www.VuzLib.com

Головна arrow Адміністративне право і процес arrow Право інтелектуальної власності як об’єкт адміністративно-правового захисту
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Право інтелектуальної власності як об’єкт адміністративно-правового захисту

І.С. Кравченко

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ

   Розглядаючи інтелектуальну власність як об ’єкт адміністративно- правового захисту, аналізуючи зміст понять „ адміністративно- правовий захист” та „право інтелектуальної власності”, автор акцентує на доцільності виокремлення ряду безпосередніх об’єктів адміністративних правопорушень.
   Ключові слова: інформація, інтелектуальна власність, адміністративна відповідальність, адміністративне провадження, контроль, адміністративна юрисдикція, адміністративне стягнення.
   Постановка проблеми. У XXI ст. ідеї, духовні цінності, знання стають все важливішою частиною життя людини та економіки держави. Вартість більшості нових продуктів інтелектуальної, творчої діяльності людини залежить передусім від їх змісту, інформації, яку вони несуть, а не від матеріального вираження. Розвиток економіки значним чином залежить від обсягу і змісту інноваційної та винахідницької діяльності. У свою чергу, достойна винагорода за використання результатів інтелектуальної, творчої діяльності людини сприяє її позитивній самореалізаци, збільшує можливість громадян користуватися такими результатами, розкриває нові людські таланти. Надійний захист інтелектуальної власності надає змогу реалізовувати суб’єктам інтелектуальної власності свої права у повному обсязі, поновлювати порушені права у цій сфері, а також скорочувати можливі збитки у разі порушення цих прав.
   Крім того, питання захисту права інтелектуальної власності є актуальним у контексті вступу України до Світової організації торгівлі, а також євроінтеграційної політики нашої держави. Тому ефективний захист інтелектуальної власності має стратегічне значення для нашої України.
   Стан дослідження. Окремі проблеми інтелектуальної власності досліджували вчені різних галузей права: цивільного (О.М. Мельник, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, О.Д. Святоцький, РБ. Шишка та інші), адміністративного (Н.П. Дригваль, І.Г. Запорожець, Г.В. Корчевний, О.М. Тропіна та ін.) та кримінального (П.П. Андрушко, П.С. Берзін, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, О.Е. Радутний та ін.).
   В юридичній науці не існує єдиного підходу до визначення права інтелектуальної власності. Так, у цивільному праві законодавець чітко зазначає, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України (ст. 418) та іншими законами.
   У теорії кримінального права питання права інтелектуальної власності досліджені взагалі недостатньо. Ця категорія вивчається вченими цієї галузі права передусім у контексті об’єктів злочинів у сфері інтелектуальної власності. Проаналізувавши позиції ряду вчених (Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, С.Я. Лихової, О.Е. Радутного, М.І. Хавронюка та ін.), П.П. Андрушко прийшов до висновку, що родовим об’єктом злочинів у сфері інтелектуальної власності є право інтелектуальної власності, а основними безпосередніми об’єктами - право інтелектуальної власності на окремі об’єкти права інтелектуальної власності [1, с. 11]. У науці адміністративного права України також мало фундаментальних досліджень з проблем визначення об’єкта адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Наприклад, Г.В. Корчевний, виділяючи загальний об’єкт адміністративного правопорушення авторського права і суміжних прав, зазначає, що ним є встановлена законом система використання цих прав - тобто самі суспільні відносини [2, с. 15].
   Оскільки нема єдиної чітко визначеної думки про поняття права інтелектуальної власності як об’єкта адміністративно-правового захисту, тому наша мета - з’ясувати сутність права інтелектуальної власності як об’єкта адміністративно-правового захисту.
   Виклад основних положень. Інтелектуальна власність взагалі - це передусім цивільно-правова категорія, проте її захист окрім цивільного права також забезпечується нормами адміністративного і кримінального права. Адміністративна відповідальність у цій сфері застосовується найчастіше, що обумовлено рядом причин. По-перше, склади адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності є формальними, а склади злочинів у тій же сфері - матеріальними (для притягнення до кримінальної відповідальності необхідні наслідки відповідного діяння у вигляді матеріальної шкоди у великому (особливо великому) розмірі (ст.ст. 176, 177, 229 КК України) або істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності (ст. 232 КК України). По-друге, до суду для притягнення до цивільної відповідальності потерпілі звертаються вкрай рідко, якщо сума збитків незначна, вважаючи цей крок тратою власного часу. Тому притягнення до адміністративної відповідальності є одним з найефективніших засобів захисту права інтелектуальної власності.
   Для розкриття змісту права інтелектуальної власності як об’єкта адміністративно-правового захисту необхідно з’ясувати сутність понять „адміністративно-правовий захист” та „право інтелектуальної власності” окремо. По-перше, визначимо зміст категорії „адміністративно-правовий захист”. Проаналізувавши нормативно-правові акти та публікації вітчизняних науковців, ми дійшли висновку, що не має єдиного підходу до сутності поняття „адміністративно-правовий захист”, а також до його застосування. Часто воно замінюється, ототожнюється з поняттями „адміністративно-правова охорона” і „адміністративно-правове забезпечення”. Спробуємо з’ясувати, чому відбувається неузгодженість цієї юридичної термінології. У тлумачному словнику під поняттям „захист” розуміється охорона [3, с. 339], поняття „охороняти” виражає як забезпечувати від чогось, захищати від чогось [3, с. 692], а поняття „забезпечувати” - як захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки [3, с. 281]. Тобто, всі поняття виражаються одне через інше, не розкриваючи достеменно свого змісту. Це і призводить до невірного застосування окремих похідних понять.
   До речі, означена проблема викликала науковий інтерес у чималої кількості учених-юристів. Ми підтримуємо думку тих з них, які вважають, що поняття „охорона” має ширший зміст і поглинає поняття „захист”, оскільки поряд із безпосереднім захистом прав людини, тобто активними діями, поняття „охорона” включає в себе всі юридичні засоби, які виконують превентивну, запобіжну функцію [4, с. 41-42; 5, с. 339; 6, с. 168; 7, с. 6-7; 86, с. 9].
   Поняття „забезпечення” знову ж таки є ще ширшим, ніж „охорона”, і охоплює поняття „охорона” та „захист”. Під механізмом організаційно- правового забезпечення прав і свобод людини розуміється система взаємопов’язаних елементів: правових засобів, організаційних форм та методів діяльності відповідних державних органів, спрямована на створення необхідних умов для реалізації прав і свобод людини, їх безпосередню охорону та захист [9, с. 18]. Тобто, категорії „забезпечення”, „охорона”, та „захист” - це ланцюг від загального до часткового, від більш ширшого, об’ємнішого поняття до конкретнішого.
   Поняття „адміністративно-правовий захист” являє собою сукупність застосовуваних в адміністративному порядку юридичних засобів, спрямованих на здійснення уповноваженими органами (посадовими особами), а також особами та громадянами відповідних процесуальних дій, спрямованих на припинення незаконного посягання на права, свободу та інтереси громадян; ліквідацію будь-яких перешкод під час їх здійснення; визнання або підтвердження, поновлення та примусове виконання прав, невиконаних або неналежним чином виконаних обов’язків з притягненням винної особи до відповідальності [4, с. 42].
   Не суперечить наведеному визначенню теза Є.В. Курінного про сутність адміністративно-правового захисту, як владної форми реалізації окремих груп суспільних потреб та інтересів, спрямованих на захист охоронюваного і порушеного права адміністративно-правовими засобами [5, с. 340].
   Зваживши на позицію В.І. Полюховича та Є.В. Курінного, зазначимо, що об’єктом адміністративно-правового захисту є охоронювані і порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративно-правовий захист здійснюється адміністративно- правовими засобами у випадку порушення охоронюваного права. Найчастіше застосовуваним адміністративно-правовим засобом є притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, яка настає за посягання на об’єкт адміністративно-правового захисту. Тобто об’єкт адміністративно-правового захисту та об’єкт адміністративного правопорушення часто можуть співпадати. Об’єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, які охороняються нормами законодавства про адміністративні правопорушення [5, с. 50]. Звідси виходить, що об’єктом адміністративно-правового захисту також є суспільні відносини, які охороняються нормами законодавства про адміністративні правопорушення, а право інтелектуальної власності як об’єкт адміністративно-правового захисту - це суспільні відносини, які охороняються нормами законодавства про адміністративні правопорушення.
   Другим аспектом, на який слід звернути увагу, є з’ясування змісту поняття „право інтелектуальної власності”. Для того, щоб краще зрозуміти сутність категорії „право інтелектуальної власності”, розглянемо її як вид права власності. Закон України „Про власність”, визначаючи право власності як врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном (ст. 2), включає відповідний розділ VI „Право інтелектуальної власності”.
   Звідси можна зробити висновок, що право інтелектуальної власності є різновидом права власності в її традиційному розумінні. Тому ознаки, властиві праву власності, притаманні і праву інтелектуальної власності, а саме: володіння, користування і розпорядження результатами інтелектуальної, творчої діяльності.
   Розглядаючи родовий об’єкт адміністративних правопорушень права інтелектуальної власності, можем стверджувати, що його становлять права інтелектуальної власності, тобто самі суспільні відносини. Також вважаємо доцільним виокремлювати ряд безпосередніх об’єктів у межах родового об’єкта адміністративних правопорушень цього виду (наприклад, авторське право, суміжні права, недобросовісна конкуренція тощо).
   Висновок. Завершуючи розгляд проблеми права інтелектуальної власності як об’єкта адміністративно-правового захисту, зазначимо, що право інтелектуальної власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження результатами інтелектуальної, творчої діяльності, які охороняються нормами законодавства про адміністративні правопорушення. Це визначення є спробою узагальнити напрацювання законодавця і науковців України, проте воно також потребує подальшого детального дослідження і теоретичного вдосконалення.

   1. Андрушко П.П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності в Україні / П.П. Андрушко. - К.: ФОРУМ, 2004. - 160 с.
   2. Корчевний Г.В. Адміністративна відповідальність за порушення авторських та суміжних прав: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук / Г.В. Корчевний; Національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2002. - 21 с.
   3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: Перун, 2003. - 1440 с.
   4. Полюхович В. Адміністративно-правовий захист особи у відносинах з органами державної влади / В. Полюхович // Право України. - 2003. - № 5. - С. 41-46.
   5. Курінний Є.В. Предмет і об’єкт адміністративного права України (характеристика категорій в умовах системного реформування): дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 / Є.В. Курінний. - К., 2004. - 416 с.
   6. Сиротяк М.Р. Адміністративно-правова охорона та адміністративно- правовий захист: порівняльний аналіз / М.Р. Сиротяк // Південноукраїнський часопис. - 2006. - № 1. - С. 166-169.
   7. Тараненко С.М. Захист прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення та їх забезпечення в діяльності міліції: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук / С.М. Тараненко; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2000. - 16 с.
   8. Ульянов О.І. Адміністративно-правовий захист міліцією прав громадян у сфері громадського порядку: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук / О.І. Ульянов; Національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2002. - 18 с.
   9. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. д-ра юрид. наук / О.В. Негодченко; Національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2004. - 36 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com