www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Педагогічна майстерність як складова професійного розвитку майбутнього вчителя
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Педагогічна майстерність як складова професійного розвитку майбутнього вчителя

О. Б. Голік,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Бердянський державний педагогічний університет)

ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

   Постановка проблеми. У сучасних умовах розбудови держави, національної школи суспільство не влаштовує існуючий рівень готовності випускників педагогічних навчальних закладів до професійної діяльності. Демократичні процеси в країні вимагають використання нових методів підготовки вчителя, покликаного втілювати в життя основи якісних змін вітчизняної системи освіти. Перед педагогічною системою особливо гостро постала проблема вдосконалення роботи педагогічних університетів з підготовки майбутніх педагогів з високим рівнем професіоналізму, творчої активності, які відповідально ставилися б до результатів свого навчання та підготовки до майбутньої професійної діяльності.
   Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженню готовності викладача до різних видів педагогічної праці приділено увагу в роботах таких дослідників, як А. Деркач, Г. Костюк, Д. Мазоха, В. Моляко, А. Петченко, І. Пастир, В. Сластьонін, В. Щербина, Є. Шевчук, О. Ярошенко. Окремі аспекти досліджуваної проблеми знайшли відображення у працях, де висвітлено питання професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя (О. Абдуліна, А. Алексюк, І. Зязюн, Г. Балл, Н. Кичук, Н. Кузьміна, Д. Ніколенко, Н. Ничкало, С. Сисоєва, А. Щербаков). Означеній проблемі присвячено також докторські дисертації К. Дурай-Новакової, А. Капської, Л. Кондрашової, К. Ліненко, О. Мороза. Але на сьогодні ще не достатньо розкрито роль педагогічної майстерності у професійному становленні особистості майбутнього фахівця.
   Мета статті – розкриття сутності педагогічної майстерності та розгляд її як складової професійного розвитку студентів.
   Професіоналізм людини у будь-якій сфері діяльності багато в чому залежить від рівня сформованості майстерності. Цей чинник важливий передусім у педагогічній діяльності. К. Ушинський писав: “Усяка практична діяльність, що прагне задовольнити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини, тобто ті потреби, які належать виключно людині і становлять виключні риси її природи, це вже мистецтво. У цьому розумінні педагогіка буде, звичайно, першим, вищим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини й людства – їхнє прагнення до вдосконалень у самій людській природі: не до вираження довершеності на полотні або в мармурі, а до вдосконалення самої природи людства – її душі й тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина”. Педагог має бути особистістю з великої літери, справжнім майстром своєї справи, який може протистояти труднощам сьогодення і бути здатним піднятися над ними [2].
   Поняття “майстер” (за словником В. Даля) зводиться до розуміння такого рівня професіоналізму, коли майстер, будучи обізнаним і впевненим у своїй справі, глибоко знає психологію особистості і той предмет, який викладає, а також способи навчання і виховання [4]. Це визначення майже співзвучне з наведеним у “Педагогічній енциклопедії”, яка пропонує розуміти педагога як майстра своєї справи, фахівця високої культури, котрий глибоко знає свій предмет, добре знайомий з відповідними галузями науки чи мистецтва і практично розуміється у питаннях загальної та дитячої психології, досконало володіє методикою навчання та виховання [5].
   Особливий інтерес становить функціонально-діяльнісний підхід до питань професіоналізму й майстерності, розроблений Н.Кузьміною. Виходячи з поліфункціональності (гностичної, конструктивної , організаторської, комунікативної функцій), дослідниця виокремлює та аналізує ознаки професіоналізму в основних галузях педагогічної діяльності. Професіоналізм дослідник вбачає в умінні вчителя аналізувати основні компоненти власної діяльності [3]. Розводячи поняття професіоналізм і майстерність, Н. Кузьміна відносить майстерність не до окремого уміння, а до певної сукупності умінь, які роблять сам процес діяльності якісно своєрідним, індивідуалізують його. Найвищим же проявом педагогічної творчості автор називає педагогічне мистецтво, новаторство, подвижництво. На думку А. Барабанщикова, педагогічна майстерність – це синтез розвиненого психолого-педагогічного мислення, системи педагогічних знань, навичок, умінь й емоційно-вольових засобів виразності, які в поєднанні з високорозвиненими якостями особистості педагога дозволяють успішно вирішувати навчально-виховні завдання.
   Центральним компонентом педагогічної майстерності, відповідно до цього підходу, вважається розвинене психолого-педагогічне мислення, що обумовлює творчі сть у педагогічній діяльності. Мислення майстра педагогічної праці характеризується самостійністю, гнучкістю й швидкістю. Воно спирається на розвинену педагогічну спостережливість і творчу уяву, що є найважливішою основою передбачення, без якого неможливе педагогічне мистецтво. Отже, головною у педагогічній майстерності визнається творчість, яка частіше виявляється в здатності з максимальною ефективністю, щоразу по-новому та обґрунтовано застосовувати в освітньому процесі різні методи й форми виховання й навчання, професійні знання й особистісні якості. Одночасно воно виражається у створенні педагогічних ідей, способі в навчально-виховної діяльності , і в умінні вирішувати нетипові завдання. Як правило, майстерність пов'язують із великим досвідом працівника, що досконало оволодів своєю професією.
   Так, на думку І.Страхова, педагогічна майстерність формується на основі досвіду, творчого осмислення засобів навчально-виховної роботи й виражається у застосуванні системи ефективних методів виконання професійних завдань, у високій якості їх виконання, у єдності науки й мистецтва, в індивідуалізації педагогічного впливу та в умінні спілкуватися , дотримуючись критеріїв педагогічного такту, у високій мотивації праці. Майстерність завжди розкривається в діяльності, причому ефективній. Саме таке розуміння і прийняте в педагогіці. У “Сучасному словнику з педагогіки” педагогічна майстерність тлумачиться як ступінь оволодіння окремими видами діяльності, що постійно вдосконалюється. Формування майстерності – найважливіше завдання у різних видах людської діяльності. Однак воно може вирішуватися лише на такій стадії розвитку класифікації , коли основні знання, уміння та навички, потрібні для певної професії, вже сформовано. Для майстерності у будь-якій сфері діяльності характерна висока пластичність, тобто здатність переходити з одних умов в інші, пристосовуватися до нових потреб і перебудовувати характер діяльності відповідно до змін умов.
   За І. Зязюном, майстерність виявляється не тільки в успішному розв’язанні різноманітних педагогічних завдань, високому рівні організованого навчально-виховного процесу, а й у тих якостях особистості вчителя, що породжують цю діяльність і забезпечують її успішність. Ці якості слід шукати не лише в уміннях, а й у тому сплаві властивостей особистості, її позиції, які й дають педагогові змогу діяти продуктивно і творчо [4]. Таким чином, хоча педагогічна майстерність і виявляється в діяльності, проте до неї вона не зводиться. Не можна обмежити її лише високим рівнем розвитку спеціальних узагальнених умінь. Сутність майстерності – в особистості вчителя, в його позиції, здатності виявляти творчу ініціативу на ґрунті реалізації власної системи цінностей.
   У Європі під педагогічною майстерністю розуміється практичне розгортання і втілення вчителем у професійну діяльність певних інтелектуальних, психологічних і духовних якостей. Майстерність учителя прирівнюється до майстерності робітника або ремісника, майстра або митця. В учителя-майстра переважає творчий підхід до реалізації навчального процесу. Зовні майстерність педагога – це вирішення різноманітних педагогічних завдань, успішна організація навчально-виховного процесу й отримання відповідних результатів, але її сутність полягає в певних професійних і особистісних якостях, які породжують цю діяльність і забезпечують ї ї ефективність. Важливими професійними якостями педагогами повинні визнати працелюбність, працездатність, дисциплінованість, відповідальність, уміння поставити мету, вибрати шляхи її досягнення, організованість, наполегливість, систематичне і планомірне підвищення свого професійного рівня, прагнення постійно підвищувати якість своєї праці тощо.
   В. Ягупов основними критеріями майстерності педагога вважає такі ознаки його діяльності : доцільні сть (за спрямованістю ), ефективність (за результатами), гуманність, демократичність і діалогічність (за характером спілкування), оптимальність (у виборі змісту і засобів), творчість і оригінальність (за змістом діяльності), науковість (за змістом матеріалу, що викладається, і за характером діяльності) [6]. Сучасні педагогічні технології дозволяють розуміти викладача як активну, ініціативну і творчу особистість, вимогливу до себе й оточуючих, однак вимогливість повинна бути розумною. Змінюються функції викладача в педагогічній технології, він перестає бути “носієм” інформації, стає “майстром”, який організовує спільну діяльність зі студентами, спрямовану на формування знань, умінь і навичок. Для такої діяльності характерними є відкритість, особистісна спрямованість, мобільність, демократичність. У процесі спільної діяльності поведінка суб’єкта навчання визначається педагогічною взаємодією для досягнення поставлених цілей і результатів [6].
   Загальними критеріями педагогічної майстерності є гуманність, науковість , педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативні сть , демократичність, творчість (оригінальність). Ми вважаємо за доцільне розвиток ще однієї якості майбутнього вчителя – артистизму. Артистизм учителя – не мрія, а актуальна потреба, доступна тому, хто дійсно бажає розвивати в собі цю якість. Сучасний педагог – це яскрава індивідуальність, творча особистість, що виявляє емпатію, уміє вирішувати проблемні ситуації, зацікавлювати, знаходити творчі підходи до пояснення матеріалу, захоплювати учнів творчістю, процесом саморозвитку. Педагогові необхідно знати засоби вербальної й невербальної комунікації, емоційно пластичним для пояснення різних фрагментів, передачі власних почуттів, ставлення і розуміння реакцій учнів. В основі педагогічного артистизму лежать знання театральної педагогіки про артистизм акторів і режисерів, оскільки чимало елементів методики педагогічного артистизму запозичено з театральної педагогіки. Структура педагогічного артистизму передбачає наявність поняття про внутрішню й зовнішню сторони артистизму, а також містить у собі психофізичний, емоційно-естетичний і художньо-логічні компоненти. В основі педагогічного артистизму лежать такі характеристики: товариськість, ірраціональність, інтуїція, емпатія, уява, спостережливість, здатність до імпровізації, самоконтроль.
   Перш, аніж навчати творчості, треба самому зрозуміти творчі стани, відчути де приховуються власні творчі ресурси, якими їх розкривати й поповнювати, які можуть бути результати. На сьогодні театральною педагогікою розроблено найбагатшу систему вправ і тренінгів, що розвивають увагу, уяву, асоціативне мислення, пам'ять, здатність до дії та інші елементи творчості. Засвоюючи їх, педагог засвоює механізми сприйняття, взаємодії, природу творчого процесу. Учителеві необхідно вивчати природу сценічної дії, творчі сть К. Станіславського, котрий систематизував ті елементи творчості, які дозволяють зробити цю дію доцільною, продуктивною в житті. Універсальність підходу К. Станіславського, що опирається у своїх дослідженнях на природні психологічні закономірності взаємодії людини з навколишнім світом, дозволяє говорити про те, що елементи ці повинні бути наявні на уроці. Тому, ми пропонуємо використання системи вправ, які допомагають формувати у студентів елементи творчості. Наприклад: “Дивитися – і бачити”, “Екран внутрішнього бачення ”, “ Сценічна увага”, “ Слухати – і чути”, “ Пам’ять відчуттів”, “Розвиток навичок спілкування”, “Вправи на розслаблення та покращення самопочуття” тощо.
   Усі вправи потребують наполегливої та систематичної праці. На глибоке переконання А. Макаренка, оволодіння педагогічною майстерністю доступне кожному педагогу за умови цілеспрямованої роботи над собою. “Майстерність – це те, чого можна досягти, і як може бути відомий майстер-токар чи прекрасний майстер-лікар, так повинен і може бути відомим майстром педагог... І кожен з молодих педагогів буде обов'язково майстром, якщо не покине нашої справи, а наскільки він опанує майстерність, – залежить від власного напору [1]”.
   Висновки. Таким чином, педагогічну майстерність можна розглядати як найвищий рівень педагогічної діяльності та вияв творчої активності особистості педагога, тобто як комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
   Помітні останнім часом у педагогіці й психології відмінності між професіоналізмом, майстерністю й новаторством, безсумнівно, становлять інтерес і вимагають подальших пошуків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамян В. Ц. Театральна педагогіка / Абрамян В. Ц. – К.: Лібра, 1996. – 224 с.
2. Кузьмінський А. І. Педагогіка : підручник / Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Знання-Прес, 2004. – 445 с.
3. Педагогика: учеб. пособие для студентов пед. ин- тов / [Ю. К. Бабанский, В. А. Сластенин, Н. А. Сорокин и др.]; под. ред. Ю. К. Бабанского. – [2-е изд., доп. и перераб.]. – М. : Просвещение, 1988. – 497 с.
4. Педагогічна майстерність: [хрестоматія : навч. посіб. / за ред. Зязюна І. А.]. – К. : Вища школа, 2006. – 606 с.
5. Педагогическая энциклопедия: в 4 т. – М., 1965 – Т. 2. – 1965. – 739 с.
6. Ягупов В. В. Педагогіка : навч. посібник / Ягупов В. В. – К. : Либідь, 2002. – 560 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com