www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Концепція державотворення як реформаторський антикризовий документ Народного Руху України в соціально-економічній сфері
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Концепція державотворення як реформаторський антикризовий документ Народного Руху України в соціально-економічній сфері

В.В. Барцьось

КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЯК РЕФОРМАТОРСЬКИЙ АНТИКРИЗОВИЙ ДОКУМЕНТ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІЙ ГАЛУЗІ

   На початку 90-х pp. XX ст. Україна переживала період піднесення як молода незалежна держава, але, як це не парадоксально, паралельно із цим йшов процес поглиблення економічної кризи, погіршення добробуту української нації. На це були свої об'єктивні та суб'єктивні причини і чинники, про які йтиметься нижче. Важливе завдання провідних національно-демократичних сил в Україні на цьому етапі полягало у тому, щоб запропонувати найбільш актуальні і доцільні шляхи виходу з наявної соціально-економічної ситуації. Свою альтернативну програму виходу з кризи, документ стратегічного характеру, запропонував Народний Рух України на своїх IV Всеукраїнських Зборах 4-6 грудня 1992 р. - Концепцію державотворення. Нас цікавить, передусім, місце і значення даного документу не тільки в соціально-економічній політиці Народного Руху України (далі - НРУ), але й в проведенні всеукраїнських антикризових заходів теоретичного і практичного змісту по виведенню України з соціально-економічної кризи.
   Історіографія і джерельна база дослідження є достатньою для подальшої розробки з вище означеної проблематики. Однак, якщо розглядати тему статті в контексті більш ширшого соціально-економічного аспекту в діяльності НРУ, то інформація в історіографічних дослідженнях не є належно висвітленою і достатньою для наукової розробки, а фундаментальні дослідження відсутні. Інформація про розробку і прийняття Концепції державотворення, її зміст і значення, соціально-економічні проблеми в Україні, пріоритетність і актуальність соціально-економічного питання для НРУ, міститься в монографіях Г. Гончарука, Ю. Діденка, Л. Лук'яненка, якими послуговується автор [1, 2, 3].
   Найзначнішу джерельну базу складають опубліковані документи програмового змісту: "Народний Рух України: Документи і матеріали" (редакційно-видавничий відділ Руху), матеріали Центрального Проводу, Великої і Малої ради Руху, IV Всеукраїнських Зборів НРУ: ухвали, заяви, звернення, редаговані Статут і Концепція державотворення, стенографічні звіти про перебіг IV зборів. Вони дають можливість проаналізувати зміст і характер основоположних документів, що були прийняті зборами після доопрацювання, визначити роль і місце соціально-економічних заходів НРУ теоретичного і практичного значення, зробити висновки про актуальність прийняття Концепції  державотворення і т.д. Важливу частину фактичних даних і опублікованих документів про IV Всеукраїнські Збори НРУ 4-6 грудня 1992 p., і Концепцію державотворення в тому числі, подають такі періодичні видання, як "Народна газета", журнал "Розбудова держави", бюлетень Дослідницького навчального центру "Демократичні ініціативи", "Вісник Руху", крім цього актуальними є матеріали інформаційної прес-служби Руху "РУХ-ПРЕС", які також публікувалися в періодичних виданнях. Наявна джерельна база дає змогу дослідити підняті в проблематиці статті питання.
   Деяку доповнюючу інформацію ми отримуємо з Матеріалів третьої Всеукраїнської наукової конференції "Народний Рух України: місце в історії і політиці" (10-11 вересня 1998 p., Одеса), а також з "Інформаційного довідника Народного Руху України" за 2000 р.Наукове завдання, яке автор ставить перед собою в статті, полягає у тому, щоб показати місце і значення прийнятої на IV Всеукраїнських Зборах НРУ Концепції державотворення. Важливо розкрити зміст, стратегію, актуальність і пріоритетність Концепції державотворення -важливого концептуального, антикризового документу, покликаного вирішити соціально-економічні проблеми теоретичного і практичного характеру в Україні. Крім цього, проаналізувати соціально-економічні умови 1992-1993 pp., визначити внесок Народного Руху України в подолання кризових економічних і політичних явищ, на прикладі діяльності вищих керівних органів Руху і отриманих результатів IV Всеукраїнських Зборів НРУ. Визначення цілей допомагає окреслити інші частини загальної проблеми: вплив національно-демократичної ідеології на розробку і практичну реалізацію програмних засад Народного Руху України в соціально-економічній сфері, наслідки прийняття важливих документів стратегічного і тактичного напрямку не тільки в межах дослідження місця Руху, але й для України в цілому.Після досягнення Україною державної незалежності і суверенності, всенародного референдуму, перших президентських виборів 1991 p., перед українською владою постало завдання утвердити наявні здобутки, розбудувати молоду державу духовно, політично, економічно. На цьому фоні в Україні точилася суперечка навколо вибору шляхів подальшого розвитку української держави між національно-демократичними силами з одного боку, і прокомуністичними колами - з іншого. Перших більшою мірою представляв Рух, який стояв на позиціях демократизації суспільно-політичного ладу, ринкових перетворень в економіці України, подолання наслідків радянського господарювання. Ряд дослідників-економістів коментували події, що відбувались на той час, так: "сучасна економіка України є наслідком так званого загальносоюзного територіального поділу праці, що формувався за центристською ідеологією розбудови і зміцнення радянської імперії. Ця ідеологія ніколи не передбачала виходу з СРСР хоч би однієї республіки" [4, с 11]. Настав час, коли визначальним фактором ступеня політичного суверенітету України стала її економічна політика. Загальновизнаним шляхом до цього на сьогодні є створення ринкової економіки, основними характерними, точніше невід'ємними, ознаками якої є взаємодія трьох основних складових частин - ринків праці, капіталу та грошей, а мірою успіху - мінімальне безробіття, соціальний захист населення, щорічний приріст валового внутрішнього продукту, відсутність інфляції, збалансований платіжний баланс та бюджет [5, с 10]. Співголова Руху В. Чорновіл у доповіді "Опозиція - норма цивілізованої держави" на Всесвітньому форумі українців 21-23 серпня 1992 p., що проходив у Києві, висловив свою думку таким чином: "прем'єр-міністр й досі керує урядом, який стоїть на перешкоді економічним реформам, хоча сьогодні доля нашої держави вирішується, передусім, не на дипломатичних чи військових теренах, а в економічній сфері" [6, с.5]. На нашу думку, варто показати реакцію керівних органів НРУ на події в економіці України і ставлення до влади, щоб зрозуміти логіку подальших кроків по вирішенню різних соціально-економічних питань. В Зверненні НРУ, зокрема, зазначається ряд вимог політичного і економічного характеру до Верховної Ради, а також інше: "повна невизначеність в економіці, нечітка концепція дій. Ми закликаємо Верховну Раду України, демократичні партії та громадські організації обговорити питання про діяльність уряду В. Фокіна і підтримати вимогу про оголошення недовіри цьому урядові" [7, сі]. Центральний провід НРУ ухвалив заяву з приводу кризи уряду Фокіна. Підтримавши цей уряд, який зберіг найгірші риси командно-адміністративної системи, Верховна Рада, на думку Руху, засвідчила, що її влаштовує політика гальмування соціально-економічних реформ [8, с.5].
   Слід відмітити, що національно-демократичні сили були роз'єднаними, і кожна громадська організація, політична партія по-своєму налагоджувала стосунки з владою і вибудовувала основи для співпраці. Доки демократи не можуть визначитися, що їм робити, Л. Кравчук, перебуваючи під впливом "старої гвардії", творить, по образу і подобію своєму, президентську вертикаль. Вертикаль, на яку демократи не мали жодного, як зізнався, наприклад, заступник Голови Руху Михайло Бойчишин, або майже жодного впливу [9, с.4]. Президентові України Кравчуку Л. М. від НРУ подано "Пропозиції про створення Уряду національної згоди, затверджені ухвалою Малої ради НРУ", в яких пропонувались на місця в уряді рухівці, професіонали в своїй галузі [10, сі]. Але належного відгуку керівництво НРУ не отримало. Визначні лідери Руху в основному сходились поглядами на соціально-економічні перетворення в Україні і на майбутню стратегію діяльності НРУ. Л. Лук'яненко, наприклад, говорив, що порятунок України у швидких і рішучих реформах, що мають змінити характер відносин власності і кожну машину, майстерню, завод, земельний лан із державного (нічийного) перетворити в об'єкт власності конкретної людини чи колективу [З, С.490]. Провідний економіст Руху В. Черняк зазначав: "як політична сила, Рух зобов'язаний запропонувати свою програму. Ми виходимо з того, що потрібен не просто план дій, не просто програма виходу із економічної кризи, а конструктивна, масштабна й перспективна програма державотворення в Україні" [11, с.7]. З інтерв'ю директора Центру перспективних економічних досліджень, професора О. Савченка: в Україні досить програм, що перевищують за рівнем офіційні. Зараз Рух, крім згаданої програми державотворення, розробляє також ширшу програму економічних реформ, а також програму реанімації розчавленого урядом підприємництва [12, с.7]. Як бачимо, керівництво НРУ поставило собі за завдання розробити низку комплексних соціально-економічних перетворень, спираючись на свою Програму, національний і світовий досвід.
   У Києві 19 вересня 1992 р. відбулася чергова сесія Великої ради НРУ. Відкриваючи її, співголова Руху, народний депутат України B. Чорнові л заявив, - сьогодні, коли нас звинувачують у дестабілізації, ми запропонуємо Україні програму державотворення і реформ. Усі доповідачі (серед них О. Лавринович, В. Черняк, Л. Танюк, І. Заєць, C. Головатий, В. Івасюк, В. Бойко та ін.), відповідно до свого фаху, грунтовно й науково зважено розкрили розуміння тих напрямків, якими має йти процес розбудови України. "Сьогодні ми, сказав В. Черняк, йдемо шляхом номенклатурного капіталізму. Гарантією державної стабільності може бути тільки заможній середній клас, який доконче треба створити. Бо пролетарі, яким нема чого втрачати, завжди були й будуть основою тоталітарних режимів". Велика рада Руху прийняла Ухвалу "Про скликання IV Всеукраїнських зборів", як чергових, за якою вони мали відбутись 4-6 грудня 1992 р., на них і буде прийнята масштабна програма реформ. Розробку програми доручено робочій групі, у складі якої народні депутати України, відомі економісти та фахівці з інших галузей [13, с 1-2]. Прийнято також Ухвалу "З питань підготовки концепції державотворення" в якій зазначено так: затвердити концепцію на зборах і програму дій по її реалізації, керівником розробки проекту Центрального проводу призначено професора В. Черняка, координацію дій та контроль за підготовкою покладено на заступника співголів Руху О. Лавриновича.4-6 грудня 1992 р. в м. Київ відбулись IV Всеукраїнські Збори НРУ. Згідно доповіді Мандатної комісії з'їзду, численність НРУ становить 50400 фіксованих членів та понад два мільйони прихильників. Делеговано на з'їзд 640 делегатів - присутні 542. Від крайових організацій - 474, від фракції Руху у Верховній Раді - 18, від восьми асоційованих членів Руху - 26, від центральних органів Руху - 24. Серед делегатів переважна більшість українців - 445, решта представники інших національностей. На з'їзд були запрошені численні гості -представники вищих органів влади, місцевого самоврядування, зарубіжних країн і їх посольств в Україні, ЗМІ [14, с 86-87]. Поруч з програмою з'їзду делегатам було роздано для розгляду проект Концепції державотворення. Порядок денний і регламент зборів затверджений у такій формі: три доповіді і вирішення організаційних питань. В. Чорновіл в своїй доповіді "Про соціально-політичну ситуацію в Україні і завдання Руху" (30 хв.) - вказав на наслідки політики Президента, уряду, парламенту для економіки України, далі він проаналізував історію, зміст діяльності НРУ за останні роки, запропонував підтримати новий уряд, що не виключає критики його окремих дій [14, сі 1-21]. Розглянуто питання про соціально-політичну ситуацію і завдання Руху. Заступник голови Руху М. Бойчишин в доповіді "Зміни та доповнення до Програми та Статуту Руху" (20 хв.) - представив проект змін до Програми і Статуту НРУ, він зводився до того, щоб прийняти напрацьовані керівництвом Руху рішення внаслідок обговорення і прийняття їх делегатами. Які зміни прийнято до Статуту? Замість пункту 2 -"розбудова Української держави як демократичної республіки", прийнято редакцію "розбудова України як національної демократичної держави". Питання федералізації України було відкинуто на з'їзді [14, с 194]. Крім цього, прийнято рішення про припинення в Русі асоційованого членства партій. В Ст. 9 прийнято поправку "Членом Руху може стати громадянин України з 18-річного віку, який визнає Програму та Статут Руху, своєю діяльністю сприяє досягненню мети та здійсненню його цілей і не перебуває в іншій політичній організації" [14, с.201]. Це перетворювало Рух на політичну партію. Замість співголів має обиратися єдиний голова партії.
   Цей з'їзд зробив вирішальний крок до утвердження Руху як політичної партії, зміни до Статуту вносились в напрямку організаційних засад від громадської організації до політичної партії. Головою Руху обраний В. Чорновіл. Частина делегатів зборів, не згідна з політичною лінією лідера, оголосила про створення Всенародного руху України (ВНРУ). Відповідно Закону "Про об'єднання громадян" Міністерство Юстиції України 1 лютого 1993 р. зареєструвало НРУ як політичну партію [15, с.2]. Крім того З'їзд прийняв ряд заяв, ухвал, звернень. Актуальною в рамках досліджуваної тематики є "Ухвала IV Всеукраїнських зборів НРУ про політичну ситуацію" 6 грудня 1992 p.: "збори вважають, що діяльність нового Кабінету міністрів заслуговує на підтримку Руху тією мірою, якою вона спрямована на вихід України з економічної кризи, розбудову держави, ефективне впровадження економічних ринкових реформ. З метою забезпечення реалізації завдань і цілей Руху, виконання програми державотворення, Збори вважають доцільною участь представників Руху в роботі органів державної влади та місцевої адміністрації і збереження свого членства у виборних органах відповідних організацій Руху" [16, сі].
   Цей документ свідчить про конструктивну позицію Руху по відношенню до владних ініціатив.
   IV з'їзд НРУ знайшов єдино вірний шлях згуртування залишків рухівських кадрів, здібних продовжити  боротьбу за владу, за долю України. З'їзд забезпечив на складному повороті історії Руху спадкоємність його кращих традицій, віру в кращу некомуністичну, неколоніальну долю України [1, с.210]. Ряд дослідників історії Руху, зокрема Г. І. Гончарук, стверджують про те, що керівництво НРУ невідповідально віднеслось до соціального питання. Багато учасників українського руху мали дуже розпливчасті підходи до соціальних проблем. Це частково пояснює недооцінку соціального моменту в революційних подіях кінця 80-х - початку 90-х pp. з боку національних демократів [17, с.59]. Наприклад, щодо IV Зборів, то в рішеннях оминули соціальний блок проблем, який за рішенням Великої Ради Руху мав такий вигляд: забезпечення гарантій пенсіонерів, інвалідів і малозабезпечених, розробка основ програми допомоги і перепідготовки безробітних, створення широкої верстви власників і формування середнього класу, соціальні проблеми молоді, міграція населення і демографія [18, с.З]. Хоча в цілому не можна стверджувати однозначно про неуважність НРУ до соціальних питань. М. Поровський - член Центрального проводу НРУ, народний депутат України зазначав: "нарешті, чи не найважливіше, - спільно з профспілковими організаціями приступити до конкретних справ щодо соціального захисту працюючих та запровадження приватизації. Тільки такий напрям діяльності забезпечить Рухові підтримку мільйонів людей, консолідує організацію і всі демократичні сили для конкретної справи - побудови Самостійної Соборної Української Держави" [19, с.2]. Мета соціальної політики Народного Руху України - захист вразливих соціальних груп. Народний Рух України ставить однією з першорядних проблем для України - формування такого менталітету народу, який включав би терпимість потенційних учасників соціальних конфліктів, коли важливо не дійти до крайніх меж [20, с.47, 48].
   Перейдемо конкретніше до аналізу розробки, розгляду змісту і прийняття Концепції державотворення, яка найактивніше обговорювалась на зборах. Представив цей документ на розгляд делегатам В. Черняк, доповідь якого називалась "Про концепцію державотворення" (45 хв.). В цілому доповідь була присвячена аналізу і обговоренню проекту Концепції державотворення. Проект Концепції державотворення в Україні розробив авторський колектив у такому складі: доктор економічних наук, професор В. Черняк (керівник групи), кандидат юридичних наук, народний депутат України С. Головатий (розділ "Право та державне будівництво"), доктор економічних наук О. Савченко ("Економічна реформа"), народний депутат України, міністр екології та захисту навколишнього середовища Ю. Костенко, член президії НРУ, голова підкомісії Комісії з питань економічної реформи й управління народним господарством, народний депутат України І. Заєць, Ю. Рубан ("Національна безпека"), кандидат медичних наук, народний депутат України В. Івасюк ("Система охорони здоров'я"), член Президії Верховної Ради України Л. Танюк, І. Герепа ("Культура, освіта, наука").
   У доопрацюванні та редагуванні Концепції брали участь члени Центрального Проводу Народного Руху України М. Бойчишин, О. Лавринович, С. Одарич, В. Чорновіл. Концепція обговорена і затверджена IV Всеукраїнськими зборами Народного Руху України 4-6 грудня 1992 р. Не має потреби вдаватись в розлоге цитування документу, однак варто зупинитись на його загальній структурі і найбільш характерних для теми дослідження засадах, які допоможуть розкрити поставлені наукові завдання. Нас, передусім, цікавлять соціально-економічні положення Концепції, яке місце посідає в документі саме цей блок проблем. Найбільший за обсягом є розділ "Економічна реформа": "Рух прагне здійснити перехід до моделі змішаної, ринкової, соціально орієнтованої економіки. Йдеться про змішану економіку в двох аспектах: з точки зору форм власності і з точки зору взаємодії ринкових механізмів та державного регулювання. До цієї моделі економіки ми повинні йти своїм власним, українським шляхом, враховуючи світовий досвід і специфіку ситуації, в якій опинилися. Складність такого завдання полягає в тому, щоб створити економіку, яка б була одночасно і лібералізованою, і соціально орієнтованою. Для цього потрібна відповідна стратегія і тактика, що в першу чергу зумовлює необхідність визначення пріоритетів економічної реформи".В свою чергу цей великий розділ ділиться на підрозділи, в яких конкретизуються окремі частини економічної реформи. Далі за текстом -підрозділ 1. Добробут народу і соціальні гарантії: соціальною базою політичної стабільності та економічних реформ в Україні має стати широкий середній клас власників і сім'я. Головна відмінність цієї програми від запропонованих раніше полягає у тому, що добробут народу і соціальні гарантії повинні базуватися лише на стабільних цінах і стабільних доходах. Саме тому найголовнішою і найпершою проблемою, яка має бути розв'язана в Україні, є проблема стабілізації економіки [21, с 10]. Підрозділ 2. Стабілізація економіки та антиінфляційні заходи -виглядає найбільш конкретизованим і включає в себе такі питання: лібералізація цін, конкуренція і демонополізація, реформування фінансово-бюджетної та податкової системи, реформування банківської системи та грошова реформа. Цитую вибірково за текстом документу: "Реформування фінансової системи передбачає докорінну реформу податкової системи. Наріжним каменем цієї реформи є загальне зниження податкового пресу на підприємства України. Ми виступаємо за автономне формування бюджету держави та її регіонів. Необхідно, щоб Національний банк керував діяльністю комерційних банків не шляхом обмежень, а шляхом контролю і економічних заходів. Важливим елементом оздоровлення грошово-кредитної системи є грошова реформа. Необхідно якнайскоріше запровадити гривну і визначити її як єдиний законний засіб розрахунків на території України" [21, с 12, 13]. Наступні підрозділи такі: Перебудова зовнішньоекономічної діяльності; Прискорення корпоратизації та приватизації державної власності; Нейтралізація наслідків банкрутства підприємств і відкритого безробіття,  як засіб боротьби з безробіттям в Концепції розглядається розвиток підприємництва. Далі йде Земельна реформа: проведення земельної реформи пов'язане з приватизацією землі і майна на основі паювання. Мета приватизації майна і землі - реформування колгоспів у реальні повноцінні кооперативи, акціонерці підприємства, асоціації кооперативів, фермерські господарства, асоціації селянських господарств. Проведенню земельної реформи сприятиме створення Земельного банку України з філіями на місцях. Наступний сьомий підрозділ називається - Державне регулювання економіки. Ключ до проведення економічної реформи -знаходження оптимального співвідношення між ринковими механізмами і державним регулюванням. Втручання держави в економіку повинно здійснюватись не адміністративними, а економічними методами: з допомогою грошової, податкової, кредитної, тарифної політики, політики цін та доходів. Значення для розвитку підприємництва матиме розробка і запуск ефективної програми підтримки підприємництва, що включатиме різноманітні фонди підтримки, пільгове кредитування і фінансування, консультативні фірми [21, с 15, 16].Зупинимось на частковому аналізі розділу "Національна безпека", в якому є доповнюючі положення про систему антикризових заходів в соціально-економічній сфері. В підрозділі "Зовнішньополітична безпека" розглядаються питання політичного та економічного співробітництва з країнами Балтико-Чорноморської смуги в таких формах, які б сприяли процесові інтеграції України до європейських структур в контексті безпеки Східної Європи. Крім того, наголошувалось на виході України з СНД. Приділено увагу українсько-російським стосункам, для стабілізації яких пропонувались окремі заходи, наприклад розвивати міжнародно-правову базу політичних та економічних стосунків з Росією на двосторонній основі, виходячи з національних інтересів України [21, с 18]. В підрозділі "Економічна безпека" зазначено, що національна безпека України повинна базуватись на визнанні зростаючого впливу економічної складової на весь стан безпеки країни, на її обороноздатність та захищеність інтересів. Пропонуються невідкладні заходи подолання енергетичної кризи, забезпечення енергетичної безпеки України, ліквідація монопольного постачання енергоносіїв в Україну. Одним з важливих в рамках економічної безпеки визнавалось створення національної банківської та фінансової систем. Щоб уникнути фінансової катастрофи, необхідно здійснити такі першочергові заходи: відмінити законодавчі акти, які стимулюють інфляційні процеси; змінити принципи соціальних гарантій населенню, перейти до компенсаційних виплат найбільш вразливим верствам населення; прийняти законодавчі акти та здійснити підготовку до введення власної валюти та інші заходи [21, с.20-22]. "Вперше політична сила в Україні запропонувала конкретну програму державотворення, - відзначив В. Чорновіл. - Ми показали, що є конструктивною політичною силою і з цією програмою можемо виходити на вибори" [22, сі]. Отже Концепція державотворення постає  перед нами як антикризовий, спрямований на радикальні реформи документ.
   Після обрання Президента Л. Кучми та декларації його намірів здійснювати економічні реформи, Національний Банк, уряд, Верховна Рада в 1994-1995 pp. приймають низку законів та нормативних документів, якими виконуються елементи Концепції державотворення, щодо комплексу антиінфляційних заходів зокрема. Не будучи при владі, Рух не зміг повною мірою реалізувати положення Концепції, натомість збереглися загострені стосунки з провладними колами, які не були зацікавленні в проведенні реформ, тенденція ж до покращення соціально-економічної ситуації виявилась також незначною.
   Голова Народної Ради в парламенті України І. Заєць стверджував: "робиться все, щоб дискредитувати ідею незалежності, щоб відвернути людей від державотворчого процесу. У проімперських, прокомуністичних засобах масової інформації, багатьма представниками державної влади нав'язується думка, що незалежність стала основною причиною суспільної кризи. Насправді ж, саме комуністична тоталітарна система, існування якої виснажило економіку країни, її народ, саме зупинка реформ, здійснена цими силами, спричинили суспільну кризу" [23, с.4]. "Сьогоднішня жахлива економічна ситуація - результат діяльності компартійних верховод, бо з припиненням діяльності КПРС де-юре не припинилася їхня діяльність де-факто" [24, с.2].
   На черговій прес-конференції В. Чорновіл висловив занепокоєння тим, що нинішній, цілком необхідний аврал в економіці може стати чудовою ширмою для консервації старої політичної системи [25, сі]. Однак позитивні тенденції в зміні думки населення, що стосується необхідності проводити ринкові реформи все ж таки були. Значна заслуга в цьому належить і Народному Руху України, який поставив собі за мету розробити теоретичні документи антикризового характеру і реалізувати їх на практиці, що частково було досягнуто. Скористуємось соціологічними даними Дослідницького навчального центру "Демократичні ініціативи": майже половина з усіх опитаних (48 %) згодилася із запропонованим судженням, що "найкраща система для України - ринкова економіка, яка ґрунтується на свободі підприємництва", не згодилися з цим 23% і не визначили позиції 29%. Якщо порівняти ці результати з даними попередніх соціологічних досліджень, можна побачити, що кількість прихильників ринкової економіки, попри всі матеріальні труднощі, що переживає нині населення, значно зросла. Наприклад, дивіться Таблицю 1:

Ставлення населення до приватизації, у %

Об'єкти приватизації

Позитивне

Негативне

Важко сказати

Земля (з правом купівлі та продажу)

54

19

27

Житло

68

11

21

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 20 (183), 2009

Дрібні та середні підприємства

52

17

31

Магазини, ресторани

45

26

29

Великі підприємства

22

37

41

   Серед опитаних лише 22% за перехід у приватну власність великих підприємств. Попри всі твердження владних структур про неприйняття населенням ринкової економіки та відповідних реформ, переважна більшість майже з усіх соціально-демографічних і соціально-професійних груп (за винятком селян, пенсіонерів та осіб похилого віку) однозначно висловилася за ринкову економіку як за найкращий для України тип економічного устрою [26, с.5, 12].
   Концепція дала змогу зосередитись на основних державотворчих напрямках не тільки НРУ, але й тим, хто зумів використати потенціал, закладений у ній. В доповіді Президента Л. Д. Кучми "Шляхом радикальних економічних реформ" у 1994 р. було використано багато положень рухівської Концепції, а через шість років фахівці та науковці це оцінили як безпрецедентний за масштабом і характером здійснюваних перетворень, які, по суті сформували нову економічну систему в Україні [2,с.69].Внаслідок аналізу, дослідження і вивчення історіографії і джерельної бази проблематики статті можна зробити ряд висновків. Концепція державотворення, яка була прийнята на IV Всеукраїнських Зборах Народного Руху України за своїм змістом і характером є передовим, реформаторським, антикризовим документом в соціально-економічній сфері зокрема. Концепція мала на меті здійснити важливі демократичні зміни, необхідні ринкові реформи в житті української нації, вона являється як теоретично значущим, так і практично актуальним документом, який акумулював національний і світовий досвід в галузі державотворення, пристосованим до тогочасних соціально-економічних умов, які склались в Україні. Внесок НРУ у вирішення актуальних проблем життя українського суспільства визначається його теоретичними напрацюваннями в законодавстві, і практичними досягненнями в соціально-економічній галузі. Стратегія і тактика діяльності НРУ стає зрозумілою саме на основі такого прикладу, як розробка, прийняття і реалізація Концепції державотворення, фактично рухівської програми реформ національно-демократичного, ринкового характеру. Місце і значення Концепції державотворення не тільки в історії Руху, але й в історії антикризових системних заходів всеукраїнського масштабу можна окреслити, маючи перш за все на увазі її практичні наслідки, теоретичний досвід для поліпшення добробуту і зміцнення державності української нації. Актуальність і перспективність дослідження цієї теми стає очевидною на фоні сучасних кризових явищ в українській економіці, можливості залучення попереднього досвіду ліквідації чинників кризи, вивчення і порівняння загальних закономірностей становлення і розвитку економіки європейського ринкового типу.

Література

1. Гончарук Г. І. Народний Рух України. Історія / Г. І. Гончарук. -Одеса: Астропринт, 1997. - 380 с
2. Діденко Ю. В. Народний Рух у державотворчих процесах України (1989-2002) / Ю. В. Діденко. - Одеса: Астропринт, 2006. - 176 с
3. Лук'яненко Л. Г. Не дам загинуть Україні! / Л. Г. Лук'яненко. - К.: Вид.-культурол. центр "Софія", 1994. - 512 с
4. Поповкін В. Економічна безпека і незалежність держави / В. Поповкін // Розбудова держави. - 1993. - №10 (жовтень). - С10-18.
5. Павловський М. Про економічну політику держави / М. Павловський // Розбудова держави. - 1992. - №4 (вересень). - С 10-13.
6. Чорновіл В. Доповідь на Всесвітньому форумі українців 21-23 серпня 1992 р. у Києві / В. Чорновіл // Народна газета. - 1992. - вересень №34 (63). - С.5.
7. Звернення Народного Руху України // Народна газета. - 1992. - травень №20 (49). - СІ.
8. РУХ-ПРЕС // Народна газета. - 1992. - червень №22 (51). - С.5.
9. РУХ-ПРЕС. Президентські намісники: чергова поразка // Народна газета. - 1992. - квітень №14 (43). - С. 4.
10. Пропозиції про створення Уряду національної згоди, затверджені ухвалою Малої ради НРУ // Народна газета. - 1992. - червень №24 (53). - СІ.
11. Черняк В. "Який уряд нам потрібен"(інтерв'ю) / В. Черняк // Народна газета. - 1992. - жовтень №39 (68). - С.7.
12. РУХ-ПРЕС: інтерв'ю з директором Центру перспективних економічних досліджень, професором Олександром Савченком // Народна газета. - 1992. - жовтень №40 (69). - С.7.
13. РУХ-ПРЕС. IV Збори Руху - в грудні 1992 року // Народна газета. - 1992. - вересень №37 (66). - С1-2.
14. IV Великі Збори Народного Руху України, 4-6 грудня 1992 р. Стенографічний звіт. - К, 1993. - 261 с
15. Інформаційний довідник Народного Руху України. - К., 2000. - 20 с
16. Ухвала IV Всеукраїнських зборів НРУ про політичну ситуацію 6 грудня 1992 року // Народна газета. -1992. - грудень №48^9 (77-78). - СІ.
17. Русначенко А. Соціальні проблеми і національна справедливість в сучасній Україні (виступ у дискусії) / А. Русначенко // Розбудова держави. - 1996. - №11 (листопад). -С 59.
18. Вісник Руху. Спец-випуск 21 вересня - 4 жовтня 1992 р.
19. Поровський М. Про З'їзд, перспективи Руху та "нову генерацію" / М. Поровський // Народна газета. - 1992. - травень №18 (47). - С.2.
20. Місержі М. П. Соціальна політика Народного Руху України. Народний Рух України: місце в історії і політиці: матеріали третьої Всеукр. наук, конф. (Одеса, 10-11 вересня 1998 р.) / М. П. Месержі. - Одеса., 1998. -С 46^8.
21. Народний Рух України: Документи і матеріали. - К.: Ред. вид. відділ Руху: Вид. - культурол. центр "Софія", 1993. - 64 с
22. Рух на новому етапі // Народна газета. - 1992. - грудень №48^9 (77-78). - СІ.
23. Доповідь голови Народної Ради І. Зайця на форумі ААФ // Народна газета. - 1993. - березень №9 (90). - С.4.
24. Звернення // Народна газета. - 1993. - лютий №7 (88). - С.2.
25. Прес-конференція В. Чорновола // Народна газета. - 1993. - січень №2 (83). - СІ.
26. Бекешкіна І. Громадська думка про майбутній економічний та територіально-державний устрій України. Політичний портрет України: Бюлетень / Досл. навч. центр "Демократичні ініціативи". - №2. - К., 1993. - С 1-12.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com