www.VuzLib.com

Головна arrow Конституційне право arrow Гарантії прав місцевого самоврядування в Україні: поняття та специфічні ознаки
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Гарантії прав місцевого самоврядування в Україні: поняття та специфічні ознаки

Г. Г. АБАСОВ

ГАРАНТІЇ ПРАВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПОНЯТТЯ ТА СПЕЦИФІЧНІ ОЗНАКИ

   Формування в Україні правової держави та громадянського суспільства безпосередньо пов’язане з проблемою становлення та розвитку інституту місцевого самоврядування, створення міцних гарантій прав місцевого самоврядування, вирішення якої базується на розробці та застосуванні дійових умов, прийомів та механізмів їх реалізації у суспільних відносинах. Адже, який би високий авторитет не мали норми, які закріплюють права місцевого самоврядування, займаючи пріоритетне положення не лише в Конституції, а й у всій системі законодавства України, вони повинні швидко і ефективно реалізовуватись у фактичних суспільних відносинах, оскільки на сьогоднішній день розвиток місцевого самоврядування є першочерговим завданням будь-якої демократичної держави. Сьогодні у юридичній літературі питання щодо визначення гарантій місцевого самоврядування в цілому, а також прав і свобод його окремих суб’єктів, передусім територіальних громад, є дискусійним та, незважаючи на наявність певних наукових праць, малодослідженим. Значною мірою це зумовлено тим, що, по- перше, і в загальній теорії права, питання про поняття гарантій не можна вважати вирішеним остаточно,
оскільки ця категорія перебуває в динаміці, піддана впливу різних суспільних чинників. По-друге, дослідження елементів гарантій місцевого самоврядування без урахування специфіки досліджуваного феномена, тобто місцевого самоврядування як самостійного виду публічної влади, можуть призвести до неправильного уявлення про нього, тому проблема вивчення гарантій не може бути адекватно зрозумілою поза аналізом різних форм їх взаємодії із відповідними сферами суспільного життя.
   Метою даної статті є дослідження гарантій прав місцевого самоврядування в Україні та надання визначення цій правовій категорії на підставі аналізу та узагальнення існуючих точок зору вчених у загальній теорії держави і права, конституційному праві та виділення специфічних ознак.
   Вважаємо, що в юриспруденції навряд чи є інша така категорія, яка настільки б часто застосовувалась і мала б, разом з тим настільки широку семантичну форму, до якої входить найрізноманітніший зміст. Категорія ця - гарантії. В одних випадках ми говоримо про гарантії законності, в інших - про законність як гарантію, про гарантії правопорядку і про правопорядок як гарантію, про гарантії прав і свобод громадян і про права особи як гарантію її свободи тощо.
   Гарантія являє собою ідеальну модель, у відповідності до якої повинен формуватись юридичний та фактичний статус конкретної держави в цілому.
   Питання про гарантії виникає кожен раз, коли відбувається перехід від належного до існуючого. Гарантії в усіх випадках є проблемою реальності правового явища. Г арантії - одне з головних питань проблеми правильного застосування правових норм, забезпечення законності та багатьох інших процесів правової дійсності.
   Дослідженням гарантій у юридичній науці займались такі вчені як: М. Абдулаєв, Н. Боброва, М. Вітрук, В. Журавський, Т. Заворотченко, О. Зинов’єв, С. Комаров, В. Корельський, В. Котюк, В. Кравченко, О. Лукашева, І. Магновський, М. Марченко, А. Мицкевич, П. Недбайло, М. Орзіх В. Перевалов, В. Погорілко, А. По- лянський, Ж. Пустовіт, Ю. Соколенко, М. Ставнійчук, Ю. Тодика, О. Фрицький, Ю. Шемшученко, Ю. Шимін та інші. Проблема гарантій місцевого самоврядування тісно пов’язана з багатьма загальнотеоретичними питаннями. Вони і створюють фон, на якому чітко відбиваються специфічні особливості даної теми.
   Розглядаючи стан розробленості гарантій місцевого самоврядування в якості самостійної проблеми ми бачимо, що вона знаходиться на початковій стадії, є досить дискусійною, а дослідження і комплексного вивчення її ще не проводилось. Досі в якості об’єктів гарантування виступали лише окремі частини державно- правової сфери. Досить успішно в науці конституційного права досліджуються: «гарантії виборів», під якими розуміється система засобів, за допомогою яких Конституцією та іншими законами держави встановлюється порядок організації та проведення виборів і забезпечується його охорона, а в разі порушення встановленого порядку виборів відновлюється їх конституційність та законність; «гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина», які можна охарактеризувати як систему норм-принципів, умов і засобів, що забезпечують у своїй сукупності здійснення конституційних прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина; «гарантії всеукраїнського референдуму» визначаються комплексом умов і засобів, що забезпечують громадянам України, наділеним виборчим правом, реально усвідомлену свободу волевиявлення на всеукраїнському референдумі; «гарантії депутатської діяльності» - законодавчо закріплені умови виконання депутатами своїх завдань і функцій та способи здійснення ними депутатських повноважень тощо. Отже, гарантію в загальнотеоретичному аспекті можна визначити як певне явище, яке забезпечує досягнення певного результату.
   На сьогоднішній день у ст. 140 Конституції України закріплено: «місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення», проте право на здійснення місцевого самоврядування залишиться черговою декларативною нормою доти, доки не буде функціонувати ефективна система його гарантій. Причому захисту підлягають як безпосередньо права громадян на здійснення місцевого самоврядування, так і права органів місцевого самоврядування, за допомогою яких громадяни здійснюють місцеве самоврядування. У літературі питання щодо визначення гарантій місцевого самоврядування є дискусійним. Так, Ю. Д. Казанчев і О. М. Писарєв пов’язують гарантії місцевого самоврядування із утворенням та існуванням правових, організаційних та матеріально-фінансових умов для діяльності населення щодо здійснення місцевого самоврядування. Колектив авторів одного з навчальних посібників з муніципального права під гарантіями місцевого самоврядування розуміє умови та засоби, які дозволяють забезпечити реалізацію та ефективний правовий захист прав місцевого самоврядування. Фактично на аналогічних позиціях знаходяться вітчизняні вчені В. В. Кравченко та М. В. Пітцик, на думку яких, гарантії - це економічні, політичні, правові та інші умови та засоби, що забезпечують повну й ефективну реалізацію прав місцевого самоврядування та їх надійний захист. М. І. Корнієнко розглядає гарантії місцевого самоврядування як комплекс заходів, за допомогою яких забезпечується реальне здійснення місцевого самоврядування територіальними громадами та органами місцевого самоврядування, а також захист права на місцеве самоврядування. О. Ф. Фрицький вважає, що гарантії місцевого самоврядування, це конституційно-правові засоби забезпечення організації і діяльності місцевого самоврядування та найважливіша умова повного й ефективного здійснення органами місцевого самоврядування визначених законом їх завдань, функцій і повноважень. Російські вчені А. О. Безуглов та С. О. Солдатов визначають конституційно-правові гарантії як систему конституційно-правових норм, які забезпечують реалізацію основних положень або принципів організації та діяльності місцевого самоврядування.
   Існує також інша точка зору, згідно з якою В. П. Каніщев пропонує визначити гарантії місцевого самоврядування як фактори, які забезпечують реальність прав і обов’язків місцевого самоврядування їх фактичної реалізації громадянами, посадовими особами та органами місцевого самоврядування. У цьому визначені підкреслюється, що держава повинна гарантувати не лише реальну можливість здійснення прав місцевого самоврядування, а й реальну можливість і обов’язковість виконання обов’язків, які покладаються на місцеве самоврядування.
   Існує також точка зору, згідно якої гарантії місцевого самоврядування можна розглядати як сукупність соціальних структур суспільства, які виступають як засоби забезпечення прав муніципальних утворень. Висловлена думка має право на існування, хоча і є досить суперечливою з огляду на звуження змістового навантаження такої широкої правової категорії як гарантії місцевого самоврядування.
   Отже, проаналізувавши викладені погляди зазначимо, що питання про визначення поняття «гарантії місцевого самоврядування» знаходиться на стадії становлення, оскільки ця правова категорія знаходиться в динаміці і піддається впливу різних суспільних фактів, які в процесі розвитку надають якісно нового змісту означені правовій категорії.
   Наступним етапом дослідження питання про об’єкт гарантій місцевого самоврядування, тобто того, що має гарантуватися. Більшість авторів використовують термін, закріплений у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» - «гарантії місцевого самоврядування, його органів та посадових осіб», також вживаються терміни «гарантії місцевого самоврядування», «гарантії захисту місцевого самоврядування», «гарантії здійснення місцевого самоврядування», «гарантії організації та здійснення місцевого самоврядування», «гарантії прав місцевого самоврядування» тощо. Звідси об’єктом називають або «місцеве самоврядування» у цілому, або його «захист», «організацію», «діяльність», «права» тощо.
   Вважаємо, що з огляду на широту і суперечливість даного терміна найбільш вдалим є використання терміна «гарантії прав місцевого самоврядування», хоча деякі вчені19 вважають, що таке формулювання і збіднює зміст об’єкту гарантій, оскільки численні права місцевого самоврядування одночасно виступають і як їхні обов’язки, проте дозволимо собі не погодитись із цією думкою, оскільки для ефективного функціонування місцевого самоврядування перш за все необхідно забезпечити гарантування його прав, свобод та повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування, обов’язки ж органів і посадових осіб місцевого самоврядування не потребують гарантування, а повинні забезпечуватись інститутом відповідальності за неналежне виконання.
   Гарантії прав місцевого самоврядування слугують базою для формування певних суспільних відносин, які мають загальну специфіку. Це дозволяє поєднати їх в одну групу і охарактеризувати шляхом виокремлення спільних ознак, які притаманні гарантіям прав місцевого самоврядування взагалі.
   Хотілося б акцентувати увагу на тому, що в суспільно-політичній науці термін «гарантії» досить часто застосовується, коли мова йде про засади. Н. Боброва це пояснює багатозначністю терміна «гарантії», авторитетністю та апробованістю його сприйняття громадянами. В юридичній же науці застосування терміна «гарантії» у значенні передумов є невиправданим. Для позначення загальносоціальних гарантій юриспруденцією вироблено особливий термін «засади».
   Схильність до засад (устоїв, передумов) при дослідженні гарантій пояснюється, окрім того, тенденцією узагальненого висвітлення гарантій складних державно-правових явищ. Загальні «гарантії» повинні розглядатись крізь призму їх дійсного та можливого закріплення в праві, а також диференційовано щодо об’єкту, який гарантується.
   Отже, розглянемо основні специфічні ознаки притаманні гарантіям прав місцевого самоврядування в Україні.
   1. Нормативність. Гарантії прав місцевого самоврядування насамперед закріплені в Конституції та законодавстві України. Роль Конституції і законів України у гарантуванні прав місцевого самоврядування визнається багатьма дослідниками. Взагалі вважаємо, що конституція (як нормативно-правовий документ вищої юридичної сили) є не лише гарантією стабільності прав місцевого самоврядування, а й взагалі умовою його існування. Згідно із ст. 8 Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй. Г арантії прав місцевого самоврядування мають певні визначені у законодавстві параметри (дія у часі, просторі та за колом суб’єктів) - гарантії можуть діяти постійно з моменту визнання місцевого самоврядування на всіх етапах муніципального будівництва, або носити періодичний чи разовий характер; їх гарантуючий вплив може розповсюджуватись на всю територію держави, або обмежуватись певним локальним середовищем; деякі з них є гарантіями усіх учасників муніципально-правових відносин, деякі - лише окремих суб’єктів.
   2. Системність. Безумовно саме застосування поняття «система» означає взаємопов’язаність всіх складових елементів, які її утворюють. Не є винятком і гарантії прав місцевого самоврядування, які складають певну систему, що має свою внутрішню ієрархію та диференціацію. Системність гарантій прав місцевого самоврядування зумовлюється, насамперед, принципом системності права. Системність права, в свою чергу є проявом суспільних процесів. Системність права в дії є взаємогарантованістю його окремих елементів, коли від окремої ланки залежить ефективність всього ланцюга гарантування, адже взаємозв’язок явищ допомагає більш глибоко зрозуміти їх сутність.
   3. Цілеспрямованість. Перш за все, забезпечення будь-яких відносин, процесу є основною поняття гарантій. Ця ознака дозволяє відрізнити дане правове явище від інших таких, як суб’єктивне право, юридичний обов’язок, виділити його до самостійної категорії, якщо правове явище не забезпечує досягнення мети, яку закладено у певному явищі, воно не може вважатись гарантією. Причому слід зазначити, що як самостійне явище, безвідносно до певного об’єкту, гарантія існувати не може, оскільки процес забезпечення завжди передбачає наявність об’єкту.
   Мета гарантій прав місцевого самоврядування - безперешкодна та ефективна реалізація муніципально- правових відносин, здійснення діяльності держави та її органів у сфері місцевого самоврядування, відповідна трансформація та розвиток муніципального устрою та його будівництва. У природі цих гарантій немає такої якості, яка самостійно могла б реалізовувати, наприклад, діяльність органів місцевого самоврядування, як суб’єктів державного ладу, чи містила б можливість такої реалізації. Суб’єктивне право чи юридичний обов’язок реалізуються поведінкою певних осіб. Гарантії ж визначають спосіб реалізації, який полягає в суб’єктивному праві можливості й порядку реалізації правових норм, які б забезпечували стабільність муніципально-правових відносин в державі як соціального інституту. Ось чому гарантії необхідні для безперешкодної та ефективної діяльності органів місцевого самоврядування, бо від них залежить кінцевий результат - успішний розвиток та стабільне функціонування Української держави та ефективна реалізація муніципальних прав і свобод, а також реальна здатність територіальних громад безпосередньо або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення.
   4. Процесуальність. Реалізація закладеної в гарантіях мети передбачає наявність дій, без яких неможливе досягнення позитивного результату. Гарантії прав місцевого самоврядування визначаються поведінкою, реальною діяльністю територіальних громад, жителів - членів цих громад, а також органів, підприємств, установ, організацій і їхніх посадових осіб щодо вирішення питань місцевого значення, тобто відповідних суб’єктів. Тому при визначенні гарантій прав місцевого самоврядування, насамперед, необхідно виходити з того що, вони в будь-якому разі своїм предметом мають діяльність відповідних суб’єктів, адже їх діяльність і є поняттям гарантій прав місцевого самоврядування.
   5. Матеріальність. Ця ознака характеризується тим, що гарантії прав місцевого самоврядування містяться і закріплені в нормах права, втілюються в актах правозастосування. Обов’язковою передумовою можливої і належної поведінки особами, які здійснюють владні повноваження при участі у здійсненні органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами своєї компетенції слугують правові акти, які визначають умови, за наявності яких певні особи набувають конкретного суб’єктивного права і несуть відповідний юридичний обов’язок. Адже, як зазначає Д. Керімов, правова можливість є лише потенцією соціальної дійсності. Проте, правова можливість нерозривно і органічно пов’язана із соціальною дійсністю, яка є її продуктом, властивістю, стороною, моментом її розвитку. Вона характеризує стан даної дійсності з урахуванням її руху і змін, є «проміжною ланкою» між дійсністю та її майбутнім станом.
   При аналізі категорії правової можливості слід відрізняти два взаємопов’язаних аспекти: можливість створення того чи іншого правового акта (чи правової норми) і можливість того чи іншого варіанту, шляху, методу його практичної реалізації. Тим самим виявляється процес перетворення правової можливості в правову дійсність, адже гарантії містяться в необхідній для реалізації функцій і повноважень місцевого самоврядування політико-правовій та соціально-економічній обстановці, виходять із загальних принципів права, а також закріплюються в національному законодавстві, міжнародно-правових документах, локальних нормативно-правових актах, відображаються у місцевих звичаях та традиціях. Тому, діяльність осіб, які приймають безпосередню участь у створенні правових норм, які повинні здійснювати гарантування прав місцевого самоврядування Україні має першочергове значення і може вважатись матеріальною ознакою їх гарантій.
   6. Постійний характер дії гарантій та детермінованість повноважень суб’єктів місцевого самоврядування. Тобто наявність дій чи подій, з якими норми права пов’язують настання юридичних наслідків - обов’язковість поведінки відповідних суб’єктів - вказує на період дії гарантій, а згідно з конституційним принципом організації і діяльності суб’єктів місцевого самоврядування маємо чітку детермінованість їх повноважень. Наприклад, у діяльності такого суб’єкту місцевого самоврядування як місцева рада функціонування механізму гарантій починається після настання юридичних фактів, які визначають умови надання депутатських повноважень, і закінчуються припиненням повноважень депутата місцевої ради, тобто закінченням тих чи інших подій та дій (сесії, засідання тощо) чи досягненням мети, яка закладена в нормі права про можливу чи належну поведінку депутата.
   7. Структурованість. Оскільки органи місцевого самоврядування, як і будь-який механізм мають певну структуру в процесі здійснення ними визначених повноважень, то й гарантії, які забезпечують їх повноцінне функціонування теж мають певну внутрішню структуру.
   Отже, аналіз гарантій прав місцевого самоврядування дозволяє виділити наступні специфічні ознаки:
   1) нормативність;
   2) системність;
   3) цілеспрямованість;
   4) процесуальність;
   5) матеріальність;
   6) постійний характер дії гарантій та детермінованість повноважень суб’єктів місцевого самоврядування;
   7) структурованість.
   Отже, виходячи з викладеного вище та враховуючи єдність виділених специфічних ознак, пропонуємо визначити правову категорію «гарантії прав місцевого самоврядування» як необхідну для набуття, володіння, користування та розпорядження муніципальними правами та свободами систему взаємопов’язаних умов, засобів, способів, механізмів забезпечення та реалізації (які мають відповідний вплив лише після настання юридичних фактів, з якими пов’язуються набуття повноважень) діяльності територіальних громад та інших суб’єктів системи місцевого самоврядування, за допомогою якої забезпечується безперешкодне та ефективне здійснення прав місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення.
   Підсумовуючи зазначимо, що всі соціальні умови, фактори, явища, що входять до процесу створення системи місцевого самоврядування, які впливають на нього, створюють соціальний фон (середовище), розглядаються на предмет їх гарантуючої сили через юридичну призму та юридичний «еквівалент», через ті критерії, вироблені юридичною наукою, які дозволяють відмежувати загальні передумови реальності, гаран- тованості місцевого самоврядування від власне гарантій його реалізації в аспекті становлення України як демократичної, соціальної, правової держави. Суспільство чекає від юридичної науки не декларативних висловлень про гарантованість місцевого самоврядування Конституцією та системою законодавства України, а виробленням таких юридичних засобів, які б цілеспрямовано впливали на умови і передумови реалізації норм права, в яких закріплюються права місцевого самоврядування.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com