www.VuzLib.com

Головна arrow Філософія права arrow Соціальні аспекти ціннісних орієнтирів у праві
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Соціальні аспекти ціннісних орієнтирів у праві

З.З. Петрович

СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТИРІВ У ПРАВІ

   Розкриваються основні цінності права як специфічного соціального явища.
   Ключові слова: право, цінність, аксіологія, суспільство, справедливість, індивід, цивілізація.
   Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку нашої держави спостерігається значне підвищенням ролі правового регулювання суспільних відносин. Складний процес трансформації соціально- економічної сфери, пов’язаний з поступовим формуванням в Україні ринкових відносин і становленням правової держави, зумовлює потребу теоретичної рефлексії цього процесу з точки зору дослідження ролі в ньому інституту права як одного з головних знарядь соціальних перетворень. Виконуючи функцію засобу організації й упорядкування суспільних відносин, право в Україні набуває особливого значення й у зв’язку з процесами євроінтеграції, входженням України у світовий правовий простір.
   Нині цінність права, а особливо його соціальні аспекти, є достатньо актуальними, оскільки за допомогою права забезпечується стабільність і порядок в суспільних відносинах, який сьогодні, на жаль, відсутній. Право сприяє розвитку тих відносин, в яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. Актуальність також зумовлена необхідністю в умовах формування в Україні нових соціальних цінностей і становлення правової держави використання аксіологічного потенціалу права як основи його соціальної значущості та ефективності.
   Стан дослідження. Потрібно відзначити, що основні аспекти ціннісних орієнтирів у праві досліджували чимало вчених, філософів, серед яких можна виділити: Г. Сковороду, Б. Кістяковського, П. Сорокіна, Ф. Тарнавського тощо.
   Хоча проблема цінностей цікавила мислителів, ще з давніх часів, вважається, що аксіологія, як галузь теорії та філософії права, сформувалася лише наприкінці XIX - на початку XX ст. Так, наприклад, важливі дослідження, присвячені природі цінностей права у першій третині XX ст., вийшли з-під пера відомого західноукраїнського правника В. Старосольського. Після здобуття Україною незалежності аксіологічні аспекти права, переважно у контексті загальних проблем теорії держави та права і філософії права, досліджували: М. Антонович, О. Бандурка, О. Бандура, О. Данільян, П. Рабінович, В. Шкода, Ю. Шемчушенко.
   Проблеми аксіології широко обговорюються й у сучасній західній філософії. До кола авторів, насамперед належать представники постмодерну. Це М. Фуко, Ж. Іпполіт, Ж. Липовецькі, Д. Саллєнав; близькі до них за своїми поглядами Ж.-Ф. Ліотар, Ж. Дерріда, Ж. Дельоз, Р. Рорті. Аксіологічних проблем більшою чи меншою мірою торкаються: Х. Гадамер, а також Г. Властос, У. Веркмейстер, І. Погані, Г. Йонас. Виклад основних положень. З того часу, коли людський розум усвідомив право в його визначеності, воно сприймалося як певна самоочевидна цінність. Таке розуміння природне, оскільки вже у первісному моменті право, що протиставляється не праву, визначає себе як позитивна цінність. Проте ціннісні прояви права не у всьому мають таку очевидну визначеність.
   Цінність є основою вибору суб’єктом цілей, засобів, результатів та умов діяльності, що відповідають на запитання: «В ім’я чого здійснюється ця діяльність?». Специфіку цінностей, що становить основу життєдіяльності, можна пояснити давньою легендою. Мандрівник запитує у трьох робітників, які возять цеглу: «Що ви робите?». Один відповідає: «Цеглу вожу», інший: «На хліб заробляю», а третій: «Собор будую». Дії однакові, а ціннісні орієнтації - різні [1, с. 125].
   У філософсько-правовому сенсі цінностями є об’єкти, явища, ідеї, суспільні процеси, та їх властивості, до яких людина ставиться як до таких, що задовольняють її соціальні потреби, інтереси, бажання і які вона залучає до сфери своєї життєдіяльності. Цінності виступають невід’ємною складовою культури суспільства і віддзеркалюються у свідомості людей. В історії філософії та теорії права до питання про цінності, їх сутність склалося щонайменше п’ять підходів. По-перше, цінності - це породження розуму і волі людини (суб’єктивний ідеалізм); по-друге, цінності - це ідеальна сутність, що існує одвіку (об’єктивний ідеалізм); по-третє, цінності - природні характеристики оцінки одних предметів і явищ повсякденного життя у порівнянні з іншими предметами; по- четверте, цінності - це таке соціальне явище, яке є об’єктивним і суб’єктивним одночасно; по-п’яте, цінності - об’єктивне явище, породжене реальними відносинами суб’єкта і об’єкта [2, с. 7].
   Право, як і будь-яке інше явище, створене людиною, пов’язане з її існуванням і розвитком, підлягає аналізу з позиції ціннісного підходу. Визначити цінність права означає з’ясувати ідею права, його основне цільове призначення, позитивну роль у життєдіяльності соціуму або окремих індивідів. Право є цінним, оскільки здатне внаслідок своїх змістовних і формальних властивостей задовольнити потреби, бути інструментом реалізації і погодження інтересів тощо.
   У філософії права виокремлюють декілька аспектів цінності права: а) як явище, сенс якого полягає в реалізації права (власна цінність права); б) як особливий соціальний регулятор суспільних відносин (інструментальна цінність); в) як здобуток культури людства (історико-культурна цінність) [3, с. 51].
   Власна цінність права - пов’язана з його сутнісними характеристиками. Вона полягає в тому, що право є втіленням ідей свободи, рівності, толерантності, гуманізму і справедливості, які, по суті, і становлять його сутність. Право як явище, що протистоїть сваволі та беззаконню, водночас забезпечує простір для впорядкованої соціальної свободи і активності, саме собою посідає значне місце в соціальному житті. Іншими словами, право в ідеалі - це цінність упорядкованої соціальної свободи, справедливості, консенсусу. Право виступає як міра свободи і справедливості. Свобода у сучасному суспільстві можлива лише у правовій формі, яка дозволяє єдину міру свободи індивідів. Отже, свобода індивіда небезмежна, вона має певні рамки. Але у межах правового поля суб’єкти права вільні. Право формує свободу індивідів, визначає її межі. Правова свобода і формальна рівність нероздільні.
   Право - це лише рівний для різних людей формалізований шлях до набуття прав на різні речі, предмети, блага, а не їх роздавання порівно кожному. Незважаючи на те, що на різних етапах історичного розвитку права змінюються обсяг і зміст, місце і роль принципу правової рівності у суспільному житті, все ж він має універсальне значення для всіх історичних типів і форм права й виражає специфіку та прикметну особливість правового способу регулювання суспільних відносин вільних людей. Скрізь, де діє принцип формальної рівності, наявні правове начало і правовий спосіб регуляції. Де діє право, там функціонує принцип правової рівності. Де відсутній принцип рівності, там відсутнє право як таке. Тобто існує внутрішній взаємозв'язок правової рівності та всезагальності правової форми, яка не є випадковістю, а чимось зовнішнім стосовно права. Така формальність внутрішньо необхідна, закономірна для будь-якого права.
   Свобода є складним явищем як для розуміння, так і для практичного втілення у формах, нормах, інститутах, відносинах суспільного життя. У своєму прагненні від несвободи до свободи чи до вищого рівня свободи люди не мають ні вродженого досвіду свободи, ні чіткого розуміння якісності стану (свободи) [4, с. 424]. Також право повинно забезпечувати справедливість. Ще здавна казали, що право завжди справедливе, що тільки воно забезпечує справедливість у суспільних відносинах. Остання передбачає правову рівність суб’єктів права [5, с. 33].
   Право є засобом забезпечення (гарантування) свободи і засобом її обмеження. З одного боку, саме в праві свобода одержує свій найбільш концентрований вираз, у ньому вона реально матеріалізується, об’єктивується, існує в конкретних правових формах, принципах, інститутах. З іншого боку, в праві закріплюється не абсолютна свобода суб’єктів права, а тільки її певна міра, яка об’єктивно зумовлена і визначається з урахуванням системи відповідних концептуальних засад. Право виступає загальним масштабом і рівною мірою здійснення свободи в суспільному житті людей. Право не усуває усі відмінності між різними індивідами, зумовлені їх здібностями і конкретними життєвими обставинами, а тільки формалізує і впорядковує ці відмінності за єдиною підставою, закріплюючи рівні можливості набуття тих чи інших благ і забезпечуючи їх однаковою для всіх юридичною процедурою реалізації. Цінність права як явища, сутність котрого є справедливість, полягає в тому, що воно виступає і засобом, і результатом пошуку розумного балансу, рівноваги, пропорційності між особистою свободою і загальним благом, проступком і покаранням, витратами (втратами) і придбаннями тощо.
   Законодавство будь-якої держави відображає чітку картину її життя. Досягненням культури, її цінностями є також правова форма суспільного регулювання, властивості права - висока нормативність, формальна визначеність, засоби, що забезпечують його динамізм тощо. Право як засіб самоорганізації суспільства дозволяє акумулювати істотні прогресивні елементи культури. Таким чином виникає правова культура як спосіб правового життя [6, с. 16].
   Історико-культурна цінність права полягає в тому, що воно належить до фундаментальних цінностей світової культури, вироблених людством у перебігу його розвитку. В такому значенні право розглядається як атрибут цивілізації, як втілення гуманістичних прагнень людства, як результат боротьби за свободу і справедливість.
   Інструментальна цінність права зумовляється передусім його особливими зовнішніми формальними властивостями: нормативністю, системністю, формальною визначеністю, загальнообов’язковістю тощо. Вона полягає в тому, що право: 1) виступає засобом розподілу основних матеріальних і духовних соціальних благ (через нормативне впорядкування фундаментальних суспільних відносин - власності, виробничих, сімейних, фінансових, політичних, духовних тощо); 2) містить низку специфічних правових засобів, необхідних для користування соціальними благами, - суб’єктивне право і юридичний обов’язок, юридична відповідальність, засоби процесуально-процедурного характеру тощо; 3) встановлює засоби і процедуру охорони, захисту соціальних цінностей; 4) виступає ефективним і гуманним засобом розв’язання соціальних конфліктів; 5) унормовує поведінку різноманітних соціальних суб’єктів, гарантуючи порядок [3, с. 52].
   Інструментальна цінність права полягає також в тому, що право є регулятором суспільних відносин, інструментом для вирішення різних завдань. Цей підхід містить такі властивості: 1) нормативність права - можливість забезпечити загальний стабільний порядок у суспільних відносинах, який регламентується юридичним нормами, діє у державі на постійній основі безперервно у часі; 2) формальна визначеність - можливість досягнути точності у самому змісті суспільних відносин. Правове регулювання має чіткі межі, є соціально цінним: не залишає прогалин, тому чітко відрізняє правомірну поведінку від свавілля; 3) можливість досягнути гарантованого результату.
   У цивілізованому суспільстві саме право є одним із головних інструментів, здатних забезпечити організованість і нормальну життєдіяльність, мир, злагоду, зняття соціальної напруженості.
   Право є засобом регламентації суспільного життя. Вносячи до нього нормативні начала, право дає можливість взаємоузгодити різноманітні цінності особистостей, окремих спільнот і соціуму загалом. Право є необхідним засобом вираження цінностей демократії. Воно тісно пов’язане з моральними цінностями, виступаючи засобом їх реалізації. Значну цінність має право як посередницька ланка при організації виробничої діяльності суспільства. Загалом право як інструмент має настільки високу цінність, що рівень його розвитку можна розглядати як показник соціального прогресу взагалі [6, с. 17].
   Соціальна цінність права: право, втілює загальну, групову та індивідуальну волю учасників суспільних відносин, у яких зацікавленні як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. Тому виявилось можливим використання права для вирішення різних завдань багатьма суб’єктами: державою, церквою, колективами, громадянами тощо. Воно має такі риси, завдяки яким можна ввести у соціальне життя загальну, стабільну, суворо визначену систему типових правил поведінки. В умовах цивілізації немає такої іншої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити доцільне регулювання економічних, державно- політичних, організаційних та інших відносин, реалізуючи при цьому демократичні, духовні та моральні цінності.
   Також соціальна цінність виявляється у здатності права слугувати метою та засобом втілення соціально-справедливих, прогресивних потреб та інтересів громадян, суспільства в цілому, а також виступає силою, яка протистоїть сваволі.
   Соціальна цінність права проявляється в тому, що: 1) право є засобом державного управління, упорядковує існуючі суспільні відносини та робить це найбільш ефективно, порівнюючи з іншими соціальними регуляторами (релігія, політика, звичаї); 2) виражаючи загальну волю учасників суспільних відносин, право сприяє розвитку найбажаніших для суспільства та індивіда відносин; 3) право є універсальним, оптимальним та надійним засобом забезпечення безпеки та особистої свободи людей; 4) право категорично відсторонює силові заходи вирішення соціальних проблем, протистоїть сваволі, несвободі, безконтрольності окремих індивідів та груп, тим самим виховуючи людей на гуманних началах співробітництва та взаємодопомоги; 5) право засноване на ідеї справедливості тощо [7, с. 188]. Право у своїх нормах та інститутах виражає цінності суспільства, вони отримують друге народження у правових цінностях. Це передусім права і свободи людини, юридичні обов’язки, правові принципи, законність. До правових цінностей також належать специфічні правові засоби та юридичні механізми, які забезпечують дотримання законів. Право як засіб регулювання соціальних відносин та як культурне явище становить водночас і соціальну, і особистісну цінність. Зусилля, спрямовані на реалізацію цінностей права, на розбудову української соціальної правової держави, здатні дати бажані результати лише за умови належного забезпечення згаданих процесів з боку науки, насамперед юридичної.
   Втілюючи в собі загальну, групову й індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин, право сприяє розвитку тих відносин, в яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. У цьому полягає головна соціальна цінність права, яке вносить стабільність і порядок в усі без винятку суспільні відносини [7, с. 189]. Зрозуміти соціальні аспекти ціннісних орієнтирів у праві означає уяснити, розкрити його позитивну роль для особи і суспільства.
   Соціальна цінність права полягає в тому, що право сприяє збереженню цілісності суспільства, запобігає виникненню соціальних конфліктів, створює умови для існування суспільства взагалі.
   Право як соціальна цінність є благом для суспільства взагалі, а також охороняє і забезпечує благополуччя кожного члена суспільства зокрема; право є продуктом і гарантом цивілізації, визначає людину розумною та вільною [8, с. 75].
   Право у суспільстві з ціннісної точки зору можна розглядати не лише як необхідність, засіб соціального регулювання, але і як соціальну цінність, соціальне благо. Право як ціннісну категорію сприймають як спроможність служити метою і засобом задоволення науково обґрунтованих, соціально справедливих загальнолюдських потреб та інтересів громадян і їх об’єднань. Цінність у праві - те сутнісне, що дозволяє праву залишатися самим собою.
   Цінності поділяються на первинні та вторинні, основні й інструментальні. Право - вторинна та інструментальна цінність. Первинним є життя, свобода людини, власність, честь і гідність - на цих цінностях право засновується і охороняється. У праві можна виділити такі основні аспекти ціннісних орієнтирів, як власна цінність права, інструментальна цінність права, історико-культурна та соціальна цінність права. Усі ці аспекти цінностей права проявляються у загальнолюдському, загальносоціальному та особистісному вимірах [9, с. 69].
   Соціальна цінність права полягає в такому: за допомогою права забезпечується загальний і стабільний порядок у суспільних відносинах; завдяки праву досягається відповідність, точність у самому змісті суспільних відносин. Правове регулювання спроможне охопити соціально корисні форми правомірної поведінки, відмежувати їх від свавілля і несвободи; право забезпечує можливість нормальних активних дій особи, оскільки не припускає незаконних втручань у сферу його правомірної діяльності за допомогою механізмів юридичної відповідальності та інших примусових заходів; право у громадянському суспільстві забезпечує оптимальне поєднання свободи і справедливості; на правовій основі формується громадянське суспільство: ринкова економіка, багатопартійність, демократична виборча система, незалежність засобів масової інформації та правова держава [10, с. 208].
   Право, як особливе явище цивілізації і культури, характеризується низкою ознак і якостей, що обумовлюють його винятково важливе місце в системі соціального регулювання. Нормативність, системність, формальна визначеність, загальнообов’язковість, висока ступінь державної забезпеченості, кожна з яких містить у собі певну цінність. Сплітаючись воєдино, вони надають «правовій матерії» особливі, ні з чим не зрівняні властивості, однак для розкриття цінності права як специфічного соціального явища цих ознак недостатньо. Цінність права варто розкривати, досліджуючи не лише ті його властивості, що лежать на поверхні, але й глибинні, сутнісні його риси [11, с. 18].
   Дослідження основоположних правових цінностей дозволяє стверджувати, що право, виступаючи у суспільстві формою і загальною мірою його свободи, обумовлює її самодостатню цінність, зміст і значущість якої становлять сутність і зміст самого права, основна цінність якого - справедливість - означає для індивідів діяти відповідно з правами й обов’язками, що забезпечують умови для реалізації можливостей, здібностей і талантів кожного члена суспільства. Роль права, його цінність проявляється в тому, що за допомогою права суспільство впливає на державу, змушуючи її функціонувати у своїх інтересах. Право використовується для організації, упорядкування діяльності державного апарату, виступає впливовим фактором прогресу. Право закріплює різні демократичні права і свободи громадян, охороняє людину від держави, забороняє незаконне втручання останньої у приватне життя громадян.
   Висновки. Право - такий соціальний феномен, який визнаний необхідністю внести у соціальне життя нормативні начала, організованість і порядок, тому воно покликане протидіяти свавіллю і беззаконню. Цінність права прямо обумовлена його соціальною природою і досить суттєво залежить від етапу розвитку суспільства, стадії цивілізації, характеру політичного режиму і відповідно від стадії його переходу від права сильного до права громадянського суспільства.
   Таким чином, право - засіб вираження свободи особи і суспільства, при цьому право визначає межі цієї свободи. У загальному, цінність права можна визначити як властивість права служити метою і засобом для задоволення соціальної справедливості, прогресивних потреб та інтересів громадян і суспільства в цілому. З усього вищесказаного очевидно, що право - мистецтво добра і справедливості, має велику соціальну цінність.
   Сучасний розвиток незалежної України підтверджує зростання значення аксіології права, що стає основою правого виховання населення, метою якого є формування шанобливого ставлення до права як високої, життєво необхідної цінності, надбання загальнолюдської культури і цивілізації.

Література 

   1. Філософія права: навч. посібник / О.Г. Данільян, Л.Д. Байрачна, С.І. Максимов та ін.; за заг. ред. О.Г. Данільяна. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 272 с.
   2. Патерило І.В. Право як ціннісна категорія: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 / І.В. Патерило. - К., 2006. - 20 с.
   3. Гольцова О.Є. Соціальна цінність права в контексті меж сучасного правого регулювання / О.Є. Гольцова // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 3. - С. 51.
   4. Причепій Є.М. Філософія: підручник / Є.М. Причепій, Є.М. Черній, Л.А. Чекаль. - К.: Академвидав, 2007. - 592 с.
   5. Брикуля Т. Право як цінність / Т. Брикуля // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених: зб. наук. праць міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів: матер. міжнар. наук.- практ. конфер. студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (19-20 квітня 2007 року). - К.: Промінь, 2007. - 324 с.
   6. Бандурка О.О. Єдність цінностей та істини у праві (філософський аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. філ. наук: 12.00.12 / О.О. Бандурка. - К., 2003. - 38 с.
   7. Патерило (Репринцева) І.В. Соціальна цінність права, як одна із засад державного і суспільного життя (загальнотеоретичні аспекти) / І.В. Патерило (Репринцева) // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 188.
   8. Теорія держави і права: навч. посібник / упоряд. Л.М. Шестопалова. - К.: Прецедент, 2004. - 224 с.
   9. Оніщенко Н.М. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реалії перспективи / Н.М. Оніщенко. - К., 2008. - 68 с.
   10. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права: підручник / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. - К.: Кондор, 2006. - 477 с.
   11. Волошенюк О.В. Цінність права / О.В. Волошенюк // Право і безпека. - 2005. - № 4. - С.18.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com