www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Навчальна задача як спільний об’єкт діяльності вчителя та учнів у початковій школі
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Навчальна задача як спільний об’єкт діяльності вчителя та учнів у початковій школі

Т. Ф. Бєльчева,
кандидат педагогічних наук, ст. викладач
(Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького)

НАВЧАЛЬНА ЗАДАЧА ЯК СПІЛЬНИЙ ОБ’ЄКТ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

   Постановка проблеми. Концептуальні засади розбудови сучасної школи, зокрема початкової ланки, ґрунтуються на діяльнісному підході, який передбачає особистісне включення учня в роботу у процесі розв’язування навчальних задач. Школа повинна підготувати до життя розвинену людину, спроможну не тільки раціонально розв’язувати життєві та професійні задачі, але й усвідомлювати та самостійно ставити перед собою нові задачі. Соціально-педагогічні вимоги зумовили суттєве зростання ролі роботи з розв’язування різних видів задач у навчанні молодших школярів за останні десятиріччя. Аналіз підручників і навчальних посібників, практика роботи вчителів початкових класів свідчить про збільшення питомої ваги самих задач у змісті початкової освіти, підвищення їх теоретичного рівня, розгляд великої кіль кості творчих, нестандартних задач, а також збільшення обсягу навчального часу, що відводиться для роботи із задачами на уроках. Однією з причин такої професійної зацікавленості учителів початкової школи в навчальних задачах є запровадження сучасних технологій розвивального й особистісно-орієнтованого навчання. Саме ці технології концептуально зорієнтовані на пріоритет суб’єкт-суб’єктного, суб’єктно-особистісного підходу до розвитку мислення молодших школярів. Одним із засобів такого підходу є організація квазіпошукової діяльності учнів під час засвоєння нового матеріалу. І саме задачі як носії змісту початкової освіти є ефективним засобом реалізації навчальної, розвивальної і виховної функції у разі системного застосування їх вчителями. За останнє десятиріччя з’явилися навіть нові напрямки досліджень , предметом вивчення яких є задачі та задачний підхід у навчанні, зокрема, – проблемологія. Проте, питання застосування навчальної задачі як спільного об’єкту діяльності вчителя і учня в сучасній початковій школі, на нашу думку, ще не є достатньо вивченою. Саме це і зумовило вибір теми дослідження.
   Аналіз досліджень і публікацій. Про актуальність проблем застосування задач у навчальному процесі свідчать наукові дослідження В. Бейлінсона, С. Гончаренка, Д. Зуєва, І. Лернера, В. Онищука та інших. Особливої уваги навчальним задачам як дидактичному засобу засвоєння знань та інтелектуального розвитку учнів початкової школи надавали Т. Байбара, Н. Бібік, В. Давидов, Т. Довга, О. Дусавицький, П. Ерднієв, С. Лисенкова, О. Савченко, В. Сухомлинський. Автори сучасних підручників для початкової школи М. Богданович, М. Вашуленко, А. Заїка, А. Каніщенко, К. Прищепа, О. Савченко, Л. Скуратівський та інші наполягають на збільшенні в них питомої ваги завдань і задач творчого характеру . Проте підручники нового покоління авторів М. Вашуленка, П. Ерднієва, Л. Кочиної, В. Науменка, О. Савченко та інших уже зараз містять досить велику кількість таких задач, альтернативні ідеології побудови систем завдань , які обумовлюють необхідність цілеспрямованої підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з ними. У таких умовах особливої актуальності набуває проблема формування в майбутніх учителів початкових класів готовності до роботи із задачами, поданими у підручниках, їх відбору для уроку та домашнього завдання, самостійної творчої роботи учнів.
   Метою статті є розгляд різних наукових підходів до визначення навчальної задачі як спільного об’єкту діяльності вчителя й учнів у початковій школі.
   В. Сухомлинський приділяв належну увагу складанню та розв’язуванню вчителем і учнями навчально-пізнавальних задач на творчому рівні у процесі розумового виховання дітей. “На кожному уроці, де відбувається поглиблення, розвиток, застосування знань, має місце творча робота учнів. Грамотним стає учень лише тоді, коли він навчився користуватися словом – складати твори. Розв’язувати задачі учень навчиться більш успішно тоді, коли він сам умітиме складати їх (особливо важливим є роль творчості під час складання рівнянь). Наші вчителі початкових класів проводять спеціальні екскурсії в поле, ліс, головна мета яких формулюється словами “зумій підмітити задачу”. Ми переконалися: якщо навіть найслабша з математики дитина стала складати задачі, значить справи у неї підуть успішно [6, с. 289]”.
   Дуже показовим є описаний В. Сухомлинським метод відкриття вчителем перед учнями “вузликів знань ”під час керівництва розумовою працею школяра. “ Ми прагнемо до того, щоб, готуючись до уроку, учитель продумував матеріал саме з цієї точки зору – відкрити перед учнями ті непомітні з першого погляду “ вузлики ”, у яких переплітаються причинно-наслідкові, часові, функціональні зв’язки, де народжуються запитання, а запитання – це вже стимул, що пробуджує бажання знати [6, с. 590]”. Відкриття таких “вузликів знань”, на думку В. Сухомлинського, народжують запитання не лише у свідомості учнів, їх пізнавальній діяльності, а й у супровідній і безпосередній професійній діяльності вчителя у навчальному процесі школи. Це не лише постановка, складання оперативних запитань, що вимагає великої майстерності, а й навчально-пізнавальних задач, які спрямовані на виконання практичної роботи учнями. Навчально-пізнавальні задачі В. Сухомлинський розглядав як ефективний і дієвий засіб залучення до розумової праці та розвитку пізнавального інтересу учнів . “ Найпасивніших і неуважних дітей вдається залучити до роботи різними способами. Одним з таких способів є завдання для самостійної роботи – після того як незрозуміле, неясне стало очевидним, можна запропонувати: думайте всі, працюйте зосереджено, запишіть хід своєї думки. <…> Учіння має бути цікавим, захоплюючим. Але це не означає, що у кожному матеріалі потрібно шукати щось цікаве. Найнудніший і одноманітний матеріал може стати для учня цікавим, якщо він власними зусиллями підмітив ті залежності, у яких відкривається незрозуміле [6, с. 590-592]”. Зазначимо, що складання навчально-пізнавальних задач творчого рівня пов’язане з інноваційною професійною діяльністю педагога та готовністю до неї. Зокрема, зорієнтованість на створення (складання – Т.Б.) власних творчих задач І. Дичківська розглядає як показник готовності педагога до інноваційної професійної діяльності [1, с. 280-281].
   Ю. Машбиць, виходячи з психологічного аналізу навчальної задачі, вважає за необхідне співвідносити її з цілями навчальної діяльності. У цьому випадку, на думку дослідника, терміном “навчальна задача” можуть позначатися три різні категорії задач: 1) цілі учіння; 2) задачі навчання, або “дидактичні задачі”, які ставить перед собою вчитель; 3) задачі, що ставляться учням для того, щоб їх розв’язання забезпечило досягнення цілей учіння [3, с. 59]. Дидактична задача, яку ставить і вирішує вчитель, є завданням формування і засобом досягнення цілей учіння. Навчально-пізнавальні задачі (НПЗ) для учнів початкової школи – завдання розв’язування. Під час складання НПЗ учителем цілепокладання ніби подвоюється (учитель визначає цілі досягнення цілей учнем), що вимагає чіткої рефлексії.
   На основі структурного та діяльнісного підходів В. Староста дає визначення навчальної задачі, у якому вдалося поєднати, на наш погляд, дидактичне цілепокладання вчителя і цілепокладання у навчальному пізнанні учня – педагогічну (дидактичну) задачу вчителя і систему навчальних завдань для учня у цілісному навчальному процесі. “Навчальна задача щодо системного підходу – це складова педагогічної (навчальної) системи, яку створено завдяки дидактичній задачі вчителя, конкретних навчальних завдань (запитання, вправи, задачі) чи їх системи та суб’єктів навчальної діяльності (вчитель, учні). <…> Дидактична (педагогічна у загальному випадку – Т.Б.) задача, доведена до учнів, стає навчальною задачею за умови її реалізації через систему конкретних навчальних завдань (запитань, вправ, задач) і завдяки різним формам навчальної діяльності. Якщо в ході розв’язування в учнів виникають суперечності чи труднощі, навчальна задача набуває проблемного характеру [5, с. 18-20]”. Нижче на рис. 1. подано графічну інтерпретацію введення навчальних задач педагогічної (навчальної) системи.

Рис. 1. Навчальні задачі у педагогічній (навчальній) системі

Рис. 1. Навчальні задачі у педагогічній (навчальній) системі

   Навчальна задача, на думку В. Старости, є складною динамічною системою, яка перебуває у неперервному розвитку, оскільки: по-перше, така навчальна система є відкритою щодо кількості числа суб’єктів, що беруть участь у її розв’язанні , а отже, число можливих навчально-пізнавальних контактів учитель-учень, учень-учень, учень-засоби навчання тощо постійно змінюється; по-друге змінюється характер цих контактів від репродуктивних до продуктивних для кожного суб’єкта навчальної діяльності; і як наслідок, по-третє, під час виконання навчальної задачі здійснюється розвиток кожного суб’єкта навчально-пізнавальної взаємодії через мотивацію навчання шляхом усвідомлення його результатів [5, с. 20]. На нашу думку, розвиток описаної системи і суб’єкта навчально-пізнавальної взаємодії полягає, насамперед, у розвитку його цілепокладання шляхом збільшення елементів самостійної постановки, складання НПЗ. За науковою концепцією А. Павленка, навчально-пізнавальна діяльність учнів з розв’язування і складання задач відтворює у “знятій” формі цілісну “клітину” пізнання, повний пізнавальний цикл: задачні ситуації (факти) постановка, складання задачі (формулювання проблеми, модель-гіпотеза) розв’язок задачі (висновки) перевірка та практичне застосування, розвиток задачі (експеримент, нові факти).
   Навчально-пізнавальна діяльність учнів з розв’язування і складання задач має будуватися відповідно психологічного основного закону цілеутворення в онтогенезі (переходом від розв’язування сформульованих “ззовні” задач (зовнішнє цілеутворення), до самостійного складання задач учнем (внутрішнє цілеутворення) [4, с. 11]. Таким чином, складання і розв’язування НПЗ, навчальної задачі є “клітинкою” цілепокладання, цілеутворення в онтогенезі суб’єкта навчального пізнання. Складання НПЗ (запитань, задач, вправ) учнями є характеристикою реалізації важливого дидактичного принцип у активності навчання , де учень стає н е пасивним об’єктом, а суб’єктом освітнього процесу. Якщо складання і розв’язування педагогічних (дидактичних) задач є “клітиною” професійній діяльності вчителя початкових класів, то складання і розв’язування учнями НПЗ є “клітиною” їх навчально-пізнавальної діяльності.
   Аналіз науково-педагогічних публікацій свідчить також про актуальність проблеми підготовки майбутніх учителів до застосування навчально-пізнавальних задач з логічним навантаженням. Так, Л. Дудко та В. Московченко вважають, що у підручниках і методичних посібниках таких завдань недостатньо, вони не подаються у певній послідовності й не мають системності. Тому, як вважають дослідники, “…студенти – майбутні вчителі і вчителі-практики мають навчитися складати та розв’язувати задачі з логічним навантаженням, уміти пояснювати спільні та специфічні особливості розв’язування певних видів задач учням, навчити сильних учні в складати логічні задачі [2, с. 8]”. Переважна більшість авторів відзначають пізнавальний характер навчальних задач у діяльності учіння, або навчально-пізнавальній діяльності школяра. У навчально-пізнавальній діяльності людині властива здатність до цілепокладання – ставити перед собою свідомі цілі й реалізувати їх (В. Бондар). Навчальні задачі, як засоби цілепокладання у дидактиці, у процесі вивчення змісту предметів початкової школи є важливою складовою і безпосередньо реалізуються у навчально-пізнавальній діяльності учнів. З іншого боку, задачі є об’єктами дії усі х суб’єктів навчального процесу.
   Висновок. Навчально-пізнавальні задачі є видом навчально-пізнавальної діяльності учнів і водночас – спільним об’єктом пізнавальної дії учня і професійно-педагогічної прямої або опосередкованої через існуючі дидактичні засоби дії вчителя (автора посібника, підручника, збірника задач і запитань, завдань тощо). Пряма професійно-педагогічна дія вчителя здійснюється у процесі безпосереднього складання і розв’язування навчально-пізнавальних задач учителем у шкільному навчальному процесі. Проведений аналіз навчальних програм і підручників для початкової школи, опитування вчителів підтверджують провідну роль роботи з навчальними задачами, що має метапредметний характер не тільки з метою засвоєння математичних понять, а й на уроках рідної мови, природознавства тощо.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
   Визначення найбільш ефективних дидактичних технологій використання навчальних задач у початковій школі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навч. посібник / І. М. Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с.
2. Дудко Л., Московченко В. Складання і розв’язування задач з логічним навантаженням / Л. Дудко, В. Московченко // Початкова школа. – 2004. – № 12. – С. 8- 10.
3. Машбиц Е. И. Психологический анализ учебной задачи / Е. И. Машбиц // Советская педагогика. – 1973. – № 2. – С. 58-65.
4. Павленко А. І. Теоретичні основи методики навчання учнів складанню і розв’язуванню фізичних задач у середній школі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук / А. І. Павленко. – К., 1997. – 39 с.
5. Староста В. І. Навчання школярів складати і розв’язувати завдання з хімії: теорія і практика : Монографія / В. І. Староста. – Ужгород : УжНУ-Гражда, 2006. – 327 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com