www.VuzLib.com

Головна arrow Цивільне право, цивільний процес arrow МВС України як юридична особа публічного права (цивільно-правові аспекти)
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

МВС України як юридична особа публічного права (цивільно-правові аспекти)

Л. О. Бондаренко

МВС УКРАЇНИ ЯК ЮРИДИЧНА ОСОБА ПУБЛІЧНОГО ПРАВА (ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ)

   Визначено місце та роль у цивільних правовідносинах такого органу державної влади, як МВС України через встановлення наявності в нього ознак юридичної особи публічного права.
   Ключові слова: орган державної влади, публічна влада, юридична особа.
   Постановка проблеми. Державний орган є основною складовою ширшого поняття - «державний апарат». Органи державної влади виступають суб’єктами публічно-владної діяльності, спрямованої на захист прав і свобод, законних інтересів громадян, безпеку держави й суспільства, вирішення питань соціально-економічного та культурного будівництва, уособлюючи в собі структурні частини особливої системи - системи публічної влади народу (ст. 5 Конституції України). І хоча вони різняться за багатьма своїми властивостями (функціями), але завжди у тій чи іншій формі здійснюють владну управлінську діяльність з регулювання певної сфери суспільних відносин.
   Одним з таких органів державної публічної влади є Міністерство внутрішніх справ України як головний центральний орган виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. Водночас МВС України має об’єктивну потребу вступати в цивільні правовідносини, набуваючи статус юридичної особи публічного права. Стан дослідження. Питанням участі державних органів, до складу яких належить і МВС України, в цивільно-правових відносинах приділяли значну увагу і вітчизняні (В. Борисова, О. Кравчук, І. Кучеренко, О. Пушкін, В. Самойленко, І. Спасибо-Фатєєва та ін.), і зарубіжні (В. Андрєєв,В. Бєлих, В. Мазаєв, Н. Козлова, Д. Пятков, В. Чіркін та ін.) учені-цивілісти. На думку фахівців, особливість цивільно-правового статусу юридичних осіб полягає в тому, що вони мають похідний характер щодо правового статусу в цивільних відносинах їх засновника - держави, участь якої реалізується через створених нею юридичних осіб (п. 2, 3 ст. 167 ЦК України), зокрема через органи державної влади (ст. 170 ЦК України). Щодо цього серед науковців дискутується питання стосовно визначення кола осіб (державних органів) та механізму, через які держава бере участь у цивільних правовідносинах [1, с. 100]. З огляду на це, слід визнати раціональним твердження, що функціонування держави як специфічної складної інституції було б не можливим без посередництва спеціально створених державних органів, які формують і виражають її волю у відповідних сферах суспільних відносин [2, с. 34]. Для того, щоб визнати певне організаційно- правове утворення, в тому числі МВС України, юридичною особою, необхідно встановити наявність у нього ознак, які у своїй сукупності створюють передумови для його самостійної участі у цивільних правовідносинах. Виклад основних положень. У науці цивільного права використовується доволі широкий набір ознак юридичних осіб («сутнісні» та «формальні», «матеріальні» та «правові» та ін.). З приводу цьогоО. Кравчук, який зазначає, що всі закріплені у законі ознаки юридичної особи однаковою мірою є актуальними. Якщо для окремих різновидів юридичних осіб певна ознака не притаманна, то вона не може мати значення загальної ознаки [3, с. 55]. Так, ознаки юридичних осіб, що закріплюються у цивільному законодавстві, повинні мати постійний та загальний характер. У випадку, коли в одних правовідносинах за участю юридичної особи певна ознака не проявляє себе повною мірою, завжди є можливість її розкрити в інших правовідносинах (наприклад, на стадії заснування юридичної особи особливої важливості набуває організаційна єдність та майнова відокремленість цього утворення, у зобов’язальних відносинах актуальною є ознака самостійної майнової відповідальності).
   Аналізуючи поняття юридичної особи, слід віднести до беззаперечних ознак цієї інституції організаційну єдність, майнову відокремленість, участь у майнових і особистих немайнових правовідносинах від свого імені, самостійну майнову відповідальність організації за власними зобов’язаннями, можливість виступати стороною у цивільному процесі. Ці ознаки були закріплені у дефініції юридичної особи (ст. 23 ЦК УРСР). Проте новий кодекс містить більш широке визначення юридичної особи. Так, відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа може бути позивачем та відповідачем у суді. І хоча в новому ЦК України не дається розгорнутого визначення такого поняття, як «організація», проте аналіз його норм свідчить, що законодавець не вкладав у визначення поняття юридичної особи принципово нового значення.
   До основних ознак юридичних осіб публічного права чинне цивільне законодавство також відносить публічний характер їхніх цілей, наявність в багатьох випадках владних повноважень чи особливого характеру членства. Такі характеристики властиві й МВС України, яке проводить свою діяльність на підставі Положення про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р. № 1383 (розпорядчий спосіб утворення), є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 14 Положення про МВС України). Так, ч. 1 ст. 80 ЦК України називає юридичну особу організацією, що створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Насамперед у згаданому Положенні вказується на таку ознаку юридичної особи, зокрема МВС України, як її організаційна єдність, що проявляється у вигляді встановлення для нього певної мети утворення. Для її реалізації на постійній основі потрібне об’єднання зусиль декількох осіб (засновників та учасників) в одне ціле, здатне виражати єдину волю цього суб’єкта права у правовідносинах та закріплення певної внутрішньої структури цього утворення у вигляді діяльності його органів управління.
   Організаційна єдність МВС України як одного з центральних органів виконавчої влади проявляється в єдності його окремих елементів (структурних підрозділів, посад) і визначається законодавством України (Закон України «Про міліцію», Закон України «Про внутрішні війська МВС України» та ін.). Отже, в цивільно-правових відносинах від імені МВС України діє Міністр, а також на підставі виданої довіреності (доручення) його заступники за напрямами роботи, які належать до керівного складу міністерства.
   Як будь-яка юридична особа, МВС України наділено відокремленим майном, яке є матеріальною передумовою самостійної участі юридичної особи у майнових відносинах. Значення майнової відокремленості вбачається у потребі досягнення організацією мети свого створення, задля чого, по-перше, засновники передають їй економічно відокремлене майно, яке при набутті нею статусу юридичної особи
   відокремлюється й юридично, а по-друге, створюються умови для подальшого придбання юридичною особою необхідного майна. У діяльності МВС України як юридичної особи ця ознака відображається у наявності самостійного балансу та рахунків в органах Державного казначейства України (п. 14 Положення про МВС України). Особливість відокремленого майна МВС України як юридичної особи (установи) публічного права полягає в тому, що за цим органом виконавчої влади майно закріплюється на праві оперативного управління (ст.ст. 33, 39 Закону України «Про власність»), тобто держава фактично залишається власником цього майна, на відміну від юридичних осіб приватного права, яким вона його передає у власність. Коли йдеться про право державної власності юридичних осіб, у тому числі МВС України, не можна не враховувати позицію окремих цивілістів, зокрема І. Спасибо- Фатєєвої, яка наголошує, що стосовно державної власності вживається не тріада правомочностей власника з володіння, користування та розпорядження, а йдеться про право управління об’єктами державної власності [1, с. 102-103]. Тривалий час визначення цього права в нормативно-правових актах взагалі не було, хоча сам термін постійно вживався. І тільки з прийняттям Закону України «Про управління об’єктами державної власності» було визначено, що управління об’єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб’єктами, визначеними цим Законом, повноважень прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
   З майновою відокремленістю юридичної особи тісно пов’ язана і самостійна майнова відповідальність (ст. 96 ЦК України). Юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном, яке виступає необхідною передумовою її самостійної майнової відповідальності а також матеріальною гарантією здійснення відшкодувань потенційним її кредиторам-контрагентам. Цим обмежується ризик несення майнової відповідальності засновника лише майном, переданим юридичній особі. Крім того цивільно-правова відповідальність є проявом цивільної правосуб’єктності юридичної особи, якою вона наділяється відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦК України. У відносинах цивільно-правового характеру МВС України несе самостійну майнову відповідальність. Механізм несення майнової відповідальності передбачає можливість розпорядження юридичною особою закріпленим за нею майном, право на вчинення якої в МВС України як невласника є обмеженим. З огляду на це об’єктом стягнення за невиконання чи неналежне виконання взятих на МВС України зобов’язань виступають бюджетні кошти, які надходять на казначейські рахунки цього органу влади за відповідними статтями кошторису (крім захищених статей). У випадку недостатності цих коштів додаткову відповідальність несе власник майна, тобто держава [4]. Колективні утворення, що створюються як юридичні особи у встановленому порядку, набувають статус суб’єкта цивільного права з моменту державної реєстрації (ст. 80 ЦК України), значення якої полягає у перевірці державою, в особі її відповідних органів, сукупності соціальних та економічних передумов набуття організаціями цивільної правосуб’єктності, при цьому відбувається визнання державою новоутвореного суб’єкта права [5, с. 24].
   Юридичні особи публічного права мають у цьому аспекті певні особливості. Так, для МВС України особливість такої ознаки знаходить своє відображення в розпорядчому способі його утворення, й полягає у відсутності проходження МВС України процедури державної реєстрації, визначеної ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та ст.ст. 80, 87 та 89 ЦК України. Проте у випадку з МВС України, коли організація отримує статус юридичної особи, оминаючи при цьому процес її реєстрації у відповідних державних органах, чинним законодавством передбачено процедуру обов’язкового їх включення до Єдиного державного реєстру, про що їй видається відповідна довідка (п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» та п. 2 листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про включення до ЄДР даних про юридичні особи, які не підлягали реєстрації в органах державної реєстрації»). Беручи участь у цивільному обороті, юридична особа виступає від свого імені, яке полягає в її найменуванні, визначеному в установчих документах (ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та ст. 90 ЦК України). Виступ юридичної особи в цивільному обороті від свого імені є не тільки обов’язком, а й її особистим немайновим правом (право на найменування), яке охороняється законом (п. 1 ст. 201 ЦК України). У нашому випадку цю ознаку закріплено в п. 1 Положення про МВС України, найменування якого складається з двох основних частин: організаційної форми органу державної влади (міністерство) та характеру його діяльності (забезпеченні реалізації державної політики в сфері боротьби зі злочинністю). МВС України як юридична особа у цивільних відносинах користується власною гербовою печаткою, його ідентифікуючою ознакою також є геральдичний знак - емблема та прапор МВС України, затверджений Указом Президента України від 19 грудня 2000 р. № 1346/2000. Цікавим є питання стосовно «дуалізму» публічних і приватноправових складових, який інколи простежується під час участі юридичних осіб публічного права у цивільно-правових відносинах (наприклад, при придбанні обладнання, орендуванні приміщення та ін). Щодо цього ст. 82 ЦК України закріплює загальне для всіх країн світу положення про надання юридичним особам публічного права однакового правового статусу з юридичними особами приватного права при участі перших у цивільному обороті. Наявність у останніх можливості застосовування владних повноважень не використовується у цивільних відносинах, оскільки вони в них беруть участь на засадах диспозитивності (рівності). Саме тому наділення МВС України статусом юридичної особи публічного права забезпечує стабільність його участі у цивільних відносинах, реалізує положення про рівність всіх учасників таких відносин перед законом. Таким чином, юридичні особи публічного права при укладенні договорів, реалізації майнових прав, заподіянні шкоди тощо набувають таких самих цивільних прав і обов’язків, які і юридичні особи приватного права.
   Висновки. Зазначимо, що питання участі у цивільних правовідносинах такого органу виконавчої влади, як МВС України, звичайно, не обмежуються викладеним вище, проте нами вперше зроблено спробу проаналізовувати в цивільно-правовому аспекті статус МВС України як окремого учасник цивільних відносин, що володіє сукупністю закріплених ЦК України ознак юридичної особи з об’єктивно обумовленою специфікою прояву деяких з них.Зважаючи на викладене, а також враховуючи закріплений у нормах ЦК України поділ юридичних осіб на осіб приватного та публічного права, можна стверджувати, що МВС України як центральний орган виконавчої влади бере участь у цивільних відносинах в статусі юридичної особи публічного права.

 Література

   1. Спасибо-Фатєєва І.В. Деякі проблеми, пов’язані з участю держави Україна в цивільно-правових відносинах / І.В. Спасибо-Фатєєва // Вісник Академії правових наук України. - 2006. - № 4 (47). - С. 101-106
   2. Борисова В.І. Органи юридичної особи / В.І. Борисова // Проблеми законності: Респ. міжвідомч. наук зб. / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - 2002. - Вип. 53. - С. 33-39.
   3. Кравчук В.М. Корпоративне право: наук.-практ. коментар законодавства та судової практики / В.М. Кравчук. - К.: Істина, 2005. - 720 с.
   4. Щодо відповідальності юридичних осіб, за якими майно закріплено на праві оперативного управління: Лист Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001р. № 01-2.2/165.
   5. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н.В. Витрук. - М.: Наука, 1979. - 229 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com