www.VuzLib.com

Головна arrow Міжнародні відносини arrow Придністровський конфлікт як фактор ускладнення транскордонних взаємин України
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Придністровський конфлікт як фактор ускладнення транскордонних взаємин України

В.Пінцак

ПРИДНІСТРОВСЬКИЙ КОНФЛІКТ ЯК ФАКТОР УСКЛАДНЕННЯ ТРАНСКОРДОННИХ ВЗАЄМИН УКРАЇНИ

   Питання транскордонного співробітництва на південно - західних рубежах України безпосередньо пов'язані із врегулюванням Придністровського конфлікту.
   Серед вітчизняних дослідників найбільшої уваги даній проблематиці присвятили науковці з Херсонщини. Так, наприклад, 26 - 27 вересня 2004 року у м.Херсоні за участі вчених Херсонського державного технічного університету і Придністровського державного університету відбувся “круглий стіл” на тему “Регіони України і Придністров'я: розвиток транскордонного співробітництва - економічні і гуманітарні аспекти” [1,С212]. Одним із наслідків роботи “круглого столу” стало прийняття групою херсонських дослідників на чолі з В.К.Коробовим рішення про створення суспільної організації - Центра досліджень південноукраїнського прикордоння [ 1 ,С .212].
   Такий рівень дослідження, можна припустити, що існує ще на Одещині, яка займає перше місце серед регіонів України по інтенсивності економічних та культурних зв'язків з Придністров'ям. Вагомі позиції даної області обумовлені її територіальним розташуванням, потужним торгівельно-промисловим і науковим потенціалом.
   Тривалий час розвиток цих зв'язків гальмувався ескалацією політичної напруженості навколо Придністров'я. Певні зрушення розпочалися тільки у другій половині 90-х рр XX ст. Зокрема, у липні 1998 року урядова делегація Придністров'я на чолі з лідером регіону І.Смирновим відвідала Одесу з офіційним візитом [14,С1]. Делегації провели переговори, на завершення яких, голова Одеської обласної держадміністрації С.Гриневецький та лідер Придністров'я І.Смирнов 23 липня 1998 року уклали “Угоду про торговельно - економічне, науково - технічне, правове і культурне співробітництво між Одеською областю і Придністров'ям” [3,С29]. Але вона спочатку не працювала, оскільки уряди України і Придністров'я не затвердили “Положення про механізми її функціонування та реалізації” [10]. Проте, з часом, ця проблема була розв'язана і в рамках реалізації основних положень, у Тирасполі було створено підприємство „Українське Причорномор'я", а в Рибниці - „Південноукраїнський торговий дом" [2,С235]. На території Одеської області й по - нині успішно працює Торговий дім „Квінт" [2,С235].
   Найбільший об'єм експортно - імпортних операцій здійснювався і здійснюється Рибницьким металургійним комбінатом (ММК), який був збудований ще за радянських часів. Сировиною для сталеплавлення був брухт з України та Молдови. Особливо тісно ММК співпрацював з промисловими регіонами півдня і сходу України. Згідно даних за 2001 р. ММК придбав в Україні сировини на суму у 25 млн. долл. США [8,С66]. Завод щомісячно купує на теренах нашої держави від 50 до 60 тис. тонн металолому. Через українські порти Рибницький комбінат щомісячно відгружає 75 тис. тонн, металопрокату. За 2001 р. Одеська залізниця та Одеський морський порт надали послуг ММК більше, ніж на 4,8 млн. долл. США та отримали продукції заводу в обсязі 2,7 млн. долл. США [11].
   Загалом у межах створеного прикордонного співробітництва Одеської області і Придністров'я зовнішньоторгівельний обіг між ними у 2000 році склав біля 35 млн. долл. США, що перевищило показник Вінницької області у 8,5 разів, а Чернівецької - у 18 разів [3,С29].
   Співробітництво між Придністров'ям і Вінницькою областю було започатковане під час візиту до Вінниці у вересні 1996 року придністровської делегації на чолі з І.Смирновим [15,СІ]. Першими діловими партнерами вінничан стали Кам'янський і Рибницький райони Придністров'я.
   У серпні 1997 року вже у Придністров'ї перебувала делегація Вінницької області на чолі з головою облдержадміністрації А.Матвієнко [15,С1]. У результаті 7 серпня сторони уклали “Угоду про соціально - економічне, науково - технічне, правове і культурне співробітництво”, яку підписали лідер Придністров'я І.Смирнов і голова держадміністрації Вінницької області А.Матвієнко [15,СІ]. Цього разу співробітництво вже мало охопити всі райони Придністров'я з Вінницькою областю. Стратегічними визначалися наступні напрямки:
   • переробка меласи на Рибницькому цукроспирткомбінаті, яка надходила з Вінницької області;
   • переробка яблук на сік у межах спільного підприємства, яке створювалося на базі Вінницького СП “Поділля ОБСТ” і консервних заводів Придністров'я;
   • розробка й реалізація проектів з виробництва й передачі електоенергії, постачання у Придністров'я ямпольських газових лічильників.
   Окрім вигідних економічних стосунків, тривала співпраця у соціокультурній царині. Керуючись зазначеною угодою, 12 січня 1998 року Придністровське Республіканське управління культури і держадміністрація Вінницької області склали план спільних міроприємств [4]. На його основі тільки 1998 року у святі весни “Мерцишор” у Придністров'ї взяли участь ансамбль пісні і танцю “Поділля” Вінницької обласної філармонії, фольклорний ансамбль “Брати”, у Днях слов'янської писемності і культури - Вінницький камерний хор [4]. 21 серпня 1998 року Державний ансамбль пісні і танцю Придністров'я “Віоріка” взяв участь у святкуванні Дня незалежності України у м.Вінниця [4]. У квітні 1998 року, з метою обміну досвідом роботи, тривали робочі зустрічі Вінницького обласного управління культури і Придністровського Республіканського управління культури, в ході яких булаукладена угода про співробітництво [4].
   24 серпня 1998 року на запрошення Вінницької обласної держадміністрації та обласної Ради до Вінниці, для участі у святкуванні Дня незалежності України, виїхала офіційна делегація Придністров'я у складі заступника голови Палати законодавців, керівника її комітету з питань безпеки і оборони, співголови об'єднання контрольної комісії, провідника Спілки українців Придністров'я В.Боднара, голови держадміністрації м.Рибниця та Рибницького району В.Гончара і заступника голови держкомітету Придністров'я із зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі В.Кондракова [5,СІ]. Таким чином, було налагоджено (налагоджувалося) широке прикордонне співробітництво між Вінниччиною і Придністров'ям.
   Якщо розглядати питання співробітництва з Придністров'ям на загальнодержавному рівні, то слід навести наступні показники. Взуттєві підприємства ПМР щорічно купують на Україні сировину і матеріали для виробничих потреб на суму більше 1 млн. долл. США. Об'єкти електротехнічної галузі Придністров'я також закуповують в Україні сировину і матеріали на суму більше 1 млн. долл. США щороку. У свою чергу Молдавська ГРЕС кожен рік отримує з України обладнання і комплектуючі матеріали на суму більше 1,5 млн. долл. США. Крім того, через територію України здійснюється транзит вантажів з Придністров'я до Росії та в інші країни СНД, сума яких складає біля 80 млн. долл.США [8,С67]. Об'єм торгівельного обороту Придністров'я з Україною, в цілому за перше півріччя 2001 року, склав 34,1 млн. долл. США [8,С66]. З них експорт в Україну 4,1 млн. долл., об'єм імпорту з України - 30 млн. долл [8,С66]. Більше 30 підприємств ПМР підтримують й сьогодні економічні контакти більш ніж з 55 великими підприємствами України [8,С67].
   Отже, економічна доцільність співробітництва України і Придністров'я існує і є виправданою.
   Найбільшою проблемою такого співробітництва є невизначеність політико - правового статусу Придністровського регіону Республіки Молдова, яка не дозволяє розбудувати належну нормативно -правову базу. Тому, доволі часто, виключно економічні проекти набувають не властивих їм політичних ознак, які загострюють ситуацію навколо Придністров'я та формують негативний імідж України у світі. Для прикладу проаналізуємо події “митної війни” до якої, через вже згадувану проблему, була втягнута Україна.
   Інтенсифікація, передусім, економічного співробітництва між Україною і Придністров'ям змусила Президента Республіки Молдова В.Вороніна восени 2001 року кардинально змінити власну політику. Так, 1 вересня 2001 року уряд Молдови, користуючись приводом вступу Молдови до СОТ, запровадив нові митні правила (зокрема нові митні печатки), попередивши заздалегідь владу Придністров'я [6,С. 171]. Цей рішучий крок Кишинева був стихійним і його не слід сприймати як елемент продуманої стратегії у розв'язанні придністровського конфлікту. Навпаки ці події сприяли появі нової форми конфлікту, яка отримала назву “митна війна”. Для України “митна війна” Молдови мала прихований зміст. Адже з метою регулювання торгівлі на придністровсько -українському кордоні, Кишинів звернувся для отримання дозволу про відкриття спільних україно - молдовських митних і прикордонних постів до Києва, на що останній не дав згоди [6,С171]. Представники Кишинева змогли побачити на власні очі, як, міністр закордонних справ України А.Зленко, посів спільну зі своїм російським колегою А.Козирєвим позицію, підтримавши de facto придністровську сторону [12,с.28]. Це дозволило Кишиневу виявити справжню позицію Києва, який під різними приводами, відмовився стати партнером Кишинева у встановленні митного контролю над потоком товарів з Придністров'я.
   Оскільки спільні митниці планувалося створити на українській території, то офіційною юридичною підставою для відмови слугувало те, що Київ не міг допустити встановлення іноземних силових структур на власній території. Навіть з позицій здорового глузду це рішення виглядає досить пристойно. Україна не могла допустити на власну територію іноземні правоохоронні стуктури, оскільки це могло призвести до непередбачуваних наслідків.
   Але у Києва також був і економічний мотив, щоб не пристати на новий молдовський проект. Друга складова відмови базується на економічних інтересах України в цьому регіоні, про які вже згадувалося. Стримування вищезгадуваного транскордонного співробітництва призвело б до значного недоотримання Україною прибутків від роботи з економічними агентами Придністров'я. Не можна виключати і факт контрабанди українськими високопосадовцями, які не були зацікавлені у встановленні контролю на цій ділянці українського кордону. Одним словом, Україна не готова була відмовитися від співробітництва з Придністров 'ям.
   Звісно, що таке співробітництво не подобалося Молдові, тому після того, як на зустрічі у Вінниці в середині листопада 2001 року В.Воронін не отримав чітких гарантій від Л.Кучми, що Україна припинить транзит товарів із Придністров'я через свою територію, молдавське керівництво пішло на відкриту конфронтацію. 27 листопада 2001 р. телепрограма "Резонанс", будучи рупором офіційного Кишинева, звинуватила владу Придністров'я у планах приєднати лівобережжя Дністра до України і що для цього І.Смирнов вступив у змову з верхівкою УНА-УНСО [13,С5]. Заява виглядає безглуздою хоча б з тих позицій, що УНА-УНСО ніколи б на це не пристала, але як форма тиску вона була досить зручною, оскільки об'єктом нападу були водночас і Україна, і Придністров'я.
   Не зупиняючись на цьому, Кишинів втручається у внутрішньополітичну боротьбу в Україні. У Кишиневі В.Воронін приймає делегацію КПУ на чолі з П.Симоненком, якому офіційно дає обіцянку підтримати українських комуністів на виборах до ВР, а самого П.Симоненка - на виборах президента. Того ж дня В.Воронін заявив, що Молдова заблокує вступ України до СОТ, якщо Київ і надалі опиратиметься у питанні дійового заслону на шляху придністровських товарів [7,С4].
   Київ спочатку залишав без коментарів відверте втручання лідерів сусідньої країни у свої внутрішні справи, але ситуація потребувала реакції, оскільки була ускладнена офіційним звинуваченням 28 листопада Президентом Молдови на адресу України у посібництві нелегальним вантажоперевезенням з Придністров'я - фактично це було звинувачення у контрабанді [9,С4]. Вже 29 листопада МЗС України вручило Повноважному Послу РМ в Україні О.Андрієвскі ноту протесту, в якій, зокрема, було зазначено: “Повністю відкидаючи ці необгрунтовані звинувачення, Українська сторона заявляє, що такі недружні дії ставлять під сумнів переговорний процес з питань організації спільного прикордонного та митного контролю наукраїно - молдовському кордоні” [13,С5]. У ноті МЗС України також містилася вимога до Молдовської сторони надати відповідні пояснення. Таким чином, Україна через відсутність нормативно - правової бази у питаннях співробітництва з Придністров'ям, була втягнута до нової фази конфлікту, але не в ролі миротворця, а контрабандиста.
   Аналізуючи, в цілому, перспективи розвитку міжрегіонального співробітництва України і Республіки Молдова, зазначимо, що суттєвим гальмом, яке перешкоджає ефективній реалізації торгово - економічного партнерства, перш за все з Придністров'ям, є статус невизнаності цього регіону.
   Дана обставина позбавляє Придністров'я, яке володіє потужним, доволі привабливим для українських підприємств виробничим потенціалом, законних підстав для використання напрацьованого між Україною і Молдовою правового поля у царині економічних відносин, створює багаточисельні перепони на шляху відродження українських культурних традицій у Придністров'ї.

Джерела та література

1. Бянов Г.Н. К вопросу о посреднической роли Украины в контексте перспектив приднестровского урегулирования // Приднестровская государственность: история и современность. - Тирасполь: Изд - во Приднестр. Ун - та, 2005.
2. Бянов Г.Н. Приграничное економическое сотрудничество територий Украины и Республики Молдова // Приднестровье в геополитической системе координат XXI века / Под ред. Верила С.Й.и др. - Тирасполь: ЦСПИ “Перспектива”, 2002.
3. Бянов Г. К вопросу о перспективах развития межрегионального економического сотрудничества предприятий Украины и Республіки Молдова //Universitatea de stat din Moldova.Central de analiza politica si texnologii sociale "Captes". Minoritatile nationale si interretnice traditia evropeana si experienta noilor democratii pentraMoldova / IASI.Pan Europe. - 2002. - vol. 1.
4. Вінницька обласна державна адміністрація І Державна канцелярія Листвх. № 0513/37-38. від 12.01.98.
5. До Вінниці на свято // Гомін. - 1998. - 22 серпня.
6. Европеизация и разрешение конфликтов: конкретные исследования европейской периферии / Бруно Копитерс, Майкл Емерсон и др. - М.: Изд - во “Весь мир”, 2005.
7. Зам'ятій В. Молдова політизує митну проблему, вважає МЗС // День.- 2001. - № 226.
8. Кулик В.К вопросу о роли Украины в приднестровском урегулировании // Приднестровье в геополитической системе координат XXI века / Под ред. Верила СИ. и др. - Тирасполь: ЦСПИ “Перспектива”, 2002.
9. Копила И. Президент Молдовы обвинил Украину в содействии контрабанды из Приднестровья // Факты. - 2001. - № 132.
10. Лист Президента ПМР I.Смирнова Президенту України Л.Кучмі II Державна канцелярія апарата Президента і уряду ПМР. Поточний архів вих. №01-13/798. від 21.10. 1998 р.
11. Лист Голови Спілки українців Придністров'я В.Боднара до Голови Верховної Ради України Литвина В.М. //Спілка українців Придністров'я поточний архів № 20 / 11 від 10 листопада 2002 р.
12. Нантой О. Придністровський конфлікт і взаємини Молдови і України // Контекст. - 2001. - № 10.
13. Сагайдачний І. Молдовський вир // Дзеркало тижня. -2001. -№47.
14. Угода про торговельно - економічне, науково - технічне і культурне співробітництво між Придністров'ям і Одеськоюобластю//Гомін. - 1998. -1 серпня.
15. Чернега М. За добросусідство //Гомін. - 1997. - 18 серпня.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com