www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Особливості підготовки західноукраїнського села до входження в нову систему соціально-економічних відносин (1944-1946 pp.)
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості підготовки західноукраїнського села до входження в нову систему соціально-економічних відносин (1944-1946 pp.)

А. В. Киданюк

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОГО СЕЛА ДО ВХОДЖЕННЯ В НОВУ СИСТЕМУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН (1944-1946 PP.)

   На сьогоднішній день можливість об'єктивного вивчення вітчизняної історії нерідко докорінно змінює усталене трактування багатьох історичних подій, явищ та процесів. В першу чергу це стосується відрізку, який іменується дослідниками "радянською добою". Історично доведено, що стратегічні інтереси держави визначаються її економічними потребами. Отож, дослідження історичного зрізу соціально-економічних процесів в Україні, зокрема у регіональних аспектах, мають значну актуальність. Ще більшого значення набуває аналіз економічної моделі, застосованої радянською владою на західних землях, оскільки її наслідки відчуваються в українському селі ще й сьогодні.
   Актуальність тематики викликає значний дослідницький інтерес. У радянський період це питання вивчали такі науковці як І. П. Богодист, М. К. Івасюта, В. І. Масловський, В. П. Столяренко, И. Д. Черниш [1-3; 4-6; 7-8; 9-10; 11]. Проте у їхніх працях, незважаючи на численний фактологічний матеріал щодо колгоспного будівництва у західних областях УРСР, процес колективізації все-таки висвітлюється як єдино можливий правильний варіант розвитку аграрного сектору. Нову оцінку соціально-економічних процесів у західноукраїнському селі у 1944-1946 pp. намагаються зробити історики незалежної України. Серед них відзначимо П. В. Когута, О. М. Малярчука, І. В. Рибака, І. В. Сушик, В. П. Ткачука та інших [12-14; 15-16; 17; 18; 19]. Вони прагнуть, на основі сучасних методологічних та світоглядних підходів, переосмислити суспільно-політичні та соціально-економічні процеси, що відбувалися в західноукраїнському селі у повоєнний час.
   Суперечливість окремих способів дослідження і позицій, діаметральність оцінок зумовлюють потребу подальшого дослідження піднесеної проблематики. Відтак, ми поставили за мету: на основі глибокого аналізу та різносторонності підходів розглянути процес підготовки Західної України до масової колективізації, виявити закономірності та особливості входження західноукраїнського села у нову систему соціально-економічних відносин. При цьому автор намагається сфокусувати увагу на процесі колективізації крізь призму тогочасних конкретно-історичних умов, відмовившись від домінування власних світоглядних та суспільно-політичних орієнтацій.
   Висвітлення специфіки підготовчого етапу радянізації сільського господарства західноукраїнських земель, на нашу думку, слід розпочати з аналізу соціально-економічного становища краю, оскільки це дає змогу зрозуміти основні тенденції у прагненнях селян. Після приходу в 1944 р. радянських військ стан сільського господарства у західноукраїнському регіоні був надзвичайно важким. За підрахунками О. М. Малярчука, чисельність селянських господарств з 1941 р. по 1945 р. зменшилась на 468962, одна одиниця тяглової худоби, в кращому випадку, припадала на три селянські двори, значна частина селян змушена була проживати у напівзруйнованих хатах і землянках [20, с.299]. Слід було докласти колосальних зусиль, щоб ліквідувати величезні руйнування, заподіяні сільському господарству війною. З метою зміцнення радянської влади, забезпечення потреб індустріалізації краю та завершення початої ще до війни колективізації, компартійно-радянські органи розробили цілу систему заходів по уніфікації господарської системи західних областей УРСР з іншими регіонами Радянського Союзу.
   Одним з перших заходів радянської влади у сфері аграрної політики після звільнення краю від німецьких загарбників було наділення селян землею. Акцент, в даному випадку, робився на сільську бідноту та середній клас селянства. Станом на 1 лютого 1945 р. селянським господарствам Західної України повернули 352,6 тис. га, що становило 60,9 % від площі, яка підлягала поверненню. Поряд з цим, у ряді областей і районів робота проводилась незадовільно. Зокрема, через формальне ставлення до справи, у Старожинецькому районі Чернівецької області і Станіславському районі Станіславської області сільські Ради депутатів трудящих при поверненні земель обмежувались лише номінальним складанням списків та повідомленням людей про те, що їм повернуто землю [21, с.51-52].
   Виходячи з особливостей ідеологічних засад радянської соціально-економічної моделі господарювання, клас заможних селян залишався поза її межами. Тому одночасно з наданням селянам землі розпочалась кампанія, спрямована на обмеження так званих "куркульських господарств". У них органи влади вилучили 250 тисяч га землі, які були передані бідняцьким господарствам [22, с392]. Проте слід наголосити, що основу західноукраїнського села складали бідняки та середняки, і лише 4,8% від загальної кількості - "куркулі", тому розпалювати ворожнечу між цими соціальними верствами радянська влада можливості не мала.В планах радянської влади в процесі підготовки до колективізації регіону важливе місце відводилось МТС, які повинні були стати матеріально-технічною основою для колгоспного способу виробництва та потужними центрами політичного впливу на селянські маси. До кінця 1944 р. в Західній Україні було відновлено роботу 152 МТС, а вже весною 1945 р. 175 МТС надали допомогу 72 тис. індивідуальним селянським господарствам в ремонті інвентаря та обробітку землі [7, с 80]. Проте, незважаючи на позитиви машинного обробітку землі, західноукраїнське селянство впродовж 1944-1945 pp. відносилось з  недовірою до діяльності машинно-тракторних станцій, а тому, в переважній більшості, не використовувало їх можливостей. Так, наприклад, в 1946 р. у колгоспах Товстенського, Заліщицького, Пробіжнянського районів Тернопільської області проводився весняний посів не машинізовано, а вручну [23, арк. 158].
   Одним із способів залучення на свій бік сільського населення Західної України було надання Радянською владою в 1945 р. селянам, інвалідам війни, робітникам та службовцям МТС західних областей УРСР довготермінових кредитів загальною сумою 38 150 тис. крб. на будівництво, придбання худоби і сільськогосподарського інвентаря. Крім того, селянським господарствам та відновленим колгоспам, які найбільш потерпіли від німецьких окупантів, було видано в позику понад 1600 тис. пудів насіння [24, с.376].
   Прагнучи врахувати попередній досвід проведеної колективізації, постановою Раднаркому УРСР від 14 березня 1945 р. "Про створення земельних громад у селах західних, Чернівецької та Ізмаїльської областей" та постановою ЦК КП(б)У та Раднаркому УРСР від 7 травня 1945 р. "Про заходи по відбудові та дальшому розвитку у Львівській, Станіславській, Дрогобицькій, Тернопільській, Ровенській, Волинській і Чернівецькій областях УРСР на 1945 р." було введено таку форму виробничої кооперації як земельні громади або земельні товариства. У постанові, зокрема, підкреслювалося, що їхніми завданнями є "наведення порядку у використанні громадських земель і забезпеченні участі широких мас трудящого селянства у вирішенні всіх господарських питань громадського порядку" [25, с.43]. Відповідно до Примірного Статуту земельної громади, затвердженого Раднаркомом УРСР, усіма господарськими питаннями керували загальні збори, а в проміжках між зборами - Рада земельної громади, яка обиралася на загальних зборах та складалася з трьох осіб [26, с.50].У 1945 р. у західноукраїнському краї вже діяло 7 тис. земельних громад. До складу їх рад входили так звані "сільські активісти", передусім наймити і бідняки, які не мали що втрачати, а натомість отримали великі можливості суспільно-політичного зростання [7, с 80]. У той же час земельні громади у окремих селах не були організовані або існували формально і не могли виконати поставлені перед ними завдання [25, с.44]. Через створення земельних громад, Комуністична партія і Радянський уряд переслідували мету майнової градації, щоб "не імущі і бідніші селяни організовувались окремо від заможних селян". Влада вважала, що матеріально-технічна допомога Радянської держави біднішому селянству, захист його інтересів створять більш сприятливі умови підготовки до соціалістичних перетворень на селі в західних областях УРСР, при яких не буде потреби вдаватися до методів боротьби з "куркульством", властивих процесу підготовки колективізації сільського господарства в Україні в 20-і pp. XX ст. (комітети незаможних селян, комітети бідноти) [25, с.44.]
   З самого початку комуністичною партією було взято курс на практичне керівництво зміцненням провідної ролі робітничого класу серед трудящого селянства західних областей республіки. При уряді УРСР було створено Раду допомоги західним областям, а в 1945 р. при ЦК КП(б)У - відділ по західних і Закарпатській та Ізмаїльській областях УРСР з метою подання їм постійної практичної допомоги [27, с80-81]. Закономірним є те, що організаційною основою керівництва усіма суспільними сферами суспільного життя в регіоні стала партійна структура. До її централізованої вертикалі входили обкоми, райкоми партії та первинні парторганізації. Перед ними постало складне завдання - усунути перешкоди, що стримували і ускладнювали колгоспне будівництво. Був вибраний стратегічно правильний акцент на виховання та розстановку партійно-радянських і господарських кадрів за рахунок місцевого населення [28, с8.]. Проте існував значний розрив у рівні партійного кадрового забезпечення між сільськими та районними, а надто вже обласними Радами. Так, наприклад, серед членів виконкомів Західної України у період їх становлення комуністи в обласних Радах становили 91,5%, а в сільських - лише 1,7% [14, с.207]. Це зумовлювалось тим, що направлені з інших регіонів працівники залишалися працювати переважно в обласних та районних центрах, а сільські Ради комплектувались в основному з місцевого населення [14, с.207].
   Для підготовки сільськогосподарських кадрів західноукраїнського краю було створено 16 вищих і середніх сільськогосподарських навчальних закладів та 31 одно- і дворічну сільськогосподарську школу [28, с8]. З метою надання агрономічної та зоотехнічної допомоги в організації сільськогосподарських робіт у західних областях Наркомзем УРСР надіслав на постійну роботу зі східних областей 1622 фахівців сільського господарства [29, с 124]. Поряд з тим, на місцевій базі було вишколено понад 3 тис. трактористів і шоферів [28, с.8]. Втім, незважаючи на значну організаційну роботу, проведену партійними організаціями, процес відновлення, а також створення нових колгоспів у західних областях УРСР в 1944-1946 pp. відбувався повільно. Так, станом на 1 серпня 1946 р. в краї організовано роботу лише 233 колгоспів, при цьому матеріальна база багатьох з них була дуже слабкою [28, с.8; 30, арк. 30, 49].
   Основна причина невдачі швидкого входження західноукраїнського села в радянську модель господарювання полягала в тому, що колективізація від самого початку не мала міцного внутрішнього зв'язку з традиціями обробітку та особливостями менталітету західноукраїнського селянина, тому, як правило, була чужою для загальної маси селянства. У свідомості західноукраїнського селянина, який в основній масі впродовж століть не мав можливості володіти землею, було закладено прагнення бути власником, а тому він бажав отримати від нової влади землю і вільно нею розпоряджатися.
   Разом з тим, сільське населення краю не поділяло ідей колгоспного способу виробництва також через те, що було обізнане з колективізацією українського села 20-х років XX ст. та сумними наслідками голодомору 1932-1933 pp. та голоду, що розпочався в центральних районах країни в 1946 р. Найбільш гострою формою боротьби селянства Західної України проти колгоспного будівництва в регіоні була їх участь у збройних формуваннях ОУН-УПА, які чинили відчайдушний опір встановленню радянського режиму, в тому числі й колективізації.
   Аграрна програма ОУН-УПА відповідала інтересам селянства і передбачала приватну власність, розвиток вільного підприємництва та кооперації. Селянин-одноосібник мав стати основним виробником сільськогосподарської продукції, а за майновим станом це мав бути міцний самодостатній господар [31, с.371]. Тому селяни бачили в повстанцях своїх захисників, надавали їм допомогу їжею, одягом, грішми, переховували від переслідувань та надавали їм розвідану інформацію.
   Впродовж 1946 р. у західних областях України проведено 2598 різного роду заходів, спрямованих проти впровадження радянського зразка ведення сільського господарства [31, с.375]. Усе це, з одного боку, стримувало процес примусової колективізації, а з іншого - завдавало страждань багатьом людям, які ставали жертвами протиборства. Радянська влада добре розуміла, що не придушивши національно-визвольного руху, вона не зможе перейти до суцільної колективізації села. Відкрите збройне протистояння призвело до виселення західноукраїнського населення у віддалені райони СРСР. Перша хвиля депортації мала місце вже в 1944-1946 pp. Станом на 1 вересня 1945 р. із західних областей УРСР було виселено 9615 сімей "бандитів і їх посібників" (загальною кількістю 24888 осіб) [16, с.231].
   Таким чином, слід розуміти, що колективізація була безальтернативною складовою радянської політики як в західних областях, так і в Україні загалом. Оскільки на перший план ставилась міцність радянсько-партійної системи, а не створення сприятливих умов для ведення індивідуального господарства, то і методи її проведення не завжди були справедливими по відношенню до західноукраїнського селянства. Такі заходи радянської влади, як передача землі селянам, створення земельних громад та мережі партійних організацій на селі, надання податкових пільг і кредитів та технічної допомоги від держави, очікуваної результативності не дали і не створили сприятливого грунту для проведення колективізації. Основними причинами довгого створення колгоспів були: збройний опір достатньо міцної та розгалуженої мережі ОУН-УПА, надзвичайно слабкий рівень матеріально-технічної бази у повоєнний період, брак місцевих кадрів, обізнаних з колгоспним будівництвом та особливості способу мислення західноукраїнського селянина, котрий не сприймав усуспільнення засобів і кінцевого продукту праці. Виселення, репресії та адміністративний тиск в цей час ще не досягли свого апогею, проте, як це часто бувало в радянській практиці, засвідчили свою результативність.

Література

1. Богодист І. П. Соціалістичне будівництво в західних областях УРСР (1945-1959 pp.) / І. П. Богодист - К. : Вид-во Київ, ун-ту, 1961.-176 с.
2. Богодист І. П. З приводу ролі земельних громад у соціалістичній перебудові західноукраїнського села / І. П. Богодист // Укр. іст. журн. - 1962. - № 3. - С. 113-116.
3. Богодист І. П. Соціалістична перебудова західноукраїнського села / І. П. Богодист // Укр. іст. журн. - 1957. - № 2. - С. 69-82.
4. Івасюта М. К. Нариси історії колгоспного будівництва в західних областях Української РСР / Михайло Кирилович Івасюта. - К.: Вид-во АН УРСР, 1962. - 316 с
5. Івасюта М. К. Нарис історії колективізації на Тернопільщині: 1939— 1950 pp. / Михайло Кирилович Івасюта. - К. : Вид-во АН УРСР, 1958. -116 с.
6. Івасюта М. К. Закономірності та особливості колективізації сільського господарства західних областей УРСР / Івасюта Михайло Кирилович // Укр. іст. журн. - 1984. - №9. - С 49-58.
7. Масловский В. И. В борьбе с врагами социализма. Очерки истории классовой борьбы на селе в период построения основ социализма в западных областях Украины. 1939-1950. / Виталий Иванович Масловский. - Львов : Изд-во при Львов, ун-те, 1984. - 188 с.
8. Масловский В. И. Классовая борьба на селе в западных областях Украинской ССР в период построения основ социализма (1939-1950 гг.) : [Историогр. пробл.] / Виталий Иванович Масловский. - М., 1983. - 49 с.
9. Столяренко В. П. Соціалістичне перетворення сільського господарства на Волині (1944-1950 pp.) / Столяренко В. П. - К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1958. - 110 с.
10. Столяренко В. П. Діяльність парторганізацій в період колективізації західноукраїнського села (1947-1950 pp.) / В. П. Столяренко , І. X. Сас // Укр. іст. журн. - 1963. - № 5. -С. 71-79.
11. Черниш И. Д. Комуністична партія України - організатор соціалістичних перетворень на селі в західних областях УРСР (1939— 1958 pp.) / И. Д. Черниш - Львів: Вид-во Львів, ун-ту, 1963. - 267 с.
12. Когут П. В. Колективізація в західноукраїнському селі / Петро Володимирович Когут; Львів, філ. УАДУ при Президентові України. -Л.: Логос, 2000. - 80 с
13. Когут П. В. Запровадження колгоспної системи в західних областях України (1944-1953 pp.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Петро Володимирович Когут; Львів, нац. ун-т ім. І. Франка. - Л., 2000. - 243 с
14. Когут П. До питання про запровадження компартійної основи суспільних відносин у західноукраїнському селі (1944-1947 pp.) / Петро Володимирович Когут; Львів, філ. УАДУ при Президентові України // Актуальні проблеми державного управління : [зб. наук, праць / за заг. ред. А. О. Чемериса, А. В. Ліпенцева]. - Львів : ЛФ УАДУ, 1999. - Вип.1. - С 202-214.
15. Малярчук О. М. Аграрна політика партійно-радянської влади (1944- 1964 pp., західні землі України): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Олег Михайлович Малярчук; Терноп. акад. народного госп-ва. - Тернопіль, 2005. - 247 с
16. Малярчук О. Особливості соціально-економічної підготовки західно-українського села до суцільної колективізації (1944-1947 pp.) / Олег Михайлович Малярчук // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. -Тернопіль, 2003. - Вип. 3. - С 228-232.
17. Рибак І. В. Соціальна інфраструктура українського села: зміни труднощі, проблеми (20-і -початок 90-х pp. XX ст.) І Іван Васильович Рибак. - К. : Рідний край, 1997. - 166 с.
18. Сушик І. В. Соціально-економічні та культурніпроцеси на Волині (1944-1953 pp.): дис..... канд. іст. наук: 07.00.01 / Ірина Вікторівна Сушик; Луц. держ. техн. ун-т. - Луцьк, 2004. - 271 с.
19. Ткачук В. П. Соціально-політичні процеси на західноукраїнських землях в перше повоєнне десятиріччя (1944-1954 pp.): дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Василь Петрович Ткачук; Львів, держ. ун-т ім. І. Франка. - Л., 1998. - 141 с
20. Малярчук О. Радянізація господарського сектору західноукраїнського села (1944-1946 pp.) / Олег Михайлович Малярчук // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. - Тернопіль, 2005. - Вип. 1. - С 299-304.
21. Постанова Раднаркому УРСР в ЦК КП(б)У про хід робіт по поверненню трудящим селянам земель, відібраних німецькими загарбниками в західних, Ізмаїльській та Чернівецькій областях Української РСР // 3 історії колективізації сільського господарства західних областей Української РСР зб. док. і мат. / [Упоряд. X. І. Горожанкіна, С. В. Ігнатьонок, О. А. Кірсанова та ін.]. - К. : Наук. думка, 1976. - С. 51-53.
22. Історія українського селянства: нариси в 2-х т. / [О. В. Андрощук., В. К. Баран, А. В. Блануца та ін.] ; відп. ред. В. А. Смолій ; редрада : В. М. Литвин (голова) [та ін.]. - К. : Наук, думка,2006. - Т.2. - 654 с
23. Державний архів Тернопільської області (ДАТО), ф.2, оп.2, спр. 50.
24. Історія селянства Української РСР: у 2-х т. Т. 2. Від великого Жовтня до наших днів / редкол.: І. І. Компанієць (відп. ред.) [та ін.]. - К. : Наук, думка, 1967. - 634 с
25. За щастя оновленої землі. Нариси історії колгоспного селянства західних областей УРСР. 1939-1979. / [М. К. Івасюта, В. І. Масловський, А. І. Мартинюк, В. В. Нечитайло] ; Акад. наук Української РСР, Ін-т. сусп. наук. - К. : Наук, думка, 1979. - 212 с
26. Примірний Статут земельної громади, затверджений Раднаркомом УРСР // 3 історії колективізації сільського господарства західних областей Української РСР : зб. док. і мат. / [Упоряд. X. І. Горожанкіна, С. В. Ігнатьонок, О. А.Кірсанова та ін.]. - К.: Наук, думка, 1976. - С 48-51.
27. Чернявський Ф. Ф. Провідна роль робітничого класу в колективізації сільського господарства західних областей УРСР (1939-1950 pp.) / Чернявський Ф. Ф. // Укр. іст. журн. -1980. - №11. - С 77-86.
28. Івасюта М. К. Соціалістична перебудова сільського господарства в західних областях Української РСР / Івасюта Михайло Кирилович // Укр. іст. журн. - 1959. - №4. - С. 3-13.
29. Повідомлення газети "Радянська Україна" про допомогу спеціалістами сільського господарства західним областям Української РСР // Соціалістичні перетворення в західних областях Української РСР в 1939-1979 : зб. док. і мат. - К. : Наук, думка, 1980. - С 124.
30. ДАТО, ф.2, оп.2, спр. 52.
31. Сеньків М. Опір ОУН і УПА колективізації західноукраїнського села, 1944-1952 pp. / Михайло Сеньків ; Ін-т історії НАН України // Проблеми історії України : факти, судження, пошуки [міжвід. зб. наук, праць]. - К., 2004. - Вип. 12. - С 371-379.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com