www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Православне духовенство в самоорганізації християнської молоді Волині в міжвоєнний період
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Православне духовенство в самоорганізації християнської молоді Волині в міжвоєнний період

В. Т. Борщевим

ПРАВОСЛАВНЕ ДУХОВЕНСТВО В САМООРГАНІЗАЦІЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ МОЛОДІ ВОЛИНІ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

   Протягом 20 - 30-х pp. XX ст. православне духовенство відіграло провідну роль у духовних і національно-культурних процесах на Волині. Окреме місце в них посіли дитячі та молодіжні громадські організації, частина яких виникла й діяла при безпосередній участі священиків Православної церкви.
   Про внесок православного кліру в духовне та інтелектуальне становлення волинян студентів православного богословського відділу Варшавського університету писав Іван Власовський [1, с 111]. Отець Тимофій Міненко звернув увагу на роль Братства Св. Спаса (м. Житомир) [2, с 60] та Товариства Петра Могили (м. Луцьк) [Там само, с 89] у християнському вихованні молоді. Дослідник пластового руху на Волині міжвоєнного періоду Юлія Візітів констатувала відсутність прямої участі православних священиків у цьому сегменті самоорганізації молоді [3]. Отже, про роль і величину впливу представників волинської священичої верстви на еволюцію молодіжного руху в краї жоден з науковців не писав. З огляду на це об'єктом дослідження в статті є внесок православного духовенства в конституювання молодіжного християнського руху, а предметом -суб'єкти церковно-громадських відносин: ієреї і православна молодь. Тому, використовуючи архівні документи й матеріали, спробуємо простежити взаємодію двох соціальних груп волинського громадянства через аналіз напрямків та форм позабогослужбової праці ієреїв, масштабів впливу священиків на організовані форми дозвілля молоді.
   Отже, напрямні церковно-громадської роботи для волинського духовенства актуалізував єпархіальний з'їзд у Почаєві 3-10 жовтня 1921 р. Насамперед, його делегати висловилися за видання єпархіального друкованого органу, ведення метричних книг українською мовою, відкриття національних початкових церковних шкіл, створення при них бібліотек [4, с 5 - 8]. Однак польська влада застерегла за собою право контролювати розвиток братського руху.
   У грудні 1924 р. Волинська духовна консисторія циркуляром рекомендувала духовенству єпархії прийняти діяльну участь у роботі „Польського траурного хреста" [5, с 2]. Названа організація виникла в листопаді 1923 р. з метою опіки за могилами польських героїв та поховань представників інших національностей. Інституція передбачала залучення дітей і молоді до вшанування пам'яті полеглих воїнів. Консисторія закликала парафіяльне духовенство записатися в члени товариства, а також поінформувати про це парафіян. Цільовою соціально групою в цьому процесі була шкільна молодь.
   Розвиток парафіяльних братств бачився духовенством Волині одним із засобів налагодження життя приходу й боротьби із сектантством. Протоієрей Іван Речицький на соборику духовенства Шостої округи Крем'янецького повіту в містечку Білозірка 8 травня 1929 р. виголосив доповідь про поглиблення братських організацій. Проаналізувавши ситуацію в благочинні, священик звернув увагу на те, що, закладаючи братство, настоятелі, здебільшого, обмежуються першим кроком - зовнішньою організацією, тобто фіксацією членів, збором від них внесків і придбання братської свічки [6, с 577]. Отець Речицький наголосив, що саме нездатність священика дати правильне русло християнській енергії активних парафіян призвело до переходу останніх у сектанти. Особливо чутливо до бездіяльності настоятелів ставилася молодь. Незадоволені застарілими методами праці, вони надавали перевагу протестантським релігійним організаціям, де практикувався індивідуальний підхід до духовних потреб.
   Відродив давню українську традицію дитячих братств у с Жуківці Крем'янецького повіту о. Микола Зелінський. У 1930 р. журнал „Духовний сіяч" опублікував статтю священика, присвячену Братству імені Дитяти Ісуса. Пастир вважав, що „ціль цього братства - виховувати дітей у любові до Церкви Божої взагалі, та до церковної служби зокрема, через активну участь дітей у святочних Богослужіннях, а також - моральне виховання дітей" [7, с 84]. Така організація під керівництвом настоятеля сприяла формуванню християнської свідомості в молоді.
   Новою сторінкою церковно-громадської діяльності волинського духовенства стало створення в листопаді 1931 р. і діяльність Товариства імені митрополита Петра Могили [8]. Ініціаторами його заснування були світські діячі, тісно пов'язані з українським угодовським табором. Через конфлікт останнього з керівництвом Варшавської митрополії духовенство не поспішало вливатись у його ряди. Лише національно-свідомі священики ігнорували погрози і ставали членами Товариства. У середині 30-х pp. ряди інституції поповнив настоятель церкви с Гірка-Полонка Луцького повіту о. Олександр Новицький [9, с 26]. Окремий напрямок роботи Товариства становило залучення молодих людей до просвітницьких проектів. Читання лекцій, видання популярної церковної літератури, різноманітні курси мали на меті виховання молоді на засадах релігійної та національної самосвідомості.
   Об'єднане засідання Волинського єпархіального місіонерсько-законовчительського комітету та отців голів окружних місіонерських комітетів Варшавсько-Холмської єпархії, що відбулось 26 - 27 червня 1932 p., констатувало занепад релігійно-морального життя православного населення [10, с 2]. Учасник засідання протоієрей Віктор Романовський вважав, що для боротьби з безбожництвом та невір'ям необхідно не лише друкувати популярну літературу відповідного змісту, але й духовенству потрібно включитись у громадську діяльність і завойовувати все нові й нові сфери впливу на народні маси [10, с 3]. Після тривалого обговорення зібрання прийняло постановило серед іншого „розвинути й оживити діяльність церковних братств, організовуючи при них гуртки молоді" [10, с 10].
   Новим явищем церковно-громадського життя Православної церкви стало Братство православних богословів у Польщі, створене 24 березня 1934 р. Його членами могли бути студенти й випускники православного богословського відділу Варшавського університету та священики, які мали богословський ступінь або вищу духовну освіту. Наприкінці 1934 р. братство нараховувало 35 дійсних членів, більшість з яких волинське духовенство [11, с 5-6]. Братство практикувало діяльність у формах духовних зборів та видавничої діяльності.
   Роботі з молоддю присвячено статтю в другому числі за 1934 р. „Вісника Братства православних богословів у Польщі". Автор, який приховав прізвище за ініціалами „І. К.", звертав увагу читачів, духовенства й громадськості на необхідності праці з молоддю села, яку можна реалізовувати через братства. Автор вважав, що необхідно організувати при братствах гуртки молоді, роль яких не обмежуватиметься участю в церковних урочистостях. Молоді потрібно дати книги, газети, спорт і розваги [12, с 50]. Розуміючи особливості праці на Поліссі, Волині і Холмщині, „І. К." пропонував розпочати із невеликої клітини з кількох хлопців і дівчат, найкраще шкільного віку, і преса та книги священика повинні бути до їхніх послуг. Для ефективності впливу необхідно практикувати футбол, крокет та інші приємні і здорові заняття, котрі відволікали б молодь від невідповідного проводження часу. Роль інструкторів у таких гуртках виконували б псаломщики [12, с 51].
   Наприкінці 1935 р. року Волинська духовна консисторія циркуляром зобов'язала священиків єпархії доглядати за придорожніми хрестами. Владика Олексій (Громадський) звертав увагу на неприпустимість ситуації, коли святині стоять без опіки [13, с 46]. Планували задіяти молодих членів громади для підтримки хрестів-фігур в естетичному вигляді. Перед кожним празником вони під орудою настоятеля чи старости мали впорядкувати святиню й територію навколо неї.
   Церковно-громадська діяльність духовенства окрім інституційних, виражалася й у формах безпосередньої роботи священика з парафіянами. Характеризуючи настоятеля церкви с Голишів Словатицької гміни на Холмщині, повітовий староста у 1936 р. зазначав, що О. Стефан Халімонов трудиться серед молоді й дітей з метою їх залучення до церкви [14, с 109]. Священик православного храму в Любліні о. Лопухович до призначення у воєводський центр проводив активну громадську працю: у родинному с. Четвертня Луцького повіту організовував „Просвіту", у Варшаві, де навчався на православному богословському відділі Варшавського університету, вчащав на заходи місцевої української громади [15, с 112].
   На жаль, поодинокими залишалися приклади діяльності перспективних з огляду на результати дитячих братств. Про одне з таких писав у середині жовтня 1936 р. двотижневик „Церква і нарід". У м. Мізоч Здолбунівського повіту колишні члени дитячого шкільного братства, яке створив настоятель о. Авксентій Рудіков, ініціювали заснування братства молоді. Майже 70 осіб, вихованців дитячих шкільних братств, стали ядром нової церковно-громадської інституції [16, с 672]. Зміна ж ставлення духовенства до Товариства Петра Могили відбулась у зв'язку із жорсткішанням польської релігійної політики у 1937 р. Тому вже 1 лютого 1938 р. членами товариства стало 14 відомих священиків єпархії [17, с 21 - 22].
   Отже, протягом 20 - 30-х pp. XX ст. вплив православного духовенства на організаційне оформлення молодіжного руху на Волині не набув системного характеру. Ієреї Православної церкви здебільшого використовували „дорослі" церковно-громадські структури для праці з молодим поколінням. Ініціатива і створення молодіжних церковних братств виявилися поодинокими прикладами активності окремих духовних. Консервативність кліриків Православної церкви в цій сфері суспільної мобілізації вже протягом міжвоєнного періоду зумовила кризу серед частини вірних і залишення ними православ'я на користь протестантських деномінацій, де практиковано ефективніші методи праці з молоддю.

Література

1. Власовський І. Нарис історії Української православної церкви / І. Ф. Власовський. - Нью-Йорк - К. - С Банд Брук : УАІГЦ, 1990. -Т. IV. - Кн. 2. - 416 с
2. Міненко Тимофій, свящ. Православна церква в Україні під час Другої світової війни 1939- 1945 (Волинський період) / Т С. Міненко. - Вінніпег - Л. : Логос, Колегія Св. Андрія, 2000. - Т. 1. -392 с
3. Візітів Ю. М. Пластовий рух на Волині в міжвоєнний період: Монографія / Ю. М. Візітів. - Рівне : Волинські обереги, 2008. - 180 с
4. Постанови Волинського єпархіального зібрання духовенства і мирян 3-10 жовтня 1921 року в Почаївській лаврі. - Кремінець : Друкарня В. Цвіка, 1922. - 28 с
5. Циркуляр Волынской духовной консистории духовенству Волынской епархии, от 12 декабря 1924 г., за № 10576 относительно соорганизования Общества под названием „Польський траурный крест" // Вестн. православной митрополии в Польше. - 1924. -№ 41. - 28 дек. - С. 2.
6. Речицкий Иоанн, протоиерей. Доклад об углублении братских организаций, предложенный собранию духовенства 6-го округа Кременецкого уезда на соборике в м. Белозорке 8 мая 1929 г. / И. Речицкий // Воскресное чтение. - 1929. - № 35а. - 8 сент. - С. 575 - 577.
7. Зелінський Н., свящ. Братство імені Дитяти Ісуса / Н. Зелінський // Духовний сіяч. - 1930. - Ч. 7. - 1 квітня. - С. 84.
8. Zarzadzenie ministra wyznan religijnych і oswiecenia publicznego, poz. 197 z dnia 2 czerwca 1931 r. II Державний архів Волинської області, ф. 198, on. 1, спр. З, арк. 1.
9. Ю. К. Ювілей Олександра Новицького / Ю. К. // Українське православне слово. - 1964. - Ч. 7 - 8. - Липень - серпень. - 32 с - С. 25 - 26.
10. Протокол соединённого заседания Волынского миссионерско-законоучительского комитета и о. о. председателей окружных миссионерских комитетов Варшавско-Холмской епархии, состоявшегося 26 и 27 июня 1932 года в Яблочинском Св. Онуфриевском монастыре под председательством его Блаженства, Блаженнейшего Дионисия, митрополита Варшавского и Волынского и всея Польши // Архів Луцько-Волинського єпархіального управління, арк. 1-11.
11. Из жизни братства // Вестн. Братства православных богословов в Польше. - 1934. -№ 2. - Июль - дек. - 82 с. - С. 1-10.
12. И. К. Проблема нашей молодёжи / И. К. // Вестн. Братства православных богословов в Польше. - 1934. - № 2. - Июль-дек. - 82 с. - С. 48-52.
13. Про належний догляд з боку духовенства за придорожніми хрестами II Церква і нарід. -1936. - Ч. 1-2.-1-15 січня. - С 47.
14. Charakterystyka ks. Stefana Halimonowa, 21 lutego 1936 r. II Archiwum panstwowe w Lublinie, Urzad wojewodzki Lubielski - wydzial spoleczno-polityczny (APL, UWL-WSP), sygn. 679, k. 109.
15. Pismo wydzialu spoleczno-politycznego urzadu wojewodzki ego Lubielski ego do departamentu wyznan ministerstwa wyznan religijnych і oswiecenia publicznego, № PPWz II 4/8/, 21 lutego 1936 r. II Archiwum panstwowe w Lublinie, Urzad wojewodzki Lubielski - wydzial spoleczno-polityczny (APL, UWL-WSP), sygn. 679, k. 112.
16. Братство молоді II Церква і нарід. - 1936. - Ч. 20. - 15 жовт. - С. 672.
17. Шлях. -1938. -№3(11). - Березень. - С 21 - 22.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com