www.VuzLib.com

Головна arrow Українознавство arrow Українознавчі аспект творчості К.Студинського (1868 - 1941)
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Українознавчі аспект творчості К.Студинського (1868 - 1941)

УКРАЇНОЗНАВЧІ АСПЕКТ ТВОРЧОСТІ К. СТУДИНСЬКОГО (1868 - 1941)

   На сучасному етапі розвитку України, як незалежної і демократичної держави, одним з найважливіших завдань є вивчення свого минулого, пізнати яке найбільш об'єктивно та різнобічно можливо лише через його персоніфікацію. Саме людина, особистість, її розвиток та досягнення у різних сферах суспільно-політичного і наукового життя, є основою національного та державного розвитку й прогресу будь-якої держави. Особливий інтерес становить дослідження наукової спадщини та суспільно-політичної діяльності багатьох представників інтелігенції України кінця XIX - першої половини XX ст. При цьому необхідно підкреслити, що задля кращого осмислення історичних процесів, на вивчення заслуговує не лише діяльність видатних вчених України, але й творчість тих, які також зробили важливий внесок у розвиток вітчизняної науки, проте за різних причин були забуті чи відсунуті на другий план. Лише через вивчення здобутків подібних особистостей стає можливим відтворення загального контексту історичного періоду, у якому цей митець існує. Серед визначних вчених, громадсько-культурних діячів, які своєю працею спричинилися до українського культурного і наукового життя, вагоме місце посідає відомий науковець Кирило Студинський (1868 - 1941). Левова частка наукової спадщини вченого стосується україністики, яка стала справою його життя. Дослідження наукової спадщини вченого сприяє суттєвому збагаченню новими ідеями вітчизняної науки, зокрема, українознавства.
   Ще за життя про нього писали сучасники, зокрема Я. Гординський [1], І. Свєнціцький [2], Ф. Колесса [3], В. Тершаковець [4]. Останній із згаданих, спираючись на праці К. Студинського, детально охарактеризував його вплив на дослідження національного відродження українців Галичини.
   У цей же час починають з'являтися рецензії на праці К. Студинського. підготовлені С. Томашівським [5], О. Маковеєм [6], І. Франком [7]. І. Стешенком [8] які, переважно, були позитивними.
   Постать академіка К. Студинського досі не знайшла широкої'о висвітлення в сучасній вітчизняній історіографії. За радянських часів його доробок замовчувався через те, що він нібито був "фашистом" та "націоналістом", а із здобуттям Україною незалежності - через те, що він був "радянофілом" та проголосив акт про возз'єднання Західної України з УРСР. У радянський період ми знаходимо свідчення про академіка К. Студинського лише в енциклопедичних виданнях.
   Із здобуттям Україною незалежності праць про К. Студинського стало більше. Особливо хотілося б відзначити праці Уляни Єдлінської [9-10]. У них найбільш повно розкрита роль академіка у суспільно-політичному та культурному житті України в кінці XIX - першій половині XX ст. У працях львівського дослідника Л. Сеника [11-13] характеризується ставлення К. Студинського до визначного представника національного відродження, одного із засновників "Руської Трійці", Маркіяна Шашкевича. Низку статей опублікував автор даного дослідження [14-17].
   Проте праць, які стосувалися б власне українознавчих аспектів його творчості, на даний момент ще немає.
   Автор розглядає лише деякі аспекти наукової діяльності К. Студинського, що стосуються його етнографічної спадщини, дослідження таких визначних постатей в українській історії як І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, А. Метлинський, Т. Шевченко, М. Макаровський. Ф. Вовк, М. Вербицький, А. Вахнянин.
   Будучи учнем гімназії. К. Студинський зацікавився українською етнографією, а саме побутом і піснями лірників, їх організацією й таємною мовою. У "Зорі" за 1866 р. помістив під псевдонімом Кость Вікторин розвідку "Дідівська (жебрацька) мова" [18], що пізніше розрослася в студію "Лірники" [19], видану 1894 р. Вона відкриває цілу сітку більших і менших лірницьких шкіл (у Залізицях, Олеську, коло Підкаменя у Мостах Великих, Дроговижі. Миколаєві, Тисьменці, Лозові поблизу Тернополя). Спираючись на попередні дослідження П. Куліша, В. Боржковського, П. Єфименка, автор відокремив лірників від жебраків, як людей, що мали професію і високі моральні устої, схильність до побожності й доброчесності: "дуже несправедливо підтягати лірників до одної кляси з другими жебраками... З власного досвіду знаю, що лірники - люди дуже статочні і солідні, а хоть стан лірників з дня на день чим раз більше підіупадає... годі й дошукатися тих пороків, якими переповнене життя інших жебраків" [19, с 6]. Головним об'єктом дослідження у цій ґрунтовній праці обрано галицьких лірників з детальним описанням побуту, лірницьких шкіл, ритуалу визвілки. запису лебійського словника. К. Студинський підкреслив високу соціальну функцію лірників, котрі вважають себе посланцями Божими, що мають людям нагадувати про Бога і доброчинності: "Господь заповідав лірникам навчати людей, щоб вони жили по-божому, не кривдили сиріт і пам'ятали про страшний суд" [19, с 7].
   У своїй студії він писав, що довгий час українські етнографи, записуючи пісні від лірників, не звертали увагу на їхнє життя та організацію. Першим, на його думку, звернув увагу на це Крашевський в статті "Нищіе вь древней Полыце и У крайнє", надрукованій в журналі "Северная пчела" (1846 p.). Наступний крок зробив П. Куліш у роботі "Записки о Южной Руси" (1856 p.). Досліджуючи життя лірників К. Студинський вказував, що самі вони тримаюгь в таємниці свої пісні, перекази та свою таємну мову. Він звернув увагу на те, що дослідження їхнього життя вимагає "найбільшого поспіху, бо старі лірники вимирають, а з ними гинуть їх оповідання та перекази, через що пізнання їхнього життя ще більше утруднене" [18, с 258].
   Від лірника 3. Головатого етнограф дізнався, що на Галичині лірницькі цехи були в Миколаєві біля Стрия, де був цехмістром і вчителем Василь Кузмів. У Мостах Великих та на Буковині, в околиці Чернівців, лірники мали свою власну церкву, в котрій кожну третю неділю читав священик Службу Божу [118. с 284].
   К. Студинський записав про збори лірників від Ю. Чубатого і 3. Головатого. Вони відбулися перед відміною панщини в Буковині, біля Чернівців, де зібралося до двохсот лірників, більша частина яких була із-за кордону, тобто з України. 3. Головатий хоч і був на місці зборів, але як поводир не мав права бути присутнім на нарадах лірників і через те не міг більше нічого розказати про них [18, с 284]. Про смерть 3. Головатого К. Студинський опублікував статтю у "Руслані". у якій зазначив що лірник і його навчив грати [20, с 3].
   У галицьких лірників, відзначав К. Студинський, в кінці бенкету молодші лірники пускалися в танок, до якого їм пригравали кілька старших лірників. Танець називався "лебійська скакомка" (дідівський танець) і нагадував "козачка". Цей танок, крім лірників, бачити ніхто не міг і під час його виконання один із лірників стояв на сторожі [18, с 285].
   У кінці своєї студії К. Студинський подав словник "лебійської мови українських та галицьких лірників, який записав від лірника 3. Головатого. її ще називали "лобурською", а в Галичині "лепетинською". Автор відмітив, що вона схожа з таємною мовою шаповалів, офенів (дрібних російських торговців) і галицьких злодіїв. Він робить припущення, що між лірниками, з одного боку, та шаповалами, офенями і злодіями, з іншого, існували зв'язки, які майже ніхто не досліджував [18, с 286].
   У праці "Літературні замітки" [21] вчений вказав на відгомін .з. народних пісень у студії про "Козацтво й гайдамаччину в "Енеїді" Котляревського'" та "Характеристика поезії П. Гулака-Артемовського". У відповіді на рецензію І. Стешенка дав зрозуміти, що: "...старався вияснити погляди Котляревського на козаччину і гайдамаччину та подати огляд творів П. Гулака-Артемовського" [22, с 3].
   Змістовно дослідив К. Студинський вплив української народної поезії на літературні твори у статті "Характеристика і генеза поетичних творів Амирозія Метлинського" [23], зміст якої подав у вступі до видання збірки поезії митця "Думки і пісні". Вчений віднайшов мотиви українських пісень у таких поезіях А. Метлинського, як "Бабусенька". "Кладовище", "Козача емерть", "Степи", "Смерть бандуриста".
   К. Студинський прослідкував також вплив німецької літератури на поезію А. Метлинського, який переклав українською мовою твори німецьких романтиків Кернера, Уланда та ін. Мотиви найкращих своїх поезій Метлинский брав з російської, чеської, польської, німецької літератури. Проте, на думку вченого, поет вмів тим мотивами надати оригінальну форму, а тому його твори завжди будуть посідати визначне місце в українському письменстві.
   Варто зазначити, що великий вплив на К. Студинського мала творчість Т. Шевченка. Дослідник писав, що голос Шевченка злучив в одну духовну цілість розділений український народ, бажав свободи не лише для свого народу, але й для всього людства [24, с 4-8], він як "...Алкид з "Неофітів"", що не покорився перед імператором, се великий дух нашого народа, се провідник його в тяжких хвилях, се Мойсей, що вів Україну до красшої долі..." [25, арк. 50].
   Вчений простежив також вплив поезії Т. Шевченка на письменство Галичини, а саме на творчість М. Шашкевича, Він намагався знайти спільне в поезіях Т. Шевченка і М. Шашкевича. В поезії Шашкевича "Побратимові" прослідковуються симпатії до духовної єдності Галичини з Україною; тут, на думку Студинського, міг вплинути лише "Кобзар" Шевченка [26]. Вивчаючи твір Т. Шевченка під назвою "Хустина", яких на його думку було два видання - 1841 і 1847 pp., у першому він виявив народні мотиви і схожість з поезією А. Метлинського, а друге, на його думку, постало під впливом повісті Чайковського "Сватання запорожця" [27]. У праці "В п'ятдесятиліття смерти Т. Шевченка" [28] К. Студинський досліджує зародження культу поета в Перемишлі, те, як смерть поета сколихнула суспільство.
   Творчість Т. Шевченка К. Студинський вважав епохальним явищем у культурному житті України, а отже, й Галичини. Пишучи про духовний занепад Галичини у 1850-х-1860-х p., він підкреслював, що тут "треба було якоїсь великої події, зв'язаної з особою, творчістю, життям і смертю генія, яка змогла би викоренити зневіру і дати зміст новому життю". За словами вченого, "внутрі Галичини такої події годі було ждати... такою подією, що затрясла цілим галицьким організмом, яка викликала нове життя, яка розбурхала приспану національну свідомість, був опис похорону Т. Шевченка, що вийшов з-під пера Вол. Ан. Бернатовича у фейлетоні "Слова" за рік 1861" [29, арк. 40]. "Голос Шевченка злучив в одну духовну цілість розділений українсько-руський нарід", - говорив К. Студинський у доповіді "Кобзареви України", виголошеній 1904 р. у Станиславові з нагоди 43-х роковин смерті поета. У цій доповіді особливими акцентами наділена проблема мови: "І годі дивуватися сій прояві, що твори Шевченка такі могучі. Шевченко промовляв до нас чудовим живим словом, яке він не лише знав, але й до якого відносився з великим пошанованєм. ...Народ, який не шанує і не любить своєї мови та не дбає про її розвій, не стоіть того, щоби бути народом". У своїх працях вчений визначив, коли вперше проявився вплив Шевченкового "Кобзаря", виданого 1840 р., на українську літературу в Галичині, як під впливом поета росли "громади" в різних місцевостях, виходили журнали "Вечорниці". "Мета", "Нива", "Русалка", розпочали працю шістдесятники [10, с 761].
   Доносячи до галицького суспільства творчість українських письменників, К. Студинський присвятив свою розвідку маловідомому автору М. Макаровському [30]. Він подав деякі біографічні дані про письменника, наголосив на 'значенні поем "Наталя" і "Герасько". Головний сюжет твору "Наталя" Макаровський взяв у Гете і Бродзінського, проте поема відзначається оригінальністю, оскільки автор подає маловідомі звичаї і обряди українського народу. Сюжет для "Гараська" письменник запозичив у Пушкіна, проте він розширив тему, а другий розділ є досить оригінальним. К. Студинський перевидав ці твори.
   У рецензії на видання К. Студинським творів М. Макаровського І. Стешенко відзначив насамперед близькість поеми "Наталя" до "Германа і Дорофеї" Гете та "Віслава" К. Бродзинського. їх зіставлення дає можливість стверджувати, що твір М. Макаровського написаний під впливами інших текстів. Проте критика не задовольнив спосіб, яким К. Студинський доводить близькість обох творів, що не дає нових даних для висвітлення головної ідеї "Наталі", запозиченої у Гете. Водночас І. Стешенко відзначив заслугу автора дослідження, який простежив риси, спільні у творах М. Макаровського і К. Бродзинського і відсутні у Гете, довівши цим і вплив польського поета на українського. Схвально відгукнувся він про пошуки фабули поеми М. Макаровського "Герасько", які К. Студинський, слідом за М. Петровим, пропонував спрямовувати до пушкінського "Кавказького полоняника" [8, с 187-189].
   У розвідці "Матеріали до життєпису Ф. Вовка" [31] К. Студинський вмістив листування О. Барвінського з Ф. Вовком, а також деякі відомості про перебування відомого антрополога в Галичині і його діяльність в цей час.
   Ще одним діячем Галичини, творчість якого привернула увагу дослідника, був визначний композитор М. Вербицький [33]. Автор висвітлив біографію митця, охарактеризував його творчість. Зауважимо, що стаття про М. Вербицького пройнята ідеєю консолідації нації. У ній наголошено на важливості музичної спадщини композитора для єднання українського народу: "Двома своїми композиціями "Ще не вмерла"" до слів П. Чубинського і "Заповітом" Шевченка линув композитор поза межі Галичини та ставав виразником нашого єднання з Україною" [33, с 552]. Цінним додатком до розвідки були спогади А. Вахнянина про М. Вербицького.
   Окремо слід сказати, що К. Студинський опублікував спогади А. Вахнянина, котрий був його тестем. К. Студинський у передньому слові підкреслив важливість цього мемуарного документа тих часів, охарактеризував його роботу як "дуже широку і запопадливу" [34, с 3].
   Здійснений у статті аналіз деяких аспектів наукової діяльності К. Студинського дає нам підстави стверджувати, що всі його зусилля та творчість були спрямовані на підвищення самосвідомості українського народу та рівня його добробуту. Разом із тим, вивчаючи досягнення К. Студинського-українознавця, приходимо до висновку, що його наукова спадщина відіграє важливу роль в історичному та культурному розвитку українського народу, а тому посідає гідне місце серед загальнонаціональних науково-культурних надбань України.

Використана література

1. Гординський Я. Академік Кирило Студинський як дослідник літератури XVI - XVII ст. -Львів; 1929.
2. Свєнціцький І. Загальна характеристика наукової діяльності академіка Кирила Студинського. - Львів, 1927.
3. Колесса Ф. Академік Кирило Студинський про вилив усної словесности на поетів українського літературного відродження / Записки Наукового товариства імени Шевченка. Т. ХСІХ: Ювілейний збірник на пошану акад. Кирила Студинського. - Ч. 1: Праці філологічні. - 1930. - С. 113-126.
4. Тершаковець М. Акад. Студинський як дослідник галинько-українського відродження. -Львів. 1930.
5. Томашівський С. Рец. на працю: "Перебендя" Т. Шевченка і "Бандурист" [М. А.] Маркевича: (Причинок до генези поезій Т. Шевченка) //Зоря- 1896. - № 24. - С. 477-479 // Записки Наукового товариства імени Шевченка - Т. XVI. - Львів: Накладом Наукового Товариства імени Шевченка, 1898. - Кн. 2. - С. 4.
6. Маковей О. Рец. на працю: Студинський Кирило. Думки і пісні Амврозія Метлинського. Видав Др. Кирило Студинський, Львів, 1897 //Записки Наукового товариства імени Шевченка / За ред. М. Грушевського. - Т. XXI. - Львів: Накладом Наукового Товариства імени Шевченка, 1898. - Кн. 1. - С. 7-8.
7. Франко І. Нове видання поем М. Макаровського (Проф. К. Студинського) // Літ.-наук, вісник. - 1899. - Т. 7. - Кн. 9. - С 199-200.
8. Стешенко И. [Рецензія]: Поеми Михайла Макаровського. Видав др. Кирило Студинський // Киевская старина. - 1902. - Нюнь. - С 187-189.
9. Єдлінська У. Суспільно-громадська та наукова діяльність академіка Кирила Студинського / Наукове товариство імені Т. Шевченка і українське національне відродження: 36. наук, праць і матеріалів першої наукової сесії НТШ. - Львів. 1992. - С. 90-97.
10. Єдлінська У. Кирило Студинський (1868-1941). Життєписно-бібліографічний нарис. -Львів, 2006.
11. Сеник Л. Кирило Студинський про етапи українського культурно-національного відродження // Т. Шевченко і українська національна культура. Матеріали наук, симпоз. (Львів, 8-9 червня 1989 р.) / ЗНЦ АН УРСР, Ін-т сусп. наук та ін. - Львів: Світ, 1990. - С 83-85.
12. Сеник Л. Маркіян Шашкевич в оцінці Кирила Студинського //Шашкевичіана. - Львів, 1996.-С 344-348.
13. Сеник Л. Кирило Студинський //Українська літературознавча думка в Галичині за 150 років: Хрестоматія / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Інститут літературознавчих студій / Л. Т. Сеник (ред.). - Л., 2002. - Т. 1. - С. 60-64.
14. Кліш А. Кирило Студинський: життя та діяльність II Інтелігенція і влада. Громад.-політ. наук. зб. Вип. 4. Серія Історія. - Одеса; 2006. - С. 74-83.
15. Кліш А. Публіцистична та редакторсько-видавнича діяльність Кирила Студинського // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. - Львів, 2007. - Вип. 2. - С. 230-238.
16. Кліш А. Громадсько-політична і наукова діяльність Кирила Студинського //Українська історична біографістика: забуте і невідоме /За ред. проф. М. М. Алексієвця. - Част. 1. -Тернопіль, 2005. - С. 155-167.
17. Кліш А. Літературознавча діяльність академіка К. Студинського //На перехрестях науки. Матеріали III Міжнарод. наук. Конф. "Вікно в європейську науку", присвяченої 140-річчю від дня народження Раймунда Фрідріха Кайндля. Чернівці, 20-21 травня 2006 р. -Чернівці, 2006. - С 31-33.
18. Студинський К. Лірники: Студія. // Руслан. - 1894. - № 11. - С. 257-261; № 12. - С. 284-286; Словарець галицьких і українських лірників. - № 14. - С. 324-326; № 15. - С. 345; № 16. - С 365-366; № 17. - С. 385-387; № 18. - С. 403-404; № 19. - С. 425-426.
19. Студинський К. Лірники. Студія. - Львів: Вид. Лукича, 1894. - 56 с.
20. Лірник Захарко Головатий // Руслан. - 1901. - № 15. - 19 січ. - С. 3.
21. Студинський К. Літературні замітки. - Львів: Накладом А. Хойнацького з друкарні В. А. Шийковського, 1901. - 136 с.
22. Студинський К. Котляревський і Артемовський: (Відповідь д. їв. Стешенкові). - Львів, Накладом А. Хойнацького, 1901. - 53 с
23. Думки і пісні Амвросія Метлинського. Видав д[окто]р Кирило Студинський. - Львів, 1897.-99 с.
24. Студинський Кирило. Кобзареві України: Святочна промова проголошена на концерті в пам'ять 43 роковин смерті "Г. Шевченка, устроєнім українсько-руським народним товариством в Станиславові на дни 28 лат.марта 1904 p. - Станиславів, 1904. - 8 с.
25. ЦДІАУ у Львові. - Ф. 362 (Студинський К. - академік). - Оп. 1. - Сир. 79 (Статті та виписки про життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка). - 58 арк.
26. Студинський К. Коли вперше проявився вплив "Кобзаря" Т.Шевченка, вид. в 1840 на руське письменства в Галичині? Критичні замітки //Руслан. - 1897. - №51. - 4 (16) березня.
27. Студинський К. "Хустина" Тараса Шевченка: Причинок до генези поезій Тараса Шевченка // Руслан. - 1897. - № 89. - 23 квіт.; № 90. - 24 квіт.: № 91. - 25 квіт.
28. Студинський К. В пятдесятиліття смерті Тараса Шевченка. - Львів: Накладом автора. 1911.-32 с.
29. ЦДІАУ у Львові. - Ф. 362 (Студинський К.). - Оп. 1. - Спр. 96 (Зв'язки України з Галичиною). - 51 арк.
30. Поеми Михайла Макаровського. Видав д[окто]р Кирило Студинський. Львів: Накладом А. Хойнацького, 1899. - 86 с
31. Студинський К. Матеріали до життєпису Ф. Вовка. //Записки НТШ. - Т. 150. - Львів, 1929. - С 405-427.
32. Студинський К. Богдан Дідицький - poeta laureattus 1867 р. //Наша культура. Науково-літературний місячник. - Варшава. 1935. - Кн. 3. - С. 170-176.
33. Студинський К. Нестор галицької музики Михайло Вербицький /3 нагоди 65-ліття його смерти // Наша культура. - 1935. - Кн. 9. - С. 552.
34. Вахнянин А. Спомини з життя (посмертне видання) /Зладив К. Студинський. - Львів, 1908.- 138 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com