www.VuzLib.com

Головна arrow Філософія права arrow Право як знакова модель
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Право як знакова модель

О.М. Балинська

ПРАВО ЯК ЗНАКОВА МОДЕЛЬ

   Йдеться про застосування методу моделювання у сфері юриспруденції; обстоюється позиція, згідно з якою право є інформаційною знаковою моделлю, що відображає сутнісні особливості об ’єкта, явища або процесу правової реальності, втілені в узагальненому вигляді у правовій нормі.
   Ключові слова: знак, модель, моделювання, образ, право, правова реальність, текст.
   Постановка проблеми. Вирішуючи будь-яке життєво важливе завдання, ми застосовуємо метод моделювання. Цей метод використовується для встановлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків об’єкта дослідження. 3 а його допомогою вивчаються ті процеси і явища, що не піддаються безпосередньому з’ясуванню. Метод моделювання зарекомендував себе як ефективний засіб виявлення суттєвих ознак явищ і процесів, відтворених у моделі (концептуальний, вербальний, математичний, графічний, фізичний тощо). Під моделлю розуміють уявну або матеріальну систему, яка, відображаючи або відтворюючи об’єкт дослідження, може змінити його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об’єкт. Тобто моделюванням можна вважати заміну одного об’єкта (процесу чи явища) іншим, який водночас зберігає всі сутнісні властивості та ознаки похідного об’єкта (процесу чи явища). Однак далеко не завжди моделювання передбачає створення натуральної подоби. Іноді достатньо володіти необхідною інформацією про досліджуваний об’єкт. Ідеться про інформаційну модель об’єкта. У такому контексті можемо говорити про право як певну модель бажаної або необхідної поведінки соціальних суб’єктів у соціо-культурному просторі. Тож наша мета - проаналізувати можливість застосування методу моделювання у сфері юриспруденції та обгрунтувати право як інформаційну знакову модель. Об’єктом дослідження є моделювання як спосіб пізнання і відтворення правової реальності. Предмет дослідження - правова норма як інформаційна знакова модель правової реальності. Стан дослідження. Загалом проблему моделювання у юриспруденції розглядають радше у контексті теорії правотворчості чи нормотворчості. Натомість власне право як модель досі не бралися аналізувати комплексно. Щоправда, про модель правових норм писали науковці, чиї праці ввійшли в сучасну найпопулярнішу антологію з філософії права [1]. Крім цього, створення та аналіз моделей різних аспектів права вважають ефективним і перспективним способом дослідження права вітчизняні науковці [2]. Однак усі вони не брали до уваги те, що право може бути предметом вивчення семіотики, а саме - що право є знаковою, зокрема інформаційною моделлю, здатною вербально передати сутнісні особливості правової реальності через правову норму.
   Виклад основних положень. Технологія моделювання вимагає від дослідника вміння визначати проблеми і ставити завдання, прогнозувати результати дослідження, давати розумні оцінки, виділяти основні й другорядні чинники для побудови моделі, обирати аналогії та відповідні формулювання, використовувати системний підхід і застосовувати різноманітні аналітичні прийоми. Навики моделювання необхідні соціальному суб’єктові у повсякденній діяльності: вони допомагають розумно планувати розпорядок дня, навчання, працю, вибирати оптимальні варіанти за наявності вибору, вдало вирішувати різні життєві проблеми.
   Виділяють два основні види моделювання - матеріальне та ідеальне. Матеріальним (предметним, фізичним) прийнято називати таке моделювання, при якому з реальним об’єктом зіставляють його збільшену або зменшену копію, яка припускає дослідження (як правило, в лабораторних умовах) за допомогою подальшого перенесення властивостей досліджуваних процесів і явищ з моделі на об’єкт на основі теорії схожості (подібності) [3]. Наприклад, у сфері юриспруденції це можуть бути навчальні посібники з описом реальних правовідносин, рольові ігри під час вивчення судової системи чи правил дорожнього руху, норми права як відтворення можливих правових казусів та інше. Від матеріального моделювання принципово відрізняється ідеальне, яке базується не на фізичній схожості об’єкта і моделі, а на мисле- ннєвій аналогії. У цьому аспекті розрізняють знакове і математичне моделювання [3]. Перший вид використовує як моделі знакові перетворення - схеми, графіки, креслення, описові формули, набори символів. Другий досліджує об’єкт через моделі, описані мовою математики, - засобами математичних формул. Для права в основному більше властивий перший вид моделювання, хоча є приклади математичного моделювання у праві (описано математичну культуру юриста в контексті юридичної деонтології [4]).
   Загалом процес моделювання можна представити у вигляді послідовності певних етапів: постановка завдання, визначення аналогу, створення або вибір моделі, розробка конструкту, дослідження моделі, переведення знань з моделі на оригінал. Основне у постановці завдань - вибір моделі, яка є найбільш адекватною оригіналові, та перенесення результатів дослідження на оригінал. Адекватність теоретичних моделей законам реального світу перевіряють за допомогою дослідів та експериментів. У сфері юриспруденції - це апробація. Адже кожну норму права можна розглядати як модель реального людського життя, створену на основі сприйняття цього життя і спроектовану на відтворення її в цьому ж таки житті. Дієвість норми права залежить від об’єктивного сприйняття реальності, максимально повного врахування каузо-ситуацій і подальшого досконалого відтворення змо- дельованого матеріалу в дійсності. Але при цьому проявляється специфіка вивчення ефективності такої моделі: неможливість експериментальної перевірки в реальних умовах соціуму (люди - не піддослідні суб’єкти, на яких можна випробовувати дію норм права) вимагає так званих лабораторних апробацій (у випадку з правом це - наукові дебати, міждисциплінарне вивчення із залученням спеціалістів різних галузей, зокрема юристів-практиків тощо).
   Тому моделювання вважають методолом пізнання, що полягає у створенні й дослідженні моделей. Модель дає можливість продемонструвати найважливіше в досліджуваному об’єкті з огляду на вирішення практичного завдання.
   Саме поняття «модель» має багато значень. Це - і певна зменшена або збільшена копія якогось предмета, і математична формула, і схема певного явища, і опис послідовності дій, і взірець для наслідування, й еталон чого-небудь тощо. У найбільш узагальненому вигляді модель здебільшого визначають як новий об’єкт, що відображає деякі аспекти досліджуваного об’єкта або явища; як фізичний або інформаційний замінник об’єкта, функціонування якого за певними параметрами подібне до функціонування реального об’єкта [5, с. 535]. Так, право можна вважати знаковою моделлю суспільної поведінки, що відрізняється від реальних дій, подій чи явищ узагальненим вербальним і письмовим оформленням, але водночас наділена суттєвими для завдань моделювання (в даному випадку - правотворення) властивостями і в межах цих завдань повністю замінює похідний об’єкт.
   Моделі та моделювання людство використовує давно. Саме моделі й модельні відносини зумовили появу розмовної мови, писемності, графіки. Наскельні зображення наших предків, картини і книги - це модельні, інформаційні форми передачі знань про оточуючий світ наступним поколінням. Практично у всіх науках про природу (живу й неживу) та суспільство побудова і використання моделей є потужним засобом пізнання. Реальні об’єкти й відносини в соціумі багатогранні та складні, тому кращий спосіб їх вивчення - створення моделі, що відображає тільки окрему грань реальності і тому є більш простою та зрозумілою, ніж сама реальність. Наприклад, для вивчення типів злочинів і відповідальності за них ніхто не додумається ознайомлюватися з усією сукупністю злочинних дій, що сталися в країні й зафіксовані у правоохоронних органах, адже це заважатиме зосередитися на окремому аспекті, який цікавить (скажімо, шахрайство, незаконний обіг наркотиків тощо), натомість візьмуться за збірник правових норм, які регулюють певну конкретну галузь права (Кримінальний кодекс України) і в найбільш узагальненому вигляді дадуть максимально повну відповідь на запитання, що розуміють під цими поняттями, які дії кваліфікують як даний вид злочину, яка відповідальність чекає виконавця таких дій та інше. У цьому випадку норма кримінального права є моделлю цілого циклу дій - злочинний намір шахрайства, дії, що зреалізували цей намір, наслідки, покарання.
   Тобто право є моделлю - своєрідним мисленнєво уявним об’єктом, що матеріалізований у текст, який у процесі вивчення замінює об’єкт-оригінал, зберігаючи найважливіші для цього вивчення типові ознаки цього оригіналу. Іншими словами, це спрощене уявлення про реальний об’єкт, процес або явище (правову реальність).
   Функціональне призначення правового моделювання полягає в тому, що воно допомагає: зрозуміти, як облаштований конкретний об’єкт (яка структура правової системи, якими властивостями наділені норми права, який механізм правового регулювання тощо); навчитися управляти об’єктом чи процесом та визначати найефективніші способи управління при певних завданнях і критеріях (оптимізація процесу правового регулювання); прогнозувати прямі й побічні наслідки реалізації заданих способів і форм впливу на об’єкт (внесення змін чи доповнень в одну норму права можуть суттєво скоригувати систему права загалом).
   При цьому необхідно зазначити, що жодна модель не може замінити явище або процес (сама норма права не вирішує правову ситуацію, навіть якщо вона й передбачає її, потрібні, як мінімум, ті, хто зреалізує описані в ній дії, і ті, хто застосує санкцію за вчинене). Але у вирішенні деяких завдань, коли нас цікавить певна властивість досліджуваного процесу чи явища, модель виявляється корисним, а іноді навіть єдиним інструментом вивчення і пізнання. У такому випадку моделюванням розглядають як процес побудови моделі, і як процес вивчення облаштування і властивостей оригіналу за допомогою створеної моделі.
   Різні науки досліджують об’єкти і процеси з різних позицій і будують різні типи моделей. Візьмімо, для прикладу, людину. У межах механічної фізики її можна розглядати як матеріальну точку; в хімії - як сукупність різних хімічних речовин; у біології - як органічну систему, що прагне до самозбереження; в соціології - як особу, члена колективу; в юриспруденції - як суб’єкта правовідносин і так далі. Тобто один об’єкт може мати багато моделей.Водночас одна модель може відтворювати різні об’єкти. Наприклад, норма права є моделлю, що умовно відображає цілу систему - об’єкт і суб’єкт, правовідносини, що виникають між ними, правову ситуацію загалом тощо. Моделі можна класифікувати залежно від різноманітних ознак. За сферою використання [3] розрізняють: навчальні (для юриспруденції це - навчальні посібники та підручники, які містять спеціальні знання); дослідні (наприклад, законопроект); ігрові (рольові ігри, що відтворюють, скажімо, судовий процес, дорожній рух, затримання злочинця та інше); імітаційні (наприклад, слідчий експеримент); науково-технічні (для сфери правовідносин цей тип моделей майже не властивий, крім випадків застосування технічних засобів опрацювання інформації, створення комп’ютерних баз даних тощо).
   З урахуванням чинника часу можна виокремити статичні й динамічні інформаційні моделі [3]. Якщо адаптувати цей підхід до права, то статичні інформаційні моделі описують стан системи в певний момент часу (стан системи права з цієї позиції характеризується внутрішньою структурою - галузі, підгалузі, інститути, норми права; їхніми властивостями - предмет регулювання, специфіка застосування та інше; характером взаємодії між її складовими - бланкетність, взаємодоповнюваність, можливість аналогії закону тощо); а динамічні - процеси зміни і розвитку системи (система права міняється в часі: одні правові інститути відмирають у силу зміни соціальних відносин - наприклад, спекуляція як злочин, а інші виникають - злочини, пов’язані з Інтернет-ресурсами; змінюється або доповнюється чинне законодавство і так далі). Тобто статичні моделі дають, так би мовити. Одновимірний зріз поточного стану об’єкта (правової реальності), а динамічні дають можливість побачити зміни, що відбуваються з об’єктом протягом певного часу. Реєстр усіх чинних норм права - статична модель, а цей же реєстр з урахуванням змін і доповнень - уже динамічна модель. За способом відтворення об’єкта моделі можуть бути матеріальними, уявними, інформаційними [3]. Ці види моделей демонструють, з чого вони «виготовлені». Оскільки уявні також відтворюють або предмет, або його словесний образ, то вищезазначені три категорії можна згрупувати у дві - предметні та інформаційні [3]. Право належить до інформаційного типу моделей, які відтворюють об’єктивну правову реальність в образній або знаковій формі. Образні моделі дещо рідше зустрічаються у практичній сфері правовідносин, адже становлять візуальні образи об’єктів (це можуть бути різноманітні схеми, плакати - наочний навчальний матеріал), зафіксований на якомусь носії інформації (папері, слайдах, фото- або кіноплівці), натомість їх часто використовують з освітньою метою або в науці. Знакові інформаційні моделі створюються за допомогою різноманітних мовних засобів (знакових систем). Знакова інформаційна модель може бути представлена у формі тексту (що найбільш прийнятне для права), формули (також використовується, але в описовій формі), таблиці і так далі.
   З-поміж знакових інформаційних моделей дехто з науковців виділяє вербальні, причому різниця між ними полягає в тому, що перший тип моделей виражається спеціальними знаками, тобто засобами будь- якої формальної мови, а другий - у мисленнєвій або розмовній формі [3]. Але оскільки мислення і мовлення послуговується однаковими мовними категоріями (словами), ми схильні ототожнювати їх. Адже мисленнєвий образ, що виник у мозку людини, може проявитися у знаковій формі, а знакова модель допомагає сформувати у свідомості відповідний мисленнєвий образ. Наприклад, людина прочитала текст норми права, яка описує необхідний або бажаний тип правової поведінки, і в неї сформувався мисленнєвий образ правомірності; надалі такий образ допоможе зорієнтуватися у правовій ситуації, вибрати правомірний тип дій.
   Залежно від сфери знань моделі ділять на біологічні, історичні, соціологічні, юридичні і так далі. У цьому контексті право є суспільною юридичною моделлю.
   Висновок. Отже, право є інформаційною суспільно-юридичною знаковою моделлю, що відображає сутнісні особливості об’єкта, явища або процесу правової реальності, втілені в узагальненому вигляді у правовій нормі.

Література 

   1. Дворкін Р.М. Модель правових норм / Р.М. Дворкін // Дж. Фейнберг, Дж. Коулмен. Філософія права. - К.: Основи, 2007. - С. 121-146.
   2. Кузнєцов В.І. Розуміння та моделювання права / В.І. Кузнєцов // Філософія права. Історія та сучасність. - К.: ВД «Стилос», ПЦ «Фоліант», 2003. - С. 63-68.
   3. Песков А.Г. Моделирование как метод познания / А.Г. Песков. - [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://edu.kzn.ru/upload/files/ 265Z339.doc.
   4. Сливка С. Юридична деонтологія / С.С. Сливка. - К.: Атіка, 2003. - 320 с.
   5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТ «Перун», 2004. - 1440 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com