www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Оновлений зміст освіти – основа формування компетентностей студентів в умовах сучасної модернізації вищої технічної школи
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Оновлений зміст освіти – основа формування компетентностей студентів в умовах сучасної модернізації вищої технічної школи

І.П. Дроздова,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Херсонський державний університет)

ОНОВЛЕНИЙ ЗМІСТ ОСВІТИ – ОСНОВА ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ШКОЛИ

   Постановка проблеми. Для того щоб країна розвивалася в соціальному, економічному й духовному планах, необхідні грамотні, мобільні й кваліфіковані люди. Освіту, без претензій на повноту, можна визначити як засіб дати людям (переважно та бажано людям молодим, тим, хто вступає в життя) набір певних загальновизнаних знань, умінь і навичок, необхідних суспільству та затребуваних ним. За всіх часів освіченість свідчила про належність людини до вищих верств населення, визначала особливий статус у суспільстві [4, с.84]. Однак час вимагає підвищення якості вищої освіти масового характеру, підсилення її гнучкості, ефективності, орієнтованості на особистість студентів, розвитку їхньої активності й творчості.
   Зміни в Україні торкнулися і системи освіти: по-перше, соціально-суспільні зрушення надто глибокі, по-друге, – на початку XXI століття ця система потребує модернізації.
   Аналіз досліджень і публікацій М.Акімова, В.Козлової, С.Вітвіцької, М.Загірняк, З.Слєпкань свідчать про те, що сучасні науковці сформулювати такі принципи подальшого розвитку вищої технічної школи: здійснення принципу “освіта протягом усього життя” замість “освіта на все життя”; підвищення рівня гуманітаризації технічної освіти; диверсифікація освітніх програм, які пропонуються у вищих навчальних закладах; упровадження нової – творчої, креативної – системи навчання замість відтворювальної; адаптація освіти до соціально-економічних потреб суспільства, яке змінюється; залучення роботодавців до створення навчальних програм; концентрація науки та педагогічної освіти у великих університетах і молодіжних центрах; створення нового покоління підручників, у яких в оптимальному співвідношенні сполучається традиційне, відоме, класичне та нові, сучасні, перспективні результати досягнень у відповідній галузі технічних знань; технічні університети, враховуючи їх високий науковий, освітній і культурний потенціал, мають стати не тільки поширювачами знань, а й активними творцями нових культурних надбань, – з участю у творенні національної ідеї, піднесенні інтелектуального рівня нації, у боротьбі з неосвіченістю, безкультурністю, бездуховністю [5, с.15].
   Метою статті є висвітлення сутності, різних аспектів та характеристик основ формування компетентностей студентів в умовах сучасної модернізації вищої освіти та обґрунтування на цій основі активності й розвитку особистості, а також формування і розвитку українськомовного професійного мовлення студентів ВТНЗ.
   Основою вдосконалення навчального процесу у ВТНЗ є системний підхід до оцінки можливих рішень завдань навчання. За ухвалення рішення суб’єктивні оцінки педагога мають бути підпорядкованими об’єктивності рішення, що випливає з аналізу повної та достовірної інформації про закономірності функціонування цілісної системи.
   Останнім часом у педагогічній літературі було запропоновано різноманітні підходи щодо вдосконалення педагогічних систем і процесів, у тому числі у вищій школі [2; 3; 6; 7].
   У цих дослідженнях визначено вдосконалення процесу навчання як такого управління, що організоване на основі всебічного врахування закономірностей, принципів навчання, сучасних форм і методів із метою досягнення найефективнішого функціонування процесу навчання. Інтенсивно розвиваються технології навчання, зорієнтовані на розвиток особистості учнів і студентів. В основі цього підходу лежить єдність мети загальноосвітнього і професійного спрямованого навчання за демократизації умов розвитку особистості студентів. Основними характеристиками застосування сучасних інформаційних технологій є можливість диференціації та індивідуалізації навчання, а також можливість розвитку творчої пізнавальної активності тих, хто навчається [1].
   Модернізація освіти передбачає зміни цілей і планованого результату освіти, скорочення обсягу обов’язкового змісту, зміни методів і технологій засвоєння змісту на всіх рівнях навчання, індивідуалізацію процесу навчання, можливість варіативних систем освіти. Відповідно до цього предметом змін будуть стандарти, програми, навчальні плани. Проте, як зовнішня сторона організації навчального процесу, форма навчання органічно пов’язана з внутрішньою, змістовно-процесуальною стороною. З цього погляду, одна і та ж форма навчання може мати різну зовнішню модифікацію і структуру залежно від завдань і методів навчальної роботи.
   Сучасна модернізація орієнтується на збереження фундаментальності освіти і одночасне підсилення її практичної, діяльнісної спрямованості, тому передбачається, що система обов’язкового формування знань, умінь і навичок буде замінена набором компетентностей (комплексом компетенцій, які мають стати у подальшому засобом розвитку студентів. Таким чином, можна сказати, що модернізація освіти буде здійснюватися з позицій компетентнісно-діяльнісного підходу).
   Сутність такого підходу полягає в тому, що оновлений зміст освіти буде основою формування компетентностей (або комплексу компетентностей) студентів, а процес засвоєння відібраного змісту буде носити діяльнісний характер. Компетентності, які формуються, мають низку характерних ознак: по-перше, вони багатофункціональні, оскільки можуть реалізовуватися у повсякденному житті студентів для розв’язання різноманітних проблем, для вирішення професійних завдань, для використання соціальних ролей і т.ін.; по-друге, вони надпредметні і міждисциплінарні; по-третє, вони забезпечують подальший інтелектуальний розвиток студента, його мислення, самооцінку, саморефлексію; по-четверте, вони багатомірні, тобто можуть бути схарактеризовані як із позицій розвитку розумових здібностей студентів, так і з позиції розвитку різних умінь, включаючи інтелектуальні уміння.
   У цілому сформовані компетентності (комплекси компетенцій) можуть реалізовуватися студентами автономно, інтерактивно або соціально орієнтовано. Рівень розвитку компетентностей може бути різним: мінімальним, просунутим, високим.
   Одним із завдань модернізації освіти є визначення ключових (компетенцій) компетентностей на міждисциплінарній і міжпредметній основі. Якщо для загальноосвітньої школи це будуть основи компетенцій та мінімально-достатній рівень сформованості компетенцій для життя людини в суспільстві, то для вищої – комунікативно-достатній рівень сформованості всіх компетенцій в базовому варіанті вищого ступеня навчання і профільно-просунутий рівень.
   Як зазначено, оволодіння студентами комплексом компетентностей буде носити діяльнісний характер, тобто технології навчання(засоби, прийоми навчання, а також форми організації навчального процесу) мають бути спрямовані на формування у студентів здатностей здійснювати різного виду діяльності, а, з іншого боку, в процесі здійснення діяльності студенти мають засвоювати нові компетенції.
   При цьому важливо враховувати психолого-педагогічні умови навчання (за рівнями). Особливо складною уявляється модернізація вищої школи. Саме тут відзначають величезне перевантаження студентів, багатопредметність, зниження мотивації навчання.
   Основні проблеми цього періоду навчання нині зводяться до того, що: зміст освіти і організація часто не відповідають потребам і інтересам студентів; зміст освіти перевантажений, мають місце багатопредметність, надзвичайна “про науковість” матеріалу; здобута освіта не функціональна, не спрямована на використання її результатів у практичній діяльності; відсутня можливість самоорганізації студентів для здійснення тих чи інших соціальних дій, не сформовано професійне мислення і мовлення; домінує вербально-репродуктивна форма навчання.
   Усе це призводить до того, що інтерес до здобуття освіти продовжує падати, збільшується кількість студентів із відхиленнями у поведінці, погіршується стан їхнього здоров’я, зростає напруженість у соціальному плані.
   Для того щоб модернізувати освіту вищої школи, рекомендується: переглянути програми і навчальні плани з метою практичної спрямованості змісту, в тому числі за рахунок відмови від принципу наукової повноти і за рахунок збільшення кількості творчих завдань; забезпечити різноманіття видів і форм організації навчальної діяльності студентів (використовувати проектні, індивідуальні і групові види діяльності, самостійну роботу з різними джерелами інформації і базами даних); удосконалити систему оцінювання, передбачивши можливість індивідуалізованої освітньої траєкторії; використовувати сучасні методи навчання, здійснювати формування і розвиток професійного мовлення студентів засобами української мови.
   Особливої модернізації зазнає саме вища школа, яка стає вузькопрофесійною. Основна ідея оновлення цієї школи полягає в тому, щоб забезпечити кожному студенту можливість вибору індивідуальної освітньої програми з урахуванням його інтересів і подальших життєвих планів.
   У цілому компетентнісно-діяльнісний підхід до модернізації освіти має низку переваг: дозволяє формувати новий зміст “від результату”, тобто виходячи зі стандарту; забезпечує інтегративність змісту; дозволяє організовувати процес оволодіння змістом на діяльнісній основі, що забезпечує не тільки формування знань, навичок і умінь, але й інтелектуальних здібностей студентів, а також їх особистісних якостей; потребує нової системи оцінювання досягнень; дозволяє реалізувати можливості студентів того чи іншого віку; забезпечує опору на досягнення попереднього етапу навчання, тобто певну системність у навчанні; диференціює навчання у загальноосвітній та вищій школі.
   Модернізація освіти зачіпає всі освітні галузі, у тому числі й навчання студентів ВТНЗ української мови, зокрема з метою формування і розвитку професійного мовлення засобами української мови. Щоб змінити процес навчання української мови у стилі стратегії сучасної модернізації освіти, слід, у першу чергу, визначити, що означає для методики навчання української мови компетентнісно-діяльнісний підхід, який буде реалізований у ході здійснення модернізації освіти.
   Іншим аспектом нової освіченості, що цінується в сучасній культурі, є зміна стилю професіоналізму. Мета освіти – зробити людину успішною в сучасному складному суспільстві. Тут спостерігається докорінне протиріччя: щоб бути успішним, необхідно зберігати цілісність особистості в її ціннісному, емоційно-вольовому і професійному аспектах. Сучасна система освіти не забезпечує цього.
   Нині розвиток засобів зв’язку, комп’ютерної техніки, всесвітньої мережі Інтернет дозволяють здійснити навчання і комунікацію на якісно іншому рівні. Автоматизація досвіду значущих соціальних досягнень, професійних знань робить непотрібними багато функцій існуючої освітньої системи. Цінуються такі якості, як здатність орієнтуватися в інформаційному просторі і віртуальній реальності, не запам’ятовувати і відновлювати, а творити. Однак освітня система (не тільки в Україні, але й у світі в цілому) продовжує зберігати звичайний інформаційний дидактичний стиль: лекції, знання у вигляді інформаційного тексту, диплом із зазначенням кількості годин прослуханої дисципліни. Усе це не має відношення до перевірки того, чи буде студент успішним у житті і в сучасному світі. Викладачі витрачають час на непотрібне викладання, а студенти – на непотрібне сидіння (відвідування), причому діяльність тих і інших весь час інтенсифікується. Але будь-яку інформацію студент може взяти готову, вона уже є. Сучасна дидактика має знайти нові методи, адекватні сучасним вимогам і можливостям. А ці можливості – використання резервів людини. Раціональне мислення досягло значних висот, зараз потребується виявити здібності вищого порядку, наприклад, уяву, натхнення, інтуїцію.
   Висновки. Таким чином, для виходу на більш високий рівень людських здібностей стає необхідним забезпечити цілісний особистісний баланс, і людина набуває здатність отримати знання вищого рівня. Це – нове поле філософських, соціологічних, психологічних досліджень, яке має включити педагогіка як перспективу розвитку людини. Володіння своїми інтуїтивними здібностями є новим резервом особистісного розвитку і перспективою нової освіченості особистості.
   Іншою проблемою є проблема критерію якості освіти. І тут ми зустрічаємося з тим, що хочемо одного – ідеального освіченого громадянина, а способів оцінки якості критерію немає. Дійсно, як перевірити, у чому виміряти самостійність, здатність до творчості і т.п.? Диплом, який видається, може це засвідчити? Наприклад, у Давній Греції освічений громадянин – це вільна людина, яка пройшла навчання в палестрі і гімназії. Щоб визначити це, не вимагались документи. Він міг продемонструвати на собі якості, що цінувались і виховувались, достатньо було глянути на його прекрасно сформовану, пропорційно складену фігуру (результат гімнастики) і перевірити красномовство на логіку й переконливість.У період цінності професіоналізму способом оцінки, критерієм якості виступали такі властивості, здібності, здатності, які можна зафіксувати за допомогою екзамену, кваліфікаційних норм, диплома. Цінність особистості як освіченої ототожнювалась із цими кваліфікаційними знаками, оцінками, формальними показниками. Людина могла довести свою значущість, звертаючись не до своїх сутнісних якостей, а до об’єтивованого символу, що було немислимо в давніх суспільствах або в середньовіччі. І хоча сьогодні якості особистості, які фактично цінуються, не забезпечуються сучасною освітою, ми до цього часу зберігаємо віджилий вид оцінки, що є основою для комерції і поживи в галузі освіти, але ніяк не сприяє підвищенню її якості. У свій час А.Лінкольн зауважував: “Навчіть мого сина продавати свій мозок і силу мускулів за найвищою ціною, але ніколи не торгувати ані серцем, ані душею”. На закінчення доречно процитувати висловлювання відомої особистості нашого часу, занесеної Міжнародним Фондом 1994 р. до Списку найвидатніших людей планети: “Суспільство, в якому втрачається моральність, руйнується. Яким би не було його фінансове, економічне, політичне благополуччя, воно руйнується зсередини” [8].

ЛІТЕРАТУРА

1. Акимов М.К., Козлова В.Т. Индивидуальность учеников и индивидуальный подход / М.К. Акимов, В.Т. Козлова. – М., 1992.
2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури / С.С.Вітвицька. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.
3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посіб. для студентів вищих навч. закладів / І.М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 334 с.
4. Загірняк М. Формування основних принципів сучасної вищої технічної освіти / М.Загірняк // Вища освіта України. – 2008.- №2. – С. 74-82.
5. Зеньковський Ю., Мірських Г. Креативність – фрактал сучасної парадигми вищої технічної освіти / Ю.Зеньковський, Г.Мірських // Вища освіти України. – 2007. – №3. – С. 14-20.
6. Кайдалова Л.Г., Мнушко З.М. Модульна технологія навчання: Навч.метод. посіб. для викладачів та студ. вищ. навч. закл. / Л.Г.Кайдалова, З.М.Мнушко – Х.: Вид-во НФАУ; Золоті сторінки, 2002. – 86 с.
7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: навч. посіб. / З.І.Слєпкань – К.: Вища шк., 2005. – 239 с.
8. Шриваства Н. Метасовременная епоха / Н.Шриваства. – М.: ООО “Юнитех”, 2003.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com