www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Особистісно-орієнтоване навчання математики у ВНЗ як засіб підвищення якості професійної підготовки студентів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особистісно-орієнтоване навчання математики у ВНЗ як засіб підвищення якості професійної підготовки студентів

Л. А. Гладкова,
кандидат фізико-математичних наук, доцент,

М. А. Наумова,
кандидат фізико-математичних наук, доцент
(Донецький національний університет)

ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ У ВНЗ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

   Постановка проблеми. Відповідно до основних напрямів реформування освітньої системи України більш високими стали вимоги до професійної підготовки майбутніх спеціалістів. Від випускників вищого навчального закладу потрібні не тільки знання теорії, а й високий рівень практичної підготовки. Оскільки студент, після закінчення інституту, як правило, відразу починає працювати за фахом, то постає питання про модернізацію й інтенсифікацію навчального процесу, які забезпечують міцне засвоєння знань базових дисциплін. Зміни, котрі стосуються навчального процесу, необхідно ретельно продумати до кожного предмета, зокрема до математики.
   Важливу роль у процесі набуття знань відіграє мотивація вивчення математики, тому що найбільший ефект у навчанні досягається у випадку переконання студентів щодо необхідності отриманих знань для подальшої роботи. Найчастіше, математичні знання пі д час навчання не набувають для студентів особистісної значущості, сприймаються ними як щось абстрактне. Багато студентів, у тому числі випускників, не відчувають необхідності в розширенні й поглибленні математичних знань, застосуванні їх на практиці, як наслідок – формується негативне ставлення до вивчення математики. На нашу думку, математика повинна сприйматися кожним студентом з упевненістю в необхідності подальшого фахового застосування математичних знань. Таку впевненість студентам повинен надати, по-перше, процес здобуття економічної освіти, і, по-друге, майбутня професійна діяльність.
   Однією з головних цілей навчання математики можна вважати формування у студентів потреби у професійно зорієнтованих математичних знаннях, тобто знаннях, що мають спрямованість на спеціалізацію за профілем обраної студентом спеціальності. Студент повинен мати впевненість у тому, що він отримує знання, необхідні для його майбутньої професії, і тому в процесі навчання ці знання не будуть як щось стороннє. На сучасному етапі в економіці з'являються нові технології, засновані на широкому застосуванні економіко-математичного моделювання, електронно-обчислювальної техніки. Отже, виникає необхідність активного залучення творчого потенціалу студента, його здатності до самостійного й миттєвого прийняття рішень, високого рівня знань, умінь і навичок для реалізації цих рішень. А також уміння спрямовувати свої інтелектуальні ресурси на виконання нестандартних завдань, до творчих видів діяльності. Різноманітні завдання професійного спрямування, які виконують студенти, ефективно й інтенсивно впливають на процес розумового розвитку особистості.
   Таким чином, аналіз навчального процесу у вищій школі дозволяє говорити про певні протиріччя: між вимогами суспільства до випускника вищого навчального закладу та реальними умовами навчання у вищому навчальному закладі; між необхідністю в розширенні й поглибленні знань, застосуванні їх на практиці та обмеженому часу, який відводиться на вивчення математики; між потребою в індивідуальному підході з урахуванням особистості студента та малоефективною практикою навчання студентів математики, викладання якої зорієнтовано на середній рівень знань і здібностей студентів та має репродуктивний характер; між потребою студента в самореалізації, спрямованій на підготовку до практичної діяльності й теоретичним характером навчальної діяльності. Необхідність пошуку шляхів вирішення зазначених суперечностей, актуальність проблеми особистісно-орієнтованого навчання математики у вищому навчальному закладі як засобу підвищення якості професійної підготовки студентів, зумовили вибір теми нашого дослідження, яке ґрунтується на положеннях і висновках науковців у галузі педагогіки: 1) закономірності розвитку особистості у процесі навчання (Л. Виготський [1], Л. Занков); 2) проблеми діяльності, відносин і педагогічного спілкування (О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); 3) психолого-педагогічне обґрунтування особистісно-орієнтованого навчання (О. Леонтьєв, І. Якиманська [3], Є. Бондаревська, В. Сєріков, Л. Сємушина).
   Аналіз досліджень і публікацій. Застосування особистісно-орієнтованого підходу під час вивчення окремих предметів середньої школи розглядали Г. Дорофєєв, Л. Петерсон (математика), О. Горячев (інформатика), Н. Гладишева, І. Нурмінський (фізика) та ін. Такі автори, як Т. Альошина, Ю. Колягіна, Б. Кузнєцова, Н. Терьошина, Ю. Фоміних, І. Шапіро розглядали застосування нестандартних завдань і задач прикладного змісту на уроках математики в загальноосвітній школі. Викладання математики у вищій школі, у тому числі й питання її застосування, вивчали Б. Гнеденко, М. Куваєв [2], Л. Кудрявцев. Аналіз літератури свідчить, що проблемі особистісно-орієнтованого навчання у вищій школі, зокрема питанню використання індивідуальних завдань з нестандартними задачами на заняттях з математики у вищих навчаль них закладах як засобу особистісно-орієнтованого навчання , приділялося недостатньо уваги.
   Метою дослідження є виявлення дидактичного змісту особистісно-орієнтованого навчання математики та його ролі в підвищенні якості професійної підготовки студентів, розроблення технології особистісно-орієнтованого навчання вищої математики студентів економічних спеціальностей з використанням індивідуальних завдань, що містять прикладні професійно зорієнтовані задачі.
   Особистісно-орієнтоване навчання спрямовано на кінцевий результат – розвиток особистості студента, його самобутності; суб'єктний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом навчання. Якщо в традиційній філософії освіти соціально-педагогічні моделі розвитку особистості наводилися як зразки пізнавальної діяльності ззовні , то зміст особистісно-орієнтованого навчання полягає у визнанні унікальності досвіду самого студента, підготовці його до професійного життя. Визнання студента дієвим об'єктом усього навчального процесу і є, на нашу думку, особистісно-орієнтована педагогіка. Існуючі моделі особистісно-орієнтованої педагогіки можна умовно поділити на три основні групи: соціально-педагогічна, предметно-дидактична, психологічна.
   Соціально-педагогічна модель реалізувала вимоги суспільства, сформульовані як соціальне замовлення освіті: виховувати особистість зі заздалегідь заданими якостями. Суспіль ство через усі наявні освітні інститути формувало типову модель такої особистості, основними соціальними вимогами до якої були: підпорядкування індивідуальних інтересів громадським, слухняність, колективізм тощо. Освітній процес було орієнтовано на створення однакових умов навчання для всіх. За цих умов кожний досягав запланованих результатів. Технологія освітнього процесу ґрунтувалася на ідеї педагогічного управління, формування, корекції особистості “ззовні”, без достатнього обліку та використання суб’єктного досвіду самого студента як активного творця власного розвитку (самоосвіти, самовиховання).
   Звідси відомий педагогічний оптимізм, авторитарність, одноманітність програм, методів, форм навчання, глобальні цілі й завдання загальної середньої та вищої освіти (виховання гармонійної, всебічно розвиненої особистості). Предметно-дидактична модель особистісно-орієнтованої педагогіки, її розроблення традиційно пов’язане з організацією наукових знань у системі з урахуванням їхнього предметного змісту. Це своєрідна предметна диференціація, котра забезпечує індивідуальний підхід у навчанні.
   Засобом індивідуалізації навчання були самі знання, а не їх конкретний носій – студент. Знання формувалися за ступенем об’єктивної складності, новизни, рівня інтегрованості, з урахуванням раціональних прийомів засвоєння, ступеня подавання матеріалу, складності його опрацювання тощо. В основу дидактики покладено предметну диференціацію, спрямовану на виявлення: 1) переваг студента у роботі з матеріалом різного предметного змісту; 2) інтересу до його поглибленого вивчення; 3) орієнтації студента на заняття з різними видами предметної (професійної) діяльності . Технологія предметної диференціації будувалася з урахуванням складності й обсягу навчального матеріалу (завдання різного рівня складності). Організація знань за науковими напрямами, рівнем їх складності (програмоване, проблемне навчання) визнавалася основним джерелом особистісно-орієнтованого підходу до студента.
   Предметна диференціація лежала в основі нормативної пізнавальної діяльності з урахуванням специфіки наукової галузі знання, але не бралися до уваги індивідуальна готовність студента, його переваги до змісту предмета, який вивчався, виду і форм знань, які подавалися. Однак, предметний вибір студента складається задовго до введення диференційованих форм навчання і не є прямим продуктом їхнього впливу. Диференціація навчання через її форми необхідна для оптимальної педагогічної підтримки розвитку індивідуальності, а не для її первинного становлення. У цих формах вона не виникає, а лише реалізується, найбільш оптимально розвивається. Психологічна модель особистісно-орієнтованої педагогіки до останнього часу зводилася до визнання відмінностей у пізнавальних здібностях, які розуміють як складне психічне утворення, зумовлене генетичними, анатомофізіологічними, соціальними причинами й факторами у складній взаємодії та взаємовпливі.
   Незважаючи на відмінності, ці моделі об'єднує наступне: визнання навчання як основного джерела розвитку особистості; формування особистості із заздалегідь заданими якостями, властивостями, здібностями; розуміння розвитку як процесу поповнення знань, умінь, навичок й оволодіння соціально-значущими еталонами як понять, ідеалів, зразків поведінки; виокремлення й відпрацювання типових характеристик особистості як продукту соціокультурного середовища; визначення механізму засвоєння впливу навчання як основного джерела розвитку особистості.
   Термін “особистісно-орієнтована освіта” має широке вживання. Він фіксує багато інноваційних підходів і різноманітних вимог до сучасної освіти, які є такими: визнання основною цінністю освіти становлення особи стос ті як індивідуальності в її самобутності, унікальності, неповторності; наявність альтернативних форм освіти у вигляді різних типів освітянських установ, які дозволяють здійснювати диференційований, різнорівневий підхід до навчання; надання кожному студентові права вибору власного шляху розвитку на основі виявлення його особистих рис, життєвих цінностей, прагнень. Забезпечити досягнення цих цілей можна через спеціально спроектований та організований освітній процес, який, зберігаючи свою основну структуру (зміст, засоби, методи, критерії навчання), має будуватися на принципово іншому, особистісно-діяльнісному підході. Саме такий підхід може забезпечити умови для індивідуального самовираження кожного студента, формування найважливіших на сучасному рівні умінь: самостійно здобувати і творчо використовувати отримані знання; приймати самостійні й відповідальні рішення; планувати свою діяльність, прогнозувати й оцінювати її результати; бути відповідальним за себе і своє оточення; будувати з іншими людьми відносини співпраці й підтримки.
   Сьогодні стратегією напряму реорганізації освіти є забезпечення нового, вищого рівня підготовки студента, який задовольняє сучасні потреби суспільства у фахівцях, котрі вміють швидко адаптуватися до мінливих умов професійної діяльності, здатних до розширення й поповнення своїх знань. Основу професійної підготовки студента у вищому навчальному закладі складають спеціальні знання, які мають прикладну орієнтацію. Розвиток особистісних властивостей дозволить ефективно виконувати професійні завдання в умовах розширюваного інформаційного поля, виникнення інформаційних технологій, різкої зміни соціальних умов праці. Вивчаючи процес підготовки спеціалістів, дослідники головну увагу приділяють відбору змісту й методам навчання, які мають певний вплив на різні сторони готовності до професійної діяльності, методиці застосування дидактичних засобів. Проте для успішної реалізації цілей формування особистості спеціаліста, а не окремих його рис і якостей, необхідно щоб процес навчання, формування знань, умінь одночасно поглиблював усвідомлення сенсу досліджуваної дисципліни для майбутньої професійної діяльності, забезпечувало розвиток моральної, мотиваційної сфер, творчого потенціалу й інших рис особистості.
   У межах особистісно-орієнтованого навчання змінюються взаємовідносини “студент-викладач”. Вони стають більш демократичними: студент є активним учасником процесу навчання, здатним корегувати, конструювати процес навчання відповідно до своїх цілей, інтересів, потреб. У сучасні й літературі подано значну кількість особистісно-орієнтованих технологій навчання: модульно- рейтингова технологія навчання та її різновиди ; технологія ділового навчання; технологія індивідуальних освітніх траєкторій; технологія повного засвоєння; технологія індивідуального навчання , як і можна застосовувати для підвищення активності, самостійності студентів, ефективності освітнього процесу у вищих навчальних закладах. Особистісно-орієнтована технологія навчання може бути реалізована таким чином: створення банку лекцій викладачів, де студент може ознайомитися з необхідною інформацією ; видання збірок індивідуальних завдань , які містять професійно зорієнтовані задачі.
   Висновки. Таким чином забезпечується індивідуальний підхід до здобуття спеціальності. Наявність повноцінних банків як навчальних засобів дають можливість студентам самостійно обирати предмети та форми занять. Згідно з поданою моделлю студенти мають можливість вибору засобів навчання для засвоєння необхідного обсягу матеріалу. Такими засобами є різні підручники, навчальні посібники, додаткова література, довідники, таблиці, схеми. Способи навчання обираються відповідно до особливостей пам'яті, мислення, рівня й обсягу змісту предметного матеріалу, темп у засвоєння пі д час вивчення теми , форм, виду та часу контролю. Це виховує у студентів почуття відповідальності, готовність до активної і творчої діяльності. Моделювання особистісно-орієнтованих технологій навчання сучасного вищого навчального закладу є на сьогодні перспективним напрямом у системі сучасних освітніх інновацій . Саме такі моделі покликані відтворити інтереси суб'єктів освіти, адаптувати студентів до реальних соціокультурних умов, створити механізми сприяння й підтримки, актуалізувати ціннісно-моральний, трудовий і творчий види діяльності.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Надалі плануємо розробити систему нестандартних завдань з різних розділів вищої математики й скласти збірники індивідуальних завдань, які містять професійно зорієнтовані задачі; розробити технологію застосування таких індивідуальних задач на практичних заняттях з вищої математики.

ЛІТЕРАТУРА

1. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Выготский Л. С. – М., 1996. – 536 с.
2. Куваев М. Р. Методика преподавания математики в вузе / М. Р. Куваев; под ред. Н. Ф. Пестовой. – Томск : Изд-во Том. ун-та, 1990. – 387 с.
3. Якиманская И. С. Технология личностно-ориентированного образования / И. С. Якиманская ; отв. ред. М. А. Ушакова. – М. : Сентябрь, 2000. – 176 с. – (Б-ка журн. “Директор шк.”; вып. № 7 / 2000).

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com