www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Формування творчих здібностей студентів у процесі фахової підготовки у вищих навчальних закладах
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Формування творчих здібностей студентів у процесі фахової підготовки у вищих навчальних закладах

Г.А. Чередниченко,
старший викладач
(Національний університет харчових технологій)

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

   Постановка проблеми. Глобальні зміни соціально-економічного устрою нашого суспільства відбилися у системі освіти, зокрема вищої. Розвиток ринкових відносин і виникнення ринку праці спричинили відмову вищих навчальних закладів від практики обов’язкового працевлаштування. З одного боку, найталановитіші з них молоді спеціалісти і професіонали одержали можливість вибору місця роботи відповідно до їх професійного запиту. З іншого, – це призвело до зростання безробіття серед молоді, оскільки працевлаштування за спеціальністю сьогодні стало складним, таким, що потребує значних витрат часу, а інколи супроводжується розчаруванням, невпевненістю не тільки у своїх силах, а й у професійному і соціальному статусі.
   Отже, щоб знайти належне місце у суспільстві, випускник вищої школи на початку XXI ст., має: 1) гнучко адаптуватися у змінних життєвих ситуаціях, самостійно набувати необхідних знань, уміти застосовувати їх на практиці для розв’язування різних проблем з метою знаходження “свого місця” протягом усього життя; 2) самостійно критично мислити, вміти бачити труднощі, які виникають у реальному світі, і відшукати шляхи їх раціонального подолання; чітко усвідомлювати, де і яким чином знання, якими він володіє, можуть бути використані в навколишній дійсності; бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити; 3) грамотно працювати з інформацією (вміти збирати н еоб хідні для дослідження факти, аналізувати їх, висувати гіпотези щодо її розв’язання проблем, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами, встановлювати статистичні закономірності, формулювати аргументовані висновки і на їх основі виявляти та розв’язувати нові проблеми); 4) бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати спільно у різних галузях, передбачати конфліктні ситуації або вміло виходити з них; 5) самостійно працювати над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного рівня.
   Вища освіта має давати системні знання про професійну сферу діяльності, її специфіку та технологію, формувати особистісні якості фахівця як активного учасника й організатора цієї діяльності. Системність підготовки фахівця зумовлюється всім контекстом навчання, коли кожна дисципліна розглядається як засіб формування його фахової компетентності та професійних якостей – основ фахової діяльності.
   Нині практичне розв’язання проблеми формування творчих здібностей студентів у вищій школі стикається з серйозними труднощами, до яких насамперед відносимо неповне пояснення особливостей розвитку і виховання творчої особистості та недостатню вивченість питання формування творчих здібностей майбутніх фахівців.
   Аналіз досліджень і публікацій. З метою розвитку творчих здібностей студентів В. Андрєєв формулює принцип діалектичної єдності й оптимальної взаємодії на усвідомлювані (логічні) і неусвідомлювані (інтуїтивні) процедури навчально-творчої діяльності. Правила реалізації цього принципу находять відображення у процесі : педагогічного керівництва навчально-творчою діяльністю, яку необхідно періодично стимулювати і впливати як на свідомі, так і несвідомі процедури психічної діяльності студентів; стимулювання інтуїції з використанням евристичних вказівок, прийомів аутотренінгу і релаксації, функціональної музики тощо; стимулювання логічних процедур діяльності студентів з орієнтацією на використання логічних прийомів аналізу, порівняння, узагальнення, класифікації, опису, визначення, пояснення, доведення тощо [1, с.125].
   Розвиток творчих здібностей проходить як мінімум дві фази (за В. Дружиніним): 1) розвиток первинної “креативності” як загальної творчої здібності, неспеціалізованої по відношенню до певної галузі людської життєдіяльності. Сензитивний період цього етапу наступає в 3-5 років. У цей час наслідування дорослого як креативного зразка, можливо, і є основою механізму формування творчих здібностей; 2) загальна “креативність” формується в період підліткового і юнацького віку (від 13 до 20 років). На основі загальної формується “спеціалізована” креативність: здатність до творчості, що пов’язана з певною сферою людської діяльності . На цьому етапі значну роль відіграє професійний зразок, підтримка родини, однолітків. Але головне, що юнак визначає для себе “ідеальний зразок” творця, якого він прагне наслідувати. Друга фаза закінчується тим, що індивід або затримується на фазі наслідування назавжди, або ж переходить до оригінальної творчості [2].
   Для формування творчих здібностей необхідно забезпечити (за В. Дружиніним): відсутність регламентації предметної активності, точніше, відсутність зразка регламентованої поведінки; наявність позитивного зразка творчої поведінки; умови для наслідування творчої поведінки і блокування проявів агресивної чи деструктивної поведінки; соціальне підкріплення творчої поведінки; вплив через певний комплекс умов мікросередовища.
   Середовище, в якому креативність могла б актуалізуватися, вирізняється високим ступенем невизначеності та потенційною багатоваріантністю (багатьма можливостями). Невизначеність стимулює пошук власних орієнтирів, а не прийняття готових; багатоваріантність забезпечує можливість їх знаходження. Крім того, таке середовище має містити зразки креативної поведінки та її результати [2, с.218-232].
   Д . Ельконін, В. Давидов визнають , що успішна навчальна діяльність забезпечується постійною увагою до всіх її компоненті в – мотивів, навчальних дій, дій самоконтролю й самооцінки. Проте А. Маркова звертає увагу на той факт, що “психологічні характеристики навчальної діяльності – її будова, вікові особливості тощо, недостатньо систематизовані, не описані самими психологами і не доведені до такого рівня, щоб бути покладеними в основу практичної роботи вищої школи. Водночас саме послідовне відпрацювання навчальної діяльності , яке систематично здійснюється викладачами на всіх етапах освіти, допоможе зробити принципово важливий крок до формування мотивів навчання і пізнавальних інтересів як внутрішньої характеристики самої навчальної діяльності” [ 4; 7]. Отже, цілеспрямована педагогічна діяльність з метою виявлення й розвитку творчих здібностей студентів має засновуватися на формуванні мотиваційної сфери, яка в цілому детермінує навчальну поведінку.Необхідним фактором розвитку творчих здібностей особистості є розвиток творчої уяви, яку можна формувати у процесі навчально-виховної роботи. Л. Занков, М. Данилов, Ю. Самарін зазначають, що за відповідних умов виховання і навчання, при стимулюванні активності студентів можливий повноцінний процес творчості. Творча уява і можливості виникають не відразу, а розвиваються постійно, з більш елементарних форм у більш складні, і мають свої особливості на кожному віковому етапі.
   Розвиток творчих здібностей невіддільний також від процесу виховання певних рис характеру. У педагогічні й практиці є чимало прикладів, коли особа має великі здібності, але вони лишаються нерозвиненими. Причина цього явища полягає у відсутності або непостійності тих рис характеру, які можуть забезпечити розвиток творчих здібностей, а саме: сміливість, готовність до ризику, самостійність, ініціативність, упевненість у своїх силах і здібностях, цілеспрямованість, наполегливість, уміння довести почату справу до кінця, працелюбність, емоційна активність [4].
   Важливу роль у переході навчальної творчості студентів у наукову творчість відіграють досвід виробничої практики, групове обговорення проблемних ситуацій, протиріч і труднощів виробництва з провідними спеціалістами певної галузі, написання статей і захист проектів, курсових робіт, дипломів; чітка й продумана система управління і самоуправління навчання студентів; поєднання індивідуальної і групової , навчальної і творчої діяльності; науково-дослідна робота педагога-керівника в певній галузі; атмосфера співтворчості, співробітництва, комфорту [1, с.209].
   Створення творчої ситуації у навчально-виховному процесі розглядається як одна з найважливіших умов її спрямування на розвиток творчої особистості студента. Досліджуючи проблему активізації мислення і закономірності творчої діяльності особистості, Ю. Самарін пропонує такі етапи формування творчості: вихідні знання, організація соціальної потреби, організація творчої діяльності, вправи на творчість, перенос творчості у позанавчальну роботу [6, с.45].
   У процесі застосування творчих завдань значний ефект дає оптимальне поєднання фронтальних форм роботи з груповими, коли студенти виконують самостійні завдання відповідно до власних можливостей. Це приводить до істотного поліпшення успішності їх навчання і підвищення рівня їхнього розумового розвитку. Водночас така організація навчання має свої недоліки саме для формування творчої особистості Головний недолік полягає в тому, що відкритий поділ на групи за рівнем інтелектуального розвитку студентів негативно відбивається на формуванні в них адекватної Я-концепції. У сильних студентів може розвинутися Я-концепція з підвищеною самооцінкою, зневажливе ставлення до “слабких”, у решти – низька самооцінка, втрата бажання вчитися. Саме тому ефективними для розвитку творчих здібностей студентів є різні види диференціації навчання, які передбачають такі основні етапи: перший – студентам дають необхідні знання, вміння, навички, після чого ставлять завдання щодо їх застосування. Вони самостійно розв’язують завдання, визначаючи шляхом “спроб” і “помилок” відповідні орієнтири і прийоми діяльності. Це навчання за першим типом орієнтовної основи діяльності (ООД за П. Гальперіним та Н. Тализіною); другий – студентам пропонують орієнтири діяльності у готовому вигляді (наприклад, у вигляді алгоритму дій). Вони виконують всі операції і дії згідно із зазначеними орієнтирами, вказівками і досягають кінцевого результату діяльності. Це навчання за другим типом орієнтовної основи діяльності; третій – студентів озброюють загальним методом діяльності, за допомогою якого вони самостійно й усвідомлено визначають послідовність дій, орієнтири для розв’язування завдання. Це навчання за третім типом орієнтовної основи діяльності [8].
   У практичній діяльності педагоги, як правило, здійснюють навчання за першим і другим типами орієнтовної основи діяльності. Навчання за третім типом орієнтовної основи діяльності, яке найбільш відповідає вимогам розвитку творчих можливостей студентів, сприяє їх підготовці до застосування набутих знань і засобів діяльності у нестандартних навчальних і практичних ситуаціях, майже не реалізується.
   В. Андреєв зазначає, що розвиток творчих здібностей особистості буде йти ефективніше, якщо систематично через відбір і реалізацію цілей, змісту, методів і форм організації різних видів навчально-творчої діяльності буде здійснюватися періодична релаксація і мобілізація творчих здібностей особистості. Важливо й те, що потрібна не загальна, а періодична мобілізація, і на цій основі – подолання труднощів у різних видах творчої діяльності студентів. Але постійна напруга може і часто призводить до перевантаження, тому необхідна і періодична релаксація в діяльності студента.
   Реалізація цього принципу може бути досягнута різними прийомами: варіюванням рівня складності різних етапів вирішення навчально-творчих завдань і задач, регламентуванням часу на виконання окремих етапів завдань, уведенням проблемності у діяльність [1, с.122]. Можливості цього принципу в підвищенні ефективності навчання і виховання отримали теоретичне обґрунтування й експериментальну перевірку в дослідженнях С. Лібіх [5], І. Шварца [9], Г. Лозанова [3], Є. Рейдер та ін.
   Метою творчої навчальної діяльності студентів має бути пробудження активних дослідницьких інтересів. Активність і глибока зацікавленість творчим процесом сприяють розширенню знань, інтересів і форм пізнання, стимулюють до пошуку нових фактів, додаткової інформації.
   Мета статті – визначити психолого-педагогічні умови, які сприяють творчій діяльності та формуванню творчих здібностей студентів.
   Аналіз основних закономірностей і етапів творчого процесу дозволив нам дійти висновку, що творчі акти винахідників, вирішення проблем науковцями, творча навчальна діяльність учнів, студентів і навчальна науково-дослідницька діяльність мають однакову психологічну структуру: пошуки і комбінації різних елементів, відбір найбільш значущих варіантів, який має за мету досягнення нової якості. Крім того, слід звернути увагу на те, що базою будь-якої творчості є конкретні знання, уміння і навички. Це положення має суттєве значення у вирішенні проблеми розвитку творчих якостей особистості у навчаль ному процесі: державний компонент навчального плану повинен якісно виконуватися. Ми вважаємо, що творчу навчальну діяльність треба планувати з урахуванням етапів творчого процесу, оскільки його основним етапам відповідають різні складники кінцевого продукту творчої діяльності студентів, що забезпечує можливість педагогічного управління та самоуправління цим процесом.
   Аналіз психолого-педагогічної літератури, спостереження і вивчення творчої діяльності викладачів професійних і загальноосвітніх закладів освіти надав можливість дійти висновку щодо створення сприятливих умов для розвитку творчих здібностей особистості у навчальному процесі. При цьому слід брати до уваги такі фактори: необхідність оптимального (кількісного і якісного) складу творчих груп; необхідність опосередкованого педагогічного управління творчою діяльністю студентів; шкідливість ранньої спеціалізації; негативний вплив суперництва і конкуренції.
   В. Андреєв визначає ще принцип педагогічної оцінки та самооцінки творчих здібностей студентів, який передбачає: необхідність здійснення комплексного, системного і цілісного підходів у процесі педагогічного вивчення мотивації, інтелектуальних, організаційних, комунікативних та інших компонентів творчих здібностей студентів; педагогічну оцінку і самооцінку творчих здібностей студентів, які орієнтовані на вияв актуальних і потенційних рівнів розвитку найбільш вагомих компонентів творчих здібностей студентів; необхідність вивчення індивідуальних особливостей розвитку творчих здібностей студентів, внутрішніх протиріч і нерівномірність розвитку окремих компонентів як джерело їх подальшого розвитку; необхідність використання та поєднання якісних і кількісних, пролонгованих і експрес-методів (тестових методик) у процесі педагогічної оцінки і самооцінки творчих здібностей студентів [1, с.124].
   Висновки. Таким чином, дослідження науковців, наші експериментальні дані дозволяють визначити такі педагогічні умови, які сприяють формуванню творчих здібностей студентів: забезпечення позитивної мотивації студентів до навчальної чи навчально-творчої діяльності; введення й активне використання нових форм і методів, які стимулюють розвиток творчих здібностей особистості; творча атмосфера, здоровий мораль но-психологічний клімат у колективі; залучення студентів до активної комунікативно-ігрової діяльності.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Ми вважаємо, що творчу навчальну діяльність треба планувати з урахуванням етапів творчого процесу, оскільки його основним етапам відповідають різні складники кінцевого продукту творчої діяльності студентів, що забезпечує можливість педагогічного управління та самоуправління цим процесом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности / В. Андреев – Казань : Изд-во Казанского университета, 1988. – 228 с.
2. Дружинин В.М. Психология общих способностей / В.М. Дружинин. – М. – СПб. : Питер Ком., 1999. – 368 с.
3. Лозанов Г. Сугестонезия – пьт кьт хипермнезия в учебном процессе / Г. Лозанов // Народна просвета. – 1966. – № 6. – С. 32-48.
4. Маркова А.К. Формирование мотивации учения: Книга для учителя / А.К. Маркова, Т.А. Матис, А.Б. Орлов. – М. : Просвещение, 1990. – 192 с.
5. Рейдер Е.Г. Запоминание языков материала в условиях мышечной релаксации и аутогенной тренировки / Е.Г. Рейдер, С.С. Либих // Советская психология. – 1967. – № 2.
6. Самарин Ю.А. Система и динамика установления деятельности как творчества: вопросы активизации мышления и творческой деятельности учащихся / Ю.А. Самарин. – М., 1964. – 45 c.
7. Сисоєв а С.О . Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня : монографія / С.О. Сисоєва. – К. : Поліграфкнига, 1996. – 406 с.
8. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний / Н.Ф. Талызина. – М. : Изд-во МГУ, 1975. – 343 с.
9. Шварц И.Е. Внушение в системе методов педагогического воздействия / И.Е. Шварц // Вопросы внушающего воздействия в педагогике. – Пермь : Пермский пединститут, 1972. – 152 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com