www.VuzLib.com

Головна arrow Адміністративне право і процес arrow Адміністративно-правова характеристика статусу суб’єктів виборчого процесу
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Адміністративно-правова характеристика статусу суб’єктів виборчого процесу

С.Я Бурда

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАТУСУ СУБ’ЄКТІВ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ

   З’ясовується статус суб ’єктів виборчого процесу, аналізується законодавство України, яке регламентує адміністративно-правовий захист учасників виборів, дотримання і забезпечення прав та обов’язків громадян України обґрунтовується визначення адміністративно-правового статусу масштабної категорії людей, яка бере участь у виборах.
   Ключові слова: Конституція України, Президент України, народний депутат України, виборчий процес, права і свободи, закон, адміністративно-правовий захист.
   Постановка проблеми. Адміністративно-правовий статус громадянина України - складова частина його загального статусу, встановленого Конституцією України, Законом України «Про громадянство» та іншими нормативно-правовими актами. Правовий статус громадянина включає: права і свободи людини; комплекс обов’язків які закрі- плені Конституцією України, адміністративно-правовими нормами та нормами інших галузей права; механізм охорони прав та обов’язків державою та гарантії їх реалізації [1, с. 58].
   Відповідно до Конституції України права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави [2]. У цьому контексті однією з головних і беззаперечних ознак демократичної держави є наявність розвинутого виборчого законодавства, яке забезпечує практичну можливість кожному громадянину реалізувати свої виборчі права, права інших учасників виборчого процесу та наявність судового захисту цих прав. Виходячи з того, що сфера правосуддя визначається об’єктом судового захисту, а чинна Конституція України закріпила необмеженість судової юрисдикції, передбачивши, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, надзвичайно актуальною стає проблема реалізації права на судовий захист стосовно таких фундаментальних прав, якими є виборчі права громадян, а також права інших учасників виборчого процесу.
   Стан досліджень. Проблемі забезпечення правового статусу суб’єктів виборчого процесу присвячено низку публікацій. Їх авторами є В.М. Шаповал, В.Ф. Погорілко, М.І. Ставнійчук, М.В. Жушман, В.Б. Авер’янов, С.В. Кальченко, А.Г. Ярема, О.Є. Кутафін, М.І. Ко- зюбра, О.М. Пасенюк та інші. Ця проблема є складною та багатоаспек- тною, що певною мірою підтверджується на сучасним етапом державотворення в Україні.
   Виклад основних положень. Виборчий процес - система врегульованих Конституцією та законами України основних послідовних процесуальних стадій організації та проведення виборів в Україні. Виборчий процес забезпечується системою його суб’єктів. У ст. 12 Закону України «Про вибори народних депутатів України» визначено, що суб’єктами виборчого процесу є: виборець; виборча комісія, утворена відповідно до зазначеного Закону або Закону України «Про Центральну виборчу комісію»; партія (блок), що висунула кандидатів у депутати; кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому згаданим законом; офіційний спостерігач від партії (блоку) - суб’єкта виборчого процесу [3].
   Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Державний реєстр виборців» кожен виборець має право подавати свої персональні дані до відповідного органу ведення реєстру, знати про своє включення (не включення) чи включення (не включення) інших осіб до реєстру, одержувати на безоплатній основі у будь-який час від відповідного органу ведення реєстру повну інформацію в доступній формі про свої персональні дані, внесені до реєстру, звертатися до відповідного органу ведення реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (не включення) до реєстру себе чи інших осіб, запису про себе чи про інших осіб, виправлення недостовірних відомостей реєстру щодо себе або інших осіб, оскаржувати у порядку, встановленому законом, рішення, дії чи бездіяльність органів реєстру, захищати будь-якими не забороненими законом засобами свої права та законні інтереси у разі їх порушення при веденні Реєстру [4]. Кожен виборець на виборах має один голос, який може використати тільки на одній виборчій дільниці, де він включений до списку виборців. Громадяни несуть відповідальність за умисне подання до органу ведення реєстру завідомо недостовірних відомостей або відомостей з метою кратного включення виборця до реєстру, несанкціонований доступ до реєстру.
   Систему виборчих комісій становлять: Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії та дільничні виборчі комісії. Виборчі комісії є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення виборів відповідно до чинного законодавства України. Статус виборчих комісій визначається Законом «Про Центральну виборчу комісію» та Законом «Про вибори народних депутатів України».
   Партія (блок), яка висунула кандидатів у депутати, має право делегувати одного представника до Центральної виборчої комісії з правом дорадчого голосу, який уповноважений представляти інтереси партії в Центральній виборчій комісії під час виборчого процесу. Партія може мати не більше п’яти уповноважених осіб у загальнодержавному виборчому окрузі та не більше двох у кожному територіальному окрузі.
   Кандидат у депутати має право бути присутнім на виборчій дільниці під час голосування, робити фотозйомки та відеозаписи, не порушуючи при цьому таємниці голосування, звертатися до відповідної комісії чи до суду з вимогою про усунення порушень Закону в разі їх виявлення. Офіційним спостерігачем від партії (блоку) може бути громадянин України, який має право голосу. Офіційний спостерігач від партії (блоку) має право перебувати на виборчих дільницях під час голосування, спостерігати за діями членів виборчої комісії, робити фотозйомки та відеозаписи, не порушуючи при цьому таємниці голосування, звертатися до відповідної комісії чи до суду з вимогою про усунення порушень Закону в разі їх виявлення. Офіційний спостерігач від партії (блоку) не має права безпідставно втручатися в роботу виборчої комісії, чинити дії, що порушують законний хід виборчого процесу або неправомірно заважають членам виборчої комісії здійснювати свої повноваження, заповнювати замість виборця виборчий бюлетень, бути присутнім при заповненні виборцем виборчого бюлетеня у кабіні для таємного голосування. У разі порушення офіційним спостерігачем від партії вищезазначених вимог виборча комісія робить йому попередження. У випадку повторного або грубого порушення вимог виборчого законодавства виборча комісія може позбавити його права бути присутнім на своєму засіданні.
   Конституція України закріпила основу принципово нового погляду на суспільне призначення адміністративного права, його якісно нову роль у регулюванні відносин між державою і громадянами. В його ціннісній характеристиці акценти щоразу більше зміщуються до правоохоронних та правозахисних. За своїм глибинним призначенням, як зазначає В. Авер’янов, адміністративне право має визначатися як «право забезпечення і захисту прав людини» [5, с. 10].
   Виборче право є одним із важливих інститутів конституційного права будь-якої демократичної держави. Як правило, у конституціях держав містяться основи законодавчого регулювання загальнонаціональних і місцевих виборів; конкретніші питання організації підготовки та проведення виборів підлягають законодавчому регулюванню [6, с. 1].
   Ідея виборів і виборності влади пронизує всі означення демократії, пов’язуючи між собою державні інституції, ідею суверенітету народу, інститут громадянства, фундаментальні особисті та політичні права і свободи. Влада отримує законну силу в ході загальнонародних виборів. Народне волевиявлення є актом, у якому політична воля нації безпосередньо втілюється у владні політичні структури, легітимізує їх, стає державною волею. Саме в цей момент нація реалізується як суверен, а її члени - як громадяни держави. Отже, демократія через інститут виборів проявляє себе як взаємозв’язок і взаємопроникнення держави та суспільства, які не протистоять одне одному (що виключало б стабільне їх існування й означало б глибоку кризу нації) і не зливаються (як в умовах тоталітарного режиму), а формують політичну єдність громадян - політичну націю [6, с. 2].
   Загальновизнаним є твердження, що вибори - центральний елемент демократії. Існує навіть певна тенденція ототожнення демократії з регулярними виборами. Це не зовсім так, бо не всякі вибори є демократичними, і XX ст. дало багато протилежних прикладів; практика радянського чи фашистського тоталітаризму або ісламської теократії Ірану є типовими в цьому відношенні. Однак представницька демократія як форма політичного режиму не може адекватно існувати без систематичного й регулярного застосування процедури виборів. Саме завдяки вільним виборам, що є формою прояву прямої демократії, формою безпосереднього народовладдя, отримують можливість легально (на законних підставах) і легітимно (на основі загальносуспільного визнання) працювати органи представницької демократії «Республіканський лад, яких є, по суті, вільним устроєм, заснований на порядку, пов’ язаному насамперед з легітимацією влади на основі вільних виборів» [7, с. 94]. Виборча система може бути зручним інструментом для впливу на розвиток певних політичних рис демократичного режиму. Відомі британські дослідники виборчих систем Е. Лейкман і Дж. Ламберт стверджують, що вдалий вибір виборчої системи може забезпечити формування представницького органу, який відображає основні напрями суспільної думки, утворення уряду, що відповідає волі більшості виборців, обрання представників, здатних виконувати владні функції (якість влади). Щодо ефективності та стабільності влади, то виборча система сама по собі не визначає їх, але може їм сприяти або перешкоджати [8, с. 17].
   В. Шаповал підкреслює: «Взаємовідносини виборців та обранців не можна ототожнювати з такими, що виникають між учасниками цивільно-правових договірних відносин. Вибори не призводять до виникнення якихось суб’єктивних стосунків між виборцями та обранцями. Волевиявлення виборців обмежується самим актом обирання і за умов вільного мандата практично не впливає на зміст конституційно- правового статусу парламентаріїв» [9, с. 71].
   В Україні за роки незалежності було створено новітнє законодавство про вибори. Виборчі закони визначили основні засади виборчого права, процедури виборчого процесу. Особливістю є те, що у них містяться окремі глави, присвячені судовому порядку розгляду виборчих спорів [10, с. 56]. Порядок розгляду виборчих справ регламентується і Цивільним процесуальним кодексом України. У зв’язку з цим об’єктивно виникають питання узгодженості процесуальних норм, що містяться в законодавстві про вибори, з Цивільним процесуальним кодексом України [11, с. 77-80]. З прийняттям Кодексу адміністративного судочинства виникла можливість створити належні умови для розбудови демократичної, соціальної, правової держави, утвердження та забезпечення прав людини і громадянина шляхом здійснення судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади та їх посадових осіб насамперед щодо забезпечення поваги до особи та утвердження справедливості. Завдання КАС - захист прав і свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів, які здійснюють владні управлінські функції на підставі законодавства або на виконання делегованих повноважень.
   Правосуддя в адміністративних судах здійснюється за принципами верховенства права, законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин справи, гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного, касаційного оскарження рішень адміністративного суду, обов’язковості їх виконання. Українським законодавством передбачено позасудовий та судовий захист прав учасників виборчого процесу. З огляду на значні зміни, що відбулися у правовому регулюванні судового захисту прав учасників виборчого процесу особливої уваги заслуговують такі законодавчі новели. Як відомо, донедавна спори щодо правовідносин, пов’язаних із виборчим процесом, розглядалися у порядку цивільного судочинства. Після набрання чинності КАС України процедура оскарження рішень, дій чи бездіяльності учасників виборчого процесу зазнала істотних змін. З урахуванням характеру виборчих спорів, необхідності їх оперативного розв’язання та впливу цього чинника на стабілізацію політичної ситуації у державі врегулювання спорів щодо виборчих правовідносин віднесено кодексом до компетенції адміністративних судів та встановлено особливості провадження, які враховують специфіку цих правовідносин. Точне та неухильне додержання адміністративними судами норм кодексу під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов’язаних із виборчим процесом, є неодмінною умовою забезпечення їх правильного, справедливого і швидкого розв’язання з метою захисту прав, свобод та інтересів виборців, а також інших суб’єктів виборчого процесу [12, с. 19].
   Україна проголосила себе демократичною правовою державою. Одним із фундаментальних принципів такої держави є принцип верховенства права, який де-юре визнаний Україною, закріплений в її Конституції, проте реально його дія в країні повною мірою не забезпечена.
   На основі аналізу історичного досвіду минулого і сучасної практики забезпечення виборчих прав громадян маємо підстави твердити про необхідність комплексного і системного втілення в життя основних засад громадянського суспільства з одночасним впровадженням у практику найважливіших положень правової держави в Україні, оскільки у сфері реалізації права громадян на участь у державних справах залишається значна кількість нез’ясованих на теоретичному рівні питань стосовно самої правової природи та властивостей виборчого права. Потребує подальшого розвитку теорія захисту прав і свобод, збагачення її новими аспектами, пов’язаними з детальним аналізом форм, засобів і способів захисту виборчих прав. З метою якіснішого розгляду виборчих спорів необхідне поглиблене вивчення статусу виборчих комісій та з’ясування меж їх правозахисних повноважень [13, с. 54]. Виборчі кампанії останніх років засвідчили наявність значної кількості порушень виборчого законодавства, пов’язаних з розповсюдженням некоректних виборчих технологій, підвищенням фінансування виборчих кампаній, безвідповідальністю учасників виборчого процесу та недосконалістю виборчого законодавства [14, с. 160]. Тому важливим видається встановлення ефективного механізму захисту виборчих прав громадян виборчими комісіями, що зрештою підвищить довіру до самого інституту виборів та сприятиме утвердженню законності та легітимності виборів.
   Висновки. Адміністративно-правовий статус учасників виборів та референдумів в Україні - пов’язаний із забезпеченням реалізації прав усіх учасників виборчого процесу і дотриманням покладених на них обов’язків відповідно до виборчого законодавства України. У цьому сенсі слід відзначити, що для забезпечення повноти реалізації адміністративно-правового статусу громадян під час проведення виборів необхідно забезпечити дотримання реалізації їхніх прав та обов’язків на законодавчому рівні.
   Кожна демократична держава зобов’язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини. Для належної реалізації цього обов’ язку в національному законодавстві визначається комплекс відповідних правових норм. Серед них особливе місце посідають стандарти, що стосуються проведення виборів, адже у будь- якій державі повнота влади може здійснюватися тільки з волевиявлення народу. Ці стандарти передбачають, що держава повинна брати на себе зобов’язання забезпечувати своїм громадянам право на участь у проведенні вільних виборів, не зазіхати на виборчі пра ва та вживати заходів щодо їх реалізації. Слід подбати про те, щоб забезпечити реалізацію прав усіх учасників виборчого процесу з дотримання покладених на них обов’язків відповідно до виборчого законодавства України.

   1. Адміністративне право України / за ред. Ю.П. Битяка. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 543 с.
   2. Конституція України. / Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004р. № 2222-IV. - К.: Атіка, 2006. - 64 с.
   3. Про вибори народних депутатів України: Закон України в редакції Закону № 2777-IV від 07.07.2005 // (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 3099-IV від 17.11.2005, № 3368-IV від 19.01.2006, № 3437-IV від 09.02.2006, № 3519-IV від 14.03.2006, № 1114-V від 01.06.2007).
   4. Про Державний реєстр виборців: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 20. - Ст. 282. (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1616-VI (1616-17) від 21.08.2009).
   5. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування / В. Авер’янов // Право України. - 1998. - № 8. - С. 8-13.
   6. Богашева Н. Еволюція виборчої системи в Україні / Наталя Богашева, Юрій Ключковський
   7. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А.П. Заєць. - К.: Парламентське вид-во, 1999. - 248 с.
   8. Лейкман Е. Исследования мажоритарной и пропорциональной избирательных систем / Е. Лейкман, Дж. Ламберт. - М.: ИИЛ, 1958. - С. 17.
   9. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн / В.М. Шаповал. - К.: Артек, 1998. - 264 с.
   10. Жушман М.В. Судова юрисдикція при розгляді виборчих спорів / М.В. Жушман // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 6. - С. 56.
   11. Жушман М.В. Предмет судової діяльності у справах про захист виборчих прав / М.В. Жушман // Право України. - 2004. - № 4. - С. 77-80.
   12. Пасенюк О. Адміністративна юстиція - на сторожі захисту прав учасників виборчого процесу / О. Пасенюк // Юридичний журнал. - 2007. - № 10. - С. 18-20.
   13. Тимошенко І. Діяльність виборчих комісій щодо захисту виборчих прав громадян України: проблеми ефективності / І. Тимошенко // Суспільство і демократія. Вісник Центральної виборчої комісії. - 2006. - № 4 (6). - С. 54.
   14. Онищенко О. М. Із статистики порушень виборчих прав /О. М. Онищенко // Виборче законодавство України: проблеми та шляхи їх вирішення (За матеріалами науково-практичних конференцій та «круглих столів») / Інститут виборчого права. - К.: ФАДА, ЛТД, 2005. - С. 160.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com