www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Проблема визначення мети сімейного виховання у сучасній Німеччині
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проблема визначення мети сімейного виховання у сучасній Німеччині

Г. І. Чирікова,
аспірант
(Слов’янський державний педагогічний університет)

ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ У СУЧАСНІЙ НІМЕЧЧИНІ

   Постановка проблеми. Головною структурною одиницею суспільства, що закладає основи ціннісно-мотиваційної сфери особистості та формує її характер, прийнято вважати сім’ю. Вона завжди була і залишається середовищем, де здійснюється виховання дитини, формуються правила поведінки у суспільстві, прищеплюються поняття про норми й ідеали. На думку Вольвґанґа Брецінки, німецького дослідника сімейного виховання, щоб мати можливість здійснювати обов’язки щодо виховання дітей, рідним треба розуміти і знати, які риси характерні людині, і краще, якщо ці риси будуть не загальними, а відповідатимуть конкретному часу та культурі [6, с. 8]. Отже, тим, хто займається вихованням малюка, у нашому випадку, батькам, треба чітко усвідомлювати, на які цілі орієнтуватися у виховному процесі.
   Аналізуючи поняття “мета сімейного виховання” та “ціль сімейного виховання” стосовно німецьких реалій, констатуємо той факт, що для цих двох термінів у німецькій мові існує тільки один еквівалент: слово “das Ziel”. На противагу зазначеному, відмінність між подібними українськими поняттями досить прозора: “мета” має більш глобальне значення, яке ми розуміємо як результат виховного процесу, котрий отримано за допомогою досягнення конкретних цілей. В українській педагогіці “мета” – це квінтесенція усього виховного процесу, і, незважаючи на те, що різними педагогами вона трактується інакше, спільні тенденції у її визначеннях, характерні для України початку ХХІ ст., не можна не помітити. Так, Н. Мойсеюк вважає, що метою сучасного сімейного виховання в Україні є формування якостей і властивостей особистості , які допомагають гідно долати труднощі та перепони, що трапляються на життєвому шляху [2, c. 505]. М. Фіцула стверджує, що метою сьогоднішнього виховання дитини у сім’ї треба вважати формування всебічно розвиненої особистості, яка досягається завдяки мораль ному, розумовому, трудовому, естетичному та фізичному вихованню [5, с. 365]. Цілі у вітчизняній освіті мають більш конкретне значення і у кожній родині можуть відрізнятися за спектром, змістом і характером [3, с. 90] – у цьому, на нашу думку, і полягає відмінність між зазначеними категоріями.
   Вивчаючи наукові доробки німецьких педагогів, констатуємо, що лише деякими з них робляться спроби розрізнити ці два поняття. Скажімо, представниками Наукової ради з питань родини при Федеральному міністерстві з питань сім’ї, літніх людей, жінок і молоді надаються рекомендації батькам щодо важливості усвідомлення відмінностей між абстрактними, глобальними виховними цілями (тобто, “мети”) та конкретними, короткостроковими (тобто, “цілями”), адже від цього напряму залежить здатність дитини їм відповідати [12, с. 4 7]. Іншими науковцями ФРН ці два терміни не розрізняються, що обумовлено лінгвістичними особливостями німецької мови, але, задля полегшення усвідомлення результатів нашого дослідження, німецьке слово “das Ziel” ми будемо перекладати і як “мета”, і як “ціль” сімейного виховання, беручи до уваги значення, яке вкладають у нього вітчизняні педагоги.
   Аналіз досліджень і публікацій. Проблема визначення мети виховання, зокрема сімейного, як е у первісні та стародавні часи було єдиним можливим видом виховання дитини, постала разом з першими спробами теоретизації педагогічного процесу. Педагоги світового значення Гербарт, А. Макаренко, Й. Песталоцці, Платон, В. Сухомлинський у різні часи намагались визначити, чого мають прагнути батьки у щоденній виховній роботі. До наукових пошуків на цій ниві сьогодні долучаються у Німеччині В. Брецінка, В. Вайс, С. Вальпер, Ґ. Гондль, Г. Ґізеке, В. Клафкі, Г. Рот; в Україні – Т. Алексеєнко, О. Вишневський, Т. Кравченко, Н. Мойсеюк, М. Фіцула. Аналіз практичної і теоретичної діяльності цих дослідників став підґрунтям для проведення критичного аналізу процесу визначення мети сучасного сімейного виховання у Німеччині.
   Мета статті. Зважаючи на актуальність вивчення в Україні європейських освітніх стандартів і застосування їх на ниві вітчизняної педагогіки, ставимо за мету на основі аналізу останні х розробок німецьких педагогів у цій галузі визначити мету сучасного сімейного виховання у Німеччині та з’ясувати, які пріоритети у виховних ідеалах сучасної Федеративної республіки можуть стати об’єктом поглибленого вивчення.
   Сімейне виховання належить до піклування людей про наступне покоління. Те, чому дитина навчається у родині, впливає не тільки на конкретного хлопчика чи дівчинку, а й на середовище, до якого вони належать, на їх майбутнє. Саме тому сімейне виховання розглядається у Німеччині не тільки як власна справа батьків, воно стосується і середовища, до якого дитина належить. Виходячи з цього, можна стверджувати, що цілі сімейного виховання важливі не тіль ки для рідних малюка , які виконують роль вихователів у сім’ї, а й для держави. Загальновідомим є той факт, що уряд Німеччини останні 10-15 років приділяє посилену увагу проблемам родини, материнства, виховання та навчання дітей. Це проявляється, насамперед, у виділенні коштів на розробку теоретичних засад сучасної освіти і на упровадження останніх наукових розробок у життя. Проте державні органи не мають права вимагати від батьків такого виховування дітей. Родина сама вирішує, за яким ідеалами виховувати, але при цьому має право (і на цьому особливо наголошується) бути інформованою державою про те, які цілі прийнято за основні на сучасному культурно-історичному етапі розвитку країни [6, с. 19]. Обов’язок батьків здійснювати виховання дітей, зафіксований в Основному законі Німеччини [8], можна повноцінно реалізовувати тільки за умови повного усвідомлення дорослими основних категорій виховного процесу. Отже, виховання – це дії, за допомогою яких люди намагаються протягом тривалого проміжку часу впливати на покращення особистості інших людей [6; 8].
   Виховні ці лі – це нормативно-орієнтаційні заходи щодо результатів виховання – того стану розвитку дитячої особистості, якого прагнуть дорослі. У визначенні йде мова про “Концепти бажаних цінностей”, про уявлення щодо сенсу та напрямку виховання, які ґрунтуються на досягненнях філософії , психології, соціології та інших наук [10, с. 125]. Цілі – це висхідні пункти для пошуку засобів здійснення мети. Без наявності виховних цілей не можна виховувати. Виховні цілі – це ніщо інше, як ідеали особистості для певного народу, релігії, прошарку. На думку В. Брецінки, цілі сімейного виховання – це ідеальні уявлення про низку рис або окремі якості особистості, котрі батьки чи особи, які займаються вихованням, у силу своїх можливостей, прищеплюютьїй [6, с. 9]. Незважаючи на те, до якого віросповідання чи верстви населення відноситься та чи інша родина, існують виховні цілі, які належать до основного суспільного ідеалу, тобто, є спільними для переважної кількості громадян. Найлегший спосіб виявити їх – провести опитування серед представників населення країни. На основі опиту німецьких громадян, проведеного у 2006 році Аллєнсьбахським інститутом домоскопії [7], було виявлено, які пріоритети переважають у сімейному вихованні ФРН.

Таблиця 1
Цілі сімейного виховання у ФРН

№ з/п

Мета

%

№ з/п

Мета

%

1.

Ввічливість і пристойна поведінка.

88%

8.

Здоровий спосіб життя.

63%

2.

Сумління й акуратне виконання своїх обов’язків.

82%

9.

Уміння обирати справжніх друзів.

61%

3.

Готовність захищати інших у разі потреби.

79%

10.

Отримання задоволення від читання книг.

47%

4.

Поважливе ставлення до думки інших, толерантність.

77%

11.

Уміння пристосовуватися до правил функціонування нового середовища.

46%

5.

Уміння економно розпоряджатися грішми.

71%

12.

Цікавитися політикою, мати уявлення про перебіг політичних подій.

45%

6.

Дотримання своєї позиції, протистояти впливу інших.

71%

13.

Цікавитися релігією та питаннями віри.

39%

7.

Бажання постійного розширення свого горизонту.

68%

14.

Мати елементарні технічні знання, уміти користуватися сучасною технікою.

38%

   Результати аналізу виховних цілей у німецьких родинах відображено у таблиці 1. Показово, що релігійні пріоритети не займають перші місця у списку якостей, які б німецькі батьки хотіли виховувати у своїх дітей, проте, більшість опитаних впевнені, що саме релігійне виховання є висхідним пунктом для формування основних (виділених у таблиці курсивом) рис “ідеального” характеру. Наведені у таблиці факти засвідчують, що виховні уявлення населення не розподіляються на виховні цінності, важливі для окремої особистості й на виховні ідеали, котрі відіграють значну роль для суспільного співіснування. Найважливіше, що діти мають навчитися у батьківському домі – відповідати вимогам сучасного світу, а, отже, сумлінно працювати, економити зароблені гроші, вести здоровий спосіб життя, дотримуватися своїх життєвих цінностей, з повагою ставитися до позиції інших, бути толерантним до них.Критичний аналіз результатів опитування щодо цілей виховання дає можливість зробити висновок: виховний процес у повсякденному житті знаходиться у конфронтації з виховними ідеалами, що пропагуються державою [9, с. 8], яка основними вважає такі цілі: самостійність, спроможність приймати рішення, почуття власної гідності, здатність до самокритики та толерантність, у той час, як діти вважають, що їх батьки намагаються виховувати у них, насамперед, почуття власної гідності, слухняність, необхідність виконувати свої обов’язки, пристойну поведінку. Отже, щоб отримати реальну картину про мету сучасного сімейного виховання у Німеччині, необхідно провести більш детальне дослідження, а не обмежуватися тільки результатами опитувань окремих громадян країни.
   Твердження, що цілі у вихованні зазнають постійних змін під впливом політичних та економічних факторів й інтересів, є загальновідомим. Виховні цілі мають пристосовуватися до реалій життя, в іншому випадку вони не зможуть відповідати вимогам сучасних уявлень про виховану особистість. Таким прикладом може бути ціль “Виховання толерантності та поваги до інших народів”, що стала актуальною у Німеччині тільки після закінчення Другої світової війни і, з огляду на поширення тенденцій до міжнаціонального спілкування у сучасному повсякденному житті та утворення міжнаціональних родин, має велике значення на початку третього тисячоліття.
   Глобальні зміни у цінностях виховання дітей відбулися в багатьох західних країнах, зокрема у Німеччині в 60-і роки минулого сторіччя. У ФРН це сталося протягом останніх 35-40 років і призвело до переорієнтації цінностей з перевагою рис, що допомагають розкритися особистості дитини (свобода, незалежність) одночасно зі зменшенням значення цінностей підпорядкування (слухняність і виконання обов’язків) [12, с. 46]. Звичайно, у кожній країні існують свої субкультури, які чимось відрізняються одна від одної і не відчувають загальних тенденцій до змін у виховних цілях, реалізовуваних батьками, але їх наявність не можна не констатувати.За приклад виховних цілей для виконання батьками свого обов’язку сучасними німецькими педагогами пропонуються такі, що були виокремлені американськими дослідниками сімейного виховання: 1) максимальне розкриття своєї особистості (Selbstmaximisierung): розвиток талантів і здібностей дитини, а також розвиток почуття власної гідності та незалежності; 2) самоконтроль (Selbstkontrolle): здібність нейтралізувати негативні імпульси, що пов’язані з заздрістю, агресією, егоїзмом і нездатністю приборкувати себе; 3) гуманні сть і любов до суспільства (Soziabilität): сприяння розвитку таких якостей, як дружелюбність, емоційне тепло, здатність налагоджувати тісні контакти з іншими людьми; 4) порядність (Anständigkeit): здатність відповідати таким основним соціальним стандартам як старанність, почуття відповідальності, чесність, толерантність та уникати заборонену поведінку, що пов’язана, наприклад, з вживанням наркотиків або участю у кримінальних угруповуваннях; 5) пристойна поведінка (Gutes Benehmen): дитина повинна навчитися поважати дорослих, насамперед, батьків і літніх людей, бути свідомим членом своєї родини, визнавати авторитет старших і бути спроможним поводитися гідно у будь-якій ситуації [12, с. 4 5]. Об’єднавши 1 та 2 цілі і назвавши їх “самовідповідальність, 3, 4 та 5 – “здатність до соціалізації”, отримуємо цілі сімейного виховання, зафіксовані у §1 Закону про допомогу дітям та молоді (KJHG) [11]. Тобто, фактично, ці цілі відповідають уявленням німецьких батьків про виховання дітей.
   Проте, на нашу думку, прозахідний підхід до визначення пріоритетів у сімейному вихованні – не найкращий приклад для наслідування громадянами України, адже, на думку О. Вишневського, наша країна вирізняється серед інших держав світу високою духовністю, здатністю до пожертви, орієнтацією не на власні потреби, а на інтереси родини, потягом до збереження традицій і культурних надбань [4, с. 133-146]. На противагу цьому, ціннісними орієнтаціями громадян Німеччини вважаються справедливість, свобода, відповідальність і саме вони розглядаються як гуманоцентричні орієнтири сучасної ФРН [1, с. 2 01], що, втім, формують самостійність – рису характеру, яка визнається німецьким педагогом В. Вайсом як мета сьогоднішнього виховання в Німеччині [13, с. 120-135]. Не зважаючи на те, що сучасні ідеали у німецькому вихованні видаються нам не актуальними для України, освітня система Німеччини пропонує безліч інших варіантів цілей для вивчення. Так, основні виховні цілі В. Брецінки (довіра до життя і до світу, готовність до самозабезпечення, реалістичне ставлення до світу та самого себе, духовна куль тура, самодисципліна) можуть стати основою для більш глибокого вивчення українськими освітянами, оскільки вони зорієнтовані на загальнолюдські цінності, упровадження у життя яких у перехідний період (характерний для сьогоднішньої України) набуває непересічного значення.
   Формування цих цілей видається нам особливо актуальним для сьогоднішньої Ук раї ни, бо вони були виділені у такий період, коли Німеччина, як зараз Україна, знаходилася на перехідному етапі свого розвитку, у пошуку національної ідеї, коли одні ідеали були зруйновані, а інші – так і не сформовані, крім цього, вони мають на меті виховання культурної особистості без урахувань політично-релігійного контексту. Для нас це має неабияке значення, тому, що могло б, по-перше, об’єднати громадян держави різних віросповідань, прибічників усіх культурних течій у єдиній меті: спрямувати свої сили на виховання підростаючого покоління, яке, на жаль, часто залишається осторонь від глобальних питань, вирішуваних чільниками держави , а, по-друге – дати можливість Україні приєднатися до світових освітніх стандартів. Звичайно, сьогодні цілі у німецькому сімейному вихованні є дещо іншими (табл. 1), але вони викристалізовувалися з тих, що пропонуємо ми і без цього перехідного етапу досягти сьогоднішній було б неможливо. На нашу думку, українським дослідникам варто звернути увагу на шлях розвитку педагогічної думки саме у цьому напрямку, адже визначення терміну “мета сімейного виховання ” в Україні, подане нами вище, містить елементи виховання дітей німецькими родинами.
   Висновки. Наведені вище факти засвідчують, що: проблема визначення мети сімейного виховання у Німеччині знаходиться під впливом історичних, ментальних, політичних та економічних факторів; сьогодні метою сімейного виховання дитини у ФРН вважається самостійність, яка формується шляхом досягнення конкретних виховних цілей, проте чіткого розмежування цих термінів ще не існує; цілі сімейного виховання, запропоновані німецьким педагогом Ф. Брецінкою, на нашу думку, є найбільш перспективними для поглибленого вивчення українськими педагогами. Особливістю становлення сімейного виховання у Німеччині було те, що значна роль у цьому процесі приділялася педагогічній освіті батьків і їх спроможності щодо здійснення виховних цілей. Першим кроком до реалізації виховних цілей представники Наукової ради з питань родини при Федеральному міністерстві з питань сім’ї, літніх людей, жінок та молоді вважають усвідомлення батьками того факту, що спосіб, за яким виховується дитина, є не простим природнім зростанням, а складним процесом, на якість якого вони можуть (і повинні) впливати [12, с. 48].
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження полягають у розкритті особливостей отримання педагогічної освіти німецькими батьками.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жедуденко М. О. Цінності освіти і виховання у педагогічних системах Німеччини та України : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / М. О. Желуденко. – К., 2006. – 223 с.
2. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка : навч. посібник / Н. Є. Мойсеюк. – [3-є вид., доп.]. – К. : ВАТ “КДНК”, 2001. – 608 с.
3. Мудрик А. В . Социальная педагогика : учеб. для студ. пед. вузов / А. В. Мудрик ; [под ред. В. А. Сластенина]. – М. : Академия, 1999. – 184 с.
4. Теоретичні основи педагогіки : курс лекцій : підручник для студентів / під ред. О. Вишневського. – Дрогобич : Відродження, 2001. – 268 с.
5. Фіцула М. Педагогіка : навч. пос. для студ. вищих пед. закладів освіти / М. Фіцула. – К. : Академія, 2001. – 528 с. – (серія “Альма-матер”).
6. Br ezinka W . Erziehungs ziele in der G egenwart: Probl ematik und Aufgab en für Familien und Schulen / W. Brezinka. – Donauwörth : Druckerei Ludwig Auer; 3. Auflage, 1991. – 48 s.
7. Einstellungen zur Er ziehung. Kurzbericht zu einer repraesentativen Bevoelkerungsumfrage im Fruehjahr 2006
8. Grundgeset z für die Bun desrepublik Deutschland
9. Hondl G. Erziehungsziele, Erziehungseinstellungen, Erziehungspraktiken / German Hondl. – Muenchen : Grin-Verlag, – 2003. – 25 S.
10. Keller A. J. Herders paedagogisches Woerterbuch / A. J. Keller, F. Novak. – Erfstadt : Verlag HOHE GmbH, – 2007. – 392 s.
11. Sozialgesetzbuch (SGB) Achtes Buch (VIII) – Kinder und Jugendhilfe
12. Walper S. Familiale Erziehungskompetenzen. Beziehungsklima und Erziehungsleistungen in der Familie als Problem und Aufgabe / S. Walper. – München : Juventa Verlag Weinheim und München, 2005. – 164 s.
13. Weiss W. Erziehung zur Selbstständigkeit / W. Weiss. – Zeitschrift für Pädagogik. – Jg 26. – S. 120-135.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com