www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Залучення піонерських організацій до участі в політичних та агітаційних акціях радянської влади в українському селі у 1930-х pp.
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Залучення піонерських організацій до участі в політичних та агітаційних акціях радянської влади в українському селі у 1930-х pp.

О. С. Гречишкіна

ЗАЛУЧЕННЯ ПІОНЕРСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ДО УЧАСТІ В ПОЛІТИЧНИХ ТА АГІТАЦІЙНИХ АКЦІЯХ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ У 1930-Х PP.

   У формуванні радянської самосвідомості, що ґрунтувалася на почутті належності до найкращої країни у світі, гордості за звершення влади, за грандіозні перетворення і унікальні можливості, що їх отримали радянські люди, велика роль відводилася державній політиці, що була спрямована на соціалізацію дітей не тільки за допомогою школи і засобів навчання, а й охоплення їх політичним рухом - насамперед піонерським, і ця піонерська організація потім активно залучалась до політичних кампаній радянської влади. Ця тема, на відміну від багатьох інших, пов'язаних із системою радянського виховання взагалі та методикою виховання в піонерських організаціях, зокрема, майже не вивчалась у повному обсязі. Навіть роботи, присвячені розвитку піонерського руху в СРСР були не чисельні, до того ж їх зміст не виходив за межі офіційної ідеології [1]. Необхідно до того ж зауважити, що праць, присвячених особливостям розвитку піонерії саме в Україні нараховувалися одиниці [2]. У наукових розвідках, що вийшли за кордоном і критикували тоталітарну систему, лише побіжно згадувався феномен масового залучення дітей до соціалістичного будівництва і пропаганди радянського способу життя [3, с.99-108]. Сучасний стан досліджень з історії піонерського руху взагалі не є задовільним, попри деякі поодинокі роботи, що торкаються загальних питань розвитку організації на всіх етапах її існування [4].
   Отже, методи, якими дитячі піонерські організації залучались до масових політичних кампаній влади на селі та завдання, що ставилися компартією перед піонерською організацією України в 1930-х pp. є предметом нашого дослідження. Стаття має на меті з'ясувати роль піонерії у формуванні і пропаганді нового способу життя в українському селі.
   Пропаганда, що концентрувала увагу на дітях, віртуозно використовувалася ще з 1920-х pp. Мета її була очевидна -популяризувати новий режим серед представників покоління, що зростає. У 1930-і ж вона стала основним підґрунтям створення позитивного іміджу радянської системи взагалі. Згідно з засновницею концепції тоталітаризму X. Арендт, "тоталітарні режими прагнуть... втягти до своєї орбіти і організувати якомога більше людей і не давати їм заспокоїтися" заради здійснення далекої заповітної мети" [5, с.433]. Отже, особливість тоталітаризму полягає як раз у тому, щоб підключити до діяльності влади народні маси, створити ілюзію, що всі політичні акції проводяться за ініціативою "самих трудящих", викликати в кожного відчуття причетності до грандіозних зрушень в суспільному житті. Діти виявились найбільш плідним матеріалом для досягнення цієї мети.У зв'язку із виконанням завдань "культурної революції", колективізації та індустріалізації відбувалось посилення політизації та класового характеру виховного процесу в піонерській організації. Серед завдань, що ставилися перед зльотами піонерів України у 1929 p., чільне місце посідало залучення піонерських організацій до участі в перевиборах до рад, у "поході за врожаєм", в кампаніях партії (позика індустріалізації, селянська позика, хлібозаготівлі) [6, с.З].
   Показовою в цьому сенсі була промова голови РНК УСРР Власа Чубаря на І зльоті піонерів-кореспондентів (1931), в якій діти закликалися "по-більшовицькому організовано впрягтися в ту велику машину, яка зараз працює над здійсненням п'ятирічки за 4 роки", оскільки їм "припадає здійснювати величезне завдання - висвітлювати наші досягнення і недоліки", "засвоївши нашу більшовицьку непримиренність до розхитаності і розгубленості... викривати прояви право-опортуністичного виконання завдань, що... перешкоджає нашим перемогам" [7, арк. 1-2]. Голова РНК підкреслював відмінність між СРСР і зарубіжними країнами, в яких "фашисти готують дітей для того, щоб поповнити фашистську армію,... табір, який збирається експлуатувати все робітництво...", в той час як "ми мусимо організувати дітей для того, щоб повести їх на боротьбу за краще життя для трудящих" [7, арк.4-5].
   Ця боротьба тоді розгорталася на принципово важливому для влади напрямку політичного фронту - в українському селі. Тому комуністична партія вважала своїм завданням долучити піонерів до глобальних трансформацій в селянській свідомості, перетворивши їх на активних дійових осіб у масштабних акціях колективізації, розкуркулення, боротьби з "розкрадачами соцмайна" та інших "масових сільсько-господарських кампаніях". Влада налагодила випуск у великій кількості спеціальних брошур, що закликали піонерів села брати участь у хлібозаготівлях, колективізації [8; 9; 10; 11]. Піонерська преса рясніла подібними ж закликами [12].
   Серед завдань, які ставилися перед піонерами-кореспондентами в згаданій промові У. Чубаря, було викриття "прислужників капіталістичного світу" всередині країни, що, змовившись з класовими ворогами-капіталістами всього світу, будуть намагатися "підірвати успіхи нашого будівництва"; взяти участь у колективізації, ведучи наступ "на рештки капіталістичних елементів - куркулів" [7, арк.З]. У серпні 1933 р. український журнал "Дитячий рух" процитував листа П. П. Постишева до парторганізації Харківщини про хід збиральної кампанії, де той висловив критику на адресу комсомольців, що "погано організують піонерів збирати колоски", і "дав наказ": "залучити як можна швидше до справи змагання найширші маси дітей". Редакція від себе визнала зауваження слушними і такими, що стосуються всіх областей республіки, а також пояснила, що "саме тепер, коли розгорнутим темпом іде косовиця нечуваного великого врожаю по всій Україні, йде молотьба і одночасно здача хліба державі, саме тепер ворог наш - куркуль, петлюрівець, махновець і їхні куркульські агенти з усією люттю, ще активніше ніж досі, намагаються пошкодити колгоспам зібрати як слід врожай, намагаються розкрасти його, розтринькати, не дати колгоспникам скористати з великих прибутків, що їх несе новий урожай". Після визначення головних ворогів селянина йшли рекомендації до комсомольських організацій як перетворити участь піонерів в збиральній кампанії та хлібоздачі на масовий рух дітей по збору соціалістичного колоска і охороні врожаю від розкрадачів: "постами, пікетами, загонами "легкої кінноти", естафетами тощо - усіма цікавими, бойовими формами треба організувати піонерів і всіх школярів на роботу юних дозорців більшовицького врожаю", "виходьте цілими загонами піонерів і школярів збирати колоски", "розставте піонерські дозори", "організуйте...піонерську варту", "організуйте піонерський пост біля приймальних пунктів під час хлібоздачі державі", "організуйте випуск польової бригадної стінгазети" тощо [12, с.5].
   Окреме місце в кампанії колективізації займало розгортання культу радянських новомучеників - дітей-героїв. З початку 1930-х у пресі з'являються приголомшливі та героїчні розповіді про піонерів, що ризикували, а іноді і віддавали своє життя задля більшовицької справи. "Яскравою сторінкою історії дитячого комуністичного руху" назвала республіканська преса життя і боротьбу уральського піонера Павлика Морозова, що загинув разом із молодшим братом від рук односельців З вересня 1932 p., присвятивши "ціле своє недовголітнє життя інтересам пролетарської революції, невтомно викриваючи антирадянські контрреволюційні вихватки куркулів в своєму селі" [13, с.20-21]. Розповідаючи про трагічну загибель піонера преса формувала установку на образ ворога та створювала у дітей нові стереотипи поведінки "справжнього піонера", підкреслюючи, що "в інтересах партії Павлик не зупинився ні перед чим, навіть перед викриттям свого батька -підкуркульника", попросивши притягти батька до суду "не як син, а як піонер" [13, с.20]. Преса проголошувала, "що Павлик, цей 13-літній піонер, загинув як герой на фронті класової боротьби", і що на вбивство Павлика "мільйонні маси дітей відповідають вступом до лав піонер організації, бо вони хочуть і будуть такі ж безстрашні борці, як був Павлик [13, с.22]. До переліку нових "святих" був доданий і Коля Мяготін, вбитий у селі Колісникові (поблизу м. Курган) 25 жовтня 1932р. [14, сі]. Редакція "Дитячого руху" наказувала всім піонерам провести "по загонах та школах розмови, голосні читання, вечори, присвячені Павликові та Феді Морозовим і Колі Мяготіну - піонерам-героям, що загинули від куркульських рук у завзятій клясовій боротьбі" [13, с.24]. Влітку 1933 р. "Дитячий рух" опублікував Постанову секретаріату ЦК ЛКСМУ "Про терористичний замах куркуля на активіста-піонера Микиту Сліпка", в якій розповідалось про українського хлопчика з села Заплавки на Дніпропетровщини, що наслідуючи приклад Павлика Морозова, отримав тяжкі ножові поранення, намагаючись затримати "двох невідомих, що зрізали колоски на колгоспних ланах" [15, с.7]. В зв'язку з цим ЦК ЛКСМУ відзначив геройську поведінку піонера "як справжнього, зразкового помічника партії і комсомолу", і ухвалив подбати про лікування героя, виділити їм із сестрою 1000 крб., путівку до санаторію в Криму, персональну стипендію і "доручити видавництву "Молодий більшовик" на кращих зразках піонерської охорони врожаю, відданості партії таких піонерів, як Микита, видати художню книжку для дітей". Також в постанові пропонувалось всім комсомольським організаціям "на зразках поведінки Микити в відповідь класовому ворогові ще більше мобілізувати всіх піонерів і школярів на ще кращу допомогу партії та комсомолові в охороні врожаю, збиранні колосків, проведення політ читок, ...допомогу в розгортанні соцзмагання так, щоб на всіх посильних ділянках були піонери" [15, с.7].
   Таким чином, використавши дитячі трагедії, влада розпочала нову ескалацію комуністичної пропаганди. Дитячі пісні "Пісня піонерохорони врожаю", "Піонерка Оля" розповідали про героїчні вчинки дітей, що вистежували й за допомогою облави затримували злодіїв на колгоспних ланах, подаючи приклад і закликаючи до дії [16, с.94]. У 1935 р. в Києві під час зустрічі письменників Радянської України з офіційно визнаним  авторитетом в галузі духовного життя - російським письменником О. Горьким, останній "нагадав про необхідність найскорішого увічнення пам'яті Павліка Морозова як символа прекрасних радянських дітлахів" [17, с.208]. Книжкова серія "Колгоспній піонерії" регулярно готувала видання для дітей під промовистими назвами: "Непорушний закон. Піонерам про хлібоздавання", "Юні дозорці колгоспного врожаю", "Піонерський похід за урожай", "Ми шлях накреслимо новий!" тощо, де на яскравих прикладах давались методичні поради, як боротися не тільки з різноманітними шкідниками врожаю зі світу тварин, а й з класовими ворогами, що розкрадають соцмайно [10; 11; 12; 18]. В методичній літературі давались поради не оминати "дорослих зборів", навпаки піонерватажкам слід було на них "виступати і розповідати селянам про роботу й досягнення піонерів у справі усуспільнення і поліпшення сільського господарства", пропагуючи таким чином соціалістичні перетворення на селі [8, с.44]. Представники уряду з трибун зверталися до дітей, як до дорослих будівників комунізму, закликаючи брати активну участь у хлібозаготівлях, використовуючи при цьому досить складні терміни з теорії класової боротьби і обґрунтовуючи необхідність знищення класового ворога-кур куля [19]. Піонери міст також залучалися до цієї діяльності - їх закликали їхати на село і брати участь у масових кампаніях [18].
   Дитяче дозвілля теж не залишалося поза увагою влади. У великих містах з кінця 20-х pp. діяли дитячі театри, головним завданням яких було "класове виховання молодого покоління", "виховання в комуністичному дусі", а також допомога селу виставами. Репертуар театрів складався з п'єс, що мали характерні назви: "Піонери в поході за червоний врожай", "Ленініана", "Іллічата" тощо [20, с.94]. "Дитина, яка не бачила й не пережила класової боротьби у своєму житті, повинна хоч у театрі усе це пережити", - вважали керівники Дніпропетровського дитячого театру [20, с.91; 21, 44]. У цей час також активно діяла "юнгрупа" тресту "Українфільм". Тільки в 1931 р. у прокат вийшли сім фільмів за темами: "піонерія міста на допомогу соціалістичній реконструкції села", "піонери за новий побут" та інші [22, с.51]. Так засобами кіномистецтва задовольнялися духовні потреби дітей й одночасно йшло залучення їх до політичних акцій влади.Очевидно, що активна участь у кампанії по розкуркуленню селянства не могла позитивно відбитися на духовності і моральності членів піонерської організації. У голодному 1933 р. Дніпропетровська організація ЛКСМУ виступила з ініціативою створення комсомольсько-молодіжних дружин "по охороні соціалістичної власності", які активно ловили голодуючих селян, що різали колоски. Піонери також залучались до боротьби з розкрадачами. В Миколаївському районі Одеської області 90% всіх спійманих затримали такі молодіжні та дитячі загони [23, с.69, 76]. У звіті піонерської організації Київщини черговій обласній конференції ЛКСМУ за період 1932-1936 pp. підкреслювалось, що  "особливо великі успіхи піонерська організація має в охороні врожаю". Згідно цих даних, піонери виявили багато розкрадачів хліба. Так, піонери Черкаського району виявили 23 розкрадача, Звенигородського -встановили на колгоспних ланах 150 піонерських дозорів [24, с.35]. А після звернення П. П. Постишева до піонерів області влітку 1934 р. із закликом допомогти організувати охорону врожаю, у "відповідь на лист любимого свого друга піонери розгорнули ще більш активну роботу, під час якої окремі дружини показали героїчні зразки роботи: піонер села Зотове київської приміської смуги Цикалено Саня спіймав селянку-одноосібницю, яка зрізувала колоски; піонерський дозор села Н.-Греблі Букського р-ну виявив лжеударницю Хоменко Ганну, яка крала жито" [24, с.35]. Як стверджувалося у звіті, таких прикладів можна навести чимало. Щоб відзначити всіх найкращих юних дозорців обком ЛКСМУ випустив спеціальні значки "Юний дозорець колгоспного врожаю". Піонероганізація також повідомила ЦК ЛКСМУ, що на 1936 р. було накреслено план подальшої піонерської боротьби за "високий сталінський врожай" і звучала обіцянка продовжити активну роботу. В звіті робився абсолютно правдивий і адекватний висновок про те, що "організація піонерів на охорону врожаю та збирання колосків відіграла велику роль у вихованні дітей в дусі ненависті до класового ворога" [24, с.36]. Нацьковуючи дітей на своїх односельців та родичів, що в жахливих умовах колективізованого села шукали можливостей вижити, влада забивала клин між старшим та зростаючим поколіннями.
   Комсомол республіки був покликаний допомагати партії працювати над створенням нової генерації - молоді, відданій комуністичним ідеалам, яка буде, не замислюючись виконувати розпорядження партії. Роблячи наголос на потребі підняти виховну роботу з дітьми, пленум ЦК ЛКСМУ 1937 р. закликав "вигнати з піонерської роботи усі елементи парадності, тріскотні, пустого затійництва, як абсолютно шкідливі для справи комуністичного виховання дітей, укріпити піонерію свіжими, не страждаючими на ці хвороби працівниками" [25, арк.26]. Цікаво, що так зване "пусте затійництво" взагалі збереглося на тлі політики залучення піонерських організацій до участі в зовсім не дитячих справах. Отже, така "виховна робота" поступово зсувала молодь у духовну безодню. Діти набагато швидше, ніж батьки, сприймали нові норми життя. Саме в селі, де міцніше трималися традиції, владі було потрібно розірвати зв'язок між поколіннями, змусити дітей зрікатися батьків, зраджувати близьких людей "заради партії".Таким чином, увага держави до молодшого покоління давала бажані наслідки. У 1930-х pp. засобами преси, масової культури, методичної літератури та виступів офіційних осіб - керівників партії та уряду, піонерія республіки залучалась до політичних кампаній та пропагандистських акцій в українському селі. Саме в цей період дитячій рух остаточного перетворився на додаток до партії - сліпого виконавця всіх її рішень.

Література

1. Королев Ф.Ф. Детское коммунистическое движение. Его сущность и задачи / Ф. Ф. Королев. - М.-Л.: Молодая гвардия, 1930. -46 с; Николаев В. И. Возникновение и становление детского коммунистического движения в СССР. - Окт. 1917-1924. автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук: 13.00.01. "Педагогіка" / В.В. Николаев. - М., 1975. - 20 с; История ВЛКСМ и Всесоюзной пионерской организации имени В. И. Ленина: Уч. Пособие для студентов пед. ин-тов по спец. "История и педагогика" / [В. А. Сулемов, Л. Кононенко, Д. И. Полякова, В. В. Лебединський; под ред. В. А. Сулемова]. - М.: Просвещение, 1978. - 352 с; Гусев А. И. Год за годом: Из летописи детского коммунистического движения в СССР, 1917-1981 гг. / А.И.Гусев. - М.: Молодая гвардия, 1981. - 207 с.
2. Грищенко М. С. З історії дитячого комуністичного руху на Україні (1917-1958 pp.). / М. С. Грищенко. - Одеса: Одеський державний педагогічний інститут імені К. Д. Ушинського, 1958. - 38[2]с.
3. Ващенко Г. Освіта і виховання молоді в СРСР. / Твори. Том 4. Праці з педагогіки та психології / Г. Ващенко. - К.: Школяр - "Фада" ЛТД, 2000. - 416 с
4. Дитячі об'єднання України у вимірі минулого і сучасного: Довідник-посібник / [P. М. Охрімчук, Л. Л. Шелестова, О. В. Кравченко та ін.]: Інститут проблем виховання АПН України. Лабораторія дитячих об'єднань. - К. - Луганськ: Альма-матер, 2006. - 255 с; Пилипенко В. И. Очерки истории областной пионерской организации Луганщины / В. И. Пилипенко. - Луганск: Альма-матер, 2005. - 240 с.
5. Арендт X. Истоки тоталитаризма / X. Арендт. - М.: Центр Ком, 1996. - 672 с.
6. Центральний архів громадських об'єднань України (ЦДАГОУ), ф. 1, оп. 20, спр. 2910.
7. Центральний державний архів вищих органів влади України (ЦДАВОУ), ф. 4402, оп. 1, спр. 160.
8. Інгульський І. Піонери й масові сільсько-господарські кампанії / І. Інгульський. - X., Держвидав України, 1930. - 62 с
9. Піонери за соціалістичну перебудову сільського господарства. - Б. М.: Волинь, 1930. - 14 [2] с
10. Іванов П. Непорушний закон. Піонерам про хлібоздавання / П. Іванов. - Х.-О.: Молодий більшовик, 1933. - 39 [2] с
11. Короп Р. Піонерський похід за урожай / Р. Короп. - Х.-О.: Держвидав України Молодий більшовик. -1933. - 62[2]с. / Бібліотека вожатого.
12. Юні дозорці більшовицького врожаю // Дитячий рух. - 1933. - №11. серпень. - С.5-6.
13. Золотухін В. Він зростав більшовиком / В. Золотухін // Дитячий рух. - 1933. - №1. січень - С 20-22
14. Піонерська правда - 1932 - № 124 -СІ.
15. Про терористичний замах куркулів на активіста-піонера - Микиту Сліпка // Дитячий рух. - 1933. - №11 (серпень). - С.7.
16. Щербинин А. И. Тоталитарная индоктринация: у истоков системы. Политические праздники и игры / А. Щербинин // Политические исследования. - 1998. - №5. - С.79-96.
17. Культурне будівництво в Українській РСР. 1928 - червень 1941: 36. док. и мат. - К.: Наукова думка, 1986. - 413 с
18. Ми шлях накреслимо новий! (Нотатки для піонер бригад, що виїжджають на село до посівкампанії). - К.: Ред. газети "Київський піонер", 1933. - 32 с
19. Постишев П. П. За справу Леніна-Сталіна будь напоготові! Промова П. П. Постишева на обласному зльоті піонерів-ударників по охороні та збиранню врожаю / П. П. Постишев. - К.: Дитвидав, 1934. - 20 с
20. Соловйов П. Луганський міський дитячий театр / П. Соловйов // Радянська школа. -1930. - №3-4. - С.91-97.
21. ЦДАВОУ, ф. 166, оп. 6, спр.1937.
22. ЦДАГО, ф. 1, оп. 20, спр.4193.
23. Прилуцький В. І. Молодь у суспільно-політичному русі УСРР (1928-1933 pp.) / В. І. Прилуцький // Український історичний журнал. - 2002. - №4. - С.60-81.
24. Більшовицька гордість. Піонери Київщини від І до II обласної конференції ЛКСМУ (1932-1936 pp.). - К.: Київський обласний комітет ЛКСМУ, 1936. - 40 [2] с
25. ЦДАГО, ф. 1, оп. 20, спр. 7084.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com