www.VuzLib.com

Головна arrow Адміністративне право і процес arrow Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті

М.В. Ковалів

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

   Акцентується увага на відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті, розглянуто склад адміністративних правопорушень (об 'єкт, об 'єктивна сторона, суб 'єкт і суб 'єктивна сторона).
   Ключові слова: адміністративна відповідальність, адміністративне правопорушення, профілактика, пасажирські перевезення, залізничний транспорт.   
   Постановка проблеми. Одним із механізмів підтримання правового порядку в суспільних відносинах, що складаються у сфері пасажирських перевезень, є використання юридичної відповідальності учасників цих відносин за вчинені ними правопорушення. Тому важливо всебічно проаналізувати адміністративне законодавство у частині його нормативно-правового регулювання питань, що виникають у зв’язку з відповідальністю за правопорушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті. У цьому сенсі слід звернути увагу на особливості кваліфікації таких правопорушень.
   Стан дослідження. З’ясуванню особливостей щодо відповідальності за правопорушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті присвячено чимало наукових праць іноземних та вітчизняних учених. Серед їх авторів - П.М. Білий, В.К. Гіжевський, В.В. Г оліна, О.М. Костенко, А.В. Мілашевич, В.Й. Развадовський, В.І. Шакун, О.О. Юхно та ін. Фахівці з адміністративного права запропонували кілька варіантів визначення адміністративної відповідальності, яка є первинною категорією у понятті адміністративного проступку. Адже його ознаки насамперед визначаються саме видом відповідальності, передбаченим за його вчинення. Науковці вважають, що під адміністративною відповідальністю слід розуміти як застосування у встановленому порядку уповноваженими на це органами і службовими особами адміністративних стягнень, сформульованих у санкціях адміністративно-правових норм, до винних у вчиненні адміністративних проступків, так і осуд особи і протиправного діяння, який виявляється у негативних для правопорушника наслідках, що мають на меті його покарання, виправлення і перевиховання, а також охорону суспільних відносин у сфері державного управління. Виклад основних положень. Залежно від характеру вчиненого протиправного діяння, виду суспільних відносин, на які посягає правопорушник, небезпеки і розміру заподіяної правопорушенням шкоди розрізняють кримінальну, адміністративну, дисциплінарну і цивільно- правову відповідальність. Адміністративна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, що являє собою суб’єктивний юридичний обов’язок особи, визнаної винною у вчиненні адміністративного проступку, загладити заподіяну суспільним відносинам шкоду і зазнати встановлених адміністративним законодавством негативних правових наслідків, які виражаються у застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою адміністративних стягнень. Ця відповідальність реалізується за допомогою адміністративних правовідносин матеріального і процесуального характеру.
   У науці ж адміністративного права, виходячи з положень теорії права, даються різні оцінки адміністративної відповідальності, що, як правило, пов’язані зі змістом відповідних правовідносин і визначають співвідношення прав і обов’язків суб’єкта адміністративної юрисдикції, з одного боку, та суб’єкта адміністративної відповідальності, з іншого.
   Адміністративну відповідальність можна розглядати у кількох аспектах. По-перше, як соціально-правове явище адміністративна відповідальність являє собою визначене коло врегульованих адміністративно-правовими нормами (матеріальними і процесуальними) суспільних відносин, що складаються з приводу здійснення адміністративного правопорушення. У процесі цих адміністративних правовідносин їхні учасники реалізують права й обов’язки, встановлені для них адміністративно-правовими нормами, у тому числі й обов’язок загладити завдану суспільним відносинам шкоду. По-друге, як адміністративно-правовий інститут адміністративна відповідальність являє собою сукупність адміністративно-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються з приводу здійснення адміністративних правопорушень, що встановлюють поняття і принципи адміністративної відповідальності, поняття і склади адміністративних правопорушень, правове положення суб’єктів адміністративної юрисдикції тощо. Якщо розглядати адміністративну відповідальність як специфічні правовідносини, то необхідно зазначити, що вона неминуче пов’язана з наявністю визначених підстав, без яких неможливі ні виникнення цього суб’єктивного юридичного обов’язку, ні процес його реалізації.
   Відповідно до цього в науці адміністративного права виділяють такі підстави юридичної відповідальності: нормативну, фактичну, процесуальну [1, с. 170]. При цьому відсутність хоча б однієї з цих підстав виключає адміністративну відповідальність, робить її неможливою.
   Фактична підстава являє собою наявність юридичного факту, вираженого у винному здійсненні антигромадського діяння, яке завдає шкоди суспільним відносинам і визначається як адміністративний проступок. Нормативна (об’єктивна) підстава припускає наявність відповідної матеріальної норми, що забороняє здійснення такого діяння і встановлює міру адміністративного стягнення за його вчинення. В.К. Колпаков поділяє нормативні підстави за їх змістом на матеріально-правові, адміністративно-процесуальні, організаційні [2, с. 132]. Процесуальна підстава полягає в наявності винесеного суб’єктом адміністративної юрисдикції індивідуального акта, що визначає характер і обсяг наслідків для особи, визнаної винною у здійсненні адміністративного проступку. Видання такого «правозасто- совного акта, який визнає суб’єкта винним і чітко вказує, який застосовується до нього примусовий захід», «необхідну для настання відповідальності», оскільки «відповідальність настає, коли цей акт набирає сили, і продовжується до закінчення примусового впливу.
   Фактичною підставою адміністративної відповідальності у транспортній сфері є здійснення адміністративного правопорушення, під яким слід розуміти винне протиправне діяння, що посягає на охоро- нювані нормами адміністративного права суспільні відносини, які складаються при функціонуванні системи пасажирських перевезень, за який законодавством передбачена адміністративна відповідальність.
   Адміністративній відповідальності властиві «специфічні риси», що відрізняють її від інших видів юридичної відповідальності і багато в чому схожі з ознаками адміністративного примусу. Є певні ознаки адміністративної відповідальності, що розкриваються таким чином. По-перше, підставою адміністративної відповідальності є здійснення адміністративного правопорушення. По-друге, принципи, підстави і характер адміністративної відповідальності визначаються нормами адміністративного права, що встановлюються як законами, так і підзаконними нормативно-правовими актами. По-третє, заходом адміністративної відповідальності є адміністративні стягнення, за винятком установлених законодавством випадків, при яких за вчинення адміністративного правопорушення настає дисциплінарна відповідальність. По-четверте, до адміністративної відповідальності вправі притягати різні уповноважені органи і посадових осіб виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди. По-п’яте, складаються своєрідні правовідносини між органами (посадовими особами), що її застосовують, та правопорушниками, причому в таких правовідносинах нема елементів службового підпорядкування. По-шосте, застосування адміністративного стягнення не спричиняє судимості та звільнення з роботи. По-сьоме, процесуальне притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення і відрізняється достатнім ступенем простоти і оперативності.
   Аналізуючи ці положення зазначимо, що їх суть багато в чому властива й для адміністративної відповідальності у сфері пасажирських перевезень. Для того, щоб визначити поняття адміністративного правопорушення в будь-якій сфері суспільних відносин, необхідно вказати в цьому понятті об’єкт, на який посягає це протиправне діяння. У зв’язку з цим адміністративним правопорушенням у сфері пасажирських перевезень є винне протиправне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільні відносини, які охороняються нормами адміністративного права і складаються при функціонуванні транспортної системи, за яке законодавством передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративні правопорушення, вчинені у сфері пасажирських перевезень, як і інші адміністративні проступки, мають свій склад, що містить у собі елементи, які характеризують вчинене протиправне діяння. До цих елементів належать об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона. При цьому для притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності обов’язкова наявність у протиправному діянні всіх елементів складу. Відсутність хоча б одного з них не дозволяє кваліфікувати діяння як адміністративне правопорушення і, отже, застосовувати адміністративні стягнення. Від якості оцінки елементів складу залежить правильність кваліфікації правопорушення і вибір відповідного адміністративного стягнення [4, с. 32].
   Аналіз норм Особливої частини чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо змісту норм і правил, які є в системі пасажирських перевезень, дає можливість їх виділити за відповідними сферами. Порушення цих норм за певних обставин може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій різного характеру. Наприклад, транспортна сфера має чи не найбільшу кількість норм, порушення яких може спричинити виникнення надзвичайних ситуацій. До них можна віднести: порушення правил охорони порядку і безпеки руху на залізничному транспорті (ст. 109); порушення водіями транспортних засобів правил проїзду через залізничні переїзди (ст. 123); порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна (ст. 124); порушення або невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, невиконання припису про усунення порушень таких правил, норм і стандартів (ст. 128-1); порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів, великогабаритних та великовагових вантажів на транспорті (ст. 133); пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд та технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів для їх усунення (ст. 139); порушення правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт (ст. 140) [3]. Таким чином, об’єктом правопорушень у сфері забезпечення пасажирських перевезень є різні родові об’єкти суспільних відносин, які є складовою матеріальних відносин та відносин безпеки, що характеризується техногенно-безпечним станом.
   Об’єктивна сторона складу адміністративних правопорушень становить сукупність ознак, що характеризують зовнішнє вираження і різні обставини його здійснення, тобто прояв правопорушення в об’єктивній реальності. До числа ознак, що становить об’єктивну сторону, як правило, відносять саме протиправне діяння, вчинене визначеним способом, у конкретних умовах місця, часу й обстановки, негативні антигромадські наслідки і причинний зв’язок між діянням і шкідливими наслідками, що настали. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є діяння, виражене у формі дії чи бездіяльності. Дія являє собою активне порушення встановлених правил поведінки, бездіяльність - пасивне поводження, у результаті якого не виконуються обов’язки, установлені правовими нормами. Адміністративні проступки у сфері пасажирських перевезень можуть виражатися у формі як дії, так і бездіяльності. Крім того, необхідно враховувати, що конструкція об’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення у сфері транспортних перевезень є бланкетною, тобто представлена таким чином, що конкретне діяння і додаткові обставини його здійснення встановлюються іншими нормативно-правовими актами: законами України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства транспорту та зв’язку України і Укрзалізниці, державними стандартами тощо. У цьому випадку «правила перевезення пасажирів та багажу» являють собою не тільки положення відповідного нормативного акта, який введений в дію наказом Міністерства транспорту України, але так само й норми, встановлені іншими правовими актами, з метою виключення можливості виникнення і розвитку надзвичайної події.
   Суб’єктом адміністративного правопорушення є особа, дії якої відповідали всім ознакам об’єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого визначеною нормою адміністративного права. Однак слід розрізняти суб’єкта правопорушення і суб’єкта адміністративної відповідальності. В ідеалі вони повинні збігатися, тим самим реалізуючи принцип невідворотності відповідальності за вчинене протиправне діяння. Але у деяких випадках ототожнювати ці поняття не можна. Такі ситуації виникають, коли винний у здійсненні адміністративного правопорушення не підлягає абозвільняється від адміністративної відповідальності уповноваженим на те органом або посадовою особою за підставами, зазначеними у законі; винний у здійсненні адміністративного правопорушення притягається до дисциплінарної відповідальності; винний у здійсненні адміністративного правопорушення переховується від правоохоронних органів. Суб’єктом адміністративного правопорушення у сфері пасажирських перевезень, а отже, і суб’єктом адміністративної відповідальності може бути фізична осудна особа, яка на момент вчинення правопорушення досягла визначеного віку.
   Суб’єктивну сторону адміністративного правопорушення утворюють сукупність ознак, що характеризують психічну діяльність суб’єкта протиправного діяння, пов’язану з його здійсненням. Основною, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення є вина, що являє собою внутрішнє психічне ставлення суб’єкта адміністративного проступку до вчиненого діяння і його наслідків [5, с. 147].
   Адміністративні правопорушення у сфері пасажирських перевезень можуть вчинятися як навмисно, так і з необережності. Причому порушення правил користування пасажирським транспортом із суб’єктивної сторони може характеризуватися різним ставленням правопорушника до самого діяння і негативних наслідків, що настали. Ставлення до самої дії (бездіяльності) може виражатися як у формі наміру, так і у формі необережності. Ставлення ж винного до наслідків, що настали, як правило, виражається у формі необережності.
   Аналіз суб’єктивної сторони адміністративних правопорушень у сфері пасажирських перевезень дає підстави вважати, що конструкція правопорушення сформульована таким чином, що форма вини практично не впливає на кваліфікацію адміністративних проступків. Однак остання, як правило, враховується при оцінці антигромадського поводження правопорушника, а також при визначенні виду і розміру адміністративного стягнення, який застосовується до нього. Аналогічно складається ситуація і з факультативними ознаками суб’єктивної сторони, якими є мета і мотив його вчинення. Мета - бажаний результат, до якого прагне винний, уявлення про бажані наслідки, що повинні наставати в результаті здійснення проступку. Мотив же являє собою свідоме внутрішнє спонукання, яким керувався правопорушник при здійсненні протиправного діяння. Мотив і мета не є конструктивними особливостями складів адміністративних проступків. Утім визначення останніх сприяє установленню форми вини при здійсненні проступку, з’ясуванню ставлення суб’єкта, який вчинив протиправне діяння, до наслідків, що настали, а отже, має важливе значення для правильної кваліфікації цієї групи адміністративних проступків, особливо вчинених навмисно.
   Висновки. Адміністративні проступки, вчинені у сфері перевезень залізничним транспортом, які можуть спричинити виникнення надзвичайної ситуації, завдають шкоду і відносинам власності, тому що в результаті цього процесу може відбуватися пошкодження або знищення об’єктів матеріального світу, що перебувають у власності різних учасників суспільних відносин. Однак законодавцем до зазначеного родового об’єкта (гл. 6 КУпАП) не включено жодного складу з цієї групи правопорушень. На нашу думку, цілком логічним було б доповнити відповідну главу кодексу нормою, яка передбачала б відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, якщо ці дії не завдали значних збитків, що було б превентивним заходом щодо виникнення надзвичайних подій та їх наслідків. Наприклад, з 2007 р. існує стійка тенденція зменшення кількості осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за розукомплектування вагонного обладнання та верхньої будови колії. Це пов’язано із введенням законодавцем норми, яка встановлює нижню межу кримінальної відповідальності у грошовому еквіваленті щодо прожиткового мінімуму доходів громадян. Водночас законодавець не передбачив адміністративної відповідальності за конкретні дії, які впливають на безпеку руху.

   1. Адміністративне право України: підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гав- рищук, О.В. Дьяченко та ін.; за ред. Ю.П. Битяка. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 544 с.
   2. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.
   3. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - додаток до № 51. - Ст. 1122.
   4. Адміністративна діяльність: навч. посібник / О.І. Остапенко, М.В. Ковалів, З.Р. Кісіль та ін.; під. ред. О.І. Остапенка. - [2-е вид.]. - Львів: Львів держ. ун-т внутр. справ, 2006. - 280 с.
   5. Адміністративне право: навч. посібник / О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів, Р.В. Кісіль. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 536 с.

 
Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com