www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Робота над музичними творами та імпровізацією як ефективний засіб розвитку творчої активності студентів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Робота над музичними творами та імпровізацією як ефективний засіб розвитку творчої активності студентів

І.В. Дубінець,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Бердянський державний педагогічний університет)

РОБОТА НАД МУЗИЧНИМИ ТВОРАМИ ТА ІМПРОВІЗАЦІЄЮ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ

   Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку психолого-педагогічної науки, радикальні зміни в соціальному житті суспільства вимагають повного переосмислення ідей, адаптації методики її роботи до нових умов, в яких працюють сучасні вищі навчальні заклади.
   Зміни, які відбуваються в нашій країні, виявляють насущну потребу держави в активних людях, у творчих особистостях, які здатні до нового мислення, готові до здійснення функцій самоуправління в умовах демократичного розвитку суспільних процесів. Тому серед характерних рис нового педагогічного мислення в науково-педагогічній літературі головною є організація виховання, що направлена на формування творчої особистості, неординарної індивідуальності. Такий підхід був фактично загублений, тому його доцільно досліджувати й розвивати.
   Педагогіка життєтворчості розглядає майбутнього вчителя музики як творця, тому що в коло його першорядних завдань буде входити розвиток творчих потреб дитини, а це неможливо без підвищення статусу музичних дисциплін. Потреба в цьому тим більш очевидна, якщо брати до уваги науково-обґрунтовані твердження про те, що подальше вдосконалення життя людини буде створювати тенденцію активізації її емоційної сфери. Гуманістична спрямованість і систематичність морально-виховного впливу музики використовуються з метою формування соціально визначеного типу особистості - громадянина суверенної України.
   Духовне життя людини є проміжною ланкою в художньому спілкуванні індивіда з музикою. Особистість, віддаючи свої душевні сили мистецтву, сприймаючи музичний твір, розкривається, збагачується. У самій природі мистецтва, якому притаманна велика сила впливу, закладені можливості соціально спрямованої дії на особистість: воно являє собою одну з форм духовно-практичної діяльності, що виховує людину. Виховуючи культуру емоцій людини, мистецтво бере участь у формуванні її морального й соціального обличчя, почуттів.
   Прогрес суспільства виявляється все тісніше зв’язаним із розвитком внутрішньої самостійності, ініціативи, творчої активності кожної людини.
   Одним із суттєвих чинників виховання соціально значущих якостей особистості є творча діяльність. Ця проблема яскраво висвітлена в державних документах.
   Зв’язок проблеми з важливими науковими та практичними завданнями. Програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.) передбачає реформування змісту освіти і організації процесу навчання й виховання. Держава та суспільство ставить завданням сучасної національної школи – розвивати кожну людину, як неповторну індивідуальність, створювати такі умови, за яких людина займає позицію суб’єкта навчально-виховної діяльності; унаслідок цього у неї розвиваються якості творчої особистості: ініціативність, прагнення до самоосвіти, самонавчання. Це знайшло відображення в законі України “Про освіту” – “Метою освіти, – наголошує Закон, – є всебічний розвиток особистості, як людини, що є найвищою цінністю суспільства, розвиток її талантів, розумових, фізичних здібностей, збагачення інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу”.
   Сучасний етап соціального і науково-технічного прогресу вимагає істотного оновлення завдань освіти в галузі “Мистецтво”. Психолого-педагогічна наука покликана розв’язати на теоретичному і прикладному рівнях проблеми, серед яких постає проблема – умови розвитку творчих здібностей і обдарованості особистості у процесі творчої діяльності. Велика роль тут належить такій творчій професії, як викладач музики.
   Так як ми живемо в епоху соціальних змін, тому йде важливий процес переосмислення поглядів. Педагоги прагнуть побудувати нову школу на засадах гуманізму, демократії, повазі до наукових знань, творчої діяльності, бо успішне навчання, виховання і розвиток людини є передумовою відродження й становлення України, її державності.
   Аналіз досліджень і публікацій. Теоретико-методичні аспекти вивчення проблеми творчості розкрито в працях, присвячених професійній підготовці майбутніх учителів музики в системі вищої музично-педагогічної освіти (Л. Арчажникова, Л. Баренбойм, Е. Брилін,A. Ковальов, Л. Масол, О. Олексюк, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, Н. Прушковська, О. Щолокова та ін.) Імпровізація, як засіб розвитку творчих навичок студентів, майбутніх учителів музики була предметом спеціальної уваги в працях вітчизняних дослідників С. Бірюкова, А. Маклигіна, С. Мальцева, І. Розанова, В. Смиренського,B. Чепеленко. Особливості феномену імпровізації розглядаються в працях Д. Лівшиця та А. Шевеля. Про психологію імпровізації писали Б. Рунін, С. Мальцев. Імпровізації у педагогічній творчості присвячена праця В. Харькіна. В цьому дослідженні виявлені умови ефективності імпровізації в процесі діяльності вчителя. Проблемі навчання імпровізації на фортепіано присвячені праці І. Бриля, Ю. Козирєва, А. Нікітіна. Авторами сучасних праць методичного плану з проблеми навчання імпровізації на фортепіано являються В. Романенко, О. Хромушин, О. Булаєва, О. Геталова.
   Мета статті – показати, що одним із ефективних засобів розвитку творчої активності студентів є високий рівень засвоєння прийомів імпровізації на заняттях з основного музичного інструменту.
   Майбутні шкільні викладачі музики мають бути готові до музично-виховної роботи, оволодіти уміннями формувати в школярів справжнє музично-мовне мислення. Заняття в класах музичного інструменту в педагогічному вищому закладі мають свою специфіку. Це знаходить втілення у вимогах “ескізного” проходження широкого музичного матеріалу, виробленні навичок випуклого, художньо-цілісного виконання освоюваних мініатюр та великих творів. Необхідно формувати навички імпровізації, переструктурування музичного матеріалу; вмілого “дидактичного” показу виражальних засобів та багато іншого. Усе це є вкрай необхідним для шкільної роботи, але не менш важливим є вміння майбутнього вчителя з точки зору виконавця донести до слухача весь зміст музичного тексту, всі образи та ідеї, які втілив автор [4].
   Центральним умінням у спілкуванні з інструментом є вміння тонко інтонаційно сприймати й інтонувати музичну тканину.
   У роботі особливо корисними в цьому плані виявляються твори, які мають мелодику вокального типу, які асоціюються з інтонаційною будовою різноманітно емоційно розфарбованої розмовної мови – сонати В. Моцарта, мініатюри П. Чайковського, п’єси К. Мяскова, М. Різоля. Як і в роботі з дітьми, на заняттях з майбутніми вчителями важливо сформувати вміння чути в таких темах інтонації-провідники, які зустрічаються в різних стилях, інтонації та інші знаки, які свідчать про час, епоху, індивідуально-стилістичні риси та ін. Заняття в класі музичного інструменту можуть і повинні слугувати широкому художньому розвитку спеціаліста в руслі моральних, етичних та естетичних ідей нової шкільної програми.
   Активна виконавська діяльність викладача є наочною формою безпосереднього художньо-естетичного впливу на студентів. Як зазначають багато методистів, жива форма спілкування із студентами засобами мистецтва є найбільш ефективною та пріоритетною. Це пов’язано з тим, що взаємодія глядацького та слухового аналізаторів посилює та активізує сприйняття музики студентами.
   Виконавська діяльність викладача, надаючи задоволення йому самому, є дійовим фактором “зараження” студентів позитивними емоціями при сприйнятті музики. Причому позитивні емоції пов’язані не лише з самою музикою, а й не в меншій мірі – з особистістю вчителя, що має важливе педагогічне значення. Кваліфікована виконавська діяльність викладача викликає у студентів поважне ставлення, захоплені відгуки про його майстерність. Важливим показником професійного рівня музично-виконавської підготовки викладача є вміння створювати варіанти виконання, наприклад, виконати пісню під власний супровід, а в іншому випадку – продемонструвати її інструментальну транскрипцію і т.д. Для цього в ході навчання в педвузі студентам необхідно вивчити певний обсяг творів, вміти їх виконувати. Робота над музичним твором є не що інше, як активний творчий процес. При вивченні музичних творів на заняттях з основного музичного інструменту має звертатися увага на певні принципи вивчення, а потім -на виконання музики.
   Самостійна робота над музичним твором є продуктивною формою розвитку в студентів творчого музичного мислення. У робочий план студентів необхідно включати як твори підвищеної складності, так і фрагменти чи теми з творів, які є дуже складними для виконання повністю. Основна ж маса шкільного репертуару призначається для самостійного вивчення студентами.
   Дуже важливим моментом в навчанні та розвитку творчої активності студентів є робота над імпровізацією. Імпровізація - це самостійно построєний музичний потік, що уособлює собою свободу мислення у звуковій палітрі і черпає натхнення з глибини творчого “я” [2].
   Свобода та підготовленість, натхнення та розум – неодмінні умови справжнього мистецтва імпровізації.
   Загальновідомо, що лише та імпровізація викликає емоційний сплеск, заслуговує на увагу, яка добре підготовлена, тобто відповідає логіці музичного розвитку, ґрунтується на високому виконавському та культурному рівні музиканта[4].
   Музична імпровізація має досить давнє походження. У європейській професійній музиці імпровізація починає розповсюджуватись у середні віки, cпочатку у вокальній, культовій музиці. Оскільки форми її запису були недосконалими, приблизними, то виконавці культової музики часто були змушені вдаватись до її відтворення з імпровізаціями.
   Важливу роль імпровізація відіграє в естрадній та джазовій музиці, що виникла в Європі у ХІХ-му столітті як творче узагальнення і розвиток побутової та розважальної музики.
   Існуюча у буденній свідомості думка, що імпровізація є справою особливо обдарованих людей, безпідставна та відображає інерційно-пасивні погляди на музичну педагогіку.
   Відсутність навичок імпровізації у більшості “академічних” музикантів пояснюється деякими програмними установками існуючої системи музичної освіти, де з перших кроків навчання домінує свого роду “галузевий” підхід: виховання “чистого” виконавця, потім – з “невдалого” виконавця – теоретика, а нерідко і композитора[3].
   Колись утрачена в педагогіці установка на підготовку музиканта з універсальним підбором творчих навичок (виконавських, композиторських, теоретичних) сьогодні потребує свого відродження, починаючи з ранніх ступенів навчання музики, причому така спрямованість має відрізняти не лише систему спеціалізованої підготовки музикантів – професіоналів, але й визначати стилістику роботи у звичайних ДМШ: майбутній аматор – музикант має розкривати мистецтво звуків у його різноманітності через внутрішнє творче саморозкриття.
   І тут поряд з іншими формами творчості імпровізації має відводитися важливе місце – і як методу практичного вивчення теорії музики, і як способу розвитку творчих(композиторських) навичок, і як ефективному шляху розвитку виконавських якостей.
   Головна мета імпровізації – вивільнення прихованої творчої енергії виконавця.
   Якість імпровізації, її художня цінність залежать від смаку виконавця, його творчої уяви, теоретичних і практичних знань, запасу гармонічних, мелодичних та ритмічних зворотів.
   Користуватися готовими моделями завчених мелодичних ходів та фігураційних стереотипів дозволяється тільки на первинному етапі творчого навчання, тому що імпровізація будується на справжньому творчому натхненні.
   Починати навчання мистецтва імпровізації треба тоді, коли у музиканта вже сформований виконавський апарат і вироблена вільна зорово-слухова орієнтація під час гри на інструменті.
   Оскільки імпровізація будується на основі мелодичних, гармонічних та ритмічних варіювань, деякі педагоги-музиканти (Н. Вишнякова, Ю. Козирєв, В. Петрушин, Г. Шатковський) вважають найсприятливішим ґрунтом для імпровізації ладогармонічну основу.
   Засвоїти мистецтво елементарної імпровізації студентам допомагають такі завдання: гра ладових моделей, наприклад, від ІІ ступеня зіграти та проспівати дорійський лад, від ІІІ – фригійський, від ІV – лідійський, від V – міксолідійський, а також мажорну гаму з пониженими ІІІ – VІІ ступенями, септакорди в різних тональностях, різноманітні секвенції, каданси, модуляції [2].
   Навички імпровізації при всій комплексності завдань, звичайно, не можуть вирішити всіх проблем формування творчої особистості. Разом з тим слід зазначити декілька найважливіших сторін засвоєння навичок імпровізації, без яких заняття в класі основного музичного інструменту поступово можуть втратити свою ефективність.
   На перше місце тут хочеться поставити аспект не суто музичний, а психоемоційний. Більша частина проблем, що виникають на уроках імпровізації, знаходиться саме в цій сфері. Для успішного ведення курсу необхідна наявність двох умов – бажання та волі (як для студента, так і для педагога). Якщо стосовно “бажання” проблем не буває (велика спокуса навчитись і навчити імпровізації), то стосовно “волі” (в плані подолання складностей, що виникають) може спостерігатися великий дефіцит.
   Важливим стає посилення уваги до честолюбних задатків студента (в позитивному, звичайно, розумінні) як одного із засобів виховання вольових якостей.
   Головною умовою проведення занять з імпровізації як форми спонтанного творчого самовираження студента є наявність психологічного комфорту. Особливо це необхідно в роботі зі студентами, які мають дуже малий запас емоцій [3].
   Заняття з імпровізації – це заняття спільного музикування педагога та студента. В цьому також є емоційний ефект: студент з перших занять почуває себе музикантом такого рівня, що грає в ансамблі з педагогом. Він відчуває результат спільної гри – щось музичне ціле, що, звичайно, не може не викликати почуття радості та задоволення. Хоча доля його участі у створенні музичного образу дуже скромна (основне навантаження, звичайно, покладається на педагога), важливим є відчуття творчої гідності учня.
   Ансамблеве навчання передбачає використання двох інструментів у класі. За першим фортепіано –студент (він же головний учасник тут), за другим – педагог.
   Студент відразу має відчувати особистий простір за інструментом (мовби “господар” за фортепіано) і отримувати всю необхідну інформацію з другого інструмента, тобто на відстані і на слух. Має бути виключений показ із клавіш на одному інструменті ( зорово – клавішна рефлексія – не кращий помічник в імпровізації). Слід делікатно заборонити учневі дивитись на клавіатуру другого “педагогічного” фортепіано. Усе, що показує педагог, точніше – озвучує, сприймається на слух і переноситься студентом на власний інструмент.
   Практично це слуховий аналіз (подібно до занять із сольфеджіо), тільки при посередництві двох інструментів. У якійсь мірі імпровізацію можна назвати “інструментальним сольфеджіо”, тобто розвитком слухових навичок через звукову реалізацію на інструменті. Принцип “з інструмента на інструмент” не є чимось новим у навчанні імпровізації. Так, у ХІХ столітті він був наявний в американській традиції навчання джазу.
   Заняття з імпровізації можуть проходити як індивідуально, так і в групі.
   Навчання методом творчості, “радості відкриттів” являє природний, перспективний та гуманістичний шлях формування творчої активності майбутніх учителів музики, оскільки сприяє задоволенню й актуалізації одвічної потреби особистості в творчості.
   Висновки. Для того щоб формувати творчу активність майбутніх учителів музики, необхідно: надавати студентам можливості для самостійних, індивідуальних та ініціативних проявів, тобто сприяти задоволенню потреби особистості в творчості; викликати до себе емоційно-когнітивний інтерес як основу створення проблемно-конфліктної ситуації, тобто сприяти задоволенню потреби особистості студентів у набутті нових знань; володіти новизною, забезпечувати свіжість сприйняття, тобто виступати для студента в ролі “манка”.
   Імпровізація – предмет активно творчий і на всьому протязі його головною складовою рисою є художньо-пошукова робота і студента, і викладача. Тому в методиці викладання імпровізації не може бути загального метода. У кожного педагога вона виробляється власна, “виткана”, як із запозичених, так й особисто напрацьованих прийомів та способів навчання, які “підказують” самі студенти. Головна умова тут полягає в тому, щоб сам педагог був особистістю творчого порядку. Таким чином, розвиток творчого потенціалу в процесі музично-творчої діяльності студентів не буде ефективним без здійснення педагогічного керівництва, так як динаміка творчості особистості активізується за допомогою новизни змісту завдань, що розробляє викладач. Отже, викладач, який хоче виховати у студентів справжні творчі нахили до імпровізації, повинен мати у своєму педагогічному арсеналі широкий набір прийомів, які б спонукали до творчих пошуків. Але завжди потрібно пам’ятати про необхідність індивідуального підходу, чуйного ставлення до найменших проявів творчості у студентів і обережно, враховуючи риси, притаманні кожній особистості, плекати їх.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
   Стаття не вичерпує поставленої проблеми. Подальшого вивчення потребують питання імпровізаційності та суб’єктивно-психологічних передумов виконавської інтерпретації, а також креативності особистості в процесі навчання імпровізації.

ЛІТЕРАТУРA

1. Апраксіна О.О. Музика у вихованні творчої особистості / О.О. Апраксіна // Музичне виховання у школі. – М. : Музика, 1975. – С. 20-27.
2. Бирюков С.Н. Импровизационность в  музыке и ее стилевые типы: автореф. дис. на присвоен. научн. степени канд. искусствоведения / С.Н. Бирюков. – М., 1981.
3. Маклыгин А. Импровизируем на фортепиано / А. Маклыгин. – М., 2000. – 32 с.
4. Мальцев С., Розанов И. Учить искусству импровизации / С. Мальцев, И. Розанов // Советская музыка. – 1973. – №10.
5. Цыпин Г.М. Обучение игре на фортепиано / Г.М. Цыпин. – М. : Просвещение, 1984. – 176 с.
6. Чепеленко В.В. Основи мистецтва імпровізації / В.В. Чепеленко // Програма курсу ХДАК. – 2003. – 9 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com