www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Розвиток художньої творчості молодших школярів у педагогічних ідеях В. Сухомлинського
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Розвиток художньої творчості молодших школярів у педагогічних ідеях В. Сухомлинського

К.І. Донських,
асистент
(Бердянський державний педагогічний університет )

РОЗВИТОК ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЯХ В. СУХОМЛИНСЬКОГО

   Постановка проблеми. Сучасне суспільство потребує забезпечення умов для формування трудової та моральної життєтворчої мотивації дітей і молоді. Реалізуються ці завдання у змісті освітньої галузі “Технологія”, що втілює ідеї розвитку особистості через залучення молодших школярів до творчої праці. Проголошені Я. Коменським, Г. Песталоцці, К. Ушинським, В. Сухомлинським вони і сьогодні мають безперечну цінність, що підтверджується освітньою державною політикою. Так, національною доктриною визначено, що система освіти має забезпечувати розвиток у дітей і молоді творчих здібностей, формування навичок самореалізації особистості [3, с.3].
   Аналіз досліджень і публікацій. Дитяча творчість залишається предметом аналізу багатьох учених, які досліджують природу цього феномену. У роботах Л. Виготського, В. Крутецького, О. Леонтьєва, В. Моляка, О. Савченко, В. Котляра, В. Тименка та ін. висвітлюються різноманітні психолого-педагогічні фактори, що сприяють формуванню здібностей особистості та розвитку художньої творчості. Широкий спектр актуальних проблем у педагогічних працях та практичній діяльності В.О. Сухомлинського досліджено вітчизняними науковцям (В. Кузь, В. Деркач, О. Сухомлинська, О. Пєхота, М. Ярмаченко та ін.).
   Окремі аспекти художньої творчості, на яких побудовано навчання у “Школі під голубим небом”, упроваджує в сучасний освітній простір В. Тименко. У його дослідженнях подається інтерпретація змісту навчання зазначеної вище школи, зокрема: застосування технологій розвитку трьох каналів сприйняття інформації людиною – аудіальної, візуальної і тактильної. Так, спілкування з мистецтвом, проблемне навчання, поєднання розумової та фізичної праці, за переконаннями В. Сухомлинського, дозволяють сформувати цілісність особистості молодших школярів [6, с.26].
   Метою цієї статті є узагальнення основних ідей розвитку художньої творчості молодших школярів, що відображені у теоретико-педагогічній спадщині В. Сухомлинського.
   Прогресивні ідеї виданого українського педагога, його праці: “Серце віддаю дітям”, “Сто порад учителеві”, “Праця і моральне виховання”, “Моральні заповіді дитинства і юності”, “Павлиська середня школа”, “Жива вода криниці” та ін. дають нам переконливе уявлення про творчий характер трудової діяльності молодших школярів.
   Творчість дітей розглядається як діяльність, результатом якої є створення нових оригінальних, довершених матеріальних і духовних цінностей [3, с.571].
   Художня творчість – є однією з найбільш доступних і дієвих форм естетичного пізнання світу учнями [3, с.655]. У процесі художнього конструювання, імпровізації молодші школярі мають можливість виразити своє ставлення до побаченого або почутого. У такій реконструктивній діяльності формується ціннісне і естетичне сприймання учнями навколишньої дійсності. Слід наголосити, що художня творчість завжди пов’язана з позитивними емоціями, а тому вона має приносити радість і задоволення школярам.
   Праці В. Сухомлинського становлять теоретичну цінність у контексті завдань сучасної початкової школи. Вони мають практичну значущість для розкриття форм і методів розвитку творчої особистості у навчально-виховному процесі. Уся педагогічна спадщина вченого наскрізно пронизана ідеєю – відчувати, розуміти, цінувати і творити: “Ми бачили важливе виховне завдання в тому, щоб дітей оточував не лише світ природи, а й світ праці, творчості, будівництва. Краса людини найяскравіше розкривається у праці” [6, с.61].
   В. Сухомлинський наголошував, що зміст трудового навчання в початкових класах має бути побудований на широкій політехнічній основі: “...щоб комплекс різноманітних умінь і навичок, яких набувають вихованці, відповідав меті політехнічної підготовки, щоб він був не професіоналізацією, не ранньою спеціалізацією, а обов’язковою для всіх азбукою праці” [6, с.168]. Сьогодні ці ідеї знайшли своє відображення у дослідженнях В. Тименка, який пропонує наступне формулювання поняття “політехнічна творчість” – це міждисциплінарна проектно-художня діяльність, яка поєднує елементи наукових, технічних і гуманітарних знань, інженерного конструювання та художнього мислення [8, с.25]. Отже, політехнічна творчість забезпечується синтезом художнього та технічного конструювання, що сприяє вдосконаленню трудового навчання й виховання. У нових підходах до змісту трудового навчання, що визначені в освітній галузі “Технологія” Державного стандарту початкової загальної освіти, пріоритетним є забезпечення умов для художньо-технічної творчості учнів у процесі конструктивно-технологічної діяльності [2, с.4].
   Неодноразово В. Сухомлинський наголошував на взаємодії трудового навчання із загальним розвитком і вихованням учнів (моральним, естетичним, фізичним, інтелектуальним). З метою забезпечення такого зв’язку, вчений радив створювати дітям з раннього віку умови для виявлення своєї індивідуальності у праці. Стосовно характеру праці: вона має бути морально і суспільно спрямованою, різноманітною за тривалістю і кінцевим результатом, включати елементи виробничої праці дорослих; поєднувати зусилля розуму та рук, бути посильною і мотивованою тощо. Вчений підкреслював необхідність досягнення учнями досконалості навіть у виконанні елементарного завдання. Він писав, що трудова майстерність досягається руховими вправами, точністю взаємодії лівої і правої рук. Між рукою і мозком багато двосторонніх зв’язків, “розвиток дитини у кінчиках її пальців”. З огляду на це маємо належно використовувати багатофункціональний вплив роботи з пластичними матеріалами (пластилін, глина) на розвиток вправності дитячих рук.
   Сучасними методичними рекомендаціями для вчителів початкової школи можна вважати своєрідний досвід проведення уроків трудового навчання, напрацьований у Павлиській школі. Це підтверджують такі рядки: “З перших днів життя “Школи радості” мої вихованці збирали колекції насіння, зразки деревини різних порід...; вивчали властивості речовин не тільки у процесі спостережень, а й завдяки взаємодії руки, озброєної найпростішими інструментами… Вони вирізали тоненькі пластинки з деревини різних порід, шліфували їх, приклеювали чи пришивали до паперу, порівнювали за твердістю та іншими ознаками... Усе це було не тільки підготовкою до технічної творчості. Розвиваючи майстерність рук, я розвивав розум” [6, с.252]. Заслуговує на увагу думка В. Сухомлинського про те, що лише творчий учитель може виховати творчу особистість.
   У процесі художньої творчості діти мають можливість виразити у процесах художнього конструювання, моделювання одягу для ляльок, ліпленні своє ставлення до побаченого, почутого, прочитаного. Саме в молодшому шкільному віці, найважливішому періоді людського життя, – як його називає В. Сухомлинський, через неповторну творчість відкривається шлях до серця дитини [6, с.15].
   Основним засобом розвитку художньої творчості молодших школярів є уроки трудового навчання: технічної і художньої праці. Робота з папером і картоном, конструювання художніх виробів з різних матеріалів, зокрема і природних, робота з текстильними матеріалами передбачає не тільки репродуктивне спрямування праці, але і її творчий характер, особистісно значущий для учнів. Знову переконуємося в цьому, перечитуючи сторінки педагогічної спадщини В. Сухомлинського: “Джерела здібностей і обдарувань дітей на кінчиках їх пальців. Від пальців, образно кажучи, ідуть найтонші струмочки, які живлять джерело творчої думки” [6, с.251]. Саме у цих рядках ми знаходимо розуміння витоків художньої праці дитини. Творчість дітей В. Сухомлинський розглядав як “…глибоко своєрідну сферу їхнього духовного життя, самовираження і самоутвердження, в якому яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини ...” [6, с.54].
   Синтезуючи естетичне та трудове виховання, учитель початкової школи має не тільки навчити дитину знати і розуміти мистецтво, а й сформувати в неї потребу милуватися природою і творами мистецтва, навчити творити довершені та композиційно виразні форми, насолоджуватися виробами, які створені власними руками.
   Творче ставлення до праці передбачає свідоме цілеспрямоване прагнення до вивчення трудової діяльності, що здійснює особистість. На думку психологів, творчість має єдину процесуальну структуру. Отже, вимагає однакових психологічних станів і характерологічних якостей як від ученого, який здійснює перебудову в галузі наукових знань, так і від школяра, який самостійно вирішує новим для нього способом запропоноване трудове завдання. Вирішення завдань такого характеру є значущими у формуванні творчого відношення до праці молодших школярів, неодноразово на цьому наголошував і В. Сухомлинський: “Істина, що праця підносить, дає людині повноту щастя, була для дітей не якоюсь абстракцією, а самою сутністю життя. Вже в роки дитинства людина була переконана, що найважливіша нива, на якій вона може розкрити свої сили, творчі здібності, – чесна праця на благо суспільства” [6, с.145].
   Висновки. Аналізуючи педагогічні праці В. Сухомлинського з означеної проблеми, ми переконуємося, що він наполегливо і майстерно виховував у школярів здатність сприймати, розуміти та захоплюватися красою праці. Таким чином, теоретичні узагальнення містять положення, які є підґрунтям розвитку художньої творчості учнів. Раннє залучення дітей до творчої праці, основою якої є конструктивно-художні уміння, – це перш за все турбота про формування гармонійно розвиненої особистості. Педагогічні ідеї вченого мають бути покладені у фундамент виховання творчої особистості, що буде зростати в атмосфері гуманного ставлення до краси навколишнього світу.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження: вважаємо доцільним розглянути основні напрямки розвитку творчого мислення молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ботюк О. Використання спадщини В.О.Сухомлинського в трудовому вихованні молодших школярів / О. Ботюк // Початкова школа. – 2008. – №9. – С. 17-19.
2. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. – 2006. – №2. – С. 22-47.
3. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К. : Шкільний світ, 2001. – 16 с.
4. Педагогика: Большая современная энциклопедия / Сост. Е.С. Рапацевич. – Мн. : “Соврем. слово”, 2005. – С. 571-573.
5.Савченко О. Школа культури – діалог з В.О.Сухомлинським / О. Савченко // Початкова школа. – 2006. – №12. – С. 1-5.
6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина: [вибр. тв. в 5-ти т. – Т. 3] / В.О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1977. – С. 7-279.
7. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину: [вибр. тв. в 5-ти т. – Т. 2] / В.О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1976. – С. 498-570.
8. Тименко В. Методика трудового навчання - технічної та художньої праці / В. Тименко // Початкова школа. – 2006. – №10. – С. 23-29.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com