www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Формування професійної компетентності кваліфікованих робітників
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Формування професійної компетентності кваліфікованих робітників

М. Ф. Добролюбова,
кандидат технічних наук, доцент,

Л. Ш. Казінська,
магістрант
(Кримський інженерно-педагогічний університет)

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ

   Постановка проблеми. Останніми роками в Україні усвідомлюється пріоритетність ролі навчання як чинника, який забезпечує розвиток країни, оскільки рівень освіти підростаючого покоління – це фундамент для вирішення проблем. На сьогодні у професійній освіті постали принципово важливі завдання, обумовлені потребами адаптації підприємств до ринку, проведенням модернізації та перепрофілювання виробництв, реструктуризацією зайнятості та зміною вимог до якості робочої сили.
   Сучасне виробництво висуває високі вимоги до робочих кадрів і системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації в умовах ринкових відносин. В умовах науково-технічного прогресу одні професії відмирають, інші з'являються, треті модифікуються. Ущільнюється трудовий ритм, міняються технічні засоби. Усе це породжує необхідність нових форм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робочих кадрів. Уже на сьогодні в реформуванні професійної освіти необхідно враховувати наступні основні тенденції: в умовах ринкової економіки людина є активним суб'єктом на ринку праці, своїм головним капіталом, що вільно розпоряджається, – кваліфікацією, проте на сьогодні для значної частини працездатного населення України, зокрема молоді, украй важко подолати психологічний бар'єр переходу з позиції найманого державного працівника до позиції активного суб'єкта ринку праці: необхідно самостійно вести пошуки достатньо високооплачуваної роботи; можна одночасно працювати в декількох місцях; самостійно ухвалювати рішення важко; свобода вибору часто лякає людей; через надзвичайно високу рухливість кон'юнктури ринкової економіки кожній людині доводиться не тільки часто змінювати місце роботи, але і в середньому протягом трудового життя 5-6 разів змінювати професію. Для цього необхідно, по-перше, зламати психологічний стереотип, що склався останнім часом: хорошим працівником вважалася людина, яка десятиріччями пропрацювала на одному робочому місці. По-друге, в цих умовах молодь повинна діставати таку професійну освіту, яка дозволятиме відносно легко освоювати нові професії у майбутньому.
   У сучасних умовах цілеспрямоване поєднання теорії і практики найбільш цінне. Загальна теоретична технічна підготовка стає більш необхідною. Вона є доступною не тільки ведучим категоріями персоналу, але і робочим, що посідають низькі рівні в ієрархічній структурі підприємства. Сучасні технології та форми організації, що дозволяють продуктивно їх використовувати, вимагають підготовки працівника іншого типу – такого, що володіє новими навичками, високою кваліфікацією, здібного до змін.
   Характерна для сьогоднішньої ситуації модернізація виробництва вимагає підготовки працівників, готових змінювати свою професію і ступінь відповідальності, що легко пристосовуються, а значить, і здатних навчитися новій професії. Вони повинні бути об'єктивно готові виконувати нові професійні функції та сприймати ці зміни як нормальний режим сучасного виробництва. Для подолання кризової ситуації в Україні підприємствам потрібні робочі кадри високої кваліфікації . Основною характеристикою працівника високої кваліфікації є наявність широких загальноосвітніх, загально-технічних і професійних знань, навичок й умінь, що забезпечують успішне виконання складної трудової діяльності та дають можливість легко орієнтуватися у виробництві й у будь-як их нових виробничих умовах. У ринкових відносинах важливо, щоб підготовка кадрів задовольняла такій вимозі до робочої сили, як професійна мобільність, тобто здатність швидко освоювати технічні новини та нові спеціальності. На сьогодні кваліфіковані робітники готуються в системі професійно-технічної освіти і на підприємствах. Ключовим моментом в управлінні професійним розвитком є визначення в ньому потреб підприємства . Визначення потреб у професійному розвитку одного робітника вимагає сумісних зусиль відділу підготовки кадрів, робітника та його керівника. Кожна і з сторін подає своє бачення цього питання.
   Аналіз досліджень і публікацій. Існує величезна кількість методів розвитку професійних знань і навичок. Усі вони можуть бути поділені на дві великі групи – навчання безпосередньо на робочому місці та навчання зовні робочого місця (у навчальному класі). Основними методами навчання на робочому місці є: інструктаж, ротація, учнівство і наставництво.
   Мета статті – проаналізувати різні методи формування професійної компетентності кваліфікованих робітників, з’ясувати переваги та недоліки цих систем навчання.
   Інструктаж є роз'ясненням і демонстрацією прийомів роботи безпосередньо на робочому місці й може проводитися як співробітником, що давно виконує відповідні функції, так і спеціально підготовленим інструктором. Інструктаж, як правило, є нетривалим, орієнтованим на освоєння конкретних операцій або процедур, що належать до професійних обов'язків робітника . Інструктаж на робочому місці є ефективним засобом розвитку простих технічних навичок, тому він широко використовується на всіх рівнях сучасних підприємств.
   Ротація є самостійним навчанням, за якого робітник тимчасово переміщається на інше місце роботи з метою придбання нових навичок . Цей метод широко застосовується підприємствами, що вимагають від працівників володіння декількома професіями. Окрім повчального ефекту ротація здійснює позитивний вплив на мотивацію співробітника, допомагає здолати стрес, що викликається одноманітною продуктивною працею. Але ротація володіє одним серйозним недоліком, який необхідно враховувати під час планування професійного навчання – високими витратами, пов'язаними з втратою продуктивності під час переміщення працівника з однієї виробничої операції на іншу. Учнівство і наставництво є традиційними методами професійного навчання ремісників – із стародавніх часів, працюючи поряд з майстром, молоді робітники здобувають професію. Цей метод поширений і на сьогодні, особливо там, де практичний досвід виконує виняткову роль у підготовці фахівців.
   Важливою перевагою системи професійно-технічної освіти є те, що учні професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) одержують більш високу теоретичну підготовку. Повсякденна праця випускників профтехучилищ переконливо свідчить про те, що за рівнем теоретичних знань і професійної підготовки вони якнайповніше відповідають вимогам сучасного виробництва.
   Випускники ПТНЗ швидше досягають вершин професійної майстерності, ефективно використовують робочий час, виявляють значну гнучкість при зміні трудових функцій, активніше і біль ш кваліфіковано беруть участь в управлінні справами виробництва порівняно з робітниками, що пройшли професійну підготовку безпосередньо на виробництві.
   Разом з позитивними сторонами системи професійно-технічної освіти мають місце небажані моменти. Іноді випускники ПТНЗ не одержують достатньо міцних професійних знань і навичок. Чимала кількість готується за вузькопрофільними спеціальностями, повільно розвивається навчання за суміжними професіями. Професійне навчання робочих кадрів на виробництві має позитивні моменти. Перш за все його характеризує гнучкість. Підприємство має нагоду організовувати підготовку та перепідготовку робочих кадрів відповідно до своїх потреб, тобто може швидко змінювати профіль навчання, в короткі терміни навчи ти необхідну кількість робітників, а саме: текучістю, реконструкцією виробництва й іншими причинами.Навчання робочих кадрів на підприємстві відрізняється тим, що робітники більшою мірою опановують практичні знання і навички, аніж ті, що вчаться у профтехучилищах. Ця форма навчання відрізняється своєю практичною спрямованістю, безпосереднім зв'язком з виробничими функціями робітника , надає, як правило, значні можливості для повторення і закріплення знов вивченого. У цьому значенні цей вид навчання є оптимальним для вироблення навичок, що вимагаються для виконання поточних виробничих задач. Одночасно так е навчання може бути індивідуальним для розвитку потенціалу робітника , формування принципово нових поведінкових і професійних компетенцій, оскільки не дає робітнику можливості абстрагуватися від сьогоднішньої ситуації на робочому місці та вийти за межі традиційної поведінки. Для досягнення таких цілей більш ефективні програми навчання зовні робочого місця.
   Сімферопольський ВАТ “Пневматика” готує робочі кадри самостійно, наприклад, за професією гальванік. У Криму гальваніків не готує жоден навчальний заклад. Становлення прийнятих працівників відбувається безпосередньо на виробничих ділянках. І потрібен для цього не рік-два, як для здобуття більшості робочих професій, а як мінімум п'ять років. Саме стільки необхідно, щоб пізнати гальванічне виробництво: засвоїти безліч технологічних операцій, навчитися основам хімії, електротехніки, креслення. Іншими словами, щоб гальванік розумів і відчував, що в той або інший момент відбувається з оброблюваними деталями.
   У гальваніка має бути увага, спрямована й зосереджена на певних об’єктах при одночасному абстрагуванні на інших. Гарний зір і розвинене уміння відрізняти кольори надають гальваніку чималу послугу під час визначення якості покриттів. Дотик дозволяє розрізняти ступінь гладкості або шорсткості поверхонь. І навіть нюх виконує не останню роль у роботі гальваніків. Людям такого фаху потрібно уміти взнавати і розрізняти запахи, швидко адаптуватися до них, що не кожному вдається. Люди, які працюють у гальванічних цехах, повинні легко переносити підвищену температуру та вогкість навколишнього середовища, бути психічно і фізично витривалими, оскільки у процесі роботи виникає стомлення, викликане її монотонністю. І, нарешті, важливими для гальваніка є зібраність і акуратність, що дозволяє дотримуватися порядку на робочому місці, правил техніки безпеки.
   Гальванічне виробництво – це шкідливе виробництво . І якщо навички людина втрачає, то, як правило, це відбувається через погіршення стану здоров'я. Але не дивлячись на шкідливі та складні умови, у роботі гальваніка має місце й естетичний момент . До обробки деталь має неестетичний сірий колір , після занурення у ванну вона набуває іншого вигляду та виблискує як іграшка на новоріч ні й ялинці . Окрім професійної компетентності , професія гальваніка, вимагає достатньої підготовленості щодо охорони праці, електробезпеки і управління вантажопідйомними механізмами. Навчання, інструктаж і перевірка знань працівників з питань охорони праці важливий елемент системи заходів щодо попередження аварій і травматизму на виробництві , забезпеченню конституційного права громадян на здорові та безпечні умови праці. Таке навчання носить безперервний багаторівневий характер .Організація навчання працівників з питань охорони праці покладається на служби підготовки кадрів. А контроль за своєчасністю і якістю навчання, інструктажа і перевірки знань працівників з питань охорони праці здійснюють служби охорони праці. Навчання, підвищення рівня і перевірка знань з питань охорони праці робітників здійснюються відповідно до нормативно-правових документів [6, с. 3]. Гальваніки як працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, [1, с. 2] проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань щодо охорони праці.
   У разі здійснення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безпосередньо на підприємстві спеціальне навчання з питань охорони праці є складовою частиною означеної професійної підготовки. Воно здійснюється працедавцем на підприємстві за навчальними планами і програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов'язків працівників і затверджуються наказом. Перевірка знань щодо питань охорони праці після спеціального навчання проводиться комісією підприємства. У разі відсутності необхідного складу комісії для перевірки знань щодо питань охорони праці на підприємстві, означений контроль здійснюється комісією спорідненого підприємства або територіального управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавської влади по нагляду за охороною праці.
   Висновки. У робочій програмі професійної підготовки робітників основна увага має приділятися специфічним дисциплінам майбутньої професії. Наприклад, у результаті професійної підготовки компетентний гальванік повинен знати: основи електротехніки, електрохімії, електролізу хімії ; електричні схеми гальванічних ванн; режими гальванічних покриттів деталей і виробів; правила користування спеціальними інструментами і пристосуваннями; правила і норми щодо охорони праці. Також повинен уміти: проводити наладку і регулювання гальванічного устаткування; виконувати гальванічне покриття виробів і деталей різного призначення і конфігурації; дотримуватися вимог безпеки під час здійснюваних робіт. У процесі оволодіння професією на виробництві робітники одержують поверхові економічні знання . Не передбачаються практичні заняття щодо організації й економіки виробництва, на яких робітники могли б оволодіти навиками самостійного економічного аналізу. Багато недоліків у підготовці та перепідготовці робочих кадрів на виробництві пов'язано з підбором викладачів й інструкторів виробничого навчання. Нерідко до навчання робітників залучаються особи, які не мають схильності до цієї роботи, не володіють педагогічними навичками, не володіють достатнім рівнем освіти і професійної майстерності.
   Проблеми підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робочих кадрів, здатних конкурувати в умовах ринкових відносин, з певних важливих причин набувають особливої актуальності . По-перше, позначаються несприятливі тенденції на ринку робочої сили. Сучасне виробництво пред'являє все більш жорсткі вимоги до професійних якостей робочих кадрів. Йде скорочення чисельності робочих місць. Подруге, загострюється конкуренція за робочі місця усередині трудових колективів. Йде об'єктивний процес відторгнення робочих кадрів з низькими професійними якостями. По-третє, професійна освіта і кваліфікація в особовому плані не просто виступають характеристиками того або іншого робітника, але і стають для нього гарантією соціального благополуччя, умовою його конкурентоспроможності на ринку праці.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
   Серйозним недоліком підготовки робочих кадрів на виробництві є те, що підготовка і перепідготовка нерідко здійснюються без урахування їхнього загальноосвітнього рівня, тобто до складу однієї групи належать учні як з високим, так і низьким рівнем загальноосвітньої підготовки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Перечень работ, где есть потребность в профессиональном отборе / МОЗ, Госнадзорохрантруда от 23.09.94 № 263/121, Министерство юстиции Украины 25.01.95 за № 18/554. – (Нормативні директивні правові документи).
2. Порядок выдачи разрешений Государственным комитетом по надзору за охраной работы и его территориальными органами / Государственным комитетом по надзору за охраной работы и его территориальными органами. – 15 октября 2003 г. № 1631. (Нормативні директивні правові документи).
3. Скакун В. А. Методическое пособие для преподавателей специальных и общетехнических предметов профессиональных учебных заведений / В. А. Скакун. – М., 2001. – 184 с.
4. Сулла М. Б. Охрана труда : учебное пособие для педагогических институтов и училищ / М. Б. Сулла. – М. : Просвещение, 1989. – 272 с.
5. Тархан Л. З. Организация производственного обучения в ПТУЗе / Л. З. Тархан, М. И. Мыхнюк. – Симферополь, 2003. – 245 с.
6. Типовое положение о порядке проведения обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда НПАОП 0.00-4.12-05.
7. Френкель С. Ш. Организация производственного обучения в профессионально-технических училищах / С. Ш. Френкель. – М. : Высшая школа, 1991. – 176 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com