www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Особливості європейської системи трансферу кредитів (ECTS) й оцінка якості досягнень студентів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості європейської системи трансферу кредитів (ECTS) й оцінка якості досягнень студентів

М. П. Федоров,
кандидат педагогічних наук, доцент,

О. В. Федорова,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького)

ОСОБЛИВОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ ТРАНСФЕРУ КРЕДИТІВ (ЕСТS) Й ОЦІНКА ЯКОСТІ ДОСЯГНЕНЬ СТУДЕНТІВ

   Постановка проблеми. Входження України до єдиного європейського та світового освітнього простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму, як європейська кредитно-трансферна й акумулююча система ECTS. Ця система запроваджується на інституціональному, регіональному, національному та європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року. Окремі вищі навчальні заклади України мають досить вагомі напрацювання щодо запровадження елементів ECTS, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів. Нагальною потребою є розширення запровадження елементів ECTS за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів і змін педагогічних методик, запровадження активних методів і сучасних інформаційних технологій навчання.
   Аналіз досліджень і публікацій. В умовах запровадження в систему вищої освіти України зарубіжного досвіду, насамперед визначеного Болонською конвенцією, є актуальним вивчення цього досвіду та його всебічний аналіз. Саме на це було спрямовано наукові розвідки таких вітчизняних дослідників, як А. Глузман, О. Локшина, Л. Пуховська та інших. Проблема знайшла відображення у численних публікаціях Я. Болюбаша, М. Дмитриченко, М. Степка та інших.
   Метою нашої статті є теоретичне обґрунтування особливостей запровадження європейської системи ЕСТS у практику організації навчально-виховного процесу ВНЗ України. Європейську систему трансферу кредиті в (ECTS) було розроблено в експериментальному проекті, організованому в межах програми “Еразмус” як засіб поліпшення визнання освіти для навчання за кордоном. Основні елементи ECTS на практиці перевіряли в експериментальному проекті 145 європейських університетів з усіх держав-членів та країн Європейської економічної зони.
   Основною метою запровадження навчальної системи ECTS є створення європейського простору вищої освіти як засобу підвищення мобільності та працевлаштування студентів. Тому, приймаючи основні вимоги Болонського процесу (єдиний додаток до диплома; двоступеневість освіти: бакалавр, магістр; система кредитів; якість освіти; усунення перешкод для вільного пересування студентів і викладачів), переконуємося, що кожна країна має можливість поглиблювати ці вимоги, залишаючись неповторною, унікальною в єдиному освітньому просторі.
   На думку науковців і практиків, для переходу на кредитно-модульну систему організації навчально-виховного процесу і підготовки фахівців у ВНЗ потрібно реалізувати такі заходи: порівняти навчальні плани вищих закладів освіти України з навчальними планами країн Болонського процесу й узгодити їх інваріантні частини (до 70%); централізовано затвердити єдині терміни аудиторного навчання у вищих навчальних закладах протягом 36 тижнів щорічно: І семестр – з 1.09 по 29.12 (17 тижнів), II семестр – з 25.01 по 6.06 (19 тижнів); використовуючи можливості дидактичної інтеграції, зменшити кількість різних навчальних дисциплін до п’яти для кожного курсу й розмежувати поняття навчального предмета і дисципліни: дисципліна складається з окремих автономних предметів; централізовано для кожного напряму підготовки затвердити інваріантну частину навчальних планів і програм, а також концепцію формування навчальними закладами варіативної частини програми; уніфікувати поняття дидактичного кредиту, виходячи з європейських вимог (1 кредит = 24 год.); конкретизувати державний стандарт вищої освіти, визначивши структуру елементів знань для повного засвоєння навчального предмета, дисципліни, курсу і ступеня підготовки; організувати конкурси з написання інтегрованих навчальних підручників за модульним принципом та структурованими знаннями, а також матеріалів для контрольних зрізів; укласти перехідні структурно-логічні схеми – викладання навчальних дисциплін у кредитних вимірах, за модульним принципом; узгодити зміст освіти у середній та вищій школах, враховуючи перевантаження навчальних планів, програм та підручників, що негативно позначається на психічному здоров’ї суб’єктів навчального процесу; узгодити критерії оцінювання досягнень студентів у процесі поточного контролю; розширити співпрацю із закордонними навчальними закладами в галузі навчання і наукових досліджень [4]. Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі та переконанні щодо якості навчальної роботи освітні х закладів-партнерів.Основними вимогами до застосування норм і механізмів ECTS є: призначення координатора ECTS від навчального закладу; призначення координаторів ECTS з числа працівників кафедр (факультетів) за дисциплінами на всіх факультетах, що мають намір користуватися ECTS; призначення кредитів ECTS для елементів навчального плану; випуск інформаційного пакета щодо всіх навчальних предметів/дисциплін, у яких ECTS буде використовуватися рідною мовою та однією з мов країн ЄС; використання форм заяв для студентів, перелік оцінок дисциплін і навчальних контрактів [2, с. 4]. Досвід роботи окремих вищих навальних закладів показав, що система ECTS забезпечує прозорість через такі засоби: 1) кредити ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається елементам навчального плану, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, необхідний для завершення навчання ; 2) інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації і структуру навчання та елементи навчального плану; 3) перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні , що є всебічним і загальнозрозумілим і може легко передаватися від одного навчального закладу до іншого; 4) навчальний контракт навчальної програми, за якою будуть навчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватися за успішне її закінчення, є обов’язковим як для місцевого і закордонного закладів, так і для студентів [4, с. 9].
   За будь-яких принципів організації навчального процесу саме системі оцінювання знань належить важлива роль у забезпеченні високої якості освіти та формуванні конкурентоспроможних фахівців. Головне завдання – як досягти найбільш об’єктивного оцінювання, як зробити, щоб оцінювання виконувало властиві йому функції і насамперед дві головні – контролюючу й мотивуючу. На практиці немає ідеальних систем оцінювання, а кожна з тих, що використовується, має свої сильні і слабкі сторони. Особливості використання системи ECTS полягають в тому, що оцінка результатів роботи студента розглядається як системний процес: збору достатніх, об’єктивних і надійних доказів знань студента, його розуміння, продемонстрованих навичок і професіоналізму щодо виконання завдань , обов’язків і відповідальності; винесення висновку про те, що доказ співвідноситься з критеріями, зазначеними у Стандарті вищої освіти.Метою оцінки якості є забезпечення незалежної оцінки ефективності заходів для забезпечення Стандартів вищої освіти на всіх рівнях навчання, підготовки, проведення іспитів і оцінки. Виникає складна проблема уніфікації не лише шкали оцінювання, а й визначення єдиних критеріїв оцінювання. Шкала оцінювання ECTS не базується на припущенні про будь-який розподіл студентських оцінок, вона базується на визначенні досконалості. Визначення системою ECTS досконалості та остаточної оцінки створено для полегшення перезарахування, але не для заміни та створення плутанини в оцінках, виставлених у закладі, де навчається студент [5].Важливим, на наш погляд, є розподіл балів для виставлення оцінок. Розподіл балів курсу може змінюватися щороку, також можуть бути відмінності між кількісним та якісним ступенем занять. Чим більше наближення закладу до єдиного критерію між своїми балами та шкалою оцінювання системи ECTS, тим легше відбудеться процес оцінювання;
   Оцінки системи ECTS від “А” до “Е” присвоюються за умови складання заліку, і оцінки від “FХ” до “F” присвоюються у випадку його нескладання; відмінність між “FХ” та “F” сприятиме визначенню майбутнього навчального плану для деяких не дуже успішних студентів.
   Європейська система перезарахування кредитів (ECTS) розвивається і вдосконалюється. Основні її недоліки – це неузгодженість навчальних планів і програм, слабка кореляція між національними освітніми системами, різні вимоги до освітніх стандартів та їх оцінювання. Тому система ECTS нині трансформується у всеєвропейську систему нагромадження і зарахування кредитів (ЄСПК), де всі навчальні програми виражаються у кредитах і визначає “номінальний загальний час навчання”, тобто середня кількість годин, яку студент може прослухати, щоб досягти певного результату навчання , і таки м чином успішно здобути кредити. Крім того, у системі ЄСПК кредити даються лише за успішні досягнення в навчанні . Тобто у кредитному процесі поєднується два підходи: “час, необхідний для складання кредиту, і рівень компетентності для зарахування кредиту [3, с. 19]”.
   Кредити ECTS є кількісним еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для елементів навчального плану, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студен та, що вимагається для їх завершення . Вони відображають кількість роботи, яку вимагає кожен елемент навчального плану відносно загальної кількості роботи , необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота – в бібліотеці чи вдома – і екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням, ECTS, а отже, базується на повному навантаженні студента, не обмежується лише аудиторними годинами. У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило – 30 кредитів на семестр. Кредити ECTS – це відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає один елемент навчального плану в закладі чи на факультеті, який призначає кредити.
   Аналіз літературних джерел підтверджує факт відмінностей у підходах до поняття кредиту в європейській та американській системах вищої освіти. Якщо в європейських країнах кредит – це величина повного навчального навантаження студента (аудиторна, самостійна робота, консультації, екзамени тощо), то у США в кредитах визначається лише аудиторне навчання, причому воно прив’язується до тижневого розрахунку. Тобто кількість кредитних годин (кредитів) присвоюється навчальній дисципліні з урахуванням 15 тижнів навчання в кожному семестрі. Виокремлення в середньому трьох кредитів на тиждень на навчальний предмет, тобто 3 астрономічні години та аудиторні заняття (разом зі самостійною роботою студента – 8 год.), уможливлює оптимальне керівництво процесом засвоєння знань з навчальної дисципліни й досягнення максимальних результатів навчання. Завдяки жорстким вимогам до самостійної роботи студентів (обов’язковість щоденної самостійної праці, опосередковане керівництво нею професорами, добре продумана система поточного, рубіжного й підсумкового комп’ютерного контролю тощо), визначена кількість кредитів з навчальної дисципліни на аудиторну роботу фактично інтегрує її із самостійною роботою студентів. Тому на трикредитну навчальну дисципліну реально відводиться 8 кредитів повного навчального навантаження на тиждень або 120 – протягом семестру [7]. Дещо по-іншому підходять до поняття кредиту в європейській системі ECTS, у якій на один кредит припадає 25-30 год. повного навчального навантаження студента (аудиторне навчання плюс самостійна робота) і кількість кредитів узгоджується з річним навчальним навантаженням (60 кредитів), а не з тижнями, як в американській системі. Тому протягом семестру за системою ECTS можуть вивчатися навчальні дисципліни з відповідною кількістю виокремлених кредитів, які не залежать від кількості навчальних тижнів у семестрі [4].
   Очевидно, що такий підхід дає змогу різним навчальним закладам встановлювати різні співвідношення між аудиторним навчанням і самостійною роботою студентів у межах виокремлених кредитів на навчальну дисципліну. Це значно збільшує творчі можливості навчальних закладів у виборі найефективніших форм і методів організації якісного навчання, зокрема, виборі оптимальних часових співвідношень між аудиторним і позааудиторним навчанням студентів. На наш погляд, не варто механічно переносити американську модель щодо фіксованого співвідношення між аудиторним та самостійним навчанням студентів, оскільки це співвідношення залежить від кількох факторів, зокрема: рівня навчально-методичного забезпечення, комп’ютеризації навчального закладу; складності навчальних дисциплін; наприклад, якщо для соціально-гуманітарних дисциплін можна зменшувати до певної межі час на аудиторне навчання, збільшуючи час самостійної роботи, то для математичних – співвідношення між аудиторним і самостійним навчанням має бути значно більшим; психологічної готовності студентів до щоденної самостійної навчальної праці; системи державних соціально-економічних мотивів до здобуття освіти високої якості.
   Отже, система ECTS-ЄСПК кредит – це нова міра навчального навантаження студента. У системі ECTS-ЄСПК акценти робляться на виокремленні достатньої кількості часу (в кредитах), щоб середньостатистичний студент зумів засвоїти навчальну дисципліну. На думку П. Сікорського, дуже важливо, що в європейських країнах навчальне навантаження студента визнається вирішальним фактором під час визначення кредитів для дисципліни, і кредит стає одним з основних механізмів розв’язання суперечності між кількістю елементів знань, які студент повинен засвоїти, і кількістю елементів знань, що студент спроможний вивчити. На цьому шляху велике значення матимуть ті знання, які студент засвоїв до вступу в університет, рівень інтелектуального розвитку, ефективність організації навчального процесу в університеті, а також стан здоров’я студента [3].
   Очікуваними соціальними, економічними та іншими наслідками запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу можуть бути: інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців; систематичність засвоєння навчального матеріалу; встановлення зворотного зв’язку з кожним студентом на визначених етапах навчання; контроль та своєчасне коригування навчально-виховного процесу; підвищення мотивації учасників навчально-виховного процесу, зменшення пропусків навчальних занять; психологічне розвантаження студентів у кінці семестру; підвищення відповідальності студентів за результати навчальної діяльності; максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та кваліфікації; скорочення непродуктивного навчального час у (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій) тощо [4].
   Висновки. Таким чином, прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів — системи накопичення кредитів (ECTS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів), забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти будуть сприяти європейському підходу до вищої освіти у ВНЗ УкраїниПерспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Вивчення і узагальнення досвіду запровадження європейської системи трансферу кредитів (ECTS) і оцінки якості досягнень студентів у практику діяльності ВНЗ України, визначення позитивних і негативних наслідків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Глузман А. В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования : монография / А. В. Глузман. – К. : Видавничий центр “Просвіта”, 1996. – 312 с.
2. Головатый Н. Европейское и украинское образование – где точки единения? / Н. Головатый //Персонал. – 2004. – № 3. – С. 5-7.
3. Локшина О. Розвиток компетентнісного підходу в освіті Європейського Союзу / О. Локшина // Шляхи освіти. – 2007. – № 1 (43). – С. 16-21.
4. Модернізація вищої освіти і Болонський процес : матеріали до першої лекції / укладачі: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, К. М. Левківський, Ю. В. Сухарніков // Освіта України. – 2004. – № 60-61 (10 серпня). – С. 7-11.
5. Пуховська Л. П. Сучасні стратегії формування професіоналізму вчителів у різних освітніх системах: порівняльний аналіз / Л. П. Пуховська // Зб. наук. праць. Педагогічні науки. – Випуск 32. – частина І. – Херсон : Видавництво ХДПУ, 2002. – 252 с.
6. Фурман А. В. Принципи модульності в освітній практиці: два рівні втілення / А. В. Фурман // Рідна школа. – 1999. – № 7-8. – С. 22-25.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com