www.VuzLib.com

Головна arrow Адміністративне право і процес arrow Методи правоохоронної діяльності громадських формувань органів місцевого самоврядування
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Методи правоохоронної діяльності громадських формувань органів місцевого самоврядування

І.Ю. Хомишин

МЕТОДИ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

   Розглядаються масові форми та методи участі громадських формувань органів місцевого самоврядування у боротьбі з правопорушеннями, пропонується комплексний підхід до підвищення ефективності діяльності спеціалізованих громадських формувань цих органів від здійснення заходів організаційного, правового, функціонального та контрольно-методичного характеру.
   Ключові слова: метод, правоохоронна діяльність, громадське формування, міліція, органи місцевого самоврядування, правоохоронні функції, правовий статус, компетенція, охорона громадського порядку.
   Постановка проблеми. Успіх демократичних перетворень в Україні неможливий без належного правового регулювання та практичного функціонування інституту участі громадськості в правоохоронній діяльності - одного із найважливіших інструментів, здатних реально і дієво вплинути на рівень правопорушень та стан забезпечення громадського порядку в нашій країні. Рішучі заходи, спрямовані на боротьбу зі злочинністю, не призведуть до кардинального поліпшення ситуації доти, доки зусилля правоохоронних структур, зокрема міліції, не отримають широкої підтримки з боку населення. У більшості розвинутих країн світу наголос в поліцейській діяльності робиться на попередженні злочинності саме за допомогою громадян та громадських формувань правоохоронної спрямованості. Як свідчать результати багатьох наукових досліджень, проведених останнім часом щодо діяльності вітчизняної міліції, їй часто не вистачає підтримки громадськості, хоча не викликає сумнівів той факт, що міліція зможе досягти очікуваних результатів у боротьбі зі злочинністю лише в тому випадку, якщо буде побудовано атмосферу взаємоповаги та співробітництва між нею і громадянами. З іншого боку, виконання громадськістю правоохоронних функцій є формою реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні справами суспільства та держави.
   Стан дослідження. Науково-теоретичним під'рунтям для цієї розвідки стали наукові праці із загальної теорії права і держави, публікації фахівців у галузі теорії управління та адміністративного права, зокрема В .Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, В.Г. Борисенкова, О.М. Васильєвої, І.П. Голосніченка, С.М. Іншакова, М.І. Єропкіна, Р. Емерсона, А.Е. Жалінського, А.Т. Комзюка, Л.М. Колодкіна, В.К. Колпакова, Ю.М. Козлова,О.П. Клюшніченка, О.П. Корєнєва. М.В. Костицького, О.Є. Луньова, Л.Ф. Майдікова, П.П. Михайленка, В.П. Пєгкова, І.Я. Петрова, В.Г. Поліщука, О.В. Тимошука, О.Н. Ярмиша та інших. Враховуючи викладені в їх працях положення, ми поставили мету на основі аналізу чинного законодавства України та практичної його реалізації - визначити методи та форми правоохоронної діяльності громадських формувань органів місцевого самоврядування. Розглянувши сутність, зміст та значення інституту участі громадян у правоохоронній діяльності, особливості взаємодії громадян, які виконують правоохоронні функції з органами правопорядку, зокрема, міліції спробуємо запропонувати рекомендації щодо удосконалення організаційно-правових засад участі громадян в охороні громадського порядку та боротьбі з правопорушеннями.
   Виклад основних положень. У зв’язку з переходом нашої країни до ринкових відносин і корінними змінами у механізмі державного управління та організаційно-правовому статусі громадських формувань правоохоронної спрямованості надзвичайно актуальною видається проблема адміністративно-правових методів, що застосовуються членами громадських формувань під час виконання ними обов’язків з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Під методом звичайно розуміють спосіб або засіб досягнення поставленої мети. Відповідно до цього методами є способи та прийоми безпосереднього і цілеспрямованого впливу органів (посадових осіб) на підставі закріпленої за ними компетенції та у встановлених межах для юридичних і фізичних осіб [ 1, с. 92].
   Правильне розуміння методів правоохоронної діяльності можливе на підставі та у зв’язку з функціями цієї діяльності. Будь-яка функція, що потребує реалізації, являє собою конкретну мету та дії, взаємопов’язані через завдання їх здійснення. Тому вона є частиною діяльності. Це дає змогу відокремити методи діяльності від понять, що вживаються в подібному до них розумінні (наприклад, планування, контроль, облік та інші подібні до них дії є функціями діяльності). Але взяті як окремі прийоми будь-якої 3 функцій діяльності будуть уже являти собою методи управління [2, с. 146]. Саме їх оптимальний вибір у конкретних умовах забезпечує ефективну діяльність правоохоронних органів, у тому числі і громадських формувань правоохоронної спрямованості органів місцевого самоврядування.
   Враховуючи те, що одним із головних принципів охорони правопорядку є участь у цій справі громадськості, особливої актуальності набувають уміння та навички працівників міліції будувати ефективні взаємовідносини з громадськими правоохоронними формуваннями та їх окремими представниками. Більше того, це розглядається як важливий критерій оцінки професійного рівня, політичної та правової культури працівників ОВС.
   Безперечно, нині головною особливістю громадських формувань органів місцевого самоврядування є профілактична, запобіжна спрямованість їх роботи, а подальший стан їх ефективної діяльності у боротьбі з правопорушеннями значною мірою залежатиме від своєчасного та дієвого надання допомоги з боку держави [3, с. 322].
   Слід пам’ятати, що у зв’язку зі змінами суспільно-політичного та економічного життя країни відбулася кардинальна переорієнтація функціонування спеціалізованих громадських формувань, адже 90-ті рр. XX ст. можна характеризувати як період занепаду ДНД, що було результатом спаду промислового виробництва, оскільки народні дружини створювалися виключно за виробничим принципом і фінансувалися за рахунок базових підприємств. Після фактичного розпаду колишніх громадських формувань сьогодні починається відродження діяльності нових дружин і загонів захисників правопорядку. Оскільки демократизація суспільства несподівано змінилася правовим нігілізмом, на повсякденному рівні це явище набрало форми вседозволеності та тотального розкрадання всього того, що становить будь-яку цінність.
   Тому особливо в сільській місцевості значного поширення набули такі форми, як різноманітні загони самоохорони, робітничі загони охорони правопорядку та сприяння міліції. їх створювали люди, які не погоджувалися жити „одним днем”, яких обурювало те, що через викрадення, приміром, кількох десятків метрів мідного кабелю зупинялися підприємства, що давали роботу сотням людей. Будь-яка розсудлива людина розуміє, що зусиллями тільки силових відомств і структур без активної участі населення забезпечити правопорядок у державі неможливо.
   За цих умов цілком доцільним уявляється комплексний підхід до підвищення ефективності діяльності спеціалізованих громадських формувань органів місцевого самоврядування шляхом вжиття заходів організаційного, правового, функціонального та контрольно-методичного характеру. До таких організаційних заходів слід віднести: а) надання всебічного сприяння й допомоги громадським формуванням правоохоронної спрямованості (ГФПС) державними та громадськими організаціями (їх посадовими особами); б) створення державно-правових і соціальних гарантій учасникам ГФПС; в) матеріально-технічне забез печення ГФПС місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями; г) проведення роботи, спрямованої на відродження добровільних народних дружин, робітничих загонів сприяння міліції та інших громадських організацій із залученням керівників місцевих рад, ОВС, підприємств, установ та організацій; д) розробку та затвердження органами внутрішніх справ і юстиції типового положення про громадські формування органів місцевого самоврядування правоохоронної спрямованості; е) вивчення та запровадження досвіду роботи кращих громадських формувань в Україні та за кордоном; є) активне залучення до участі в організації Г ФПС трудових колективів підприємств, установ, а також громадян за місцем їхнього проживання. Правові заходи повинні передбачати: розроблення статуту (положення) про порядок функціонування ГФПС, визначення форм і методів їх роботи, прав і обов’язків, правових і соціальних гарантій для їх членів; розроблення та визначення правової основи діяльності громадських формувань відповідно до чинного законодавства; установлення на законодавчому рівні правових гарантій діяльності членів ГФПС, у тому числі захисту їхнього життя, здоров’я, гідності від злочинних посягань та інших протиправних дій.
   Шляхи функціонального характеру повинні містити: а) визначення меж участі ГФПС в охороні громадського порядку; б) розподіл функціональних обов’язків членів ГФПС з урахуванням їх ділових, професійних і моральних якостей; в) проведення членами ГФПС індивідуально-виховної роботи з особами, схильними до вчинення правопорушень та такими, що перебувають на профілактичних обліках в ОВС; г) оформлення та подання матеріалів на правопорушників до правоохоронних органів, адміністративних комісій, інших державних і громадських організацій з метою вжиття відповідних заходів.
   Контрольно-методичними заходами, на нашу думку, слід визнати: а) забезпечення практичного навчання членів ГФПС на базі ОВС згідно зі спеціальними навчальними програмами; б) координацію органами внутрішніх справ діяльності ГФПС; в) здійснення контролю за діяльністю ГФПС державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та громадськістю; г) оперативне управління діяльністю ГФПС зі сторони ОВС під час проведення масових заходів, забезпечення громадського порядку в особливих умовах.
   Методи діяльності громадськості в сфері охорони правопорядку та боротьби зі злочинністю, що виражають різні аспекти їх практичної правоохоронної діяльності, дають відповідь на запитання: як вони діють, реалізуючи свої повноваження, як використовують різні засоби для досягнення поставленої мети. Адже від уміння їх обирати та застосовувати залежить ефективність правоохоронної діяльності громадськості у сфері забезпечення правопорядку. В адміністративному праві загальновизнано, що метод і форма управління є взаємопов’язаними сторонами процесу управління. Саме у відповідній формі метод управління реально виконує роль способу (засобу) управляючого впливу. Форма ж управління дає життя методам, а через них - і функціям управління [2, с. 147].
   У системі методів правоохоронної діяльності громадських формувань органів місцевого самоврядування важливе місце посідає переконання - особливий засіб правового впливу. Він полягає в тому, що члени громадських формувань з охорони правопорядку повинні свідомо виконувати обов’язки з охорони правопорядку. Це означає впровадження у діяльність громадських формувань правоохоронної спрямованості дисциплінованості, розуміння того факту, що міцна громадська дисципліна і законність є необхідною умовою правоохоронної діяльності. Таким чином, переконання - це цілісна система заходів правового і неправового характеру, які проводяться членами громадських формувань правоохоронної спрямованості (або до членів громадських формувань), та проявляються у здійсненні виховних, роз’яснювальних та заохочувальних методів, спрямованих на формування у громадян законослухняної поведінки, чіткого виконання правових актів і дисциплінованості. Основними формами переконання, які можуть застосовуватися в правоохоронній діяльності громадських формувань органів місцевого самоврядування, є: організація правоохоронних заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань (проведення семінарів, зборів тощо); виховання (економічне, правове, моральне тощо), особистий приклад; роз’яснення завдань охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьби з правопорушеннями (усне чи через засоби масової інформації); інструктаж громадськості з питань найбільш дієвого виконання правоохоронних завдань; моральне заохочення (подяка, нагородження почесним знаком, інформування в засобах масової інформації про правоохоронну діяльність певних громадян тощо); матеріальне заохочення (грошові премії, цінні подарунки, путівки окремим особам або групі осіб, оплата за навчання, комунальні послуги тощо); критика роботи і поведінки окремих осіб.
   Як свідчить практика правоохоронної діяльності громадських формувань з охорони правопорядку, все більшого поширення набувають правові форми переконання, заходи заохочення, передбачені правом за зразкове виконання громадських обов’язків з охорони правопорядку. Зростаюче значення заохочень є важливим проявом посилення ролі переконання як важливого методу регулювання правоохоронної діяльності. Але на сьогодні передбачені Законом України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22 червня 2000 р. [4] моральні та більшою мірою матеріальні заохочення не відповідають фізичним та емоційним затратам, які зазнають громадяни при виконанні правоохоронних завдань. Так, у ст. 18 цього Закону вказано, що „...за активну участь у забезпеченні охорони громадського порядку члени громадських формувань заохочуються органами внутрішніх справ, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування шляхом оголошення подяки або видачі цінного подарунку чи грошової винагороди”. Але, як відомо, керівництво міськрайлінорганів через скрутне фінансове забезпечення не може заохотити навіть атестованих працівників. Недостатність у матеріальному фінансуванні відчувають і органи місцевої влади та місцевого самоврядування. Тобто беручи до уваги скрутне фінансове забезпечення вказаних органів, можна зробити висновок про певну декларативність зазначеного положення чинного Закону.
   Не завжди заходи переконання достатні для попередження та припинення правопорушення. Для ефективнішого впливу на правопорушників застосовуються заходи адміністративного примусу. Примус характеризується тим, що цей метод впливу є допоміжним, здійснюється на підставі переконання і тільки після застосування переконання. Він застосовується до порівняно незначної кількості людей, як правило тих, які вчинили правопорушення. Примус - це психологічний або фізичний вплив на певних осіб з метою спонукання, примушення їх виконувати правові норми [5, с. 193].
   Адміністративний примус, що застосовується громадськими формуваннями органів місцевого самоврядування з охорони правопорядку, є одним із видів державного примусу. Йому, як і державному примусу в цілому, притаманні характерні риси, сутність яких зводиться до використання громадськими формуваннями правоохоронної спрямованості засобів примусового характеру з метою забезпечення належної поведінки людей. Водночас адміністративний примус, що застосовується членами громадських формувань правоохоронної спрямованості, має низку характерних особливостей: адміністративний примус використовується для охорони суспільних відносин, що виникають у сфері охорони правопорядку та боротьби зі злочинністю; механізм правового регулювання адміністративного примусу встановлює підстави і порядок застосування відповідних примусових заходів; порядок застосування примусових заходів регулюється, як правило, нормами адміністративного права, що включають до себе норми адміністративного законодавства або адміністративно- правові норми актів виконавчих і розпорядчих органів; застосування адміністративного примусу - це результат реалізації владних повноважень членів громадських формувань правоохоронної спрямованості, що виконують правоохоронні функції; заходи адміністративного примусу, що застосовуються членами громадських формувань правоохоронної спрямованості, у кількісному відношенні поступаються примусовим заходам, які мають право застосовувати правоохоронні органи (наприклад міліція).
   Примус - це метод вольового, недобровільного забезпечення виконання юридичними та фізичними особами відповідної дії або утримання від неї. Заходи адміністративного впливу застосовуються для охорони відповідних юридичних відносин. Громадські формування органів місцевого самоврядування з охорони правопорядку уповноважені застосовувати ті чи інші примусові заходи, що є результатом реалізації їх владних повноважень правоохоронного характеру. Система заходів примусу, що застосовуються громадськими формуваннями, які виконують функції з охорони правопорядку, різноманітна і включає в себе заходи як психологічного, так і фізичного впливу. Так само, як і заходи переконання, заходи примусу в діяльності громадських формувань правоохоронної спрямованості мають внутрішній і зовнішній прояви.
   Внутрішній - це застосування заходів примусу до членів громадських формувань правоохоронної спрямованості за недобросовісне виконання ними обов’язків щодо охорони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями. Наприклад, у ч. 4 ст. 18 Закону України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” зазначено, що до членів громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, які несумлінно ставляться до виконання своїх обов’язків, можуть застосовуватися за рішенням загальних зборів або керівного виконавчого органу стягнення у вигляді попередження, догани чи виключення зі складу членів громадського формування. Натомість зовнішні - це застосування заходів примусу щодо правопорушників.
   Одним із найбільш поширених засобів адміністративного попередження, що застосовується членами громадських формувань правоохоронної спрямованості, є перевірка документів. У відповідності з п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” у випадку підозри у вчиненні адміністративних правопорушень і злочинів члени громадських формувань правоохоронної спрямованості мають право перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу. Особливим видом перевірки документів є перевірка членами громадських формувань у водіїв автотранспортних засобів посвідчень водія, дорожних листів тощо. Так, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 13 цього Закону у випадку порушення водіями Правил дорожнього руху, створення реальної загрози життю або здоров’ю громадян члени громадських формувань мають право „...здійснювати перевірку документів у водіїв на право користування та керування транспортними засобами”.
   Окрім того, до попереджувальних заходів адміністративно-правового характеру, які мають право застосовувати члени громадських формувань органів місцевого самоврядування, належать: виявлення порушень правил дорожнього руху; огляд виробничих складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного та колективного майна (займаються охоронці з числа членів громадських формувань правоохоронної спрямованості); дотримання правил продажу товарів і надання послуг населенню; обмеження або заборона руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; проведення членами громадських формувань профілактичних заходів. З метою попередження правопорушень члени громадських формувань за дорученнями працівників міліції можуть здійснювати також адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі. Але цей попереджувальний захід носить комплексний адміністративно-правовий характер, оскільки включає заходи як щодо попередження, так і припинення правопорушень.
   Вибір певних методів правоохоронної діяльності залежить, перш за все, від специфіки діяльності громадських формувань органів місцевого самоврядування з охорони правопорядку, яка повинна бути детально відображена у статутних документах зазначених громадських об’єднань. Від вмілого використання передбачених нормативно-правовими актами методів правоохоронної діяльності залежить ефективність виконання всього комплексу завдань з охорони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями, що покладені державою на громадські формування органів місцевого самоврядування правоохоронної спрямованості.
   Висновки. Важливим кроком у напрямку створення правової бази діяльності громадських формувань у забезпеченні правопорядку стало прийняття згадуваного вже Закону України. У ньому чітко визначено порядок створення та діяльності громадських формувань органів місцевого самоврядування для забезпечення охорони громадського порядку та державного кордону, встановлено порядок членства у цих формуваннях, обов’язки і права їх членів, застосування ними заходів фізичного впливу та спеціальних засобів щодо правопорушників під час виконання покладених завдань з охорони громадського порядку.
   Правовими новелами є закріплення нормами закону підстав та порядку застосування членами формувань заходів фізичного впливу і спеціальних засобів, заборона використовувати холодну та вогнепальну зброю, в тому числі мисливську, яка згідно з чинним законодавством перебуває в їх особистому користуванні (ст. 14), а також регламентація правових гарантій та соціального захисту членів формувань (ст. 17).
   Виконанню поставлених Президентом, Урядом, МВС України завдань щодо встановлення партнерських стосунків міліції з населенням, підвищення ефективності діяльності громадських формувань органів місцевого самоврядування, зростання авторитету міліції з урахуванням сучасних вимог сприятиме осмислення досвіду правоохоронної діяльності, вдосконалення форм, методів, засобів охорони громадського порядку та громадської безпеки.

   1. Костюк Г.А. Полиция и население: методология взаимодействия / Г.А. Костюк. - М.: Луч, 1992. - 189 с.
   2. Адміністративне право України: підручник / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, B. М. Гаращук [та ін.]; за ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право, 2001. - 528 с.
   3. Кравченко Ю.Ф. Міліція України / Ю.Ф. Кравченко. - К.: Генеза, 1999. - C. 322.
   4. Див.: Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 40. - Ст. 338.
   5. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підручник / В.К. Колпаков. - 2-ге вид. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 752 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com