www.VuzLib.com

Головна arrow Адміністративне право і процес arrow Деякі причини протиправної поведінки неповнолітніх та заходи щодо їх усунення
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Деякі причини протиправної поведінки неповнолітніх та заходи щодо їх усунення

В.В. Корнієнко

ДЕЯКІ ПРИЧИНИ ПРОТИПРАВНОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЇХ УСУНЕННЯ

   Аналізуючи сучасний стан злочинності та адміністративних правопорушень, які вчиняються неповнолітніми, автор особливу увагу приділяє з’ясуванню окремих причин мотивації молодих осіб до протиправної поведінки, виявленню зв ’язків деяких факторів протиправної мотивації та реалізації обґрунтованих пропозицій щодо попередження правопорушень.
   Ключові слова: злочинність, адміністративні правопорушення, протиправна поведінка, неповнолітні, мотивація, громадські організації, індивідуально-виховна робота, профілактика, попередження.
   Постановка проблеми. Статистичні дані МВС України свідчать, що в середньому, кожне четверте правопорушення вчиняється молодими особами віком до 21 року. Правоохоронні органи дедалі частіше фіксують непоодинокі випадки залучення підлітків до організованої злочинної діяльності. Більше половини злочинів, вчинених неповнолітніми, належать до категорії тяжких. Фахівці стверджують, що останнім часом неповнолітні дуже рано набувають досвіду антисоціальної, протиправної поведінки. Йдеться про неабияке „омолодження” сучасної злочинності та адміністративних проступків в Україні. Такий стан справ є вкрай недопустимим, якщо йдеться про демократичний розвиток суспільства та належне виховання потенціалу нації в дусі поваги до норм права і моралі. Слід визнати, що є чимало проблем у налагодженні роботи з профілактики правопорушень серед цієї категорії осіб та їх соціального захисту.
   Стан дослідження. Означена проблема неодноразово привертала увагу широкого кола вчених кримінологів, соціологів, філософів, педагогів і навіть представників медичної науки. Зокрема, її висвітленню присвячено праці В.І. Антіпова, О.М. Бандурки, Н.В. Барахтяна, В.О. Бачиніна, І.П. Голосніченка, Я.М. Квітки, В.М. Кудрявцева, В.В. Лунєєва, Г.М. Міньковського, Д.П. Смоленського, В.І. Шакуна та ін. Результати їх досліджень - вагомий внесок у вивчення особливостей мотивації протиправної поведінки неповнолітніх, причин і умов скоєння ними правопорушень. Але здебільшого науковці оминали такі важливі аспекти протиправної поведінки неповнолітніх, як врахування існуючих взаємозв’язків у мотивації девіантної поведінки. Тому доцільно на основі аналізу комплексу зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на вчинення правопорушень неповнолітніми, обгрунтувати низку адекватних заходів щодо їх попередження, що і стало метою цієї розвідки.
   Виклад основних положень. Серед суб ’ єктів, на які покладено функції з вивчення причин та умов скоєння правопорушень неповнолітніми та протидії таким явищам, провідне місце належить ОВС, а саме: підрозділам кримінальної міліції у справах неповнолітніх (КМСН), дільничним інспекторам міліції, а також службам профілактики та пропаганди ДАІ. У цьому сенсі слушними є зауваження Я.М. Квітки, що традиційний розгляд діяльності міліції із попередження правопорушень серед неповнолітніх у юридичній літературі, як правило, пов’язувався переважно з ідеологічними і політичними нашаруваннями, певним декларуванням та невизначеною лінією поведінки суб ’ єктів управління. Ця практика призвела до серйозного відставання діяльності органів внутрішніх справ від вимог життя, психологічного не сприйняття нового і, зрештою, до використання застарілих форм і методів роботи [1, с. 14]. Тому, щоб віднайти ефективні заходи, що використовуються у попереджувальній роботі в цьому напрямі, слід звернути увагу на дію зовнішніх та внутрішніх факторів (причин та умов), що впливають на мотивацію підлітків до протиправної поведінки.
   Вивчення причин девіантності серед неповнолітніх та молоді відбувалося в різні періоди розвитку нашого суспільства. Так, Г.М. Міньковський ще 1968 р. зазначав, що „психологія підліткового та юнацького віку має суттєві особливості: нестача життєвого досвіду, спадковість, невміння правильно оцінювати окремі явища, емоційна збудливість, недостатній розвиток системи навичок соціального гальмування і ін.”. До того ж до цих особливостей додається прагнення молодої особи до самостійності, демонстрації' сміливості, схильність ставити себе на місце авторитетних героїв фільмів тощо [2, с. 337]. Це твердження актуальне і тепер, і багато в чому зумовлює високий ризик виникнення й укорінення у молоді антигромадських поглядів та звичок, що цілком природно може спонукати до скоєння правопорушень.
   Необхідно відзначити, що протягом 60-80-х рр. XX ст. пояснювали схильність неповнолітніх до протиправної поведінки лише „недоліками виховання у сім’ї” [2, с. 338]. Причому таке пояснення було цілком доречним, оскільки на той час функціонувало чимало культурно- оздоровчих закладів, відповідних організацій, що займалися роботою з молоддю, проводилася ідеологічна та пропагандистська робота. Крім того, між соціальними організаціями і міліцією була належним чином налагоджена взаємодія. Переважна більшість інспекторів міліції у справах неповнолітніх мали педагогічну освіту. Молодь активно залучали до «суспільно корисної праці”, а також до членства у громадських формуваннях з охорони громадського порядку. Слід додати, що крім прорахунків у вихованні молоді, як причини протиправної поведінки, тоді ще вказували на їхню незайнятість навчанням чи „суспільно-корисною працею. Поширеною була практика відвідувань дільничним інспектором міліції за місцем проживання молодих осіб, яким виповнилося 18 років і які не працювали чи не навчалися [3, с. 285].
   На той час помічалася в середньому невелика частка (близько 15%) правопорушень, вчинених молодими особами віком від 15 до 20 років, у загальній структурі злочинів та адміністративних правопорушень на території колишнього СРСР.
   Однак слід підкреслити, що надто складно скласти об’єктивну уяву про реальний стан правопорушень того періоду. Як тепер відомо, з ідеологічних міркувань статистична інформація про злочинність та правопорушення приховувалася або навмисно перекручувалася на догоду владоможцям. Партійне і радянське керівництво і у цій справі сповна використовувало можливості адміністративно-командного режиму влади.
   Загальновідомим є той факт, що на стан криміногенної ситуації у суспільстві багато в чому впливає соціально-економічна ситуація в державі. Погоджуємося з точкою зору В.І. Шакуна, який зазначив, що особливістю національної протиправної поведінки є те, що вона викликана як старими (тоталітарними), так і новими (ринковими) соціальними суперечностями. Протиправна поведінка - це феномен, що з’являється внаслідок суперечливих процесів, котрі відбуваються в економіці, соціальній сфері, ідеології і політиці. Історія свідчить, що переломні етапи розвитку суспільства завжди супроводжуються негативними явищами, котрі викликають кількісні та якісні зміни злочинності [4, с. 47].
   Проведення жорсткої каральної політики за радянських часів, як виявилося, дозволяло лише тимчасово тримати під контролем стан злочинності та правопорушень. Щоб підтвердити справедливість цієї тези, пригадаємо ситуацію, яка виникла на початку т.зв. перебудови у колишньому СРСР. Після чисельних ідеологічних заборон та з деяких інших причин наприкінці 80-х рр. XX ст. в країні спостерігався розгул корисливо-насильницької злочинності. Особливою жорстокістю відзначалися т.зв. групи кримінальних субкультур („гопніки”, „цеховики”), рекетири, до яких входило чимало молодих осіб віком до 20 років. Сумний приклад нагадує існування неформальних груп (з числа підлітків), створених „старшими товаришами” з кримінальним минулим. Намагаючись збагатитися злочинним шляхом, знаючи про мотивацію неповнолітніх бути причетними до авторитетного оточення, так би мовити, бути „під захистом”, винахідливі зловмисники втягували молодь до протиправної діяльності. Ті ж особи, які не вступали у такі групи, відчували себе, м’яко кажучи, незручно у своєму мікрорайоні за місцем проживання. У більшості міст країни створювалися своєрідні групи (по кварталах та мікрорайонах) з числа молоді віком від 13 до 17 років. Вони отримували назву „зборівські рухи”. Задля членства у таких організованих групах, молодь вносила періодично гроші, які виманювала у батьків. Саме тоді країною прокотилися чисельні випадки страшенних розбійних нападів, вимагань, пограбувань, убивств та інших тяжких злочинів. Так звані „зборівські рухи” мали усі ознаки організованої злочинної групи (банди).
   Сучасне молоде покоління формувалося та виховувалося у складні часи розпаду СРСР і розвитку незалежної України. Фахівці вказують на два періоди „піку” кількості зареєстрованих правопорушень, зокрема злочинності, вчинених особами віком 15-20 років: перший - 1996 р., коли за протиправну поведінку були притягнуті до відповідальності близько 19 тис. осіб; другий - 2002 р., коли було притягнуто близько 20, 5 тис. молодих осіб [5, с. 98-112]. Протиправні дії цих осіб характеризувалися застосуванням грубої сили, цинізмом, нахабністю, знущанням над слабшими. Загальні причини такого зростання правопорушень відомі. Це насамперед - економічна криза в країні, безробіття; занепад духовної та криза культурної інфраструктури; безпорадність та відсутність ініціативи з боку спеціалізованих установ і закладів.
   До суб’єктивних причин (найпоширеніших) мотивації протиправної поведінки підлітків слід віднести:
   а) вплив і домінування негативних стереотипів поведінки в молодіжному середовищі (різноманітні антисоціальні течії, рухи, „бандитська романтика”, „наркотична” субкультура і т.п.);
   б) труднощі періоду перехідного віку у дітей, випадки агресивної поведінки, прагнення видаватися дорослішими, лідерами у своєму мікросередовищі;
   в) велика кількість неякісних продуктів культури (кіно, телебачення, музика, реклама), які пропагують насильство, безтурботність, ледарство й іншу негативну (з позиції традиційної моралі) моду.
   Відчуваючи на собі дію цих факторів, яким протистоїть низький рівень педагогічного та культурного розвитку й впливу, молоде покоління наслідує та копіює все різноманіття соціально негативних стереотипів. На свідомості неповнолітнього позначається сум’яття, викликане складністю вибору між тим позитивним, що прищеплюють батьки, педагоги, вихователі, й тим, що бачить навколо себе. Тому, такі юні „правдошукачі” починають знаходити підтримку в компаніях однолітків. І досить часто такі компанії є проблемними з погляду на їх моральність, а іноді - й на законослухняність. Як результат, маємо чимало випадків вуличного насильства, жорстоких знущань серед однолітків, коли подібні дії фільмуюгься на мобільні телефони і розміщуються для широкого огляду в мережі Інтернет.
   Незважаючи на складну економічну ситуацію в Україні, наша молодь прагне жити модно, відчувати самостійність у всіх сферах, зокрема, в матеріальній. Задля досягнення такої мети переважна більшість юнаків і дівчат влаштовується на роботу, отримує вищу освіту. Але, за даними досліджень соціологів, не всі прагнуть сумлінно і наполегливо працювати. Все частіше невиправдані сподівання високої оплати праці компенсуються протиправними засобами збагачення. Згідно з соціологічним опитуванням молоді, проведеним центром Разумкова, з’ясувалося, що законослухняність вважають однією з найважливіших чеснот лише 6,2% молоді. А кожна п’ята (21,5%) молода людина із опитаних взагалі ігнорує закон [4, с. 46]. Тепер у молоді переважають меркантильні інтереси: потреба „робити гроші” за будь- яку ціну. Вона віддає перевагу стилю життя, коли ризики і задоволення чергуються з емоційно-психологічними розрядками із вживанням алкоголю чи наркотиків [6, с. 48].
   Роберт К. Мертон ще у 1938 р. слушно зазначав, що причиною девіації у поведінці молодої особи є розрив між культурними цілями суспільства та соціально схвалюваними засобами їх досягнення [7, с. 208]. На сьогодні ми спостерігаємо, поряд з традиційними способами протиправних дій, появу нових їх видів, наприклад, пов’язаних із комп’ютерними технологіями.
   Висновки. Отже, помічається негативна тенденція дії сукупності факторів, які впливають на протиправну поведінку неповнолітніх та молоді. Порівняно з „дорослою” мотивацією до вчинення правопорушень у підлітків вона набагато чутливіша і залежніша від дії конкретних джерел шкідливого впливу. За відсутності конкретних активних протидій, індивідуально-виховних заходів підліток цілком природно може стати на шлях здійснення антисоціальних вчинків. Зазначимо, що поширення злочинів та адміністративних проступків серед неповнолітніх - це виклик для суспільства, а також результат недооцінювання цих негативних явищ відповідними органами. Заходи для усунення їх причин та умов мають вживатися як на державному, так і на місцевому рівнях. У цьому зв’язку слід вирішити ряд питань.
   1. На державному рівні необхідно більше уваги приділити з’ясуванню конкретних причин протиправної поведінки серед неповнолітніх. Без єдиної науково обгрунтованої загальнонаціональної програми дій щодо подолання цієї проблеми неможливо розгорнути відповідну роботу на місцевому рівні. Це стосується політичної стабілізації, соціально-економічного розвитку, програми дій щодо належного виховання та розвитку потенціалу нації у таких напрямках, як навчання, спорт, дозвілля тощо.
   2. Діяльність відповідних органів, у тому числі і органів внутрішніх справ щодо загальної профілактики правопорушень серед неповнолітніх повинна базуватися на врахуванні таких основних елементів, як вивчення особистісних якостей підлітка, умов життя та виховання, соціального оточення та потреб.
   3. Потрібно налагодити тіснішу співпрацю з чітким розподілом функцій широкого кола суб’єктів - представників державної влади, навчальних закладів, громадських організацій, засобів масової інформації. Ця співпраця має бути націлена на усунення причин, що спонукають до протиправних дій, на створення умов, які виключають антисоціальні вчинки конкретних осіб, на створення сприятливих умов для інтелектуального, фізичного виховання підлітків та корисного проведення дозвілля, на формування поваги до особистості, до норм права тощо.
   4. Особливу увагу слід приділити поліпшенню якості сучасних продуктів кіно, телебачення, реклами, комп’ютерних ігор та Інтернету, оскільки вони мають найбільший плив на розвиток молодого покоління на формування особистості. У цьому сенсі доцільно може підтримувати створення виховних інтерактивних Інтернет-ресурсів, комп’ютерних ігор, соціальної реклами, налагодження широкої пропагандистської роботи, підготовку відповідних тематичних телепрограм.
   5. У діяльності органів внутрішніх справ треба активізувати використання соціально-профілактичних методів роботи з неповнолітніми. Головним чином вона повинна спрямовуватися на виховання цінносних орієнтацій, зокрема пов’язаних з повагою до норм права, на пропаганду здорового способу життя, нестерпного ставлення до антисоціальних вчинків та згубних звичок. Йдеться про проведення тематичних зустрічей, лекцій, масових спортивних змагань, екскурсій тощо. Вважаємо, що за умов комплексного послідовного та системного поєднання зазначених заходів можна досягти суттєвого зниження рівня протиправної поведінки серед підлітків та молоді.

   1. Квітка Я.М. Попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Я.М. Квітка; Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2002. - 226 с.
   2. Криминология / под общ. ред. В.Н. Кудрявцева. - Изд. 2-е. - М.: Юридическая литература, 1968. - 472 с.
   3. Люди долга и отваги: Сб.: в 2-х кн. / сост. Л.П. Фесенко. - М.: ДОСААФ, 1986. - Кн. 2. - 398 с.
   4. Шакун В.І. Суспільство і злочинність / В.І. Шакун. - К.: Атіка, 2003. - 784 с.
   5. Смоленський Д.П. Групова корислива злочинність неповнолітніх / Д.П. Смоленський. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2007. - 241 с.
   6. Моринець І.М. Проблеми девіантної поведінки молоді в умовах демократизації українського суспільства: питання теорії та практики / І.М. Моринець. - Львів: Вид-во Львів. держ. ун-ту, 1994. - 143 с.
   7. Смелзер Нейл. Социология / Нейл Смелзер; пер. с англ. - М.: Феникс, 1994. - 688 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com