www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Розвиток пізнавальної активності майбутніх учителів початкової школи у процесі вивчення природничих дисциплін
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Розвиток пізнавальної активності майбутніх учителів початкової школи у процесі вивчення природничих дисциплін

Т.В. Гладюк,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка)

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

   Постановка проблеми. Одним із завдань, яке сьогодні стоїть перед вищою педагогічною школою є формування високопрофесійного компетентного вчителя, який володіє міцними знаннями й уміннями, і здатний до постійного професійного розвитку.
   Розв’язання цього завдання забезпечується реалізацією компетентнісного підходу у підготовці вчителя, спрямованістю навчально-виховного процесу у педагогічних закладах на розвиток здібностей, інтересів, творчої індивідуальності та пізнавальної активності особистості майбутнього фахівця. Результативність діяльності вищої педагогічної школи залежить від забезпечення у навчально-виховному процесі розвитку пізнавальної активності студентів. У зв’язку з цим є актуальною проблема розвитку пізнавальної активності майбутніх учителів початкової школи.
   Аналіз досліджень і публікацій. Проблема формування і розвитку пізнавальної активності особистості розглядається у дослідженнях В. Давидова, Л. Занкова, І. Лернера, П. Підкасистого, Т. Шамової, Г. Щукіної, В. Лозової та ін.Різні аспекти формування пізнавальної активності студентів розкриті у працях А. Алексюка, Ю. Бабанського, В. Вергасова, П. Лузана, О. Мачушник, О. Пиндик, Т. Темерівської та ін.
   Аналіз наукових джерел показав, що єдиного підходу до трактування поняття “пізнавальна активність” не існує. Деякі дослідники розглядають пізнавальну активність як якість діяльності, інші – як рису особистості, треті – і як якість діяльності, і як рису особистості в їх діалектичній єдності.
   В енциклопедії освіти пізнавальна активність трактується як “риса особистості, яка виявляється в її ставленні до процесу пізнання, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, спрямованої на оволодіння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань, способів діяльності, а також в її якості” [2, с.678]. В. Лозова підкреслює, що як риса особистості пізнавальна активність знаходить свій вияв в якості діяльності, обумовленою свідомим вибором оптимальних шляхів для досягнення мети пізнання [4, с.25]. О. Пиндик розглядає пізнавальну активність як “складне психологічне утворення, що є процесом ініціативного перетворення студентом предмета або явища з метою його глибшого пізнання, вдосконалення, вияву “Я” особистості у пізнавальній діяльності” [7, с.32].
   У дослідженнях О. Дубиніна, В. Лозової, О. Пиндик та інших вчених підкреслюється, що пізнавальну активність слід розглядати і як мету діяльності, і як засіб її досягнення, і як результат.
   Мета статті полягає в тому, щоб визначити сутність, структуру пізнавальної активності, з’ясувати особливості технології природничо-наукової підготовки майбутніх вчителів початкової школи, яка забезпечує розвиток пізнавальної активності студентів.
   Ми розглядаємо пізнавальну активність майбутніх педагогів у процесі природничо-наукової підготовки з позицій діяльнісно-особистісного підходу і як якість навчально-пізнавальної діяльності, яка спрямована на досягнення цілей навчання природничих дисциплін, і як якість особистості, що є метою, засобом досягнення і результатом цієї діяльності.
   В умовах кредитно-трансферної системи організації навчання розглядаємо розвиток пізнавальної активності студентів як умову підвищення якості природничо-наукової підготовки майбутніх вчителів початкової школи, розвитку творчого мислення , самостійності, ініціативності, здібностей студентів.
   Пізнавальна активність майбутніх вчителів початкової школи формується, розвивається i проявляється у навчально-пiзнавальнiй діяльності і є її якісною характеристикою. Ставлення студента до навчально-пізнавальної діяльності, яке проявляється під час досягнення цілей навчання, поступово перетворюється в усталену рису, яка характеризує якість особистості. Це перетворення свідчить про розвиток мотиваційної сфери, рівня самостійності, ініціативності, а також свідомості особистості майбутнього педагога. Таким чином, у навчально-пiзнавальнiй діяльності активність студента набуває якості рис особистості.
   На основі аналізу педагогічних джерел встановлено, що пізнавальна активність як якість особистості характеризується двома взаємопов’язаними факторами: сукупністю знань, умінь і навичок, якими володіє студент; ставленням до процесу і результату навчально-пізнавальної діяльності, умов її здійснення. У структурі пізнавальної активності майбутніх вчителів початкових класів ми виокремлюємо такі компоненти, що існують в єдності: мотиваційно-ціннісний компонент передбачає потребу майбутнього вчителя у вдосконаленні природничо-наукових знань, прагнення до самоосвіти; розуміння необхідності значущості цих знань у житті людини і в професійній діяльності вчителя; стійкий інтерес до пізнання об’єктів та явищ природи, до природничо-наукових знань; емоційно-ціннісне ставлення до природи; когнітивний компонент характеризується об’ємом природничо-наукових знань, їх системністю, глибиною, міцністю, усвідомленістю; операційно-діяльнісний компонент передбачає сукупність умінь і навичок, які формуються у процесі вивчення природничо-наукових дисциплін.
   Розвиток пізнавальної активності відбувається шляхом розвитку її структурних компонентів. Під розвитком пізнавальної активності ми розуміємо кількісні та якісні зміни, які виникають у її структурних компонентах. П. Лузан розглядає активізацію навчання як цілеспрямований процес розвитку навчально-пізнавальної активності студентів через включення їх як суб’єктів педагогічної взаємодії у різновиди пізнавальної діяльності. На думку дослідника, для підвищення ефективності навчального процесу необхідно здійснювати оптимальний вибір способів, методів, форм, засобів навчання студентів [5, с.71-74].
   Дотримуючись думки О. Круглікова [3], З. Слєпкань [8], під активізацією пізнавальної діяльності майбутніх вчителів початкових класів розуміємо діяльність викладача, спрямовану на вдосконалення змісту, форм, методів, засобів і прийомів навчання з метою підвищення пізнавального інтересу, активності, самостійності студентів у засвоєнні знань, формування вмінь і навичок застосовувати їх на практиці.
   Аналіз педагогічних джерел [1; 3; 5] показав, що розвиток пізнавальної активності майбутніх фахівців залежить від змісту, організації і ціннісних орієнтацій навчального процесу, від характеру та стилю діяльності його учасників. Це потребує розробки такої технології природничо-наукової підготовки студентів, яка сприяє ефективному розвитку пізнавальної активності майбутніх педагогів. Означена технологія повинна забезпечувати чіткий педагогічний вплив на особистість студента протягом усього періоду вивчення природничих дисциплін; визначення місця і ролі викладача та студентів у досягненні цілей з природничо-наукової підготовки; керівництво взаємодією усіх учасників педагогічного процесу на основі організації різнобічної діяльності студентів з урахуванням динаміки розвитку їх пізнавальної активності ; визначення єдиних вимог до студента як суб’єкта навчально-пізнавальної діяльності; вироблення основних критеріїв оцінки рівня підготовки студентів.
   Під технологією природничо-наукової підготовки розуміємо таку систему взаємодії викладачів і студентів, яка спрямована на реалізацію змісту, форм, методів і засобів навчання, що адекватні цілям природничої освіти, змісту майбутньої педагогічної діяльності та вимогам до професійно важливих якостей вчителя.
   Технологія природничо-наукової підготовки майбутніх вчителів початкової школи в умовах кредитно-трансферної системи організації навчання характеризується такими особливостями: переміщується акцент з процесу викладання на процес навчання майбутніх фахівців; збільшується час, який відводиться на позаудиторну самостійну роботу за рахунок зменшення аудиторної; зменшується кількість лекційних годин, зростає кількість практичних годин; в основу навчання ставиться принцип самонавчання.
   Застосування технології природничо-наукової підготовки, яка забезпечує ефективний розвиток пізнавальної активності студентів, потребує від викладача: створення на заняттях такої атмосфери, яка сприяє тому, що цілі навчання стають особистісно значущими для студентів. Адже, чим активніше усвідомлюється ціль, тим активніше студент прагне її досягнути. Об’єктивна ціль, яка стоїть перед вищим педагогічним закладом, – підготовка фахівця повинна трансформуватися в особистісну ціль студента – прагнення творчо засвоювати знання, уміння і навички, способи пізнання для застосування їх у професійній діяльності; такої організації діяльності студентів, щоб їх приваблював не лише результат навчання, а й сам процес; забезпечення можливостей для прояву в процесі навчання творчих здібностей студентів.
   Беручи до уваги зазначене вище, технологія природничо-наукової підготовки майбутніх педагогів передбачає:
   – забезпечення професійної спрямованості змісту природничих дисциплін і спрямованості навчально-виховного процесу на розвиток мотивів особистості, інтересу, ціннісних орієнтацій, пізнавальних здібностей студентів;
   – застосування різних форм і видів діяльності, що активізують самостійність, ініціативу, винахідливість майбутніх учителів і забезпечують активно-творче засвоєння студентами знань, сприйняття їх як особистісно значущих;
   – встановлення суб’єкт-суб’єктних відносин між викладачами і студентами, забезпечення атмосфери доброзичливості на занятті, створення умов для спілкування майбутніх педагогів, під час якого вони могли б розкрити свої сили та можливості.
   Розвиток пізнавальної активності студентів у процесі вивчення природничих дисциплін потребує нових підходів щодо методики проведення лекційних занять в умовах кредитно-трансферної системи організації навчання. На основі аналізу педагогічних джерел визначено особливості методики проведення лекцій:
   – студент під час лекції не здійснює записів, він має можливість попередньо ознайомитися з конспектом лекцій у друкованому вигляді або в електронному варіанті;
   – створення проблемних ситуацій, розв’язання пізнавальних завдань на лекції;
   – використання мультимедійних засобів навчання. Лекції створюються у вигляді презентації за допомогою програми Power Point, що належить до пакету програм Microsoft office.
   Використання мультимедійних засобів навчання на лекційних заняттях з природничих дисциплін забезпечує розв’язання певних завдань.
   По-перше, мультимедійні засоби навчання дають можливість ілюструвати матеріал лекції не лише за допомогою кольорових фотографій, малюнків, схем, карт, а також динамічних моделей відеоматеріалів, які демонструють явища природи в динаміці, русі. Це, на нашу думку, сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, сприйняттю інформації за допомогою слухового та зорового аналізаторів, зростанню інтересу студентів до пізнання об’єктів і явищ природи.
   По-друге, з допомогою мультимедійних засобів навчання подається необхідна інформацію для студентів у вигляді опорного конспекту, схеми або таблиці. Така подача матеріалу дає можливість викладачеві організувати роботу на лекції: створити проблемні ситуації, які розв’язуються студентами у процесі заняття, поставити й обговорити пізнавальні завдання.
   По-третє, використання мультимедійних засобів навчання дає можливість ефективно управляти навчально-пізнавальною діяльністю студентів на лекції.
   У дослідженнях О. Пиндик [7], Т. Темерівської [10] підкреслюється, що пізнавальна активність як складна системна властивість особистості, інтегрує важливі якісні характеристики: пізнавальну самостійність, пізнавальну ініціативність, повноту та мобільність знань, умінь і навичок. Важливою якісною характеристикою пізнавальної активності є пізнавальна самостійність, що проявляється у здатності досягати цілей діяльності без сторонньої допомоги. На думку І. Підласого, пізнавальна активність і самостійність особистості невіддільні, єдині: більш активний учень, як правило, і більш самостійний; недостатня особиста активність школяра ставить його в залежність від інших, робить менш самостійним [8, с.365]. В. Лозова зазначає, що самостійність переводить пізнавальну активність з області бажання, прагнення діяльності до області реалізації потреб і бажань, які здійснюються в процесі пізнавальної діяльності [5, с.26].
   Реалізація принципу самонавчання у вищій школі потребує формування у студентів умінь: самостійно оволодівати знаннями, користуючись різними джерелами, осмислювати і закріплювати їх; шукати інформацію, аналізувати, узагальнювати її, відбирати необхідну; застосовувати знання на практиці.
   Одним із шляхів формування пізнавальної самостійності є організація самостійної роботи. Самостійна робота розглядається П. Підкасистим як специфічний засіб організації учіння й управління навчально-пізнавальною діяльністю студента в навчальному процесі, особливою системою умов навчання, яка створюється викладачем [6, с.65]. У процесі виконання студентами самостійної роботи відбувається засвоєння ними теоретичних знань , формується потреба в їх постійному поповненні й оновленні, оволодінні раціональними способами та прийомами самоосвіти. Ураховуючи сучасні вимоги до організації навчально-виховного процесу у вищій школі, під час організації самостійної роботи студентів з дисциплін природничого циклу дотримуємося умов: забезпечувати усвідомлення студентами цілей діяльності , тобто кінцевих результатів, яких вони повинні досягнути у процесі вивчення природничої дисципліни протягом визначеного часу; сприяти усвідомленню майбутніми фахівцями себе як суб’єкта, який організовує, спрямовує і контролює процес свого навчання; визначати методи контролю, які допоможуть оцінити ступінь досягнення цілі; формувати мотиваційний настрій, інтерес і переконаність у значущості та необхідності набуття зазначених знань, умінь, які спонукали б студента до активної діяльності; розробити банк завдань різного характеру (репродуктивних, конструктивних, творчих), які спрямовані на активне оволодіння студентами знань, умінь з природничих дисциплін; шляхом анкетування студентів постійно вивчати проблеми, пов’язані з організацією самостійної роботи.
   З метою ефективної організації самостійної роботи студентів з природничих дисциплін було розроблено завдання для позаудиторної та аудиторної самостійних робіт. Завдання для позаудиторної роботи – репродуктивного, конструктивного і творчого характеру, передбачають заповнення таблиць, створення схем, вимагають від студентів порівняння, аналізу, доведення, виділення основного тощо. Завдання дослідницького характеру студенти виконують на лабораторних і практичних заняттях, які спрямовані на вивчення будови природних об’єктів, виявлення рис пристосованості рослин і тварин до умов існування, ознайомлення із різноманітністю живих організмів тощо. Індивідуальні навчально-дослідні завдання з природничих дисциплін – це завдання творчого характеру. Вони передбачають створення презентацій, підготовку повідомлень реферативного характеру, проведення спостережень у природі, виконання практичних завдань, пов’язаних із професійною діяльністю тощо.
   Висновки. Розвиток пізнавальної активності майбутніх вчителів початкової школи у процесі вивчення природничих дисциплін потребує розробки технології природничо-наукової підготовки, нових підходів щодо організації та проведення лекцій і самостійної роботи.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження вбачаємо у виділенні критеріїв та показників розвитку пізнавальної активності майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення природничих дисциплін.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дубинин А.П. Развитие творческой активности студентов средних профессиональных учебных заведений в процессе изучения общепрофессиональных дисциплин: дис....канд.пед.наук / А.П. Дубинин. – Ярославль, 2006. – 173 с.
2. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
3. Кругликов В.Н. Активное обучение в техническом вузе (теоретико-методологический аспект) : дис. ... доктора пед. наук / В.Н. Кругликов. – С-Пб, 2000. – 424 с.
4. Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів : (спецкурс із дидактики): [навч. посібник для пед. ін-тів] / В.І. Лозова. – Х. : Основа, 1990. – 89 с.
5. Лузан П.Г. Теоретичні і методичні основи формування навчально-пізнавальної активності студентів у вищих аграрних закладах освіти : дис....доктора пед. наук / П.Г. Лузан. – К., 2004. – 505 с.
6. Пидкасистый П.И. Организация учебно-познавательной деятельности студентов / П.И. Пидкасистый. – М. : Педагогическое общество России, 2005. – 144 с.
7. Пиндик О.Г. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю : дис...канд. пед. наук / О.Г. Пиндик. – К., 2003. – 290 с.
8. Подласый И.П. Педагогика. – Новый курс : учеб. для студ. высш. учеб. заведений : в 2 кн. / И.П. Подласый. – М. : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2004. – Кн. 1. Общие основы. Процесс обучения. – 574 с.
9. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі / З.І. Слєпкань. – К. : НПУ, 2000. – 210 с.
10. Темерівська Т.Г. Формування пізнавальної активності студентів медичного коледжу в процесі вивчення природничо-наукових дисциплін : дис... канд. пед. наук / Т.Г. Темерівська. – Тернопіль, 2004. – 248 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com