www.VuzLib.com

Головна arrow Філософія права arrow Вплив цінностей на формування особистості в контексті філософсько-правових інтенцій
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Вплив цінностей на формування особистості в контексті філософсько-правових інтенцій

В.С. Бліхар

ВПЛИВ ЦІННОСТЕЙ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ ІНТЕНЦІЙ

   Під впливом реформ в українському суспільстві відбувається переосмислення низки важливих соціально-філософсько-правових проблем у рамках міжнародної теорії та практики. Беручи до уваги те, що відображення політико- ідеологічної сфери плюралістичного суспільства, як і зрештою стабільності родинного життя й ефективності функціонування соціальних структур, автором виокремлюється ієрархія цінностей як важливого фактора виходу з кризової ситуації, в тому числі й соціальної, економічної, суспільної, за умови переорієнтування з абсолютизації матеріальних благ на абсолютизацію духовних благ.
   Ключові слова: особистість, цінності, ієрархія цінностей, право, мораль.
   Постановка проблеми. Сформована ієрархія цінностей впливає передовсім на модель поведінки особистості як і її життєвий вибір. Трансформуючись у ціннісну орієнтацію, ієрархія цінностей виражається найважливішими структурними елементами свідомості особистості крізь призму переживань, утверджених досвідом. Саме вони відокремлюють значиме від важливого у межах несуттєвого для життєдіяльності людини. Тому ієрархія цінностей може трактуватися як специфічна траєкторія свідомості, в рамках якої формується особистість, урівноважується поведінка та стабілізується напрям потреб, інтересів і т.д. У такому ракурсі ієрархія цінностей стає одним із найважливіших факторів обумовлення мотивації вчинків особистості.
   У ХХІ ст. суспільство звертається до пошуку оптимально обумовленого варіанта виходу з системної кризової ситуації, спричиненої втратою і державно-національної ідеї, і ціннісної орієнтації. Крім того, реформування української освіти відображає суперечність між проголошенням концепційно-цільових ідей стосовно формування відповідальної, творчої і врешті свобідної особистості та реальним станом свідомості людей. У такому контексті актуалізується значення обумовленості пріоритету цінностей стосовно суспільства загалом і конкретної особистості зокрема.
   Актуальність дослідження обумовлена ще й тим, що сам термін «ієрархія цінностей» не є загальновизнаним поняттям як історико- філософської, так і філософсько-правової думки і потребує певного теоретичного осмислення.
   Стан дослідження. Сьогодні щораз частіше згадується тематика ієрархії цінностей як основи формування особистості у межах провідної і найскладнішої проблематики у центрі уваги дисциплін гуманітарного профілю, зокрема філософії, соціології, педагогіки, психології та ін. Серед філософів, чий внесок у висвітлення пропонованої тематики слід визнати значущим, назвемо Аристотеля, Платона, Блаженного Августина, Г.В. Гегеля, І. Канта, С. К’єркегора, Г. Марселя. Їх вчення розвивали у своїх працях Б. Федулов, В. Франкл, Ю. Шайгородський, М. Яницький та ін. Крім того, чимало досліджень і наукових розвідок присвячено проблематиці різноманітності методів, підходів, концепцій, умов і фактів, за допомогою яких можна регулювати розвиток і саморозвиток особистості у рамках визначених завдань освіти, виховання й оптимізації цих процесів крізь призму відповідних дисциплін. Але водночас усе ще поза увагою дослідників залишається практично- діяльне та конкретно філософсько-правове виховання і самоосвіта особистості на основі аксіологічних основ прикладного змісту. У цьому контексті нашою метою є спроба висвітлити феноменологічний вимір цінностей, а саме розглянути ієрархію цінностей як життєвозначимої основи формування особистості.
   Виклад основних положень. Крізь призму філософської думки аксіологічна тематика розглядалася поетапно відповідно до тієї чи іншої епохи. Сократ стверджував, що людина не є щасливою не тому, що цього не хоче, а тому, що не знає, що таке щастя. Це неодмінно призводить до того, що людина сприймає за благо те, що ним насправді не було й ніколи не буде [1, с. 47]. На думку Платона, людина у регулюванні своєї поведінки повинна керуватися передовсім етичними принципами [2, с. 126]. Аристотель відстоював думку, що самої теорії як певного набутого знання про щось не вистачає для того, щоб людина стала чеснотливою. Для цього, на його думку, необхідне відповідне вправляння характеру, тобто людина у цьому аспекті є такою особою, якою вона себе виховує [3, с. 112]. І. Кант наполягав на тому, що людина зобов’язана самовдосконалюватися, самовиховуватися, а, у випадку схильності до зла розвивати в собі моральні якості [4, с. 437]. Гегель зазначав, що людина як тілесна істота є недосконалою, а винятково, як духовна істота, тому формування особистості в цьому випадку трактується як проміжок часу, необхідний у рамках історії для переміни природи людини, знищивши егоїзм і надавши суспільству духовного виміру [5, с. 573]. На думку Августина Блаженного, людина - це душа, котру вдихнув Бог, а тіло - це презирство та сором. Людина здатна бути щасливою, але лише будучи свобідною, а значить - звільнившись від гріха, оскільки, згідно з Августином, саме гріх позбавляє людину свободи, не дає бути щасливою, породжує зло. В цьому контексті завданням людини, без сумніву, є: спасіння перед Страшним Судом; звільнення від гріха; безпрецедентне підкорення церкві тощо [6, с. 871]. Т. Аквінський був переконаний у важливості кінцевої мети життя людини, котра полягає у досягненні блаженства через споглядання Бога. На його думку, людина - істота на кшталт проміжку між тваринами та ангелами, є вищою порівняно з усіма іншими істотами, котру вирізняє розумна душа та свобідна воля. Саме вона ставить людину в рамки відповідальності за свої вчинки [7, с. 342]. І вже С. К’єркегор вбачав головним завданням людини розв’язок проблеми морального вибору, котрий кожен здійснює особисто. Філософ стверджував, що саме моральний вибір, внутрішнє рішення, а не реальні факти чи практична діяльність, визначають стиль життя людини та ієрархію цінностей [8, с. 58]. Г. Марсель наголошував на втраті людиною свого місця у світі, котрий (розчленований і розбитий) співвідносив із розчленованим на різні частини внутрішнім світом людини. Тому закликав до пошуку абсолютних цінностей і відновлення сфери моральних норм як об’ єктивно існуючих ідей, адже буття інших людей має сприйматися лише крізь призму любові [9, с. 284].
   Таким чином відбувається виокремлення духовного світу людини серед багатоманітності проявів практичної діяльності, і при цьому враховуються як особливості свідомості, так і складність людського буття загалом. Крім того, саме духовний світ впливає на оптимізацію співвідношення соціальної і біологічної сутностей, підвищення духовного рівня культури, врешті трансформацію цінностей у практичну діяльність особистості. Тому, як зазначав В. Франкл, лише усвідомлення значення цінностей ще недостатньо для їх остаточного визнання, оскільки усвідомлення цінностей надає їм об’єктивного чи універсального характеру. Адже як тільки людина осягає якусь із цінностей, одразу ж усвідомлює, що ця цінність існує сама собою, незалежно від того, чи буде вона визнана, чи ні [10, с. 156]. Тут простежується трактування цінностей як своєрідних універсалій смислу, притаманних усьому людству протягом його історичного розвитку. Тому особливе та абсолютне значення цінностей виражається крізь призму відповідальності за їх реалізацію. Поза сумнівом, цінність для особистості має значення винятково в особистісно-суспільному смислі. У цьому контексті виокремлюється кількісна характеристика - оцінювання, виражена у своєрідних лінгвістичних змінах у смислових ознаках тієї чи іншої цінності. Відношення «людина - світ», «людина - людина» у рамках ціннісного вибору слід розглядати як основу формування ціннісної орієнтації особистості, відтак відбувається стабілізація ієрархії цінностей згідно з досвідом (наприклад, у дорослому віці ієрархія цінностей набагато стійкіша, ніж у підлітковому). Крім того, кожна людина володіє особистим розумінням ієрархії цінностей, крізь яку простежує взаємозв’язок між індивідуальним і суспільним елементами. Попри те, на найвищий щабель цінностей виходить смисл життя, оскільки саме ця цінність проектує модель поведінки та мотивацію існування.
   Необхідно також відзначити зв’язок особистості та суспільства, в рамках якого особистість трактується як інтегрування соціально значимих рис у соціальні відносини суспільства, або ж як наслідок інтеграції індивіда у соціальну систему на основі комунікаційних і практично-діяльних можливостей. Керованість особистості у такому випадку проявляється передовсім через задоволення тих чи інших потреб. Тому необхідно виокремити такі з них: біологічні (обумовлені необхідністю життя людського організму), соціальні (обумовлені специфікою умов, створених суб’єктами діяльності і рівнем розвитку суспільства) та духовні (обумовлені схильністю людини до пізнання, творчості, споглядання, добра тощо). Зрештою твердження, що одним із джерел усіх потреб людини є діяльність у практичних її проявах, особливо, що стосується творення матеріальних та духовних благ, є загальноприйнятим. Водночас потреби обумовлюються предметністю як передумовою здійснення пошуку реалізації тієї чи іншої потреби. Чим глибша конкретизація предметності потреб, тим сильнішою є стимуляція пошуку методів і напрямів її реалізації.
   У такому випадку виринає необхідність творення людиною особистої ієрархії цінностей як основи формування особистості загалом. Ця ієрархія становить ціннісну орієнтацію свідомості, забезпечуючи рівень сформованості особистості, визначаючи напрям її поведінки, предметність практичної діяльності і т.д. Тому стабілізована ієрархія цінностей - найважливіший фактор регулювання мотивації людини загалом та виховання особистості, зокрема, враховуючи й те, що змістом ієрархії цінностей є насамперед моральні, релігійні та світоглядні переконання, моральні норми поведінки тощо.
   На думку М. Яницького, ієрархію цінностей можна розглядати крізь призму підсистеми ширшої системи, яку дослідники описують і трактують термінами «життєвий світ людини» або «образ світу» тощо, котра має складний і багатовимірний характер. Він зрештою визначає можливість реалізації низки різнопланових функцій ієрархією цінностей, котра, займаючи проміжок між внутрішніми установками та нормами соціального середовища, між мотиваціями й потребами та системою особистісних смислів, забезпечує взаємозв’язок цих елементів загальнішої системи, якою вважається людина. Таким чином, як зазначає цей науковець, ієрархія цінностей є важливим регулятором активності людини, оскільки дозволяє співвідносити індивідуальні потреби та мотиви з усвідомленими і визнаними особистістю цінностями й нормами соціуму [11]. Підкреслимо, що особистісна ієрархія цінностей - не лише просте поєднання системних цінностей, котрі існують у суспільстві, бо й вплив культури на особистість має доволі суперечливий характер. Адже, по- перше, цей вплив здійснюється крізь призму соціалізації, а, по-друге, освоєння культури особистістю - процес індивідуалізації, котрий знову ж таки виражається усвідомленням усіх накопичених суспільством цінностей з виборним елементом низки факторів, серед яких виокремимо щонайменше два: а) свобідний вибір цінностей як напрям свідомості стосовно найважливіших для життєдіяльності людини; б) життєвий світ людини, адже беручи до уваги його обмеженість, особистість вдається до формування особистих цілей, стремлінь і цінностей, визначаючи пріоритетність кожної із них як відповідної ієрархії.
   Загалом для характеристики цінностей необхідно враховувати такі аспекти: по-перше, слід розуміти специфіку приналежності цінності крізь призму суб’єктивності, оскільки цінність для однієї людини, не обов’язково є цінністю для іншої; по-друге, слід сприймати пріоритетність особистісних цінностей над суспільними, оскільки саме через перші проявляється відношення «людина - суспільство»; по-третє, цінності творяться конкретною людиною у конкретному суспільстві під час панування конкретної національної, соціальної, економічної і релігійної культури. Це переконує в тому, що сформована ієрархія цінностей є основою світогляду особистості, попри визначення нею мотиваційної структури особистої поведінки.
   Як стверджує Б. Федулов, функції розвитку реалізуються в рамках вдосконалення ідеальної форми регулювання - надсвідомості, за допомогою розширення рівня духовних потреб і творення нових ціннісних орієнтацій. При цьому інформаційні впливи та створені умови для внутрішньої і зовнішньої діяльності неспроможні перебувати лише на рівні випадкового характеру, а передовсім повинні відображати об’єктивні потреби як самої особистості, так і суспільства й природи [12].
   Відношення «людина - суспільство» трактується крізь призму законодавчо-нормативної бази конкретного суспільства. Позитивного значення у розвитку цього відношення набуває формування духовних потреб у рамках вироблення ієрархії цінностей, котрі й відображатимуть внутрішній світ особистості. Беручи до уваги й те, що лише людині властиве прагнення до творчості, до творчого перетворення, тому лише вона спроможна взаємодіяти з іншими людьми, з природою, суспільством, визначаючи вектор призначення цієї взаємодії. У принципі, система цінностей утворена особистістю, детермінуючи її через єдність внутрішнього світу з довкіллям, формується як багатовекторний ієрархічний «компонент» усієї структури особистості.
   Нема жодної людини, котра б не мала особисто сформованої ієрархії цінностей, хоча ця ієрархія є особистісною лише у контексті відображення свідомістю індивіда концептів суспільної свідомості. Лише так актуалізується значимість здатності виокремлювати з кількісного рівня явищ тільки ті, котрі для конкретної особистості мають ціннісне значення, трансформуючи їх у структуру залежно від життєвих цілей, можливостей та спроможності їх реалізувати. Таким чином, наскільки конкретизуються цінності у рамках ієрархії цінностей особистості, наскільки точно відбувається їх відбір відповідно до важливості та потреб, настільки чітко можна простежити вектор напряму трансформації життєвих цілей у практичну діяльність. Це наводить на думку, що саме аксіологічна основа свідомості спрямовує людину до цілковитої свободи, враховуючи її вплив на творчий потенціал та формування внутрішнього світу особистості. Ю.Шайгородський зауважує: «Кожне суспільство створює притаманні йому загальні і специфічні ціннісні системи, що виражають їх домінуючі інтереси і цілі. Окрема людина сприймає моральні цінності як критерії своєї поведінки. Тому в практичній площині проблема постає в пошуках найбільш ефективних механізмів перетворення цінностей суспільства, нації у ціннісні орієнтації особистості - носія культурного національного “коду”» [13].
   Впливаючи на функціонування норм, традицій і звичаїв, цінності формують гнучкий регуляційний рівень суспільства, хоча й слід брати до уваги трансформацію у рамках ієрархії цінностей не лише нормативного механізму. Тобто йдеться про принципову трансформацію особливо тих суспільно значимих та індивідуальних систем, крізь призму яких людина пізнає довкілля. У такому випадку світогляд особистості, сформований на основі усвідомлення нею свого призначення і місця у суспільстві та світі, осягнення суспільно значимих цілей і цінностей, смислу особистої та суспільної активності, визнання відповідальності за здійснений вибір і напрям діяльності стають пріоритетами. Це означає, що поза розумінням стремлінь особистості унеможливлюється пізнання смислу та напряму її життя.
   Висновки. Поглиблення духовної деградації особистості, спонукаючого стає викривлення її моральних установок, спричинені виділенням матеріальних благ як абсолютної цінності. Це все провокує кризу загальну, в тому числі економічну й соціальну, надаючи можливість виходу із доструктивних ситуацій лише через відновлення ієрархії цінностей, переорієнтацією з абсолютизації матеріальних благ на духовні. Сучасна ситуація в Україні, певним чином обумовлена перебуванням протягом тривалого часу під впливом тоталітарного режиму, відображає кризу передовсім ціннісного та духовного змісту. Така істинна прогалина простежується у всіх сферах суспільного життя, адже відбулася девальвація не лише ідеалів, а й смислу цінностей загалом. Це зрештою призвело до зміни ієрархії цінностей, кон’юнктурного переосмислення залежно від ситуації, потреб, «моди» поведінки тощо.
   Урешті-решт, лише в рамках усвідомленого, морального та духовного вибору ієрархії цінностей реалізується детермінована поведінка людини як свобідної особистості. Крім того, аксіологічна основа свідомості окреслює міжособистісні взаємостосунки, через які проявляється орієнтація людини на загальнолюдські та гуманістичні цінності. Аксіологічна основа свідомості, що стосується морально-духовного оцінювання діяльності, світу, природи тощо, формує особистість у всіх сферах її життєдіяльності. Припустивши, що ієрархія цінностей - це, немов би, сходи вверх, то зважаючи навіть на сучасний рівень духовної деградації та нівелювання цінностей, маємо підстави ствердити, що на одній із найвищих сходинок, безумовно, є життя людини. Від обраної ієрархії цінностей залежить стан здоров’я і стиль життя особистості як відправна точка, а відтак і розвиток суспільства.

Література

  1. Теодор Э. Сократ как пифагореец и анамнезис в диалоге Платона «Федон» / Эберт Теодор. - СПб.: изд-во СПбГУ, 2005. - 160 с.
   2. Платон. Діалоги / Платон. - Харків: Фоліо, 2008. - 349 с.
   3. Аристотель. Сочинения: в 4-х т. / Аристотель. - М.: Мысль, 1983. - Т. 4. - 830 с.
   4. Кант И. Трактаты и письма / Иммануил Кант. - М.: Наука, 1980. - 712 с.
   5. Гегель Г.В.Ф. Феноменология духа / Г.В.Ф. Гегель. - М.: Академический проект, 2008. - 768 с.
   6. Блаженный Августин. О граде Божием / Августин Блаженный. - СПб.: АСТ, 2000. - 1296 с.
   7. Антология средневековой мысли. Теология и философия европейского Средневековья: в двух томах. - Т. 2. - СПб.: Издательство Русского Христианского Гуманитарного Института, 2002. - 636 с.
   8. Керкогор С. Повторение / Серен Керкогор. - М.: Лабиринт, 2008. - 208 с.
   9. Марсель Г. Метафизический дневник / Габриэль Марсель. - М.: Наука, 2005. - 592 с.
   10. Франкл В. Человек в поисках смысла: [пер. с англ. и нем.] / Виктор Франкл. - М.: Прогресс, 1990. -368 с.
   11. Яницкий М. С. Ценностные ориентации личности как динамическая система / М.С. Яницкий [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://hpsy.ru/public/x2754.htm
   12. Федулов Б. А. Целостная модель человека в педагогике / Б.А. Федулов [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://sci.informika.ru/ text/magaz/pedagog/pedagog_5/a05.html
   13. Шайгородський Ю. Суспільна мораль як система цінностей / Ю. Шайгородський. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.politik.org.ua/ vid/bookscontent.php3?b=20&c=405

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com