www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Молодіжний національно-просвітницький рух серед караїмів Російської імперії на початку XX століття
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Молодіжний національно-просвітницький рух серед караїмів Російської імперії на початку XX століття

Д. А. Прохоров

МОЛОДІЖНИЙ НАЦІОНАЛЬНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ РУХ СЕРЕД КАРАЇМІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

   Поширення наприкінці ХІХ - на початку XX ст. серед „інородчеського" населення Росії російської культури, російської мови, а також прозелітизм, нівеляція серед юнаків деяких релігійно-етичних принципів караїмської релігії призвели до втрати серед молодіжного прошарку караїмських громад етноконфесійної самосвідомості. Тому караїмське духівництво, поряд з представниками прогресивної інтелігенції, закликали караїмів до об'єднання з метою про відродження караїмської історії, культури і традицій. У 1910 - 1920-х pp. у караїмських громадах, які мешкали на території Кримського півострова, у зв'язку із загальнонаціональними караїмськими з'їздами, що проводилися в Євпаторії, нарадами духівництва, виборами в 1912- 1915 pp. Таврійського та Одеського караїмського гахама спостерігається активізація діяльності різних культурно-просвітницьких об'єднань - як заснованих раніше, так і знову створених [1, с 96].
   Лютнева революція 1917 p., унаслідк якої було проголошено багато політичних і цивільних свобод, відбилася й на настроях багатьох членів караїмських громад, які були окрилені майбутніми змінами. 18 травня 1917 р. у приміщенні Олександрівського караїмського духовного училища в Євпаторії відбулися збори ініціативної групи Караїмської національно-демократичної партії культурного самовизначення (КНДКС). Присутніми було оголошено проект ініціативної групи про створення партії [2, с 11]. Основною її метою декларувалося об'єднання нації на платформі широкого національно-культурного самовизначення, а головним завданням - сприяння збереженню основ складових караїмського суспільства: релігії, мови й культури. Члени КНДПКС планували здійснювати: 1) боротьбу в ім'я національного й „культурного розвитку нації і висвітлення всіх умов" - як тих, що перешкоджали, так і сприяючих цьому; 2) поєднати національні сили на грунті спільних національних і культурних інтересів караїмів [3, с 4].
   Одним з ефективних засобів щодо досягнення вищевказаних цілей лідери КНДПНС називали організацію різноманітних культурно-просвітницьких товариств, клубів і гуртків, покликаних поширювати серед караїмського населення ідеї об'єднання й національного самовизначення на культурно-просвітницькій основі. Так, у липні 1917 р. національно-просвітницький клуб відкрився в Бахчисараї [4, с 28]. Тоді ж, улітку 1917 р. в Одесі було засновано „Одеське Товариство Об'єднання караїмів" -підґрунтям його діяльності стала організація сімейних літературно-музичних вечорів, концертів, спектаклів, лекцій, екскурсій і рефератів. При товаристві було відкрито читальний зал, створено краєзнавчу секцію із пошуку матеріалів, що належать до „історії побуту, літератури і мистецтва караїмів"; правлінням товариства було організовано зустрічі з караїмським гахамом С. М. Шапшалом, під час яких відбувалося обговорення актуальних питань історії, культури караїмів і проблем сучасності [5, с 29, 30; 6, с. 33, 34]. У 1918 р. при „Одеському Товаристві Об'єднання караїмів" була організована релігійно-національна секція (голова - С. Ш. Бабаджан). У її роботі активну участь брало караїмське духівництво - наприклад, одеський газан І. М. Кефелі і Таврійський і Одеський караїмський гахам С. М. Шапшал. Останнім для караїмської молоді, що вчилася, а також для членів одеської громади було прочитано лекції „Про племінне походження кримських караїмів" та „Об історичних пам'ятниках на Кримському півострові" [7, с 32].
   У 1917 р. групою караїмів-біженців з Литви, що знаходилися під час Першої світової війни в Криму, було оголошено про створення „Національно-демократичного гуртка литовських караїмів культурного самовизначення". На зборах, присвячених відкриттю цього товариства, журналістом О. І. Пілецьким було прочитано доповідь про сучасний стан караїмів; потім він запропонував присутнім приступити до власне організації гуртка на базі проектної програми, виробленої ініціативною групою КНДПНС [8, с 15]. О. І. Пілецькому також було надано право й надалі займатися організаційними питаннями створеного товариства.
   Слід сказати, що в 1917 р. караїмські культурно-просвітницькі спілки було створено в більшості міст Таврійської губернії. їх керівниками організовувалися секції з вивчення караїмської історії, релігії, літератури й мистецтва, караїмської і староєврейської мов, проводилися дитячі читання і екскурсії. Так, караїмський національний клуб Феодосії, створений 3 травня 1917 p., що складався з чотирьох секцій (літературній, драматичній, музичній і бібліотечній; з відділами - освітніх екскурсій і фізичного розвитку) за півроку свого існування підняв просвітницьку роботу серед караїмського населення Феодосії на дуже високий рівень. Було проведено перепис членів караїмської громади Феодосії, проведено 22 лекції на найрізноманітніші теми. При клубі діяла бібліотека, яка нараховувала більш ніж 1500 томів - у каталозі існували такі відділи, як „Taurica" та „Karaimica" [9, с. 14; 10, с. 32].
   Великий обсяг просвітницької роботи серед караїмського населення також виконували: „Севастопольське караїмське культурно-просвітницьке товариство", створене в червні 1917 р., у якому нараховувалося більше ніж 200 членів (голова - доктор І. А. Тер'які) [11, с 54]; „Культурно-просвітницький гурток караїмської молоді" в Сімферополі (голова -А. А. Зайончковський), Євпаторійський „Гурток молоді" (голова правління - педагог А. І. Ходжаш) та ін. [12, с 55; 13, с. 200]. Серед заходів, що проводилися вищезгаданими товариствами, були лекції, бесіди, дитячі читання, екскурсії; при них створювалися бібліотеки, читальні, влаштовувалися благодійні вечори [12, с 55; 14, с. 32]. В обов'язки просвітницьких товариств також входило збирання статистичних та інших даних по караїмських громадах. З метою „широкого національного об'єднання" товариства, клуби й гуртки підтримували тісні контакти один з одним [5, с 30].
   Таким чином, можна констатувати, що караїмський молодіжний національно-просвітницький рух у Росії на початку XX ст. досягає піку свого розвитку. Створюються численні товариства, організації, проголошується про початок діяльності партії національно-культурного самовизначення. Представники прогресивної караїмської інтелігенції, уявляючи план розвитку караїмських громад на найближчі роки, знайомили єдиновірців з історією, духовною й матеріальною культурою кримських караїмів, залучали у створені просвітницькі товариства і гуртки караїмську молодь, роз'яснюючи їй напрямки та завдання караїмського національно-культурного самовизначення. Активну роль в цьому процесі відіграли культурно-просвітницькі об'єднання караїмів, що було створено в Криму та за його межами в 1910 - 1920-х pp.
   З остаточним установленням на території півострова на початку 1920-х pp. радянської влади діяльність більшості караїмських культурно-просвітницьких організацій припинилася; ті ж товариства, що продовжували функціонувати, значно скоротили обсяг своєї роботи. Варто також відзначити, що досвід діяльності караїмських національно-культурних товариств 1910-х - 1920-х pp. став незабаром потрібен у зв'язку з відродженням попиту до караїмської історії й культури в умовах політики „коренізації", що приводилася в Кримській АРСР у середині 30-х pp. XX ст.

Література

1. Хроника текущей жизни. Евпатория. Национальное оживление // Караимская жизнь. - М., 1911. - Кн. 12, май. - С. 96.
2. Хроника. 18 сего мая... // Известия Таврического и Одесского Караимского Духовного Правления. - Евпатория, 20 мая 1917. - № 1. - С. 11 - 12.
З. Проект программы Караимской национально-демократической партии культурного самоопределения // Известия Таврического и Одесского Караимского Духовного Правления. - Евпатория, 10 июня 1917. - № 2. -С. 4-8.
4. Хроника. От наших корреспондентов. Бахчисарай // Известия Таврического и Одесского Караимского Духовного Правления. -Евпатория, 1917. - № 4. - С. 28.
5. Хроника. От наших корреспондентов. Одесса // Известия Таврического и Одесского Караимского Духовного Правления. - Евпатория, 1917. - № 4. - С. 29 - 30.
6. Объезд караимских общин Высокостепенным гахамом Таврическим и Одесским // Известия Таврического и Одесского Караимского Духовного Правления. -Евпатория, 1917. - № 5-6. - С. 33-36.
7. Одесса // Известия Караимского Духовного Правления. - Евпатория, 1918. - № 1. - С. 32.
8. Хроника. От наших корреспондентов: Евпатория. // Известия Таврического и Одесского Караимского Духовного Правления. -Евпатория, 1917. - № 2. - С. 15.
9. Хроника. От наших корреспондентов: Симферополь. // Известия Таврического и Одесского Караимского Духовного Правления. - Евпатория, 1917. - № 2. - С. 14.
10. Хроника. Феодосия // Известия Караимского Духовного Правления. - Евпатория, 1918. - № 1. - С. 32.
11. Хроника. От наших корреспондентов: Севастополь. // Известия Таврического и Одесского Караимского Духовного Правления. - Евпатория, 1917. - № 2. - С. 54.
12. Хроника. От наших корреспондентов: Симферополь // Известия Таврического и Одесского Караимского Духовного Правления. - Евпатория, 1917. - № 2. - С. 55.
13. Ельяшевич Б. С. Караимский биографический словарь (от конца XVIII века до 1960 г.) / Б. С. Ельяшевич // Караимы. Материалы к серии „Народы и культуры" / под ред. М. Н. Губогло, А. И. Кузнецова, Л. И. Миссоновой. - М., 1993. - Вып. XIV. - Кн. 2. - С. 200.
14. Справочный отдел. Симферополь // Известия Караимского Духовного Правления. -Евпатория, 1919. - № 1. - С. 32.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com