www.VuzLib.com

Головна arrow Адміністративне право і процес arrow Причини виникнення корупційних діянь у сфері освіти
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Причини виникнення корупційних діянь у сфері освіти

О.В. Скочиляс-Павлів

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КОРУПЦІЙНИХ ДІЯНЬ У СФЕРІ ОСВІТИ

   Проведено аналіз детермінант об’єктивного характеру виникнення корупції у сфері освіти, запропоновано шляхи протидії коруп- ційним проявам під час вступних іспитів до вищих навчальних закладів МОН України.
   Ключові слова: освіта, корупційні діяння, зовнішнє тестування, вступні іспити, реформування.
   Постановка проблеми. Становлення України як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, формування громадянського суспільства визначає потребу протидії соціальним явищам, які негативно впливають на розвиток суспільних відносин та створюють загрозу існуванню правової держави. Одним із таких небезпечних явищ, що стоїть на заваді належного розвитку будь-якої держави, є корупція. Корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, розв’язання якої для багатьох країн є надзвичайно важливою справою. Вона створює перешкоди розвитку всім сферам суспільного життя, у тому числі правовій, економічній, політичній, освітянській тощо. За таких умов набувають поширення неконтрольовані процеси, які призводять до негативних наслідків. Факти корупції в освітянській сфері особливо вражають суспільство і громадськість, що створює недовіру до державних інституцій, підриває авторитет всієї освітянської системи з боку громадян. Протидія корупції у вищій освіті - нагальна проблема сьогодення. Якщо університет не в змозі сформувати у студентів такі риси, як чесність, порядність, якщо можна придбати за гроші оцінку і диплом, то такі ж принципи будуть привнесені майбутніми «фахівцями» та керівниками в усі сфери суспільства. Вищенаведене не лише обумовило вибір теми статті, а й засвідчило актуальність даної наукової та практичної проблеми, а також необхідність розробки та впровадження заходів протидії корупції у вищих навчальних закладах освіти.
   Стан дослідження. Розв’язання проблем ефективної протидії корупції значною мірою залежить від того, наскільки правильно і глибоко буде зрозуміла її сутність. З’ясування сутності корупції - надзвичайно важливе як у теоретичному, так і практичному плані.
   Поки що спеціальних комплексних наукових досліджень протидії корупції у сфері освіти нема. Частково питання корупційних діянь у сфері освіти розглядають такі російські вчені, як Ю.В. Голик, Б. Новак, П. Панченко, а також українські науковці В.М. Гаращук, О.Г. Кальман, О.В. Коваленко, Є.В. Невмержицький, В. Піщуліна, В. Стретович та ін. Найчастіше проблеми корупції у сфері освіти висвітлюються у газетних статтях окремими авторами.
   Виклад основних положень. Існує два періоди, під час яких відбуваються спроби матеріального впливу на учасників навчального процесу - це вступні іспити та іспити під час сесії. На думку науковців, уникнути хабарництва у першому випадку простіше, ніж під час навчального процесу - достатньо лише відокремити вступні процедури від навчального закладу. Ефективним засобом протидії корупції при вступі є незалежне зовнішнє оцінювання якості знань випускників. У більшості західних країн зарахування до ВНЗ відбувається лише за рейтингом навчання у школі. Для України, як вважають фахівці, такий варіант неприйнятний: найімовірніше, коруп- ційні механізми просто змістилися до шкіл, тим більше, що й зараз існують випадки купівлі призових місць на останніх етапах учнівських олімпіад [5, с. 3].
   Але вступ в університет - це ще не вирішення усіх проблем, а швидше, лише їх початок. Почнуться сесії з екзаменами і заліками, і не факт, що все буде здаватися своєчасно і на бажані оцінки. Напевно, батькам доведеться ще не раз звертатися до працівників освіти, щоб вони допомогли пройти їх дитині тернистий шлях до одержання диплому. І здебільшого така «допомога» буде їм надана, зрозуміло, за певну винагороду. Це підтверджують результати загальнонаціонального опитування громадської думки про стан корупції в Україні у 2007 р.: 46,3% респондентів вважають, що корупція є поширеним явищем в університетах. Серед тих респондентів, що контактували з університетами, 47,3% зазначили, що від них вимагали хабар, а 29% повідомили, що пропонували хабарі з власної ініціативи. У списку з 17 інституцій та організацій університети є найбільшими правопорушниками в цьому сенсі [2, с. 28]. Що ж штовхає людей, які носять високе звання науковця, на вчинення корупційних дій? Причини цього ганебного явища досить складні, тому вважаємо, що їх доцільно поділити на дві групи: перша - об’єктивного характеру, друга - суб’єктивного характеру. Такі негативні тенденції, як криза і незбалансованість економічних відносин, високі податки, падіння продуктивності праці, зростання безробіття, бюджетний дефіцит, правовий нігілізм, погіршення виконавчої дисципліни, добору, розстановки і виховання кадрів, недосконала нормативно-правова база, серйозні недоліки і прорахунки в празозастосовній практиці правоохоронних органів [3, с. 88], є загальними передумовами існування корупції у сфері політики, приватизації, в органах правопорядку, підприємництві, медицині, освіті.
   Спочатку визначимо і проаналізуємо причини об’єктивного характеру, тобто ті, які не залежать від волі, бажання викладачів та студентів, а формуються залежно від політичної, економічної ситуації в країні. По-перше, економічні проблеми, що існують в державі, не дають змоги належним чином оплачувати роботу викладачів. Низький рівень оплати їх праці, відсутність реальних соціальних гарантій при одночасно великому обсязі навчального навантаження, недостатні можливості для самореалізації високоосвічених людей призводять до спокуси поповнити свій бюджет шляхом академічної корупції. Викладач буде відчувати себе гідною і достойною людиною та не буде принижуватися до того, щоб вимагати або погоджуватися на будь-які подачки від студентів, коли він отримуватиме належну винагороду за свою працю. Одержання хабара буде для нього невигідним лише тоді, коли воно не зможе компенсувати законних доходів та престижу викладацької роботи.
   По-друге, причини виникнення корупції у сфері освіти пов’язані із появою у суспільстві заможних людей (що загалом є позитивним явищем), які мають можливість під прикриттям спонсорської допомоги вкладати в навчання своїх дітей великі гроші. Такі дії називають «інвестиціями в освіту». І в таких випадках сплачується не за знання, а за їхню відсутність. Тому сьогодні освіта стає привілеєм забезпечених людей.
   По-третє, обмежена кількість місць на бюджетну форму навчання та престиж тих чи інших спеціальностей або вузів породжує «боротьбу» за навчання і в результаті переможцем стає той, у кого багатші батьки. Найкорумпованішими, як правило, є ВНЗ медичного, економічного та юридичного профілю як найбільш престижні сьогодні.
   По-четверте, існує нагальна потреба в удосконаленні нормативно-правової бази, яка регулює освітянську діяльність. Практика застосування нормативних актів показала, що багато їх положень є недосконалими або такими, що дозволяють неоднозначно тлумачити закон або передбачають половинчаті рішення у сфері освіти; низка положень є не до кінця продуманими, неузгодженими між собою і науково необгрунтованими, що потребує їх вдосконалення, систематизації та уніфікації.
   Як правове явище корупція конкретно проявляється у різноманітних службових порушеннях, які визнаються протиправними. Корупційні діяння в сфері освіти, як і будь-які інші правопорушення, - протиправний продукт соціальної діяльності працівників закладів освіти. Це свідчить про те, що корупційні діяння не лише суперечать моральним нормам освітянських працівників, а й визнаються законом небезпечними. Правовий аспект корупції виявляється у тому, що, з одного боку, порушуючи право, як об’єктивну категорію, вона порушує Закон, а з іншого - держава вживає передбачені Законом правові та інші заходи боротьби з цим соціальним злом.
   Закон України «Про боротьбу з корупцією» недосконалий для того, щоб запобігти корупції у вищій школі, адже його дія поширюється лише на осіб, які уповноважені виконувати функції держави, тобто на державних службовців. А згідно з чинним законодавством не усі працівники освіти є державними службовцями. Державними службовцями визнають керівників і спеціалістів центрального апарату Міністерства освіти і науки України, відомств, комітетів, інших центральних органів державної виконавчої влади, на обласному і районному рівнях - лише спеціалістів апарату та інших спеціалістів управлінь, відділів, служб державних адміністрацій. Отже, не підпадає під дію закону значна частина навіть керівників обласних відомств освіти, а не те, що підлеглі їм працівники. Хоча основні ознаки державних службовців, такі як організація їх роботи на основі професіоналізму, практичне виконання завдань і функцій держави, одержання заробітної плати за рахунок державних коштів, характерні і для усіх працівників освіти.
   Тому необхідно визнати цю категорію осіб на законодавчому рівні державними службовцями, що знову таки підвищить авторитет служби у закладах освіти та їх службовців, дозволить виробити та закріпити надійні гарантії їх правового, соціального, матеріального забезпечення. А ще це дозволить посилити відповідальність працівників освіти і поширити дію Закону України «Про боротьбу з корупцією» на зазначену категорію осіб.
   Крім того, слабкість показання за вчинення корупційних діянь - штраф у розмірі від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачений Законом України «Про боротьбу з корупцією», - не стане перешкодою корупції у сфері освіти і за умови, що усі працівники освіти будуть визнані державними службовцями.
   Незадовільна оцінка стану корупції в освіті корениться і у владі, яка зобов’язана боротися з цим явищем, але часто сама його провокує. Тому вона не готова підтримати представників освіти в їхніх намірах побороти хабарництво, а самі освітяни без підтримки держави не зможуть впоратися з цим лихом. З іншого боку, підтримка держави має бути не декларативною чи формальною, вона повинна подавати приклад, очищаючи себе від корупціонерів [7, с. 67-68].
   Причини суб’єктивного характеру існування корупції пов’язані із моральним занепадом суспільства, що безпосередньо позначається на освіті та спричиняє деградацію етичних стандартів у вищій школі. Посада викладача вищого навчального закладу втрачає престижність у сучасному суспільстві, де переважають матеріальні цінності. Викладацька робота складна, вимагає неабиякої самовіддачі й постійного самовдосконалення, проте сьогодні у викладачів немає достатніх стимулів для такої самопожертви. Більшість із них переживає складну психологічну та матеріальну кризу. По-перше, не в повному обсязі створені можливості для професійного зростання викладачів. Посилюються розчарування та апатія до навчального процесу, який, крім усього іншого, і не приносить достатніх матеріальних винагород. І як наслідок - все менше викладачів пишаються своєю роботою, не вболівають за її якість. По-друге, викладацька робота не цінується і самими студентами, які часто потрапляють до ВНЗ за хабарі, не мають жодного бажання вчитися. Студенти змирилися з корупційними проявами і, знаючи «прейскуранти» хабарів, слухняно їх несуть, вважаючи подарунки і хабарі нормою життя. І коли постає питання платити чи ні, вони обирають те, що спрацьовує надійніше - платити, при цьому скаржаться, що влада залишається корумпованою. Багатьом викладачам  нецікаво працювати з такими студентами і ділитися з ними своїми знаннями, тому українська освіта втрачає найкваліфікованіші кадри. Талановиті викладачі ідуть працювати в інші сфери, зокрема у бізнес, де більші можливості для їх професійного зростання і фінансового забезпечення [4, с. 61-62], або шукають і дуже часто знаходять кращу наукову та особисту долю за кордоном.
   Студенти, не маючи бажання докладати зусилля для набуття знань, шукають шляхи незаконного отримання позитивної оцінки за екзамен, курсову роботу, диплом, провокуючи своїми діями викладачів. Є потреба в отриманні такої послуги та одночасно виникає цей ринок послуг: виготовлення курсових, дипломів, контрольних робіт, репетиторство студентів, які мають низький рівень знань (як приховане хабарництво), коли викладач надає додаткові платні консультації своїм студентам, і відкрите хабарництво, коли залік чи іспит має свою вартість, іноді справа доходить до того, що за гроші викладачі не лише виставляють студентам позитивні оцінки за екзамени та заліки, за письмові роботи (реферати, лабораторні, контрольні, курсові, дипломні), але і пишуть за них ті чи інші роботи. Хоча найчастіше справа не доходить до безпосереднього написання - викладач просто бере з архіву кафедри роботу, яка найбільш підходить для даного студента і «продає» її. Іноді потрібний текст дістається з інших джерел, в тому числі із комп’ютерної мережі, власних чи чужих наукових робіт. Звичайно, сьогодні студент може без труднощів придбати будь-який текст з будь-якої навчальної дисципліни і на «стороні», оскільки усі вузи обклеєні оголошеннями, які пропонують весь спектр послуг з написання робіт. Але здебільшого студент надає перевагу роздобути текст безпосередньо від викладача, оскільки в такому випадку буде мати додаткові гарантії отримання потрібної оцінки [5, с. 52].
   Вірно зазначається у пресі, що «гучні справи», які викривають правоохоронні органи, насправді виявляються мильною бульбашкою і виявлені корупціонери залишаються на своїх посадах. Такі висновки напрошуються після аналізу повідомлень про викриті корупційні діяння. СБУ в сфері боротьби з корупцією на Львівщині за перше півріччя 2008 р. складено 72 протоколи про адміністративні правопорушення. За поданням прокуратури Львівської області від початку року до липня 2008 р. притягнуто до адміністративної відповідальності за корупцію 40 осіб. УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області за 5 місяців 2008 р. склав 7 протоколів про корупційні діяння, до того ж жоден з них не стосувався ні службових осіб контролюючих органів чи органів влади і управління обласного рівня, ні митників чи представників інших корупційних сфер. Наприклад, у галузі освіти правоохоронці у 2008 р. порушили одну кримінальну справу, пов’язану з підбуренням до дачі хабара. Фактів хабарництва і корупції під час складання поточних іспитів та вступу до вищих навчальних закладів правоохоронці не зауважили [6, с. 1]. Звичайно, можна не вірити цій статистиці, але реальний стан справ у викритті корупціонерів та притягненні їх до відповідальності переконує, що чиновникам часто вдається уникнути відповідальності.
   По-третє, більшість студентів мовчки потурає такій ситуації і вважає корупцію цілком прийнятним явищем. Усі спроби отримати інформацію через телефони довіри, скриньки, включення представників студентів до вчених рад, приймальної комісії поки що реальних результатів не дають. Студенти не бажають викривати тих, кому завдячують високими оцінками. А ще спрацьовує страх бути відрахованим з ВНЗ, оскільки не відомо, хто є «покровителем» того чи іншого викладача.
   Вислів «Зло породжує зло» - актуальний і для сфери освіти. Відомо, що без великого хабара важко влаштуватися на роботу викладача чи зайняти посаду декана або ректора. А згодом такі ново- призначені «спеціалісти» починають «відпрацьовувати» понесені витрати. Важко сказати, до якої групи причин належить вищесказане. І тут доречно зазначити, що чіткого розмежування причин об’єктивного і суб’єктивного характеру виникнення корупції у сфері освіти немає, вони взаємозумовлюють і взаємодоповнюють одне одного. Недостатньо послідовна політика держави щодо збереження і розширення інтелектуального потенціалу держави, недостатні правові та соціальні гарантії захисту освітян тягнуть за собою намагання викладачів збагатитися в інший - неправовий спосіб. Ці намагання викладачів збігаються з бажаннями студентів - докладати якнайменше зусиль для навчання і при цьому отримувати найвищі оцінки.
   Корупція у ВНЗ з часом набуває форми організованих корупційних зв’язків. Розвиваючи ринок корупційних послуг, ці зв’язки витісняють профільну діяльність вищих навчальних закладів - професійну соціалізацію, відбір і навчання найталановитіших вертикальною мобільністю тих, хто в змозі за це заплатити. Це може мати катастрофічні довготривалі наслідки, такі як де-інтелектуалізація і де-професіоналізація нації.
   Молоді люди, які вступають у доросле життя, з самого початку стикаються з корупцією, звикають з її допомогою вирішувати свої проблеми, долати перешкоди, починають зважати її природною частиною соціальної сфери. В результаті цього соціальна група, з якої буде формуватися політична, економічна, культурна еліта, стає носієм корупції, вкорінення і розмноження її негативних наслідків [7, с. 223-224].
   Висновки. Корупційні відносини у сфері освіти складаються з приводу виконання освітянськими працівниками, офіційно наділеними владою чи службовими повноваженнями, службових повноважень. Ці службові повноваження виступають предметом корупційних відносин і одночасно є засобом досягнення мети корупційних правопорушень. У ряді випадків працівник освіти виступає предметом специфічного торгу, в результаті якого суб’єкт корупції одержує чи прагне одержати відповідні дивіденди. У такому контексті корупцію можна розглядати як торгівлю освітою.
   Завдання вищої освіти як суспільного інституту полягає і в якісній фаховій підготовці студентів, так і у вихованні людини. Наявність корупції у практиці функціонування вітчизняної вищої школи ставить під сумнів фундаментальні основи її покликання, безпосередньо загрожує виконанню нею своїх обов’язків як перед особою, так і перед суспільством. Для подолання цього явища необхідна політична воля держави, її реальна, а не паперова готовність до прогресивних, правових змін, до забезпечення реального фінансування ВНЗ, до усвідом - лення своєї відповідальності за майбутнє її громадян. Доцільним є об’єднання зусиль науковців, громадських організацій, керівників вищих навчальних закладів, представників відповідних державних органів для досягнення мети, яка повинна бути спільною, - поставити нездоланні бар’єри перед поширенням корупції у сфері світи.

   1. Покотило О. Нема вороття? / Ольга Покотило // Дзеркало тижня. - 2006. - № 173.
   2. Стан корупції в Україні; результати загальнонаціонального дослідження (скорочена версія): травень 2007. / Київський міжнар. інст.-т соціології. - К., 2007. - 30 с.
   3. Клочков В. Суть та заходи боротьби з корупцією / Володимир Клочков // Прокуратура, людина, держава. - 2005. - № 7. - С. 88-94.
   4. Прозорість і корупція в системі вищої освіти України // Зб. матер. конфер., м. Львів, 21-22 листопада 2002 р. - К.: Таксон, 2003. - 308 с.
   5. Панченко П. Коррупция в образовательных учреждениях: составы преступлений и соотношение с непреступными деяниями / Павел Панченко // Уголовное право. - 2005. - № 2. - С. 52-55.
   6. Гищук Ірина. Корупційка крапля / Ірина Гищук // Львівська пошта. - 2008. - № 29. - С. 1,3.
   7. Голик Ю.В. Коррупция как механизм социальной деградации / Ю.В. Голик, В.И. Карасев. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2005. - 329 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com