www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Участь робітничої молоді УРСР у діяльності комсомольських організацій в 70-і роки XX століття
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Участь робітничої молоді УРСР у діяльності комсомольських організацій в 70-і роки XX століття

М. П. Бернацький

УЧАСТЬ РОБІТНИЧОЇ МОЛОДІ УРСР У ДІЯЛЬНОСТІ КОМСОМОЛЬСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В 70-І РОКИ XX СТОЛІТТЯ

   Участь різних верств населення в суспільно-політичному житті України є важливим чинником успішного процесу державотворення. З огляду на це участь робітничої молоді УРСР у 70-і роки XX ст. у діяльності комсомольських організацій сприятиме створенню наукової бази для аналізу сучасної ситуації щодо суспільно-політичної активності молоді. Це робить обрану тему важливою й актуальною.
   Участь молодих робітників у діяльності комсомольських організацій була предметом досліджень у працях С. В. Глазунова, Л. А. Попової, Н. А. Гревцова, А. В. Єфременко, С. П. Панченка, В. Г. Франка та ін. Дослідники висвітлюють різні напрямки участі молодих робітників-комсомольців у житті молодіжних формувань. Певну увагу науковці приділяли виробничій діяльності молоді, її політичній активності, трудовому суперництву молодіжних колективів, патріотичному вихованню тощо. Матеріали з багатьох напрямків участі робітників-комсомольців у суспільно-політичному житті республіки висвітлюються в „Истории Ленинского Коммунистического Союза Молодежи Украины". Однак ці роботи переобтяжені ідеологічними штампами, посиланнями на рішення партійних з'їздів, пленумів, цитуванням партійних керівників республіки, СРСР. Це було зумовлено тим, що в умовах тоталітарної системи, всевладдя партії вчені не мали можливостей критично оцінювати реальний стан участі робітничої молоді в діяльності комсомольських організацій. Серед праць, що вийшли друком наприкінці 80-х та на початку 90-х років XX століття заслуговує на увагу колективна монографія „Соціальна активність робітничого класу Української РСР (70 - 80-і роки)". У ній уперше розкриваються причини негативних явищ, які гальмували реалізацію потенційних можливостей робітників-комсомольців у політичній, громадській та виробничій діяльності. Наприкінці 90-х років XX ст. і на початку XXI ст. виходять дослідження українських учених, які на основі нових підходів вивчають суспільну активність молоді. Заслуговують на увагу дослідження П. П. Панченка, А. О. Климова. Дослідники вводять до наукового обігу нові архівні джерела, що при відповідному об'єктивному аналізі документів дозволяє критично переглянути старі концептуальні підходи щодо участі робітників у різних напрямках діяльності комсомолу в досліджуваний період.
   У прояві ініціативи молодих робітників у різних аспектах суспільно-політичного життя республіки в 70-і роки значну роль відігравав комсомол. Як і в попередні роки, комсомол уважався помічником партії в ідейно-політичному, трудовому й моральному вихованні юнацтва. Перебуваючи під опікою партії, він повинен був виконувати партійні вимоги щодо посилення впливу на неспілкову молодь. ЦК Компартії України прийняв кілька постанов у справі комуністичного виховання молоді, підвищення її політичної та трудової активності. Самостійність комсомольських організацій надзвичайно обмежувалася такою партійною опікою, постійним контролем, що негативно позначалося на результатах роботи молодіжного об'єднання.
   У 70-і роки збереглася тенденція щодо зростання чисельності комсомольців у республіці, а в їх складі робітничої молоді. У 1970 р. робітники складали 29,6 % від загальної кількості комсомольців, у 1975 р.- 33,6, а в 1980 р. - 34,4%. Значна частина робітників-комсомольців зосереджувалася в провідних галузях народного господарства, перш за все - у промисловості, на підприємствах транспорту, зв'язку й будівництві. У досліджуваний період збільшується кількість первинних організацій і кількість комсомольців у названих галузях економіки. За десять років кількість комсомольців у них зросла з 1,6 млн. до 2 млн. осіб, що становило близько третини загального складу ЛКСМУ [1, с 14, 17; 2, с. 13; 3, арк. 57]. Молоді робітники були основою комсомольських організацій підприємств, і ці обставини розцінювались як великі досягнення в роботі з молоддю.
   Зростання чисельності комсомольців у республіці було визначальною тенденцією порівняно з іншими громадськими об'єднаннями. Однак, якщо кількісні показники мали тенденцію зростання, то якісні показники не завжди відповідали бажаному. Між тим у справі прийому до комсомолу мав місце значний формалізм, паперотворчість, захоплення кількісними показниками.
   Свідченням вияву суспільно-політичної активності комсомольської робітничої молоді була її участь у звітно-виборних кампаніях комсомольських організацій. Іноді звітно-виборні збори розпочиналися мітингами чи маніфестаціями. На збори запрошувались організатори перших комсомольських осередків, ветерани війни, що надавало зборам певної емоційності, історичного романтизму.
   Виступаючи на звітно-виборних зборах, комсомольці-робітники вносили пропозиції щодо поліпшення умов праці, піднесення відповідальності членів ЛКСМУ за виконання статутних вимог, звертали увагу на застосування більш суворих заходів до порушників трудової дисципліни, критикували райкоми, міськкоми, комітети комсомолу за незадовільний стан їхньої роботи, за формальний підхід до справи. Деякі обкоми, міськкоми, райкоми комсомолу не здійснювали належного контролю за проведенням звітів і виборів, унаслідок чого в ряді організацій Закарпатської, Львівської, Сумської, Чернівецької областей збори проходили з низькою активністю комсомольців [4, арк. 163].
   Характерним показником участі робітничої молоді в суспільно-політичному житті республіки в досліджуваний період була причетність її до діяльності виборних комсомольських органів. Значна частина молодих робітників (близько 25 %) обиралася секретарями первинних комсомольських організацій [5, арк. 38]. На Харківщині їх відсоток становив 28,6 % [6, арк. 38]. Однак, незважаючи на це, обкоми, райкоми, міськкоми партії вдавалися до надмірної опіки діяльності ЛКСМУ, зокрема в доборі й розстановці комсомольських кадрів. У результаті всі секретарі обкомів, райкомів, міськкомів і близько 69 % секретарів первинних комсомольських організацій були членами або кандидатами в члени КПРС [7, арк. 162].
   Одним з напрямків причетності молодих робітників до життя комсомолу була їхня участь у роботі конференцій, пленумів, зборів комсомольських активів. Аналізуючи виступи робітників-делегатів, зазначимо, що в них найбільше зверталась увага на проблеми виробництва, різні аспекти трудової активності молоді. На пленумі Ворошиловградського обкому комсомолу в 1970 р. штукатур тресту „Комунарськбуд" Л. Анипанова у своєму виступі критично оцінювала роботу деяких бригад, які працювали нерентабельно, не виконували виробничі норми, виробляли продукцію низької якості [8, арк. 90].
   Одним з важливих напрямків суспільно-політичної діяльності була участь комсомольців, у тому числі й робітників, у роботі Рад народних депутатів різних рівнів, профспілок та інших громадських організацій. Так, питома вага комсомольців у складі місцевих Рад народних депутатів республіки становила в 1971 р. 14,5 %; у 1975 р. -17,6 %, а вже у 1980 р. - 20 % [9, с 22]. Серед обраних до місцевих Рад народних депутатів певний відсоток був робітників-комсомольців, особливо в індустріальних районах. У складі депутатів Верховної Ради УРСР комсомольці в 1971 р. становили 8,8 %; у 1975 р. - 10,5 %; у 1980 р. - 13,2% [Там само]. Близько 16% голів ФЗМК, де більшість становила робітнича молодь, а також 14 % районних і міських комітетів профспілок були комсомольцями [10, арк. 88, 89].
   У досліджуваний період значна частина робітничої молоді брала участь у суспільно-політичному житті, виконуючи різні доручення. На початку 70-х років близько 39% комсомольців мали тимчасові доручення разового характеру. Однак, доручення розподілялися нерівномірно, майже на кожних трьох членів ВЛКСМ, зайнятих на виборній комсомольській роботі, припадало чотири доручення [11, с 173 - 174]. На Ворошиловградському верстатобудівному заводі ім. Леніна кожний п'ятий комсомолець брав участь у роботі радянських, профспілкових організацій і органів народного контролю, очолював виробничі комісії й ради робітничої честі. Робітники-комсомольці шефствували над упровадженням нових верстатів, разом з адміністрацією організовували технічне навчання молоді [12, арк. 42].
   Однак не скрізь молоді робітники-комсомольці мали доручення. Окремі позначалося на активізації всієї громадської діяльності новоприйнятих до лав ЛКСМУ. Комітети комсомолу, розподіляючи громадські доручення, іноді вигадували всілякі „навантаження", що здебільшого не збігалися з бажанням юнаків і дівчат. На Івано-Франківщині в комсомольських організаціях цехів приладобудівного заводу, меблевого комбінату переважали такі доручення: „пофарбувати вішалку", „відносити готову продукцію з цеху в склад", „підтримувати порядок на робочому місці" та подібні. Спрощене розуміння значення доручень у справі виховання молоді негативно позначалося на активізації всієї громадської діяльності новоприйнятих до лав ЛКСМУ. Серед молодих робітників-комсомольців мали доручення близько 47% [13, арк. 31]. Інколи за кількісними показниками в питаннях доручень серед комсомольців та сплачення ними членських внесків оцінювалася вся діяльність організацій.
   Водночас значна частина комсомольців виявляла інфантильне ставлення до справи участі в суспільно-політичному житті. Серед молоді наростали негативні тенденції, а заходи комсомолу щодо їх стримування або усунення, як правило, були недостатньо рішучими й послідовними, що позначалося на стані виховної роботи комсомольських організацій. Частина молоді виявляла пасивність, не брала участі в житті своїх організацій, допускала правопорушення. Тільки за 9 місяців 1975 р. на Харківщині за появу в нетверезому стані в громадських місцях притягнуто до відповідальності біля 3 тисяч осіб віком до 25 років; зростала кількість комсомольців, які допустили дрібні хуліганські вчинки й карні злочини [14, арк. 48]. Між тим, болюча проблема пияцтва, правопорушень серед молоді офіційною пропагандою замовчувалася. Так, у першому півріччі 1975 р. порівняно з відповідним минулим періодом кількість молоді, притягнутої до адміністративної відповідальності за появу в нетверезому стані та розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, зросла в республіці на 14,5 %, а серед членів ЛКСМ України навіть на 34,6 %. Особливо тривожне становище було у Вінницькій (збільшено на 81,1 %), Чернівецькій і Київській (відповідно 67,7 % та 68 %), Чернігівській (59,1 %), Рівненській (48,9 %) областях [15, арк. 5]. Кількість злочинів серед комсомольців також мала тенденцію до зростання. Якщо в 1975 р. їх було 15506, то вже в 1979 р. -17625 злочинів [16, арк. 3]. На чимало правопорушень членів В ЛКСМ України комсомольські організації не реагували, не робили належних висновків з прорахунків у виховній роботі.
   Серйозні недоліки були наявні в питаннях нереагування комсомольських організацій на негативні випадки в діяльності оперативних комсомольських загонів дружинників та надання відповідної допомоги комітетів комсомолу цим загонам. Комітет комсомолу заводу ім. 61 комунара м. Миколаєва протягом двох років не реагував на повідомлення з адміністративних органів про правопорушення комсомольців заводу [17, арк. 17]. Недостатня увага приділялась діяльності оперативних комсомольських загонів у Житомирській, Тернопільській областях. У низці випадків вони були нечисленні, організаційно слабкі й нездатні вести ефективну боротьбу з пияцтвом та правопорушеннями серед молоді та підлітків [15, арк. 5]. На світогляді молодих людей, громадській активності негативно позначилися розрив між словом і ділом, замовчування недоліків, своєрідна ідеологія застою, які виявились на рубежі 70 - 80-х років. Це призводило до того, що у свідомості окремих людей почали розмиватися такі моральні якості, як чесність, обов'язок, порядність. Недостатня виховна робота комсомольських організацій з молоддю негативно відбилася не тільки на результатах діяльності цих організацій, але й на багатьох сторонах суспільно-політичної діяльності членів ЛКСМ України, у тому числі й молодих робітників.
   Робітничій молоді відводилося значне місце в трудовому суперництві, яке проходило як соціалістичне змагання. Однією з форм його був рух за комуністичне ставлення до праці. Але особливістю соцзмагання було те, що майже всі почини йшли не знизу, не від ініціативи робітників-комсомольців, а від їх імені комсомольськими органами, що виконували партійні вказівки з приводу різних форм змагання. Так, на початку 70-х років набув поширення рух комсомольсько-молодіжних колективів республіки під девізом „П'ятирічці - ударну працю, майстерність і пошук молодих!" Комсомольсько-молодіжні колективи Київської, Запорізької, Ворошиловградської, Одеської областей зобов'язувалися працювати за особистими перспективними планами підвищення продуктивності праці на кожному робочому місці. Комсомольці Дніпропетровщини були ініціаторами змагання „Вчора рубіж новатора, сьогодні - комсомольська норма!" [18, с 208]. Але всі ці заходи не мали реальної матеріалізації, оскільки сама суть змагання була надуманою. У справі змагання видавалось, по суті, бажане за дійсне, тому що насправді жодного суперництва не існувало. Не говорячи вже про те, що тут домінувала справжня фальшивість. Скажімо, Тернопільський обком, Лановецький, Збаразький райкоми ЛКСМ України систематично ухвалювали рішення про занесення до Книги Пошани переможців змагання, проте в самій книзі записи не робилися. А Лановецький райком ЛКСМ України протягом трьох років нагороджував кращих у змаганні перехідним Червоним Прапором, якого райком довгий час не мав [19, арк. 81]. Трудове суперництво зводилося до змагання паперів і статистики цифр. Так, Краснодонський міськком комсомолу на Ворошиловградщині підтримав ініціативу під девізом „Жодного відстаючого поряд", але на цьому все і закінчилось [20, арк. 5]
   Значна роль у підвищенні ефективності виробництва відводилася участі робітничої молоді в русі за технічний прогрес. Комсомольські організації брали шефство над упровадженням нової техніки: машин і механізмів. Зверталась увага й на розвиток технічного пошуку молоді. У досліджуваний період збільшувалася кількість молоді, яка брала участь у всесоюзних, республіканських і обласних оглядах науково-технічної творчості. Тільки за перші чотири роки дев'ятої п'ятирічки в Україні було впроваджено 658 тис. раціоналізаторських пропозицій молодих виробничників, що зберегло понад 500 млн. крб. [21, с 467]. Однак не скрізь на виробництві запроваджувалася нова техніка, що полегшувала працю робітників і робила її більш ефективною. Так, у своєму виступі на XXI Ворошиловградській обласній звітно-виборній конференції ЛКСМ України робітниця будівельного управління № 3 тресту „Ворошиловградпромбуд" О. Гралевська зазначала, що праця на окремих виробничих ділянках залишається важкою й проголошений обкомом комсомолу почин „Бій ручній праці" не давав позитивних результатів на будівництві. Робітниця звернула увагу на те, що обласному комітету комсомолу, відділу робітничої й сільської молоді потрібно бути ближче до потреб будівництва. Вона також підкреслила: „До нас не треба приходити з олівцем і блокнотом, щоб взяти приклади для виступу чи рапорту. Приходьте до нас з конкретною допомогою. Може, тоді все передове буде своєчасно впроваджуватися на нашому будівництві" [22, арк. 25].
   У Станично-Луганському, Слов'яносербському районах на Ворошиловградщині на початку 70-х років у виставках технічної творчості молоді брали участь лише одиниці, хоч у цих районах у галузі матеріального виробництва працювало кілька тисяч юнаків та дівчат. Узагалі в області у виставках і конкурсах брало участь 1,5 % усіх молодих робітників-комсомольців [22, арк. 25]. Частина раціоналізаторських пропозицій не знаходила шляхів до впровадження у виробництво через неефективну систему розгляду цих пропозицій. Близько двох тисяч невикористаних рацпропозицій виявлено в ході перевірки на Дніпропетровщині [23, арк. 94]. Такий стан розвитку технічної творчості молодих робітників як громадського явища звужував їхні можливості в трудовій активності, призводив до пасивності, що у свою чергу негативно позначалось і на їхній участі в суспільно-політичному житті.
   У справі підвищення виробничої та громадсько-політичної активності робітничої молоді комсомольськими органами відводилося певне місце її участі в роботі „Комсомольського прожектора". У його складі на кінець 70-х років налічувалося близько 700 тис. комсомольців [24, арк. 27]. У республіці за участю „прожектористів" проводилися громадські огляди, під час яких виявлялися „вузькі" місця виробництва й здійснювалися заходи щодо їх подолання. Молоді робітники брали участь у рейдах зміцнення трудової дисципліни й ліквідації втрат робочого часу. Так, штабом „Комсомольського прожектора" тепловозобудівного заводу м. Ворошиловграда в результаті рейду перевірки економії робочого часу виявлено, що втрати його складали 700 людино-годин за зміну. Результати рейду обговорювалися з адміністрацією цеху й заводу, факти, виявлені рейдом, розглядались на робітничих зборах цехів. Результати діяльності „Комсомольського прожектора" висвітлювалися на стендах у цехах, багатотиражній заводській газеті [25, арк. 94]. Однак, в області в 1980 р. більшість з 14 тис. утворених штабів і постів „Комсомольського прожектора" не працювали, значилися формально. Обласний штаб ніякої практичної допомоги не надавав, недостатнім було й навчання „прожектористів". Значення обласного штабу зводилося до збору різних довідок та інформацій, вірогідність яких викликала сумнів [26, арк. 9]. На багатьох підприємствах „Комсомольський прожектор" фактично існував лише на папері, а якщо й був створений, то його робота залишалася в більшості випадків недостатньою.
   У 70-і роки в республіці розширилася мережа комсомольського політичного та економічного навчання, що повинно було стримувати підвищення суспільно-політичної й трудової активності молоді. Політнавчання складалося зі шкіл основ марксизму-ленінізму, шкіл суспільно-політичних знань, шкіл молодих ленінців, теоретичних семінарів. Серед працюючої молоді, яка навчалася в системі комсомольського політнавчання, комсомольці в 1971/1972 році становили 81%, а в 1980/1981 р. - 87,6% [9, с 73]. На Ворошиловградщині в м. Сіверськодонецьку на виробничому об'єднанні „Азот" усіма видами комсомольського політнавчання було охоплено понад 2 тис. робітничої молоді [27, арк. 14, 23]. Однак частина комітетів комсомолу області формально підходила до комплектації мережі комсомольського політнавчання. Не завжди повністю враховувалися виробничі й загальноосвітні принципи комплектування гуртків та семінарів. У навчанні нерідко спостерігалася відірваність від практичних справ [28, арк. 44].
   З аналізу участі робітничої молоді в 70-і роки в діяльності комсомолу видно, що вона мала різнобічний характер. Комсомольські органи ставили на меті підвищення громадської й трудової активності молодих робітників-комсомольців та їх широкої участі в суспільно-політичному житті. Однак закостенілість форм і методів роботи комітетів комсомолу, бюрократизм і формалізм, „показушність" відвертали від активної діяльності в комсомолі значну частину молодих робітників, звужували їхню громадську активність, що часто призводило до пасивного спостерігання за життям своїх комсомольських організацій, комсомольців. Розходження між словом і ділом комсомольських керівних органів негативно позначалося на авторитеті комсомолу серед робітничої молоді. Поступово втрачалася вагомість багатьох важливих ініціатив комсомольських організацій, незначним було й прийняття ними самостійних рішень з багатьох питань, пов'язаних з трудовою та громадською активністю. Усе це заважало робітничій молоді повною мірою брати дієву участь у суспільно-політичному житті республіки, ураховуючи її погляди й пропозиції щодо розв'язання важливих проблем, які викликали в молоді стурбованість та занепокоєння.

Література

1. ЛКСМ України в цифрах і фактах : довідник. - К. : Політвидав України, 1982. - 320 с
2. ЛКСМ України в цифрах і фактах : довідник. -К. : Політвидав України, 1987. - 342 с
3. Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі - ЦДАГОУ), ф.7, оп. 18, спр. 783, арк. 57.
4. ЦДАГОУ, ф. 17, оп. 54, спр. 415, арк. 163.
5. ЦДАГОУ, ф. 7, оп. 18, спр. 783, арк. 38.
6. ЦДАГОУ, ф. 7, оп. 18, спр. 1668, арк. 48.
7. ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 64, спр. 416, арк. 162.
8. Державний архів Луганської області (далі - ДАЛО), ф. 311, оп. 5, спр. З, арк. 90.
9. ЛКСМ України в цифрах і фактах : довідник. - К. : Молодь України, 1983. -305 с
10. Об'єднаний архів федерації незалежних профспілок України, ф. 2605, оп. 9, спр. 445, арк. 88, 89.
11. Социальный облик рабочей молодежи: по материалам социологических обследований 1936 и 1972 гг. - М. : Политиздат, 1980. - 20 с.
12. ДАЛО, ф. 311, оп. 5, спр. 1, арк. 42.
13. ЦДАГОУ, ф. 7, оп. 18, спр. 414, арк. 31.
14. ЦДАГОУ, ф. 7, оп. 18, спр. 763, арк. 48.
15. ЦДАГОУ, ф. 7, оп. 18, спр. 784, арк. 5.
16. ЦДАГОУ, ф. 7, оп. 18, спр. 1249, арк. 3.
17. ЦДАГОУ, ф. 7, оп. 18, спр. 1249, арк. 17.
18. Соціальна активність робітничого класу Української РСР (70 - 80-і роки) / Ю. Д. Зайцев, О. І. Луцький, П. Іськов та ін. ; відп. ред. Ю. Ю. Сливка. - К. : Наук, думка, 1988. -248 с
19. ЦДАГОУ, ф. 7, оп. 18, спр. 415, арк. 81
20. ДАЛО, ф. 311, оп. 5, спр. 4, арк. 5.
21. История Украинской ССР : в 10 т. - К. : Наук. думка, 1985. Т. 10. - 775 с.
22. ДАЛО, ф. 311, оп. 5, спр. 1, арк. 25.
23. ЦДАГОУ, ф. 7, оп. 19, спр. 3065, арк. 94.
24. ЦДАГОУ, ф. 7, оп. 19, спр. 3065, арк. 27.
25. ДАЛО, ф. 311, оп. 5, спр. 5, арк. 94.
26. ДАЛО, ф. 311, оп. 15, спр. 4, арк. 9.
27. ДАЛО, ф. 311, оп. 10, спр. 64, арк. 14, 23.
28. ДАЛО, ф. 311, оп. 15, спр. 14, арк. 44.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com