www.VuzLib.com

Головна arrow Адміністративне право і процес arrow Вдосконалення системи державного управління у сфері протидії корупційним проявам
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Вдосконалення системи державного управління у сфері протидії корупційним проявам

В.І Цимбалюк,  О.З. Жовнір

ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЙНИМ ПРОЯВАМ

   Аналізуючи позиції провідних науковців щодо вдосконалення системи державного управління, автори обґрунтовують ряд пропозицій, спрямованих на впровадження у повсякденну діяльність державних інститутів ефективних напрямків протидії корупційним проявам у сфері державного управління.
   Ключові слова: держава, управління, механізм, функції, корупція.
   Постановка проблеми. Як відомо, корупція є загальновизнаним суспільним злом, а її подолання - однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності. Дехто з науковців взагалі вважає, що корупція стала основною політичною проблемою кінця XX ст. За будь- яких підходів та оцінок однозначно одне - корупція є проблемою, розв’язання якої для багатьох країн надзвичайно актуальна і складна справа. Це повною мірою й стосується України, високий рівень корумпованості в якій визнано політичним керівництвом, законодавчим органом, вітчизняними та зарубіжними аналітиками, відповідними міжнародними інституціями. За останні роки в Україні у сфері протидії корупції зроблено досить багато: прийнято спеціальний антикорупційний закон та низку інших законодавчих актів антикорупційного спрямування, схвалено Концепцію боротьби з корупцією [1], розроблено спеціальну антикорупційну програму, на політичному рівні проголошено курс на посилення протидії цьому злу, запроваджено систематичне проведення на найвищому рівні організаційних заходів за участю керівників правоохоронних та інших державних органів, присвячених питанням протидії корупції тощо.
   Стан дослідження. Питання протидії корупційним проявам у сфері державного управління порушені у публікаціях таких вчених, як К.М. Абдієв, Л.Ю. Аркуша, Л.В. Астаф’єв, Б.В. Волженкін, М.І. Камлик, А.І. Кирпичников, М.І. Мельник, О.В. Терещук. Велика кількість висловлених та обґрунтованих ними зауважень та пропозицій були враховані, внаслідок чого внесені зміни до законодавства, що регулює питання боротьби з корупцією; значна частина пропозицій щодо вдосконалення роботи правоохоронних органів цими органами та їх підрозділами виконуються. Проте рівень корумпованості державних службовців та інших посадових осіб практично не знизився. На наш погляд, на сьогодні потрібно впроваджувати розроблені комплексні заходів для ефективної протидії та попередженню корупції, в державі загалом та у сфері державного управління зокрема. Виклад основних положень. Державне управління - це управління розвитком суспільства, здійснюване уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування, функціонування яких спрямоване на реалізацію конституційно закріплених положень. Державне управління має владний, організаційний, виконавчий характер.
   Можна виділити такі характерні особливості державного управління, що проявляються у сфері протидії корупційним проявам. Воно: а) здійснюється на основі закону (ст. 8 Конституції України, де проголошено верховенство права); б) має активний, цілеспрямований характер; в) має виконавчо-розпорядчий, організуючий характер стосовно державних органів, відносин між членами суспільства; останнє держава регулює шляхом організації, упорядкування; г) здійснює протидію корупції через систему органів; ґ) виражається через управлінські рішення на різних рівнях державного управління, у різних його ланках; д) захищає право власності (ст. 13 Конституції України); е) має властивість регулювання щодо процесу трансформації системи державних органів; ж) контролює виконання антикорупційного законодавства.
   Владними повноваженнями наділені Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, органи виконавчої та судової влади, органи місцевого самоврядування.
   Функції державного управління - конкретні види керівних дій держави (у особі уповноважених державних органів, їх посадових осіб), відмінних одне від одного за предметом, змістом та способом впливу керуючого суб’єкту на керований об’єкт. Їх можна згрупувати за такими класифікаційними ознаками: а) за об’єктним складом - певними сферами суспільних відносин; б) за системним підходом щодо дослідження проблем протидії корупційним проявам в системі державної служби; в) за об’єктивною ознакою; г) за стадіями процесу управління; ґ) за стадіями інформаційного процесу; д) за характером закономірностей управління.
   Зокрема, за об’єктним складом виділяються функції органів державної влади, що протидіють корупційним проявам (об’єкт державного управління - діяльність органів державної влади, що протидіють корупційним проявам). За системним підходом функції поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх функцій державного управління у сфері протидії корупційним проявам належать ті, що відображають управлінський вплив на діяльність уповноважених органів державної влади, покликаних протидіяти корупції: стратегічне планування протидії цьому явищу, здійснення фінансово-економічної політики тощо. Зміст внутрішніх функцій зумовлений засадами організаційної побудови системи уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, організацією державної служби.
   За критерієм об’єктивності виділяють об’єктивні та суб ’єктивні функції органу державного управління у сфері протидії корупційним проявам. Об’єктивні - ті, що відповідають загальнодержавним завданням та меті загальнополітичних перетворень: забезпечення соціально- економічної політики, політики адміністративних перетворень, регіональної політики, оподаткування тощо.
   Суб’єктивні - функції конкретних виконавців.
   При управлінні у сфері протидії корупційним проявам органи державної влади діють на засадах конституційних принципів: принципу суверенності, незалежності та самостійності державної влади; принципу розподілу та єдності державної влади; принципу виборності (ст.ст. 38, 69, 71 Конституції України); принципу участі населення в управлінні державними справами (ст.ст. 38, 102 Конституції України); принципу гласності (ст.ст. 32, 50, п. 7 ст. 129).
   Органам державної влади притаманні такі основні риси: а) їх функціонування спрямовано на забезпечення розвитку соціальних процесів у суспільстві; б) дія має політико-правовий характер; в) основу функціонування органів складають нормативність, загаль- нообов’ язковість; г) дія має характер визначеності, постійна, загальноприйнята, чітко регламентована; ґ) система органів цілісна, має гнучку структуру.
   Слід виділити такі взаємопов’язані функції, що виконують органи державної влади у процесі управління у сфері протидії корупційним проявам: юридичну; політичну; політичного регулювання; геополітичну; соціально-економічного регулювання; забезпечення балансу економічного розвитку держави; прогностичну; організаційну; правозахисну; контрольну. Юридична функція органів державної влади проявляється у тому, що кожна з гілок державної влади і відповідні органи, виконуючи повноваження щодо управління у сфері протидії корупційним проявам, здійснюють пра- вотворчу та правозастосовчу діяльність.
   Поглиблений аналіз проблеми протидії корупції дає підстави вважати, що виконання юридичної функції органів державної влади у цій сфері ще далеке до ідеального. Можна з упевненістю сказати, що і поширеність корупції в Україні певною мірою обумовлена недосконалістю чинного антикорупційного законодавства. Не відповідають сучасним вимогам окремі закони і нормативні акти. Аналіз ефективності дії, наприклад Закону України «Про державну службу» [2], показав, що його реальний вплив на вирішення зазначеної проблеми є низьким, основні норми спрацьовують слабо, особливо ті, які регламентують атестацію та декларування доходів. Значне місце в протидії корупції надається політичній функції, що складається із впровадження органами державної влади державної політики, при цьому їх діяльність має бути спрямована на дотримання прав і свобод громадян. Функція політичного регулювання складається із забезпечення сталого розвитку соціальної системи «людина - суспільство - держава - мир», балансу політичних сил, інститутів державної влади, врегулювання економічних процесів в інтересах усього суспільства.
   Органам державної влади й управління з метою оптимізації своєї діяльності необхідна підтримка громадськості, ефективний зворотний зв’язок між державою та суспільством. Особливість української корупції полягає в тому, що серед її основних чинників присутній фактор ідеологічного характеру - низька загальна і правова культура населення. Перехід до ринкових відносин значною частиною суспільства був сприйнятий не тільки як повна відмова від комуністичної ідеології, а й ідеології взагалі. Корупція в Україні відрізняється від європейської і тим, що на заході вона обмежується в основному сферою нелегального бізнесу, який не зачіпає повсякденного життя і побуту широких верств населення. Українська ж корупція за короткий термін проникла буквально у всі пори суспільства і тисне фактично на всі його прошарки, зорієнтована на максимальне використання можливостей особистого збагачення за рахунок прорахунків і помилок, допущених при реформуванні суспільства.
   Найбільш соціально активною частиною суспільства, основним суб’єктом утвердження нової системи соціальних цінностей, соціальних відносин в Україні є молоде покоління, а також усі ті люди, які отримали власність у своє розпорядження. В соціальній структурі українського суспільства саме цей прошарок стає тією основною базою, гарантом поглиблення соціально-економічних реформ, процесів соціально-класових відносин, соціальної мобільності та соціальної цінності. Таким чином громадськість може активно сприяти поглибленню процесу демократизації суспільства, брати участь у подоланні суперечностей між гілками влади, посилювати її консолідацію та активно протидіяти корупційним проявам. Ефективна протидія корупції можлива тільки спільна, із залученням усіх зацікавлених у цьому сторін - державного сектора, цивільного суспільства і приватного сектора. Досвід показує, що успіхів у подоланні корупції досягають ті країни, які збільшують прозорість влади через розбудову громадянського суспільства та забезпечення свободи слова. Вважається, що найкраще контролювати чиновників може поінформована та небайдужа громадськість. Для подолання корупції необхідна політична воля та громадська активність.
   На думку спеціалістів, гарантія подолання корупції - максимальна відкритість влади. Наприклад, у США є низка законів, які забезпечують прозорість влади. Ці закони працюють і дозволяють громадянам стежити за діями влади, розуміти її, критикувати чи схвалювати. До них належить закон про свободу інформації, який дає право будь-якій людині ознайомлюватися з урядовими документами, окрім тих, що становлять державну таємницю. Електронна революція посилила цей закон, зробивши державну інформацію ще більш доступною. Діє у цій країні також багато нормативних актів та етичних кодексів, які регулюють діяльність чиновників. Зокрема, згідно із законом усі подарунки, вартість яких перевищує 50 доларів, вважаються хабарами.У цьому напрямку і в нашій країні зроблено перший крок. Ним був Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади» від 1 серпня 2002 р., який мав би певною мірою забезпечити прозорість влади в Україні та реалізацію конституційних прав громадян України на інформацію та участь в управлінні державними справами [3]. Треба лише, щоб цей акт виконувався. Функція соціально-економічного регулювання проявляється у забезпеченні прав і свобод, законних інтересів громадян за умов розвиненої, у соціально-економічному плані, держави. Здійснення цієї функції неможливе без прогнозування. Воно складається з розробки програм, спрямованих на протидію корупції в Україні, відповідного реформування органів державної влади, проведення попередньої правової експертизи законопроектів.
   На жаль, доводиться констатувати, що різноманітні заходи щодо подолання корупції, які плануються і здійснюються сьогодні в державі, дуже слабо пов’язуються із зусиллями з наведення порядку в економіці, а законодавчі акти, які регламентують економічні реформи, нерідко поспіхом прийняті, недосконалі, а, головне - не завжди передбачають відповідні механізми нейтралізації зловживань.
   Корупційне правопорушення неможливо розглядати відокремлено від економічної та організованої злочинності. Адже недарма вважають, що корупція супроводжує організовану злочинність. Дослідження процесів криміналізації економіки показують, що економічна злочинність набуває характеру організованої, їй присутні ознаки корупції.
   Усе це свідчить про те, що корупційні правопорушення повинні бути об’єктом уваги не тільки правоохоронних органів, а й учених, спеціалістів, практиків. Бачення реальної картини стану протидії корупції неможливе без чіткої та детальної статистичної інформації. Вирішення цього питання передбачає створення банку даних в органах юстиції, що буде сприяти ефективному вирішенню завдань протидії корупційним проявам та створенню передумов викорінення подібних правопорушень у майбутньому.
   Міжнародний досвід протидії корупції вказує на те, що для досягнення позитивних результатів потрібна ціла система законів і механізмів, насамперед економічних і фінансових. В українському законодавстві, на жаль, проявляється правова невизначеність злочинів, пов’язаних з корупцією. На нашу думку, обмежувати кримінальне поняття корупції лише хабарництвом та корисливим зловживанням службовим становищем - це свідомо звузити протидію цьому явищу. Корупція, як саме життя, може проявлятися у найрізноманітніших формах і діях.
   Слід підкреслити, що кримінально-правовий вплив на корупцію, як і на інші негативні явища, важливий, але явно недостатній. Повинні бути включені багато інших важелів серед найбільш ефективних - посилення внутрішнього контролю, підняття персональної відповідальності керівників центральних відомств за чистоту кадрів. Якраз йдучи цим шляхом, багато країн максимально викорінили корупцію у державному апараті і на цій базі стали в ряд високорозвинених індустріальних держав.
   Правозахисна функція складається з того, що органи державної влади повинні діяти відповідно до Конституції, забезпечувати дотримання законності та правопорядку.
   Однією з причин кризи державної влади визначають неефективність здійснення уповноваженими органами контрольної функції. Контрольна функція повинна виконуватися на усіх рівнях державного управління. Концептуальною значення набуває конституційний контроль. Демократизація суспільства, розвиток конкуренції зумовлюють необхідність поступової децентралізації державного управління. Вирішенню проблеми децентралізації сприятиме виділені два блоки державно-управлінських повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо державного управління у сфері протидії корупційним проявам: стратегічного, тактичного.
   Методи державного управління містять у собі сукупність прийомів, операцій, процедур здійснення управлінської діяльності, певний порядок взаємодії суб’єкта та об’єкта управління. Методи державного управління, які застосовуються у сфері протидії корупційним проявам у системі державної служби, залежать від стратегії та тактики протидії корупції в Україні, а також від стратегії соціально-економічних перетворень.
   Можливі такі засади класифікації методів державного управління у сфері протидії корупційним проявам: за масштабом застосування; з позицій впливу суб’єкту на об’єкт управління; з позиції організації управління.Серед сукупності методів державного управління у сфері протидії корупційним проявам слід також приділити належну увагу методам прямого (адміністративного) та опосередкованого (економічного) впливу, а також їх поєднанню у правозастосовній управлінській діяльності уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому вибір сукупності методів залежить від характеру реформування (швидкого або поступового), від концептуальних підходів до самого характеру реформування (механістична, маржиналістська, структурна). Обрання конкретної концепції залежить від багатьох чинників, а найважливішим є політичний - стратегія перетворень, визначена владою. При виборі сукупності методів управління у сфері протидії корупційним проявам необхідно враховувати і те, що елементи адміністрування присутні у будь-якому методі тому, що процес виконання здійснюється та контролюється уповноваженим державним органом та його посадовими особами.
   Висновки. На нашу думку, для ефективної протидії корупцій- ним проявам в Україні необхідно, по-перше, налагодити широку антикорупційну освіту українського суспільства; по-друге, домогтися прозорості судової системи і державного управління; по-третє, створити національну антикорупційну коаліцію.
   Як показало вивчення ефективності організаційно-управлінських заходів щодо протидії корупції в ряді міністерств та інших центральних відомствах України, поки що належної атмосфери протидії корупції не існує. З урахуванням викладеного вважаємо, що посиленню протидії корупції в Україні буде сприяти:
   - термінове прийняття нової редакції Закону України «Про боротьбу з корупцією», до якого слід внести чимало змін і доповнень, особливо тих, що стосуються розширення системи органів протидії цьому явищу та кола суб’єктів корупційних діянь;
   - внесення поправок та доповнень до Кримінального кодексу України для того, щоб чіткіше визначити кримінальне поняття корупції; крім таких злочинів, як хабарництво, розкрадання майна та зловживання службовим становищем, до корупційних слід віднести всі службові злочини, а також окремі склади злочинів проти правосуддя та господарські; це дасть реальну можливість розгорнути ширшу протидію корупції в державі;
   - розробити та прийняти низку законів, які б чіткіше регулювали правові відносини в економічній, фінансовій і банківській сферах і мали виражену антикорупційну спрямованість;
   - здійснити заходи щодо посилення координації діяльності міністерств і центральних відомств з викорінення корупції та посилення внутрішньої безпеки і чистоти кадрів;
   - вжити заходи, спрямовані на мінімізацію бюрократичного втручання в економіку, оскільки саме чиновництво різних рівнів є переважно основним суб’єктом корупції.

   1. Див.: Офіційний вісник України. -1998. - № 17.- Ст. 14.
   2. Див.: Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490.
   3. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 01.08.2002 р. № 683/2002 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 31. - Ст. 1463.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com