www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Угорський пам’ятник на Верецькому перевалі - між символом дружби і знаком домінування угорців на Закарпатті
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Угорський пам’ятник на Верецькому перевалі - між символом дружби і знаком домінування угорців на Закарпатті

С. В. Адамович

УГОРСЬКИЙ ПАМ'ЯТНИК НА ВЕРЕЦЬКОМУ ПЕРЕВАЛІ - МІЖ СИМВОЛОМ ДРУЖБИ І ЗНАКОМ ДОМІНУВАННЯ УГОРЦІВ НА ЗАКАРПАТТІ

   Процеси українського національно-державного відродження в кінці 80 - на початку 90-х pp. XX століття на Закарпатті зіштовхнулися з опором консервативних партійно-радянських еліт. Компартійні лідери краю задля утримання влади і створення противаги українському національному відродженню стимулювали процеси виникнення політичного русинства на базі етнографічних особливостей місцевого населення. Суспільно-політична ситуація в регіоні ускладнювалася  етнічним різноманіттям краю й активізацією радикальних угорських громадсько-політичних організацій.
   Угорське питання в історії незалежної України отримало висвітлення в працях М. Вегеша, М. Зана, М. Литвина, І. Попа, П-Р. Магочі, М. Товта. У свою чергу автор ставить завдання дослідити історичні передумови та обставини встановлення пам'ятника угорцями на Верецькому перевалі і його символічне значення для подальшого існування двох дружніх народів.
   Відзначимо, що опираючись на підтримку місцевих органів влади і допомогу ззовні, політичні русини і радикальні громадсько-політичні організації національних меншин краю в кінці 80-х на початку 90-х pp. XX ст. розгорнули боротьбу за досягнення автономного статусу для Закарпаття й утворення угорського автономного округу.
   У цей час з'являється ряд громадських організацій угорців Закарпаття: Товариство угорської культури Закарпаття (далі - ТУКЗ), Товариство угорської інтелігенції Закарпаття, Закарпатське угорське педагогічне товариство, Товариство угорських художників Закарпаття ім. І. Ревеса, Товариство угорських скаутів та інші [1, с.240]. Водночас мали місце факти, коли лідери ТУКЗ заявляли, що після організаційного зміцнення товариства одним з перших може бути прохання про автономію [2, с.227].
   У документах обкому Компартії України в цей період вказувалось, що Товариство угорської культури використовувало тактику випереджувальної ініціативи, продовжуючи збір підписів під зверненням про створення українського автономного округу (в Берегівському районі їх було зібрано більше 10 тис.) [2, с.224]. Політична допомога угорській меншині зі сторони політичних інститутів Угорщини в основному виражалася в обережній підтримці автономістських прагнень закарпатців (обласна автономія, угорський автономний округ, вільна економічна зона) [3, с.27].
   Проголошення Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. Акта про незалежність радикалізувало дезінтеграційні політичні течії в регіоні. 1 грудня 1991 р. 78% виборців на Закарпатті на обласному референдумі сказали "так" самоврядній адміністративній території. Одночасно згідно з рішенням Берегівської районної Ради народних депутатів від 14 вересня 1991 р. на території району проводився місцевий референдум про утворення національно-адміністративної одиниці -Угорського автономного округу. Мотивація була наступна: із 85600 жителів району - 57100 осіб (66,9%) були угорцями. У підсумку 82% виборців підтримали цю ініціативу [2, с.232; 3, с.27].
   У зв'язку з цим до Президії ВР України було відправлено відповідне подання. У ньому також було висловлено пропозицію повернути Береговому стару назву Берегсаз. На той час на угорський лад перейменували 25 населених пунктів, йшли розмови про перейменування Ужгорода в Унгвар, Виноградово в Севлюш [4, сі].
   Однак із досягненням Україною незалежності владним структурам вдалося забезпечити основні національно-культурні потреби угорців, а питання автономного округу наприкінці 1992 р. не отримало підтримки в обласній раді, сесія відхилила його як таке, що недостатньо підготовлене [2, с.230-233].
   Знову загострилося угорське питання напередодні 1100-річчя святкування здобуття угорцями своєї Батьківщини в краї у середині 90-х pp. XX ст. На п'ятому засіданні українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин в м. Будапешті 28-29 березня 1995 р. було вирішено провести низку заходів із нагоди святкувань. Закарпатською облдержадміністрацією був створений оргкомітет для проведення ювілею, передбачено міжнародну конференцію та інші заходи. Серед 24 пунктів плану проведення в області заходів до угорського святкування значився пункт 10 "Подати на розгляд обласної художньої ради проект пам'ятного знаку, який планується встановити на Верецькому перевалі" [5, с 193].
   У підсумку угорці розпочали будівництво на Верецькому перевалі восьмиметрової стели з емблемою угорського орла. За версією націонал-демократичних організацій, роботи велися під охороною озброєної кінноти на землі, проданій держадміністрацією Закарпатської області та адміністрацією Воловецького району (0,20 га). До того ж, угорці зірвали чавунну плиту з пам'ятної брили на могилах українських січовиків, а на брилі було викарбувано надпис "На пам'ять про завоювання Батьківщини 896-1996" і символ свого пам'ятника у вигляді угорського воїна - вершника [6, арк.86].
   У 1995 р. в кількох населених пунктах Закарпаття також було відкрито пам'ятники на честь 1100-річчя завоювання угорцями Батьківщини. Найбільший з них - парк у с. Чома (Берегівський район) на місці давньоугорського могильника. Тут встановили символічні ворота з турулом, через які древні угри проникли в Карпатський басейн (у 2000 р. в парку встановлена також скульптура угорського короля Іштвана Святого) [7].У відповідь на ці події 16 червня 1996 р. міжпартійна організація -Українська народна рада Закарпаття звернулась до Президента, Голови Верховної Ради України та прем'єр-міністра України, де було рішуче засуджено плани спорудження пам'ятника на Верецькому перевалі. Конгрес українських націоналістів пропонував для розв'язання угорського питання власний варіант - назвати його пам'ятником "українсько-угорського примирення" [5, с 194].* До святкування 1000-ліття приходу угорців в Дунайську улоговину в 1896 р. тут був побудований пам'ятник; в 20-х pp. XX ст. він був демонтований за вказівкою чехословацької влади, знову поставлений після включення Закарпаття до складу Угорщини в 1939 р. і демонтований самими угорцями під час відступу угорських військ у 1944 р.
   У свою чергу Міністерство закордонних справ України визнавало, що угорці без погодження з місцевими органами влади самостійно розпочали підготовчі будівельні роботи, не затвердили у встановленому порядку проект пам'ятного знаку, а також без дозволу на його відкриття і пов'язаного з цим молебню запросили гостей з-за меж України [6, арк.94].
   Ситуація уважно відслідковувалася і в сусідніх з Україною країнах, уряди яких виступили проти відкриття будь-яких пам'ятних знаків на честь відзначення 1100-річчя знайдення угорцями Батьківщини [6, арк.94].
   Протести українських націонал-демократів проти будівництва угорського пам'ятника біля могил українських січовиків змусили українське МЗС почати обговорення пропозицій щодо будівництва пам'ятного знаку на честь дружби українського та угорського народів з нагоди 5-річчя Української державності та 1100-річчя віднайдення угорцями своєї Батьківщини. Але у відповідь на це українські організації заявили, що цей знак має бути на угорсько-українському кордоні, а у Воловецькому районі майже немає людей угорської національності.
   Закарпатське об'єднання "Просвіти" надіслало в урядові структури лист з вимогою, щоб українська влада припинила будівництво так званого пам'ятника угорсько-української дружби на Верецькому перевалі, а кошти і матеріали, які залишилися, спрямувала на спорудження пам'ятника жертвам угорсько-фашистської агресії, які в березні 1939 р. захищали Українську державу [6, арк.87-88].
   У результаті на нараді 1 серпня 1996 р. в Кабінеті Міністрів України під головуванням віце-прем'єр-міністра І. Кураса було прийнято рішення про припинення будівництва пам'ятного знаку на відзначення 1100-ліття заснування Угорщини, споруда на честь дружби українського й угорського народів мала бути побудована в районі державного кордону між двома країнами, а молебень мав бути проведений в римо-католицькому соборі м. Львова [6, арк.91].
   Зі сторони обласної влади вже в січні 1997 р. знову підтримувалась ідея встановлення пам'ятного знаку, хоча і були змінені акценти: пам'ятний знак передбачалось встановити уже на автомобільному мості через річку Тису. Цікаво, що члени угорської частини Міжнародної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин 10-12 квітня 1997 p., перебуваючи на Закарпатті, не порушували питання про спорудження пам'ятника на Верецькому перевалі, але питання будівництва пам'ятника піднімалось у 1998, 2000-2001 pp. [5, с. 195].
   Помаранчева революція 2004 р. стала могутнім поштовхом для демократизації і європеїзації країни. Однак надії громадян на суттєві зміни в країні були поховані внаслідок протистояння і конфліктів у середовищі нової помаранчевої влади.
   Постпомаранчева зневіра українського суспільства і зростання агресивних дій зі сторони сусідніх країн створили ґрунт для відродження автономістських та сепаратистських рухів у регіоні. У зв'язку з дестабілізацією суспільно-політичної ситуації в Україні активізувалися також вимоги угорських громадських та політичних організацій. У ході візиту в січні 2008 р. президентів України, Словаччини та Угорщини на Закарпаття знову постало питання відкриття на Верецькому перевалі монументу до 1100-річчя приходу угорців. Але тепер з ціллю заспокоєння української громадськості цей монумент мав би відкриватися одночасно з пам'ятником розстріляним у березні 1939 р. карпатським січовикам [8, с.5].
   Попри це з заявою-протестом проти спорудження угорського пам'ятника біля Верецького перевалу виступили представники обласних організацій Закарпаття - Народного Руху України, Української народної партії, Української республіканської партії "Собор", Виборчого об'єднання "Свобода", крайового товариства "Просвіта" [9, с.4]. Одночасно спорудження угорського монументу засудили фактично всі головні наукові інституції держави: Інститут національної пам'яті, Інститут етнонаціональних та політичних досліджень НАЛ України, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАЛ України [10, с.6].
   З протестом проти встановлення пам'ятного знаку на Верецькому перевалі до 1100-ліття віднайдення угорцями нової Батьківщини і з вимогою звести на горі пантеон слави Українським січовим стрільцям звернулися до урядовців депутати Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської облрад [11, с.З].
   У свою чергу ряд депутатів Ужгородської міської ради (П. Федака, Т. Шляхта, А. Федорішко) закликали державні інститути дати політичну і правову оцінку сепаратистським елементам на Закарпатті, ініціювати демонтаж угорського монументу на Верецькому перевалі та орла Турула в Мукачівському замку, зняти чужоземні прапори з державних будівель, вимагати від Угорщини вибачення та виплат компенсацій за репресії проти українців, встановити пам'ятний знак на місці тюрми для українців у Вор'юлопоші в Угорщині і вимагати відкриття українських архівів періоду Карпатської України для українських дослідників [12, с.З]. Натомість лідер русинів о. Сидор вирішив зробити сепаратистами названих депутатів і подав на них до суду за розпалювання міжнаціональної ворожнечі [13, с.7].
   8 липня 2008 р. президенти Угорщини й України спільно мали відкрити монумент взамін спорудження у Будапешті пам'ятника жертвам Голодомору. І тільки радикальна позиція ВО "Свобода", яка напередодні заявила про свою рішучість відстояти українські інтереси, зірвала відкриття. Але 21 липня 2008 р. без повідомлення місцевої влади монумент таки відкрили [14, с.8].
   Участь у відкритті пам'ятника взяли надзвичайний і повноважний посол України в Угорській республіці Д. Ткач, надзвичайний і повноважний посол Угорської республіки в Україні Андраш Баршонь, депутат угорського парламенту Андраш Тот і представники національно-культурних товариств краю. У вступному слові А. Баршонь наголосив на тому, що встановленням цього пам'ятника українська сторона вкотре засвідчила позицію толерантного ставлення до потреб національних меншин, що проживають у країні [15].
   21 липня 2008 р. на Верецькому перевалі, на місці, де у 1939 р. були розстріляні карпатські січовики, також урочисто було відкрито пам'ятник оборонцям України. З цієї нагоди відбувся мітинг, пам'ятник освятили [16].
   Підсумовуючи, зазначимо, що конфлікти й ускладнення зі встановленням угорського пам'ятника на Верецькому перевалі стали свідченням непослідовності української влади в питанні національних меншин і політики до держав-сусідів. Конфліктність навколо будівництва і встановлення пам'ятника не сприяла зміцненню дружніх стосунків між народами, а дозволила посилитися угорським радикалам-реваншистам. Перспективи подальших досліджень угорського фактору в процесі єднання країни і формування політичної нації полягають у комплексному аналізі потреб угорської національної меншини і вивченні діяльності угорських національних організацій на Закарпатті.

Література

1. Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси І И. Поп. - Ужгород: ПП "Повч P.M.", 2006. - 412 с.
2. Зан М. Угорці Закарпаття (епізод етнополітичних процесів поч. 90-х pp. XX ст.) І М. Зан // Carpatica. -Карпатика. Вип.18. Історія, політологія, культура: минуле і сучасне -Ужгород: Приватна друкарня Р. Повча, 2002. - С.222-236.
3. Товт М. Проблеми угорської національної меншини у сучасній Україні / М. Товт // Нова політика. - 1997. - №3. - С.24-28.
4. Чи буде в Україні Унгварська область? // Молода Галичина. - Львів, 1991. - 17 грудня. - СІ.
5. Вегеш М. М. Етнополічна реальність Закарпаття (1991-2001 pp.) / М. М. Вегеш, М. П. Зан // Політологічний вісник. Збірник наук, праць: Вип.14. - К.: Т-во "Знання України", 2003. - С.182-204.;
6. ЦЦАВО України, ф.5233, оп. 2, спр.727.
7. Кобаль Й. Угорський монумент на Верецькому перевалі [Електронний ресурс] / И. Кобаль. - Режим доступу: http: //uzhhorod_net_ua/news/28192 (перегляд 29 липня 2008 p.).
8. Мартин В. Президентів підвели / В. Мартин // Дзеркало тижня. - К., 2008. - 26 січня. -С.5.
9. Лазоришин І. Хмари над перевалом / І. Лазоришин // Галичина. -Івано-Франківськ, 2008. - 27 квітня. - С.4.
10. Литвин М. Чи ви, хлопці, спали, чи ви в карти грали, що ви Закарпаття мадярам продали... / М. Литвин // Вечірній Франківськ. - Івано-Франківськ, 2008. - 22 травня. -С.6.
11. Верецький перевал - і біль, і гордість // Галичина. - Івано-Франківськ, 2008. - 12 червня. - С.З.
12. Звернення депутатів Ужгородської міської ради П. Федака, Т. Шляхти, А. Федорішко // Вечірній Франківськ. -Івано-Франківськ, 2008. - 26 червня. - С.З.
13. Сепаратисти чи патріоти // Трибуна. - Ужгород, 2008. - 9 вересня. - С.7.
14. Стецишин О. Сепаратизм підтримують у вищих ешелонах влади? / О. Стецишин // ВО "Свобода". -2008. - серпень. - С.8.
15. Режим доступу: http://rionews_com_ua/statja.php?id=12842 (перегляд 29 липня 2008 р.).;
16. Режим доступу: http: // www.zaxid_net/newsua/2008/7/21/160700 (перегляд 29 липня 2008 p.).

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com