запропонувати перспективне бачення формування дослідницької компетентності майбутніх інженерів-педагогів.
   Аналіз профільної складової дослідницької діяльності майбутніх інженерів-педагогів було здійснено на основі порівняльної аналогії між спецдисциплінами технічного профілю професійної підготовки і тематикою останніх досліджень у галузі швейного виробництва. До блоку спеціальних дисциплін професійної та практичної підготовки включено такі дисципліни, як технологія швейних виробів, конструювання одягу, машини й апарати швейного виробництва, матеріалознавство швейного виробництва, основи дизайну. За напрямом кожної з цих дисциплін може бути виконано дослідницьку роботу певного змісту. Перелік деяких дослідницьких праць галузі швейного виробництва, що належать до таких основних напрямів досліджень швейного профілю, як удосконалення конструкцій швейного устаткування (Ю. Щербань), проектування одягу з елементами дизайнерського опрацювання моделі (С. Банзрагчийн, В. Малиновський), удосконалення процесу формування окремих складальних вузлів і деталей одягу (Л. Буханцова, А. Арабулі, О. Лебідь), удосконалення методів проектування конструкцій одягу різного асортименту (О. Стрижова, А. Славінська, В. Мица), розробка методів визначення та оцінки властивостей окремих матеріалів (О. Засорнов, М. Островецька), розробка спеціального одягу різного призначення (М. Островицька, Н. Остапенко) подано у таблиці 1 за їхньою відповідністю напрямам профільних дисциплін. Наукову підготовку кадрів за технічними напрямами швейної промисловості в Україні здійснюють такі навчальні заклади, як Українська інженерно-педагогічна академія, Київський національний університет технологій та дизайну, Хмельницький національний університет. Один з провідних принципів освіти XXI століття – забезпечення наступності в освіті, тобто інженерно-педагогічна освіта повинна давати змогу майбутнім випускникам підвищувати рівень своєї дослідницької компетенції не тільки за педагогічним, але і за галузевим напрямом. Тому актуальним стає питання щодо підвищення вимог до інженерної складової професійної освіти та формування інженерної складової дослідницької компетентності майбутніх інженерів-педагогів.

Таблиця 1
Теми останніх досліджень у галузі швейного виробництва за їхньою відповідністю напрямам профільних дисциплін

 

 

 

 

№ з/п

Дисципліна в навчальному плані інженерів-педагогів швейного профілю

Приклади тем дослідження

Дослідник

1

Машини та апарати швейного виробництва

“Наукові засади проектування швейних машин з регульованою посадкою матеріалу”, 2000 р.

Ю. Щербань

2

Основи дизайну

“Вдосконалення процесу проектування канонічного одягу складної форми”, 2007 р.

В. Малиновський

3

Основи дизайну

“Розробка методів конструювання сучасного одягу з впливом елементів монгольського народного костюм а”, 2000 р.

Банзрагчийн Сувд

4

Технологія швейних виробів

“Розробка спеціального термозахисного одягу для ведення аварійно-проектувальних робіт”, 2007 р.

Н. Остапенко

5

Технологія швейних виробів

“Удосконалення процесу формування жіночих головних уборів”, 2007 р.

Л. Буханцова

6

Технологія швейних виробів

“Удосконалення волого-теплової обробки швейних виробів для розпрасування швів”, 2005 р.

А. Арабулі

8

Технологія швейних виробів

“Удосконалення процесів формування деталей жіночого одягу із пальтових тканин ”, 2008 р.

О. Лебідь

10

Конструювання одягу

“Удосконалення методу проектування силуетних конструкцій чоловічого піджака”, 2005 р.

В. Мица

11

Конструювання одягу

“Наукові основи топологічних процесів модульного проектування одягу”, 2004 р.

А. Славінська

12

Конструювання одягу

“Удосконалення методу проектування конструкцій жіночих шитих головних уборів з текстильних матеріалів”, 2007 р.

О. Стрижова

13

Матеріалознавство швейного виробництва

“Розробка методів визначення та оцінки гігієнічних властивостей пакетів матеріалів для технологічного одягу фармацевтичної промисловості”, 2007 р.

М. Островецька

14

Матеріалознавство швейного виробництва

“Розробка методу і оцінка теплозахисних властивостей матеріалів для спецодягу”, 2004 р.

О. Засорнов

   Було виконано також аналіз навчального плану підготовки бакалаврів за напрямом “Професійна освіта” профілю підготовки “Моделювання, конструювання і технологія швейних виробів” у Кримському інженерно-педагогічному університеті. За цим планом, затвердженим наприкінці 2008 року, весь навчальний процес розподілено на чотири роки навчання, що містять 52 навчальних тижня. Структура навчального плану містить сім структурних одиниць: графік навчального процесу, план навчального процесу, загальну таблицю, таблицю практичної підготовки, розподіл кредитів між циклами дисциплін, розподіл курсових проектів і державну атестацію. Цей план відповідає вимогам щодо кредитно-модульної системи.
   Усі дисципліни об’єднано у три цикли підготовки: “Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки”, “Цикл природничо-наукової підготовки”, “Цикл професійної та практичної підготовки”. У кожному циклі відокремлено наступні групи дисциплін: нормативні дисципліни, дисципліни вільного вибору студента та дисципліни самостійного вибору вищого навчального закладу. Незалежно від належності дисциплін до будь-якої з цих груп, усі дисципліни професійної та практичної підготовки можуть бути віднесені до психолого-педагогічного або спеціального напряму. За результатами аналізу циклу професійної та практичної підготовки нами констатовано відсутність дисципліни, що розкриває методологію інженерно-педагогічного дослідження.
   Висновки. У своїй професійній діяльності інженер-педагог повинен бути підготовленим до ролі дослідника і митця як у психолого-педагогічній, так і в галузевій сферах. Тому необхідною умовою для успішного професійного становлення його особистості є володіння методологією наукового дослідження, яка може бути реалізована за рахунок змістового наповнення навчального процесу: або за рахунок введення додаткової дисципліни, що буде розкривати методологію здійснення дослідницької діяльності, або засобом використання у кожній із дисциплін, віднесених до циклу професійної та практичної підготовки, певного змістового модуля, націленого на формування елементів дослідницької компетентності майбутнього інженера-педагога.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. У подальшому планується створення моделі формування дослідницької компетентності майбутніх інженерів-педагогів на основі аналізу ї ї компонентів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Архипова М. Дослідницька компетентність майбутніх інженерів-педагогів / Марія Архипова // Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції “ Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи ”, м. Хмельницький, 22- 24 жовтня , 2009 р. – Хмельницький, 2009. – С. 144–148.
2. Архипова М. В. Условия формирования исследовательской компетентности будущих инженеров-педагогов как проблема / М. В. Архипова // Materialy V Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konf erencji “Aktualne problemy novoczesnych nauk – 2009”. – 2009 – № 13 (Pedagogiczne nauki). – С. 16–18.
3. Вербицкий А. А. Концепция знаково-контекстного обучения в вузе.
4. Иванова Е. О. Компетентностный подход в соотношении со знаниево-ориентированным и культурологическим / Е. О. Иванова // Интернет-журнал “Эйдос”. – 2007. – 30 сентября.
5. Кисільова В. П. Організація науково-дослідницької діяльності учні в профільних ліцеїв: [ метод. рекомендаці ї ] / Кисельова В. П. – Криви й Ріг , 2 001. – 69 с.
6. Субетто А. И. Онтология и эпистемология компетентностного подхода, классификация и квалиметрия компетенций / Александр Иванович Субетто. – СПб. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2006. – 72 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com