www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Готовність педагога до інноваційної діяльності як важлива професійна якість
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Готовність педагога до інноваційної діяльності як важлива професійна якість

Ю.О. Блудова,
викладач
(Харківський гуманітарно-педагогічний інститут)

ГОТОВНІСТЬ ПЕДАГОГА ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ВАЖЛИВА ПРОФЕСІЙНА ЯКІСТЬ

   Постановка проблеми. ХХІ сторіччя – час значних змін, нової культури, запровадження нових технологій, що висувають вимоги на рівні оновленої свідомості, розуміння нових можливостей до особистості. Нові умови розвитку суспільства, насамперед, торкаються найважливішого суспільного інституту – системи освіти, яка не тільки регулює актуальні соціальні відносини, але й створює майбутні. Ця особливість дозволяє очікувати від неї певного передбачення спрямованості суспільного розвитку та зобов’язує бути інститутом майбутнього [6].
   Визначальними тенденціями розвитку світової освітньої системи стають поглиблення, її фундаменталізації, посилення гуманістичної спрямованості, духовної та загальнокультурної складової, формування у студентів системного підходу до аналізу складних технічних і соціальних ситуацій, стратегічного мислення, виховання соціальної та професійної мобільності, оскільки мобільність сучасного світу породжує соціальну мобільність людини [5]. Необхідність підтримання високої конкурентоспроможності на динамічному ринку праці вимагає прищеплення прагнень і навичок до самонавчання, самовиховання, самовдосконалення протягом усього активного трудового життя [3].
   Євроінтеграція зумовлює необхідність усвідомлення і вироблення нових теоретичних засад для змін та забезпечення ефективного функціонування системи професійної підготовки майбутніх учителів. Зміни в підготовці фахівців з вищою педагогічною освітою обумовлюються взаємозв’язком і взаємодією різноманітних факторів: історико-суспільних, соціально-політичних, педагогічних, які породжують комплекс проблем. Серед них на особливу увагу заслуговує утвердження принципів гуманізму, високої моральності та самоцінності як людської особистості, так і її професіоналізму в системі освіти.
   Входження України в європейський освітній простір засвідчує важливість інноваційних процесів у підготовці та перепідготовці вчителів для шкіл різних типів, де особливе значення відіграє особистість вчителя і його роль у процесі навчання і виховання [5].
   Сучасний вчитель початкових класів є водночас викладачем, вихователем, організатором діяльності дітей, активним учасником спілкування з учнями, їх батьками і колегами, дослідником педагогічного процесу, консультантом, громадським діячем. Інноваційність є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства.
   З урахуванням зазначеного вище, нова освітня парадигма вибудовується на засадах збереження і розвитку творчого потенціалу людини, її спрямованості на самовизначення, стабільно активної життєдіяльності у змінних соціальних умовах, готовності до сприймання і розв’язання нових завдань. Швидкоплинний розвиток інформатизованого суспільства вимагає інноваційних підходів, нестандартних рішень, креативності мислення, а, отже, творчої активності людини. Такі вимоги сучасного суспільства до вчителя.
   Однак, через відсутність інноваційної творчої підготовки майбутнього вчителя, у процесі якої у систематизованому вигляді формується інноваційний підхід до освітнього процесу, знижується загальний результат їхньої підготовки у вищих навчальних закладах. Творча активність майбутнього вчителя дає можливість йому глибше усвідомити важливість педагогічної праці та свого професійного покликання, реально оцінити потенційні можливості, реалізувати творчі потреби, проаналізувати життєтворчий процес із позиції гуманістичних принципів, знайти новітні підходи до розв’язання старих проблем і суперечностей.
   Ця проблема особливо актуальна для сучасної школи. Оскільки сьогодні, як зазначає О. Коберник, навчально-виховний процес у загальноосвітніх школах спрямований здебільшого на формування інтелекту як такого, що складає певну суму знань, виховна робота є набором стандартних заходів, у ході яких вихованець стає лише об’єктом дисциплінарних впливів; вона орієнтується переважно на методи заохочення і покарання, їх домінування у виховній практиці призвело до культивування пристосовницької моралі, моралі вигоди.
   Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми формування готовності майбутніх викладачів до різноманітних видів педагогічної діяльності досліджувалися Є. Белозерцевим, К. Дурай-Новаковою, М. Дьяченко, Л. Кандибович, Л. Кондрашовою, М. Левитовим, А. Морозом, М. Нечаєвим, Л. Никитенковою, Г. Носович, Л. Садиковою.
   Мета статті – розглянути готовність педагога до інноваційної діяльності як важливу професійну якість, її структуру та умови формування.
   Педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов’язані з необхідністю поєднання інноваційних програм з державними програмами виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій. Вони потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства. На заваді цим нововведенням стають невідповідність нових типів навчально-виховних закладів вимогам батьків, які здебільшого орієнтують ся на традиційні стандарти навчання і виховання [4].
   Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні. Проте залучення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності.
   Готовність до інноваційної педагогічної діяльності – особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами та засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості й рефлексії.
   Інноваційна компетентність педагога – система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми [3].
   Компонентами інноваційної компетентності педагога є поінформованість щодо інноваційних педагогічних технологій, належне володіння їх змістом і методикою, висока культура використання інновацій у навчально-виховній роботі, особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.
   Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що формує інноваційну позицію педагога. За структурою це складне інтегративне утворення, яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають проблематики особистісного розвитку, професійної спрямованості, професійної освіти, виховання й самовиховання, професійного самовизначення педагога.
   В інноваційних освітніх перетвореннях особливо високими є вимоги до рівня теоретичних знань і практичної підготовки вчителя. Він повинен уміти спрямовувати навчально-виховний процес на особистість вихованця, вибудовувати свою професійну діяльність так, щоб кожен учень мав необмежені можливості для самостійного та високоефективного розвитку. А це у принципово інших вимірах визначає проблематику та зміст професійної і особистісної підготовки педагога, активізує необхідність створення педагогічних систем, зорієнтованих на інноваційну діяльність, і відповідно на пошук нових підходів до підготовки майбутнього педагога.
   У сучасних умовах інноваційна діяльність педагога має відповідати основним принципам: 1) інтеграції освіти. Передбачає посилену увагу до особистості кожної дитини як вищої соціальної цінності суспільства, орієнтацію на формування громадянина з високими інтелектуальними, моральними, фізичними якостями; 2) диференціації та індивідуалізації освіти. Налаштовує на забезпечення умов для повноцінного вияву та розвитку здібностей кожного вихованця; 3) демократизації освіти. Дотримання його зобов’язує до створення передумов для розвитку активності, ініціативи, творчості учнів і вчителів, зацікавленої їх взаємодії, широкої участі громадськості в управлінні освітою [1].
   Підготовлений до інноваційної професійної діяльності педагог має такі професійні й особистісні якості: усвідомлення смислу і цілей освітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем сучасної школи; осмислена, зріла педагогічна позиція; уміння по-новому формулювати освітні цілі предмета, певної методики, досягати й оптимально переосмислювати їх під час навчання; здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка враховувала б індивідуальний підхід до дітей, освітні стандарти, нові педагогічні орієнтири; співвіднесення сучасної йому реальності з вимогами особистісно-орієнтованої освіти, коригування освітнього процесу за критеріями інноваційної діяльності; здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей; уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання, тобто забезпечити творення дітьми своїх результатів і, використовуючи інноваційні технології, стимулювати їх розвиток; володіння технологіями, формами і методами інноваційного навчання, які передбачають формування вміння на основі особистого досвіду та мотивів вихованців бути співтворцем мети їх діяльності, зацікавленим і компетентним консультантом і помічником у співвіднесенні мети з результатом, використанні доступних для дітей форм рефлексії та самооцінки; здатність бачити, адекватно оцінювати, стимулювати відкриття та форми культурного самовираження вихованців; здатність до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів.
   Готовність педагога до інноваційної діяльності визначають за такими показниками: 1) усвідомлення потреби запровадження педагогічних інновацій у власній педагогічній практиці; 2) інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи; 3) зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик, налаштованість на експериментальну діяльність; 4) готовність до подолання труднощів, пов’язаних зі змістом та організацією інноваційної діяльності; 5) володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій та розроблення нових.
   Ці показники виявляють себе не ізольовано, а в різноманітних поєднаннях і взаємозв’язках. Зокрема, потреба у нововведеннях активізує інтерес до найсвіжіших знань у конкретній галузі, а успішність власної педагогічної інноваційної діяльності допомагає долати труднощі, шукати нові способи діяльності, відстоювати новаторські підходи у взаємодії з тими, хто їх не сприймає.
   На основі співвідношення і міри вияву цих показників виокремлюють інтуїтивний, репродуктивний, пошуковий, творчий (продуктивний) рівні сформованості готовності до педагогічних інновацій.
   Інтуїтивний рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Педагоги, яких за особливостями їх мислення і практичної діяльності зараховують до цього рівня сформованості готовності, ставляться до інноваційної проблематики як до альтернативи традиційній практиці. Основою такого ставлення є емоційна, інтуїтивна налаштованість на сприйняття нового тому, що воно нове, а не глибокі теоретичні знання особливостей інноваційної ідеї чи аналіз педагогічної практики, яка на цій ідеї базується. Педагогічна рефлексія у них не сформована.
   Репродуктивний рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Ця категорія педагогів добре обізнана з теоретичними засадами, змістом, конкретними методиками педагогів-новаторів, нерідко застосовує елементи цих систем у власній педагогічній діяльності. Проте використання інновацій у їхній педагогічній практиці є невпорядкованим, ситуативним. Окремі педагоги вважають, що новітні технології можуть бути застосовані лише їх авторами. Педагогічна рефлексія у них виражена недостатньо.
   Пошуковий рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Педагоги, яких зараховують до цієї групи, намагаються працювати по-новому, втілюючи у власній діяльності відомі технології та методики навчально-виховної роботи. Вони охоче йдуть на експеримент, не приховують ні своїх успіхів, ні помилок, відкриті для публічного обговорення, осмислення педагогічних інновацій.
   Творчий рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Педагоги, які творчо ставляться до інноваційної діяльності, мають широкі й змістовні знання про нові наукові та новаторські підходи до навчання й виховання, володіють новітніми технологіями і створюють власні. Реалізація творчого потенціалу в інноваційному процесі для багатьох із них є найважливішим орієнтиром діяльності.
   Готовність до інноваційної педагогічної діяльності формується не сама по собі, не у віртуальних розмірковуваннях, а під час педагогічної практики, акумулюючи все накопичене на попередньому етапі, сягаючи завдяки цьому значно вищого рівня. Це означає, що кожен попередній рівень такої готовності є передумовою формування нових.
   Висновки. Своєчасне, об’єктивне з’ясування рівня сформованої готовності конкретного педагога до інноваційної діяльності дає можливість спланувати роботу щодо розвитку його інноваційного потенціалу, який є важливим компонентом структурних професійних якостей.
   Освіта – це основа прогресу людства, пріоритетна галузь внутрішньої політики держави. Нині завдання системи освіти і науки України, кожного освітянина, науковця – зробити все можливе для переходу до конструктивної, ефективної праці на педагогічній ниві [7].
   Основою педагогічної діяльності є спільна діяльність людей (суб’єкт-суб’єктна взаємодія), у процесі якої кожен суб’єкт засвоює загальнолюдський досвід, історично сформовані суспільні, педагогічні, комунікативні, моральні та інші цінності, знання й способи дій; формує себе як особистість. Отже, суб’єкти педагогічної діяльності (вчитель і учень) – це носії активного, діяльного, перетворювального начала [2].
   Метою професійної діяльності педагога є створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості учня, його самореалізації, розкриття індивідуальності, творчого потенціалу [1]. Викладач має усвідомлювати унікальність і неповторність учня як індивідуальності, зважати на складність і неоднозначність процесу його становлення, свою відповідальність як фахівця [7].
   Удосконалення системи освіти на сучасному етапі вимагає перегляду, переосмислення педагогічного процесу, який склався, упровадження в масову практику нових концептуальних підходів до організації навчання на всіх його сходинках, адекватного вибору змісту, методів і форм роботи [6]. Одна з найважливіших умов модернізації освіти – професійне вдосконалення кадрів, як на етапі підготовки, так і під час педагогічної діяльності. Адже успішне розв’язання складних завдань навчання і виховання значною мірою залежить від педагогічної майстерності, наукової ерудиції, культури викладача.
   Перспективи подальш их пош уків у напрямку дослідження: матеріали статті можуть бути використані в процесі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів, а також у системі фахового вдосконалення педагогічних працівників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аутова П.Р. Технология и современное образование / П.Р. Аутова // Педагогика. – 1996. – № 2. – С. 37-41.
2. Ващенко Г. Загальні методи навчання. Підручник для педагогів / Г. Ващенко. – К. : Українська видавнича спілка, 1997. – 441 с.
3. Гура О.І. Психолого-педагогічна компетентність викладача вищого навчального закладу : теоретико-методологічний аспект : монографія / О.І. Гура. – Запоріжжя : ГУ “ЗІДНУ”, 2006. – 332 с.
4. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології : навчальний посібник / І.М. Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с.
5. Євдокимов В.І., Пономарьова Г.Ф., Покроєва Л.Д., Луценко В.В. Підготовка вчителя в умовах євро інтеграції : навч. посібник / В.І. Євдокимов, Г.Ф. Пономарьова, Л.Д. Покроєва, В.В. Луценко. – Х. : ХОНМІБО, 2006. – 204 с.
6. Товажнянский Л.Л., Романовский А.Г., Бондаренко В.В., Пономарев А.С., Черванева З.А. Основы педагогики высшей школы : учебное пособие / Л.Л. Товажнянский, А.Г. Романовский, В.В. Бондаренко, А.С. Пономарев, З.А. Черванева. – Х. : НТУ “ХПИ”, 2005. – 600 с.
7. Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – 2-е вид. / М.М. Фіцула. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2003. – 136 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com