www.VuzLib.com

Головна arrow Міжнародне право arrow Міжнародно-правові аспекти становлення моніторингу глобальної системи екоаномалій
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Міжнародно-правові аспекти становлення моніторингу глобальної системи екоаномалій

Ожерельєв В.П.

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ МОНІТОРИНГУ ГЛОБАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЕКОАНОМАЛІЙ

   Анотація. Стаття присвячена дослідженню міжнародно-правових аспектів становлення моніторингу глобальної системи екологічних аномалій, що надають всю зростаючу негативну дію на стабільне функціонування держав-членів світової спільноти і всієї світової спільноти в цілому. Досліджуються питання системного підходу до виділення глобальної системи екологічних аномалій і становлення її моніторингу в рамках міжнародного екологічного права.
   Постановка проблеми. Моніторинг, як поняття, має загальне використання і відноситься до процесу повторюваного спостереження і вимірювання одних чи більше параметрів довкілля: фізичних, хімічних та біологічних; з метою піддержання і збереження якості навколишнього природного середовища для повноцінного сучасного життя людини та наступних поколінь.
   Особливе значення для збереження якості середовища життєдіяльності людини має моніторинг екоаномалій - фізичних і геохімічних аномалій - аномальних зон екологічного простору, які впливають на якість зазначеного середовища, а також надають певний вплив на людину. Причини виникнення екоаномалій можуть бути як природні, так і техногенні, а по ступеню ризику при впливі на природне середовище і людину розрізняють високо небезпечні, середньо небезпечні і мало небезпечні види екоаномалій. Ступінь наукової розробки теми. Дослідження міжнародно-правових аспектів становлення моніторингу глобальної системи екологічних аномалій у вітчизняній юридичній науці фактично не проводились.
   Мета статті. Метою статті є дослідження міжнародно-правових аспектів становлення моніторингу глобальної системи екологічних аномалій, що надають всю зростаючу негативну дію на стабільне функціонування держав-членів світової спільноти і всієї світової спільноти в цілому.
   Викладення основного матеріалу. Не дивлячись на те, що екоаномалії є особливою категорією постійних або довготривалих об'єктів природного середовища, дотепер є відсутніми спеціальні міжнародні програми моніторингу екоаномалій.
   На Конференції ООН з питань навколишнього середовища та розвитку, що проходила в Ріо-де-Жанейро з 3 по 14 червня 1992 року, Принципом 13, прийнятої Декларації, є вимога до держав світу розробляти внутрішні законодавчі акти щодо юридичної відповідальності за забруднення та іншу шкоду, що завданні довкіллю, а також об’єднувати свої зусилля для подальшого розроблення міжнародних законодавчих актів стосовно юридичної відповідальності та компенсації за несприятливі наслідки, яки наносять екологічну шкоду [1].
   Цією Конференцією почався четвертий період в історії міжнародного екологічного права. Вона дала початок сучасному етапу кодифікації міжнародного екологічного права, що базується на принципах соціоприродного розвитку [2]. Згідно Принципу 15 Декларації, держави, відповідно до їх можливостей, повинні широко застосовувати запобіжні заходи з метою охороні довкілля, а у Принципі 17 зазначається, що одним із інструментів державної політики повинно бути оцінювання різноманітного впливу на довкілля [3].
   Тому моніторинг в обмеженому вигляді визначає систематичне і безперервне здійснення відбору проб, проведення аналізів живої та неживої речовини, вимірюванні фізичних промінів та полів у межах локальних, регіональних чи глобальних екосистем.Термін «моніторинг довкілля» набув поширення в міжнародній практиці після Конференції
   ООН із середовища мешкання людини у 1972 р. і Генеральної асамблеї ООН, яка прийняла Програму ООН із захисту довкілля (UNEP), затверджену відповідною резолюцією у 1972 р. В межах зазначеної Програми представлена Концепція та Програма моніторингу та оцінки стану довкілля, яка складається с чотирьох функціональних складових: оцінка і огляд; дослідження; моніторинг та інформаційний обмін.
   Контролююча складова Програми - Глобальна система моніторингу довкілля (GEMS), а основними завдання програмі GEMS є: система попередження про вплив на здоров’я населення; оцінка глобального атмосферного забруднення і вплив його на клімат; оцінка протяжності та розподілу забруднень у біологічних системах, особливо ланцюжка продовольства; оцінка критичних проблем сільського господарства і землі, використання води; оцінка впливу негативних факторів забруднення на земні екосистеми; оцінка забруднення океану і його впливу на морські екосистеми; поліпшення міжнародного моніторингу для прогнозування стихійних явищ і реалізації ефективної системи попередження. Також існують інші діючи міжнародні екологічні програми: Міжнародна програма с геосфери та біосфери; Міжнародна гідрологічна програма; Програма з експлуатаційної гідрології; Глобальний експеримент з круговороту води та енергії; Міжнародне десятиліття по зниженню природних катастроф; Програма з клімату всесвіту.
   Важливість проблеми моніторингу підкреслює те, що цим питанням серйозно займається міжнародна Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD), яка видала низку документів з питань моніторингу і фінансує проведення робіт цього напрямку. Одна з монографій, виданих OECD, повністю присвячена проблемам моніторингу і в ній висвітлюються завдання моніторингу, питання його застосування, законодавчі і фінансові питання. Зазначається, що моніторинг є основою екологічної політики, а його основні етапи - це вимірювання, обробка, аналіз та інтерпретація даних, їх розповсюдження [4]. Однак чинні міжнародні програми моніторингу екологічної, природоохоронної, ресурсозберігаючої або близької до них тематики не можуть забезпечити повноцінний моніторинг, так як складені без врахування аспектів моніторингу екоаномалій, як глобальної системи.
   Слід зазначити, що повноцінного моніторингу не має в більшості країн світу, у зв’язку с чим неможливе узагальнити моніторингову інформацію для потреб керування екологічними процесами в біосфері чи соціально- економічними в соціосфері [5].
   Ще Л.В. Чижевським и В.І. Вернадським у першій частині ХХ ст. на великому статистичному матеріалі було виявлено глобальні і регіональні закономірності енергоінформаційного впливу Сонця та Місяця на живу і неживу речовини нашої планети, біосферу та соціум [6]. В даний час найбільш важливим аспектом цієї проблеми є контроль дії енергоінформаційних потоків на екоаномалії, а також на різні об'єкти, розташовані в просторі глобальної системи екоаномалій, зокрема на організм і психіку людини. Цей аспект вимагає організації спеціального моніторингу глобальної системи екоаномалій і розробки міжнародної нормативно- правової бази, яка б регламентувала цю діяльність.
   Очевидно, що така діяльність відповідає двом предметним сферам, що склалися в міжнародному екологічному праві: відносин по забезпеченню екологічної безпеки і відносин по забезпеченню екологічних прав людини [7].
   Дійове екологічне керування є неможливим без сприяння на надійну технічну та наукову базу, важливим елементом якої є система екологічного моніторингу.
   В деяких країнах-учасниках OECD стала помітною тенденція до зменшення екстенсивного моніторингу і заміна його моделюванням. Екологічні дослідження стають все більше попередниками конкретних дій, що обґрунтовують вибір напрямків екологічної політики і встановлення екологічних пріоритетів [8]. Слід зазначити, що геоекологічні особливості глобальної системи екоаномалій допускають можливість розробки методів моніторингу екоаномалій, які ґрунтуються на моделюванні процесів геокосмічних взаємодій, що дозволяє коректувати соціоприродні процеси. Вважаємо, що у розробці таких моделей дуже плідним може бути синергетичний підхід [9].
   Екоаномалії підрозділяються на дві великі групи: природні, походження яких обумовлене еколого-геологічними чинниками, і техногенні - штучні, навмисно створені людиною або такі, що стихійно виникли в результаті різних видів діяльності [10]. Відомо, що гравітаційні взаємодії в системі Земля-Місяць і електромагнітне випромінювання Сонця надають могутню поєднану дію на енергоінформаційну активність екоаномалій - активують процеси взаємодії енергоінформаційних потоків з екоаномаліямі, а відповідно і на розташовану в них живу матерію.
   Енергоінформаційний ресурс екологічного простору є одним з видів, так званих, нематеріалізованих природних ресурсів і могутнім чинником у формуванні середовища життєдіяльності людини на нашій планеті [11].
   Фізичні і геохімічні аномалії - залежно від їх потужності і структури, під впливом енергоінформаційних потоків здатні регіонально або глобально змінювати характеристики екопростору - параметри навколишнього середовища. Екоаномалії залежно від їх властивостей можуть надавати, як негативний, так і позитивний вплив на окремі живі організми, зокрема на системи організму людини, а також екосистеми в цілому.
   Як об'єкти, що розташовані в глобальному екологічному просторі, екоаномалії утворюють глобальну систему аномальних зон. Кожна окрема екоаномалія або група екоаномалій може розташовуватися у просторових межах різних суб'єктів міжнародного права (держав), що важливо враховувати при вирішенні трансграничних проблем, пов'язаних з екобезпекою. Простір, в якому розміщуються екоаномалії, як правило, виявляється суміщеним з різними географічними зонами: природними, рекреаційними, індустріальними, житловими тощо. Тому для раціонального використання екопростору, як природного ресурсу, охорони природного середовища, здоров'я населення, запобігання глобальним гуманітарним катастрофам, необхідно розробити спеціальні правові методи управління моніторингом екоаномалій.
   При цьому необхідно враховувати, що глобальна система природних екоаномалій формувалася впродовж геологічної історії нашої планети в руслі геокосмічних процесів. Тому в її структурі - в розподілі екоаномалій в екологічному просторі планети - можна виявити глобальні і регіональні природні закономірності. Існування природних екоаномалій, в більшій частині, обумовлене рудними покладами, неметалічними корисними копалинами і окремими геологічними структурами [12].
   Джерела, які формують цю групу аномалій можна розділити на три великі групи. По ступеню екологічної дії джерела, як і аномалії, можуть бути розділені на високо небезпечні, середньо небезпечні і мало небезпечні. До першої групи джерел відносяться об'єкти, що генерують тривало існуючи, достатньо постійні в часі і просторі фізичні і геохімічні поля. Так, наприклад, у зоні окислення сульфідних родовищ виникає складна система електричних і температурних полів, аномалій міді, цинку, свинцю, сірчистого газу, вуглекислоти і ін. Активні глибинні розломи, що поставляють на поверхню Землі еманації гелію, вуглеводнів, радіоактивних газів (зокрема радону), створюють відповідні локальні аномалії.
   Другу групу джерел складають ті з них, які створюють фізичні і геохімічні поля або локальні аномалії, передуючі геологічним процесам, що протікають практично миттєво і що носять характер катаклізмів.
   До третьої групи джерел відноситься Сонце, сплески активності якого викликають магнітні бурі, перерозподіл телуричних струмів в геологічному середовищі і ін. [13].
   Розподіл техногенних екоаномалій не є пов'язаним з еколого- геологічними процесами і не є природно закономірним. Це обурюючий чинник, який вносить дисгармонію в природне середовище - порушує природні процеси, що протікають в екологічному просторі.
   Можна сказати, що техногенні екоаномалії є побічним продуктом індустріальної цивілізації і, залежно від їх потужності, за короткий проміжок часу здатні надавати необоротної катастрофічної дії на навколишнє середовище і здоров'я населення. Проте з господарської точки зору техногенні екоаномалії в процесі розвитку переробляючих технологій можуть представляти джерело цінної вторинної сировини для промисловості.
   Техногенні - штучні екоаномалії є надзвичайно різноманітними за розмірами, формою і внутрішньою будовою. Більшість з них має комплексний характер. Вони є результатом випромінювання і розсіювання різних видів енергії і речовини в екологічному просторі [14].
   Так, труба теплоелектростанції, що працює на вугіллі, розсіює пил, теплову і радіоактивну енергію (за рахунок присутності у вугіллі радіоактивних з'єднань).
   Розміри і потужності штучних аномалій часто є одно вимірюваними, а в окремих випадках багато разів перевищують природні аномалії. Наприклад, можна навести аномальні зміни в природному середовищі, які наступили в зоні аварії Чорнобильської АЕС [15].
   Максимальні концентрації і сумарні запаси деяких важких і рідкісних металів в золовідвалинах і хвостозберігальнях в окремих випадках перевершують запаси тих же корисних копалини в природних родовищах.
   Напруженість електромагнітних полів могутніх радіостанцій, ЛЭП у багато разів перевищує таку при проведенні на рудних тілах електророзвідувальних робіт. В процесі досліджень встановлено, що люди, що працюють з джерелами електромагнітних полів, скаржаться на втрату апетиту, ослаблення пам'яті, головний біль і швидку стомлюваність.
   Таким чином, головними ознаками, які характеризують окремі типи екоаномалій (еколого-геологічних аномалій), є зони знижених або підвищених значень геофізичних (магнітних і гравітаційних) полів, зони крупних тектонічних порушень (тектонічні розломи), радіохімічні і геохімічні аномалії в питних водоносних горизонтах, площі, що забруднені пестицидами, отрутохімікатами, шкідливими органічними речовинами [16]. Негативна дія аномальних зон на екологічну обстановку не є однаковим. Деякі з них безпосередньо достатньо швидко і негативно впливають на здоров'я населення. До ним, в першу чергу, відносяться аномалії отрутохімікатів і т.п. Не такою очевидною є дія геохімічних і радіохімічних аномалій. Ще більш опосередкованою представляється екологічна дія геофізичних полів і тектонічних порушень - розломів.
   Магнітні аномалії пов'язані з крупними геологічними тілами магнетітозмістовних гірських порід (залізняку, основних порід і т.д.), що залягають близько від поверхні, а іноді на глибинах від 100 до 1000 м і глибше. Гравітаційні аномалії також пов'язані зі складом кристалічних порід, що залягають під осадовим чохлом.
   Магнітні поля можуть самі по собі впливати на протікання функціональних процесів в організмі людини.
   Тектонічні порушення служать зонами підвищеної проникності глибинного енергоінформаційного потоку. Вони контролюють розташування джерел, впливають на формування рельєфу і т.д.
   Не дивлячись на невеликі абсолютні величини магнітних і гравітаційних полів геолого-геофізичних аномалій, вони, ймовірно, грають важливу роль, оскільки унаслідок безперервної тривалої дії на людський організм обумовлюють хронічний і спадковий характери захворювань [17].
   Викладені відомості підтверджують, що екоаномалії, будучи невід'ємною частиною екологічного простору, є особливою категорією об'єктів природного середовища, причому важливих, як для господарської діяльності, так і для життєдіяльності людини.
   Особливо важлива роль екоаномалій в процесах, які формують природне середовище, а, отже, і в діяльності по забезпеченню екологічної безпеки і захисту екологічних прав людини, указує на необхідність організації спеціального моніторингу глобальної системи екоаномалій.
   Однією з телеологічних домінант такого моніторингу є запобігання небезпеці виникнення в зонах природних екоаномалій - зон техногенних екоаномалій, тобто стихійного поєднання зон природних і техногенних екоаномалій, що в особливо тяжких випадках може привести до глобальної гуманітарної катастрофи.
   Є закономірним, що в умовах науково-технічної революції, що продовжується, зростанні реальної загрози надзвичайних подій техногенного або терористичного характеру зростає значення міжнародної співпраці в цій сфері. Велику роль в такій співпраці грає укладення міжнародних договорів з питань екологічної безпеки [18].
   Вважаємо, що акцент на міжнародно-правових аспектах моніторингу по виникненню техногенних екоаномалій дозволить виключити вірогідність їх несанкціонованого розміщення в зонах природних екоаномалій і цим понизити ризик стихійного утворення довготривалих могутніх джерел шкідливих для людини чинників.
   Актуальність організації спеціального правового регулювання моніторингу екоаномалій, як глобальної системи аномально активних зон, розташованих в природному середовищі, указує на доцільність ідентифікації екоаномалій як самостійної категорії об'єктів міжнародного екологічного права.
   Слід зазначити, що в даний час є відсутньою спеціальна кодифікуюча конвенція, що б враховувала важливі аспекти охорони навколишнього середовища, пов'язані з системою екоаномалій. Також є відсутньою відповідна універсальна конвенція такого профілю. Тому положення, що склалося, підтверджує, що з одного боку - міжнародно-правові питання моніторингу екоаномалій повинні ґрунтуватися на унітарних еколого- правових принципах - в цілях координації правотворчої природоохоронної і правозахисної діяльності між різними суб'єктами міжнародного права. З іншого боку, існує необхідність розробки самостійного - диференційованого правого підходу в питаннях моніторингу, як природних екоаномалій, так і техногенних екоаномалій, для кожного суб'єкта міжнародного права та всього міжнародного співтовариства. Можливо, для ефективного дозволу проблеми слід застосувати підхід, що б інтегрував: а) складання національних паспортів екоаномалій і б) створення єдиного міжнародного банку даних про дислокацію і структуру природних і техногенних екоаномалій.
   Актуальність даної проблеми вказує на те, що для становлення моніторингу глобальної системи екоаномалій, необхідно в найкоротші терміни розробити і приступити до реалізації відповідної міжнародної програми в рамках якої-небудь вже існуючої міжнародної організації.
   Вважаємо, що у зв'язку з необхідністю забезпечення достатнього фінансування програми по моніторингу глобальної системи екоаномалій такою міжнародною організацією може бути OECD - Організація економічного співробітництва і розвитку. Саму програму, як одну з пріоритетних, слід внести на розгляд до ООН для включення в якості доповнення до Глобальної системи моніторингу - GEMS - в контексті Програми ООН по захисту навколишнього середовища - UNEP.
   Висновки. Резюмуючи, можливо зазначити наступне. Міжнародно-правове регулювання - важливий інструмент в діяльності по організації моніторингу природного середовища незаселеного людини.
   Особливе значення для збереження якості середовища незаселеного людини має моніторинг екоаномалій - фізичних і геохімічних аномалій - аномальних зон екологічного простору, які впливають на якість середовища незаселеного, а також надають безпосередню дію на організм і психіку людини.
   Причини виникнення екоаномалій можуть бути як природні, так і техногенні, а по ступеню ризику, при дії на природне середовище і людину, розрізняють високо небезпечні, середньо небезпечні і мало небезпечні екоаномалії. Актуальність організації спеціального правового регулювання моніторингу екоаномалій, як глобальної системи аномально активних зон, розташованих в природному середовищі, указує на доцільність ідентифікації екоаномалій в якості самостійної категорії об'єктів міжнародного екологічного права.
   Хоча екоаномалії є особливими довготривалими об'єктами природного середовища, дотепер відсутні, як спеціальні міжнародні договори, так і програми моніторингу глобальної системи екоаномалій. Це порушує принципи екологічної безпеки і екологічних прав людини.
   Необхідно виправити існуюче положення і внести це питання на розгляд до ООН для включення, в якості доповнення, в GEMS - складову програми UNEP, а потім представити в OECD з метою отримання фінансування для розгортання міжнародної програми по моніторингу глобальної системи екоаномалій.

Використані джерела:

   1. Конференция ООН по вопросам окружающей среды и развитию. Рио-де-Жанейро с 3 по 14 июня 1992 г. Дополнение к декларации 1. Принцип 13. - ООН, 1992. - С. 35.
   2. Баймуратов М.А. Международное публичное право. / М. А. Баймуратов - Харьков: Одиссей, 2007. - С. 646.
   3. Конференция ООН по вопросам окружающей среды и развитию. Рио-де-Жанейро с 3 по 14 июня 1992 г. Дополнение к декларации 1. Принципы 15, 17. - ООН, 1992. - С. 54, 67.
   4. Зеркалов Д.В. Екологічна безпека: управління, моніторинг, контроль. / Д. В. Зеркалов - К.: КНТ, 2007. - С. 12.
   5. Там само. - С. 15.
   6. Брунов В.В. Влияние гео- и технопатогенных зон на различные аспекты жизнедеятельности. / В. В. Брунов - М.: Амрита-Русь, 2006. - С. 6.
   7. Баймуратов М.А. Указ. соч. - С. 646.
   8. Зеркалов Д.В. Вказ. праця. - С. 13.
   9. Ожерельев В.П. Аналитическая экология; предмет, методы, модели. / В. П. Ожерельев // ГДИС МНО Украины. Свидетельства об авторском праве, №№ 8201-8207. - К., 2003.
   10. Бахтеев М.К. Геоэкология. / М. К. Бахтеев - М., 2001. - С. 173.
   11. Ожерельев В.П. Энергоинформационный ресурс экологического пространства как объект правового регулирования / В. П. Ожерельев // Юридический вестник. - 2007. - № 1. - С. 42.
   12. Бахтеев М.К. Указ. соч. - С. 173.
   13. Там само. - С. 174.
   14. Там само. - М., 2001. - С. 175.
   15. Там само. - С. 175.
   16. Кадастры и атлас карт медико-геологических аномалий на территории Одесской области/ Колл. Авт. - Одесса, 1991. - С. 37.
   17. Там само. - С. 38.
   18. Баймуратов М.А. Международное публичное право. / М. А. Баймуратов - Х.: Одиссей.,
   2004. - С. 524.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com