www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Голодовий терор та остаточне утвердження колгоспно-радгоспної системи ведення сільського господарства на Поділлі та Південно-Східній Волині
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Голодовий терор та остаточне утвердження колгоспно-радгоспної системи ведення сільського господарства на Поділлі та Південно-Східній Волині

І. В. Рибак,
А. Ю. Матвеев

ГОЛОДОВИЙ ТЕРОР ТА ОСТАТОЧНЕ УТВЕРДЖЕННЯ КОЛГОСПНО-РАДГОСПНОЇ СИСТЕМИ ВЕДЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ПОДІЛЛІ ТА ПІВДЕННО-СХІДНІЙ ВОЛИНІ

   Стаття присвячена дослідженню особливостей голодомору 1932-1933 pp. на Поділлі і Південно-Східній Волині, який переріс у голод, що тривав до середини 30-х pp. і тільки за таких умов селянству регіону було нав'язано колгоспно-радгоспну систему ведення сільського господарства.
   Ключові слова: голодомор 1932-1933 pp., голодовий терор, хлібозаготівлі, “чорна дошка”, колективізація, одноосібники, колгоспно-радгоспна система.

   Питання голодового терору по-різному розглядалося в історіографії. Затиснуті в ідеологічні лещата, історики у радянську добу свідомо замовчували насилля, жорстокість владних структур стосовно селянства в період голодомору 1932-1933 pp. [16; 17; 38; 39].
   На регіональному рівні показовою у цьому плані є праці В.М. Голева [5] і П.А. Хоміча [41], які фактично пов'язали завершення колективізації селянського господарства у краї саме з голодомором, який остаточно зломив опір подільського селянства колгоспно-радгоспній системі. У добу перебудови М.І. Алєщенко виникнення “продовольчих труднощів, а потім голоду 1932-1933 pp.” пояснював “відступом тодішнього керівництва країни і республіки від ленінських принципів кооперування селянства” [1, с 32].
   На завершальному етапі перебудови теж можна відмітити публікації про голод 1932-1933 pp. на Поділлі [4; 42].
   В “Нарисах історії Поділля” головну причину кризових явищ в сільському господарстві Поділля автори вбачали в “адміністративно-командних методах керівництва колгоспами, в надмірних хлібозаготівлях” [32, с 250-252]. Отже, історико-регіональні праці відобразили певну суперечливість тодішньої переоцінки історичного минулого, і автори, які належали до поміркованого напряму, намагалися пристосувати, використовувати радянську методологію історичної науки у вивченні складних процесів, які відбулися наприкінці 20-30-х років.
   Передумовам голодомору 1932-1933 pp. приділено увагу у працях Д. Мейса [31], В.І. Марочка [30], С.В. Кульчицького [22]. В результаті досліджень зроблено висновок, що “голодомор в українському селі виявився наслідком цілеспрямованої політики радянської держави, яка здійснювала насильницьку масову колективізацію, хлібозаготівлі, свідоме вилучення фінансових і продовольчих запасів селянських господарств, створивши умови, що призвели до мільйонних жертв мирного населення” [19, с 199].
   Перебігу подій, явищ голодомору в українському селі присвячено праці В.І. Марочка, [29], С.В. Кульчицького [23], В.М. Ботушанського [2], М.А. Якименка [45], Асоціації дослідників голодоморів в Україні [7; 8], В. Нікольського [34] та ін.
   Наприкінці 60-х - протягом 70-х pp. побачили світ книги Р. Конквеста [46], ПІ. Мерля [47]. Відомий дослідник розглядає “великий терор” у контексті сталінської революції “згори”, підкреслюючи її насамперед антиселянський характер.
   Чільне місце серед публікацій присвячених голодомору 1932-1933 pp., посідають праці І.Г. Шульги. Завдяки їм вперше глибоко розкрито трагедію подільського села у часи голодомору [43; 44]. Значний вклад у вивчення голодомору 1932-1933 pp. на Поділлі внесли О.М. Завальнюк [13; 14; 15;], В.І. Петренко [35], М.Ф. Кшран [20] та ін. [36; 37].
   Спробу узагальнити публікації з означеної проблеми, значно розширити джерельну базу за рахунок введення у науковий обіг нових документальних матеріалів здійснила С.В. Маркова [24; 25; 26; 27; 28].
   Автори, проаналізувавши вже опубліковані матеріали та ряд архівних документів прийшли до висновку, що на Поділлі та Південно-Східній Волині голодовий терор мав свою власну специфічну страхітливу причину. Через потужний селянський опір суцільну колективізацію до осені 1932 р. в регіоні не було завершено. Виходячи з цього, формою тиску на селян-одноосібників продовжували бути надмірні хлібозаготівлі. їх ціллю було тотальне пограбування селян-одноосібників, залишення їх без будь-яких продовольчих, фуражних і насіннєвих фондів, з метою прийняти колгоспно-радгоспну систему ведення сільського господарства.
   Хлібозаготівельні кампанії проводилися методом продовольчої розкладки із застосуванням насилля, адміністрування, погроз і призвели до втрати селом значної частини необхідних харчових запасів. Про це свідчить інформація Проскурівського окружкому партії про підсумки хлібозаготівлі в 1930 р. План її було виконано на 119%, але при цьому мало місце таке: “В селі Мазники Михалпільського району і в с. Скотиняни Городоцького району хліб вилучали вночі при відсутності господарів. У Вовковинецькому районі члени комісії сприяння хлібозаготівлі били селян, навішували “чорні” дошки на шиї нездатчиків, одягали на голову грамофонну трубу і під звуки похоронного маршу вигукували “смерть ворогам” [11, арк.1, 3].
   Про методику проведення хлібозаготівель можна судити із доповідної записки спецкора газети “За пищевую индустрию” наркому землеробства Яковлеву про становище у Вінницькій області від 16 червня 1932 p.: “Хлібозаготівлі продовжувалися до кінця березня, причому у лютневі і березневі дні заготівлі виражалися небагатьма пудами в день на весь район, хоча було очевидно, що хліба вже немає. В березні було вивезено насіннєвий фонд, а в квітні в голодуючі райони почали завозити продовольство і насіннєву допомогу. План було виконано на 50-60%” [40, с.388].
   Про всеосяжне насилля над селянами під час хлібозаготівлі йдеться в інформаційних довідках, оглядах органів ОДПУ про становище у селі. Оскільки вони були таємними і не призначалися для друку і розголошення, то містили більш об'єктивну інформацію про факти і події, які відбувалися на селі під час проведення хлібозаготівель. В інформації ДПУ про проведення хлібозаготівлі у Деражнянському районі від 12 липня 1931 р. наводилися такі факти: “Уповноважений райвиконкому Вайнберг довів до сім'ї бідняка у селі Карачинці додаткове завдання на здачу хліба (53 пуди), хоча цей селянин вже раніше здав 19 пудів. В результаті на харчування сім'ї із семи осіб залишилося 10 пудів” [12, арк.31]. З інформації Старокостянтинівського ДПУ від 23 листопада 1931 р. стає відомо, що під час проведення хлібозаготівлі у районі мали місце такі факти насилля: “Бригада хлібозаготівельників (6 чоловік) на чолі з комсомольцем Григорієм Кирилюком (всі були п'яні) у жителів с Попівці Івана Степанюка та Устима Тимчука забрали борошно, крупи, сало. У середняка Івана Болкуна при відсутності господаря забрали хліб. До крові побили жінку селянина Тимчука з с Долини [10, арк.40-41].
   30 жовтня 1932 р. було прийнято постанову ЦК КП(б)У “Про заходи щодо посилення хлібозаготівель”, в якій вказувалось, що в Україні виконано лише 39% річного плану заготівлі хліба. Головною причиною такого становища було “повне припинення боротьби за хліб, панування дестабілізаційних настроїв щодо хлібозаготівель у більшості керівних партійних і радянських кадрів. Для прийняття більшовицьких заходів щодо мобілізації сил і виконання плану хлібозаготівель у Вінницьку область відрядити Любченка і Сухомлина” [40, с.515].
   Хлібозаготівельний план було дещо зменшено, але його виконання стало ще більш жорстоким і безкомпромісним. ЦК КП(б)У ухвалив декілька постанов, які фактично прирікали селян на голодну смерть. Так, 18 листопада 1932 р. з'явилась постанова ЦК КП(б)У “Про заходи з посилення хлібозаготівлі”. Сільські активісти отримали право вилучати в одноосібників зерно, вирощене на присадибних ділянках для виконання планів хлібозаготівлі. За невиконання плану одноосібників штрафували завданням з м'ясозаготівель в обсязі 15-місячної норми [3, с 115]. Таким чином, відбувався своєрідний комбінований наступ на одноосібників.
   До того, ж штучно збільшувались плани хлібозаготівель для одноосібного сектора. Так, у доповідній записці начальника Вінницького обласного відділу ДПУ Левоцького секретарю Вінницького обкому КП(б) У М. Алексееву від 9 серпня 1932 р. відмічалися багаточисельні факти перевищення планів хлібозаготівлі для одноосібників: “Виявлено факти перебільшення планів для індивідуального сектора у порівнянні з колгоспами. В індивідуальному секторі, де процент вилучення дорівнює 68,7%, зовсім не залишилося продовольчих і фуражних ресурсів” [9, с.337]. В результаті, чимало селянських родин було розорено.
   Широко використовувалася практика покарання сіл і районів, які не справилися з планами хлібозаготівлі, через занесення їх на т. зв. “чорну дошку”, тобто припинення продажу будь-яких промислових товарів. 23 листопада 1932 р. бюро Затонського райкому партії порушило питання про занесення на “чорну дошку” в області, як саботажників з хлібозаготівлі, села: Осламово, Курники (українські), Пирогівку, Стару Гуту, Старі Нетечинці; колгоспи: “Боротьба” (с. Малий Олександрів), ім. Артема (с. Адамівка), ім. Леніна (с. Крутибороди), “Комунар” (с. Карачаївці), “...припинити з 24 листопада всю торгівлю крамом у споживчих товариствах цих сіл, як і колгоспну торгівлю, (для) колгоспників і селян-одноосібників, аж до того часу, поки ці села не почнуть чесно виконувати свої зобов'язання перед робітничим класом та Червоною Армією по хлібозаготівлі” [6, с 116]. В результаті такої політики у переважної більшості одноосібників склалося вкрай важке продовольче становище. Про це свідчить доповідна записка секретаря Вінницького обкому КП(б)У В. Чернявського від 17 березня 1933 р.: “В селі Сальники Калинівського району одноосібник Яків Зубко -6 осіб дітей, троє ходять в школу і живуть винятково гарячими сніданками. Все, що було в господарстві - продано. Корову з'їли. Коли не було що їсти, зарізали коня і їли конину. За це Зубко засуджений на 8 років. Але був звільнений і повернувшись додому, не маючи протягом тижня харчів помер. Дружина його говорить: “Я не бачу виходу так чи інакше я повинна померти. Тому, що насіння немає і я не засію. В колгосп я б пішла, але громадське харчування розпочнеться через тиждень-два, а я до цього часу не доживу” [9, с.242].
   У грудні 1932 - січні 1933 pp. хлібозаготівлі вступили в завершальну стадію. Більшість одноосібних господарств повністю втратили прихований насіннєвий фонд [21, с.40].
   На республіканському рівні факти голодомору на Поділлі було визнано постановою політбюро ЦК КП(б)У від 21 червня 1932 р. “Про додаткову продовольчу допомогу районам, які перебувають у найбільш тяжкому становищі”. У ній йшлося про голодування у 9 східних районах області: Уманському, Бабанському, Оратівському, Плисківському, По-гребищенському, Липовецькому, Іллінецькому, Тростянецькому, Томаш-пільському [6, с 160, 388].
   Першим повідомленням про голодування у 1933 р. стала доповідна записка ДПУ УСРР Центральному комітету КП(б)У про тяжкий продовольчий стан в ряді районів Вінницької та Київської областей від 16 лютого. В ній відмічено факти смерті в результаті голоду у Тростянецькому, Чуднівському, Станіславчицькому, Бердичівському районах. Про значно більшу географію голодомору йдеться у листі Вінницького обкому в ЦК КП(б)У про розширення масштабів захворювання та смертності від голодування та заходи надання допомоги населенню 17 лютого 1933 р. [6, с.378-386].
   Починаючи з весни 1933р., смерть від голоду ставала масовою. Майже всі органи ДПУ реєстрували випадки від голоду, людоїдство і трупоїдство. Терор голодом був своєрідним “виховним заходом” для непокірних колгоспників та одноосібників. 15 березня 1933 p. С. Косіор підписав адресовану ЦК ВКП(б) доповідну записку з інформацією про підготовку до весняної сівби. В ній є страхітлива фраза, яка пояснює все: “Те, що голодування не навчило ще дуже багатьох колгоспників розуму, показує незадовільна підготовка до сівби якраз у найбільш не благонадійних районах” [6, с.210, 380, 383].
   Із доповідної записки ЦК КП(б)У в ЦК ВКП(б) “Про хід підготовки до весняної сівби і продовольче становище в ряді районів областей і районів республіки” від 15 березня 1933 р. видно, що за кількістю охоплених голодом районів на третьому місці після Дніпропетровської і Київської -Вінницька [40, с.657].
   Станом на 30 квітня голод лютував у 385 населених пунктах, а на 15 травня - у 400 селах 34 районів області. Пік голодомору на Поділлі та Волині зафіксувала доповідна записка обласної оздоровчої комісії про стан продовольчих труднощів у Вінницькій області 18 травня 1933 р. В ній відмічалося, що голодом охоплено 38 районів, 431 сільрада, 26895 господарств, 120 903 особи. Райони за ступенем враженості голодом комісія розподілила на декілька груп. До першої віднесено райони, в яких відмічено суцільну враженість голодом: Калинівський, Немирівський, Ільїнецький, Теплицький, Липовецький, Брацлавський, Літинський, Вороновецький, Махнівський. Другу групу становили райони, де голод охопив переважну більшість сіл, зокрема, Жмеринський, Любарський, Козятинський, Гайсинський, Станіславчицький, Бердичівський, Копайгородський, Тульчинський, Хмільницький і Тростянецький. До третьої групи належали райони, в яких голодомором було охоплено меншість сіл. До них належали Дзержинський, Уланівський, Чуднівський, Тиврівський, Джулинський, Янушпільський. Четверту групу складали райони, де було відмічено факти голодомору в селах окремих господарств колгоспників та одноосібників. Це Деражнянський, Грицівський, Меджибізький, Полонський, Летичівський, Могилівський та Вінницький райони [6, с.382, 394, 510; 3, с. 130; 44, с. 118].
   В результаті терору голодом владним структурам вдалося колективізувати переважну більшість селян, припинити масові виходи з колгоспів. Одноосібні господарства, повністю позбавлені продовольчих, фуражних, а також насіннєвих фондів, змушені були вступати до колгоспу в надії врятуватися від неминучої голодної смерті, сподіваючись отримати право на громадське харчування під час польових робіт.
   Колгоспи Вінницької області у 1933 р. об'єднували вже 85% селянських господарств [17, с.47]. Все це дає підстави стверджувати, що суцільна колективізація в регіоні була завершена.
   Але, незважаючи на те, що переважна більшість одноосібників Поділля і Південно-Східної Волині вступила до колгоспів, у регіоні продовжував використовуватися голо довий терор проти тих селян, які залишилися поза колгоспом. Про це, зокрема, свідчать такі документи: доповідна записка заступника голови Вінницького облвиконкому С. Смолянського про голодування населення Копайгородського району від 14 квітня 1934 p.; доповідна записка голови Брандавського райвиконкому Н. Єремчука про голодування населення району від 23 травня 1934 p.; доповідна записка секретаря Піщанського райкому КП(б)У Ралюка про голодування населення району від 5 червня 1934 р.; доповідна записка секретаря Калинівського райкому КП(б)У Сазонова про голодування населення району від 29 березня 1935 p.; доповідна записка члена бюро Вінницького обкому ЛКСМУ І. Глущенка про голодування жителів села Сучани Могилів-Понільського району від 6 квітня 1935 р. [9, с.450-453, 469-472].
   На відміну від голодомору 1932-1933 pp., голод 1934-1935 pp. мав вибірковий адресний характер, вразивши переважно одноосібників. Так, у спецповідомленні заступника голови ДПУ УСРР 3. Карлсона генеральному секретарю ЦК КП(б)У С. Косіору від 4 січня 1934 р. вказувалося: “В 52-х селах Шепетівського, Старокостянтинівського, Вороновецького, Волочиського і Сітковецького району виявлено 750 одноосібних господарств, які відчувають продтруднощі. Це в основному сім'ї одноосібників-бідняків, які складаються із людей похилого віку, інвалідів. Частина одноосібників через відсутність посівного матеріалу зовсім не здійснювала посівів. Зараз вони харчуються гарбузами, буряками і різними сурогатами” [9, с.445-446]. Зазначимо, що кількість голодуючих одноосібників у деяких районах значно переважала колгоспників.
   Під впливом голодового терору селяни-одноосібники змушені були не лише вступати до колгоспу, але й прийняти колгоспно-радгоспну систему ведення сільського господарства. Вже VII з'їзд рад Кам'янець-Подільського району, який відбувся 29 грудня 1934 p., констатував, що: “Великих перемог ми домоглися в сільському господарстві. Значно зріс процент колективізації. До VI районного з'їзду рад (1931 р.) було колективізовано 26% господарств, сьогодні ми маємо 96% колективізованих господарств [33, с 14].
   Таким чином, під час завершення колективізації на Поділлі і Пів-денно-Східній Волині центральні й місцеві владні структури використали голодовий терор проти селян з метою змусити їх вступити до колгоспу і прийняти колгоспно-радгоспну систему ведення сільського господарства. Цього було досягнуто шляхом постійного і надмірного вилучення продовольчих, насіннєвих і фуражних ресурсів у одноосібників для того, щоб позбавити їх будь-яких засобів до існування. В цих умовах вступ до колгоспу був єдиною альтернативою для одноосібників, можливістю отримати хоч якийсь шанс на виживання під час голодомору 1932-1933 pp. і голоду 1934-1935 pp. Завдяки таким методам у 1933-1934 pp. було завершено суцільну колективізацію на Поділлі і Південно-Східній Волині.

Список використаних джерел

1. Алєщенко М.І. Відступ від ленінського кооперативного плану на Поділлі (1922-1933 pp.) / Михайло Іванович Алєщенко // VIII Подільська історико-краєзнавча конференція. Тези доповідей / Ред. кол. І.С. Винокур (відп. редак.) та ін. - Кам'янець-Подільський, 1990. - С. 31-32.
2. Ботушанський В. Голодомор 1932-1933 pp. Велика трагедія українського народу / Василь Ботушанський // Пам'яті жертв радянських голодоморів в Україні: Матеріали наук. конф. - Чернівці: Рута, 1994. - С. 6-16.
3. Веселова О.М., Марочко В.І., Мовчан О.М. Голодомори в Україні: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947. Злочини проти народу / О.М. Веселова, В.І. Марочко, О.М. Мовчан. - К.-Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 2000. - 271 с
4. Випорова Ф.А., Ковальова Є.П. Голод на Вінничині в 1932-1933 pp. очима очевидців / ФА. Випорова, Є.П. Ковальова // Тези доповідей дев'ятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції / Ред. кол. Кравець М.М. (голова) та ін. - Вінниця, 1990. - С 84-85.
5. Голєв В.М. Масовий колгоспний рух в районах Поділля (1929-1931 pp.) / Василь Михайлович Голєв // Наукові записки Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту. - Т. 4. - Вип. 1. - Кам'янець-Подільський, 1956. - С. 95-127.
6. Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів / Упоряд. Р.Я. Пиріг та ін. / Руслан Якович Пиріг. - К.: Політ, видав. України, 1990. - 607 с
7. Голод 1932-1933 pp. в Україні / Гол. ред. В.А. Смолій. - К., 2003. - 888 с
8. Голод 1932-1933 pp. в Україні: причини та наслідки / Авт. кол.: СІ. Білокінь, О.М. Веселова. - К, 2003. - 886 с
9. Голод та голодомор на Поділлі 1920-1940 pp.: Збірник документів та матеріалів / Ред. І.С. Гамрецький та ін. - Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”. -2007.-704 с.
10. ДАХмО. - Ф. П-402. Староконстантиновский районный комитет КП Украины. - On. 1. - Спр. 99. Копии информации по политическим и организационным вопросам, направленных в ЦК КП(б)У Переписка с органами народного комиссариата внутренних дел по специальным вопросам (25.01. -08.12.1931 г.). -43 арк.
11. ДАХмО. -Ф. П-301. Проскурівський окружний комітет КП(б)У-Оп. 1. -Спр.212. Інформаційний бюлетень Проскурівського окружного партійного комітету про підсумки хлібозаготівельної кампанії 1929-1930 року (без дати). - 22 арк.
12. ДАХмО. - Ф. П-112. Деражнянский райком КП Украины. - On. 1. - Спр. 90. Специальные сообщения районного отделения ГПУ (26.01. -26.07.1931 г.). -36 арк.
13. Завальнюк О. 1932-1933 роки на Хмельниччині. До 60-річчя голодомору І Олександр Завальнюк II Подільська старовина. Науковий збірник на пошану вченого і краєзнавця В. Д. Отамановського. - Вінниця, 1993. - С. 228-237.
14. Завальнюк О. Документи розповідають (Сталінський голодомор на Хмельниччині) / Олександр Завальнюк // Поділля і Волинь у контексті історії українського національного відродження. Науковий збірник. - Хмельницький, 1995. - С 10-314.
15. Завальнюк О. Хлібозаготівлі і голод 1932-1933 років на Хмельниччині : причини, наслідки, уроки / Олександр Завальнюк // Голод 1932-1933 років на Хмельниччині. Матеріали республіканської науково-практичної конференції. -Хмельницький, 1993. - С. 3-5.
16. История крестьянства СРСР : история советского крестьянства : В 5 т. Т. 2. -АН СССР. Институт истории СССР. Редкол. серии: В. П. Шерстобитов (гл. ред.) и др. / Виктор Павлович Шерстобитов. - М.: Наука, 1986. - 487 с.
17. Історія міст і сіл Української РСР Вінницька область / Голов, ред. кол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. - В 26 томах. - К.: Інститут історії Академії наук УРСР, 1972.-816 с.
18. Історія селянства Української РСР: В 2-х томах- К.: Наукова думка, 1967. -Т.2. - 387 с.
19. Історія українського селянства. Нариси в 2-х томах- К.: Наукова думка, 2006. -Т. 2.-653 с.
20. Кіпран М.Ф. Документи і спогади очевидців про голод 1932-1933 pp. на Шепетівщині / М.Ф. Кіпран // Велика Волинь: Минуле і сучасне. Матеріали міжнародної наукової краєзнавчої конференції. - Хмельницький-Ізяслав-Шепетівка, 1994. - С 166-168.
21. Кульчицький С.В. 1933: Трагедія голоду / Станіслав Владиславович Кульчицький. - К., 1989.-40 с.
22. Кульчицький С.В. Причини трагедії 1933 р. в Україні / Станіслав Владиславович Кульчицький // Золоті ворота. - 1993. - № 4. - С. 34-42.
23. Кульчицький С. Голодомори в радянській Україні: схожість та відмінність / Станіслав Кульчицький // Історія в школах України. - 1998. - №3. - С. 19.
24. Маркова С. Голодомор 1932-1933 pp. на Поділлі / Світлана Маркова. - К, 2003. -114 с.
25. Маркова С. Населені пункти Кам'янеччини в період голодомору 1932-1933 pp. / Світлана Маркова // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного ун-ту Історичні науки. - Кам'янець-Подільський, 1998. -Т. 2(4). -С. 191-194.
26. Маркова С. Населені пункти прикордонної смуги Поділля в період голодомору 1932-1933 pp. / Світлана Маркова // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного ун-ту ім. Володимира Гнатюка. Сер.: Історія. - Тернопіль. 2000.-Вин. 10. - С 122-126.
27. Маркова С. Під грифом “таємно” (Документи Державного архіву Хмельницької області про голод 1932-1933 pp. на Поділлі) / Світлана Маркова // Питання історії України: 36. наук. ст. - Чернівці, 1998. - Вип. 2. - С. 301-312.
28. Маркова С. Хлібозаготівлі і голод 1932-1933 pp. на Поділлі / Світлана Маркова // Українська історична наука на порозі XXI століття. Міжнародний науковий конгрес україністів. - Чернівці: Рута, 2001. - Т. 1. - С. 293-297.
29. Марочко В.І. “Торгсин” - золота ціна життя українських селян у роки голоду (1932-1933) / Василь Іванович Марочко // Укр. істор. журн. - 2003. - № 3. -С 90-103.
30. Марочко В. Про діяльність міжнародної комісії для розслідування голоду в Україні 1932-1933 pp. / Василь Марочко // Укр. істор. журн. - 1993. - № 10. -С 47-52.
31. Мейс Д. Політичні причини голодомору в Україні (1932-1933 pp.)/ Джон Мейс // Укр. істор. журн. - 1995. - № 1. - С 34.
32. Нариси історії Поділля на допомогу вчителю / Лев Васильвич Баженов, Іон Срулевич Винокур, Степан Костянтинович Гуменюк, Олександр Михайлович Завальнюк, Анатолій Феодосійович Суровий, Іван Васильович Рибак. -Хмельницький: Облполіграфвидав, 1990. - 328 с
33. Нариси історії Хмельницької обласної партійної організації. - Вид. 2-е, перероб. / Редкол.: В. І. Купратий (голова) та ін. - Львів: Каменяр, 1982. - 271 с
34. Нікольський В. Голодомор 1932-1933 pp. на Україні за матеріалами “окремої папки” Політбюро ЦК КП(б)У / Володимир Нікольський // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. - К, 2004. - Вип. 12. - С. 84-93.
35. Петренко В.І. Поділля у 1930-1931 роках: початок великого голоду / Віктор Іванович Петренко // Матеріали XI Подільської історико-краєзнавчої конференції. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2004. - С. 335-344.
36. Рибак І.В. Детермінанта голодомору на Поділлі і Південно-Східній Волині у 1930-1932 pp. / Іван Васильович Рибак // Вісник національного університету “Львівська політехніка”, “Держава та армія”. - Львів: Вид-во Національного ун-ту “Львівська політехніка”, 2003. - № 493. - С. 165-170.
37. Рибак І.В., Матвеев А.Ю. Голодомор на Поділлі: детермінанта та наслідки / Іван Васильович Рибак, Андрій Юрійович Матвеев // Геноцид: Голодомор 1932-1933 pp. на Хмельниччині: причини, жертви, наслідки: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Хмельницький-Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О. В, 2008. - С 70-83.
38. Советское крестьянство 1917-1970: Крат, очерк истории. - 2 изд. - М.: Политиздат, 1973. - 592 с.
39. Соціалістична перебудова і розвиток сільського господарства Української РСР В 2 т. / Редкол.: 3. П. Шульга (голов, ред.) та ін. - К.: Вид-во Київ, ун-ту 1967— 1968. Т. 1-2.-872 с.
40. Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание 1927-1939: Документы и материалы: В 5-ти т.-М.: Росспэн, 2001. -Т. 3: 1931-1933. - 1051 с.
41. Хомич П.А. Коммунистическая партия Украины в борьбе за коллективизацию сельского хозяйства 1927-1934 гг. // На материалах Винницкого, Каменец-Подольского, Проскуровского, Тульчинского округов: Автореф. дисс. канд. ист. наук: 07.00.01 / Петр Андреевич Хомич. - К., 1965. - 24 с.
42. Шмигара Т.М. З історії колективізації на Поділлі (на прикладі села Кунчинців Іллінецького району) II Тези доповідей десятої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції / Ред. кол.; відп. редак. М.М. Кравець (голова) та ін. -Вінниця, 1991.-С 108.
43. Шульга І.Г Гірка правда. Нариси з історії подільського селянства (1920— 1932 років) / Ілля Гаврилович Шульга. - Вінниця, 1997. - 152 с
44. Шульга І.Г. Голод на Поділлі (до 60-річчя голодомору 1933 р.)/Ілля Гаврилович Шульга. - Вінниця: Континент-Прим, 1993. -220 с
45. Якименко М. Голодомор в Україні - наслідок послідовної більшовицької політики / М. Якименко // Золоті ворота. - 1993. - № 4. - С. 9-13.
46. Congvest P. The Creat Terror : Stalin's Purge of the Thirties. - London, 1973. - 844 p.
47. Merl s Einsachte Stalin die Hungers not von 1932-1933 zur. Auslossung oles ukrainischen Nationalismus II Janrbiicher liir ceschschte osteuropas. - 1989. -Bd. 37.-№ 4.-S. 569-590.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com