www.VuzLib.com

Головна arrow Міжнародні відносини arrow Проблеми нових східних кордонів Євросоюзу
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проблеми нових східних кордонів Євросоюзу

Є. Кіш

ПРОБЛЕМИ НОВИХ СХІДНИХ КОРДОНІВ ЄВРОСОЮЗУ

   Кордони є шрамами історії. Кордони втратили своє давнє значення розділення національних держав. Готовність громадян, органів місцевої та регіональної влади прикордонних регіонів до спільного пошуку можливостей розв'язання прикордонних проблем не означає наміру позбавити національні держави їх суверенітету. Єдиним прагненням є подолання "шрамів історії", створення можливостей для населення прикордонних регіонів кращої співпраці у всіх сферах життя в контексті реалізації ідеї "Європи громадян ".
   "Європейська Хартія прикордонних і транскордонних регіонів"
   Кордони Європи, європейські кордони, кордони розширеного ЄЄ - проблемні питання не тільки власне історії їх розвитку чи навіть завжди їх актуального геополітичного значення. Кордони- це не нове історичне явище чи феномен, як тлумачать більшість політиків, експертів, навіть науковців. Принципово нова геополітична ситуація на євразійському континенті на зламі ХХ-ХХІ століть спричинила докорінну зміну ролі, масштабів та характеру кордонів в Європі. Цілком логічно, що ключова роль у дослідженні нової системи міжнародних відносин в Європі належить новому європейському кордону, але з точки зору методології аналізу геополітичної ситуації, кордони - це важливі, але все ж таки похідні реалії конкретної геополітичної ситуації. На нашу думку, саме дослідження кордону в цивілізаційному контексті як динамічного складового елемента відносно незалежної підсистеми більш ширшої високого ґатунку цілісної системи відносин, що функціонує і розвивається згідно внутрішньої логіки та внутрішніх закономірностей, яка за якістю, а ще більше - за масштабністю сучасних геополітичних змін на континенті також трансформується - дозволяє виокремити принципово нові підходи методології дослідження кордонів.
   В Україні на сьогодні відбувається поступове формування наукової школи з проблем лімології. Цілком логічно, що наукові розвідки українських науковців фокусуються саме на проблемних питаннях взаємовідносин суб'єктів міжнародних відносин України та ЄЄ, насамперед це стосується аналізу наслідків (здебільше негативного характеру як для України) проблем формування нового кордону ЄЄ. Серед перших наукових досліджень кордону ЄЄ, зокрема що стосується його безпекового виміру, слід відзначити наукові праці вчених Національного інституту стратегічних досліджень щодо питань безпеки [1], Інституту світової економіки та міжнародних відносин стосовно аналізу проблемних питань на кордонах України та нових членів ЄЄ - держав Центральної Європи сусідів "першого порядку" України [2].
   Комплексне дослідження актуальних проблем нового кордону ЄС в Україні здійснюють вчені та експерти незалежних наукових центрів. Серйозним доробком щодо аналізу сучасного стану кордонів України та ЄС є проект Центру миру, конверсії та зовнішньої політики (Київ) "Кордони України" [3]. Більше того, співробітниками цього ж Центру здійснено вкрай важливу як на сьогодні роботу, а саме - це переклад на українську мову Шенгенських Угод [4]. Важливим і актуальним науковим доробком комплексного вивчення кордонів як України так і кордонів ЄС, є також праця "Розширення Європейського Союзу: вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами", яка здійснена за сприяння Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень "ЄвроРегіо Україна" [5]. Заслуговують на увагу публікації незалежного культурологічного журналу І (Львів) [6], - щодо проблемних питань західних кордонів України та держав Центральної Європи [7].
   Утім, важливо підкреслити, що на сьогодні комплексного академічного рівня наукового дослідження кордонів ЄС та кордонів України ще бракує. В даній роботі вважаємо за доцільне виокремити проблемні питання зміни характеру кордонів Європейського Союзу. Актуальність та важливість цього питання визначається сучасним перебігом подій - а саме реалізацією зовнішньої політики України у новій системі міжнародних відносин на євразійському континенті. Адже у зв'язку із новітнім розширенням Євросоюзу протягом 2004-2007 років, Україна вже безпосередньо межує з ЄС, що не тільки принципово змінило систему взаємовідносин, але визначає і низку новітніх проблем на старому - новому як західному, так і східному прикордонні України. По суті, на прикладі трансформації зовнішнього кордону на внутрішній кордон ЄС можна не тільки побачити "майбутнє", але і предметно визначити практичні шляхи вирішення новітніх проблем нового кордону ЄС та України.
   Метою даного дослідження є формулювання проблемних питань кордонів ЄС, аналіз зміни їх характеру. Завданнями дослідження вважаємо розкрити сутність кордону, дати характеристику його складових, виокремити концептуальні засади розвитку східного кордону ЄС.
   Гіпотеза дослідження - трансформацію кордону ЄС доцільно розглядати як динамічну модель докорінних трансформаційних змін, насамперед у прикордонні зокрема, у міжнародних відносинах між суб'єктами взагалі і не тільки у географічному вимірі, але і у ширшому соціально-економічному, геополітичному вимірах. З точки зору методології дослідження, слід відзначити, що зміна характеру кордону, його геополітична значимість це комплексне питання. Дана проблема набагато складніша і багатовимірна, ніж це можна собі уявити.
   На наш погляд, питання зміни характеру кордонів включають в собі не тільки зміни його перетину, менеджмент кордону, проблемні питання безпеки кордону, але це і питання цивілізаційного виміру. Вкрай актуальним це питання є також і в контексті пошуків та усвідомлення місця держав Центральної Європи та України в системі цивілізаційного розвитку людства, виокремлення так званої європейської ідентичності.
   На сьогодні в Україні наявними є лише так би мовити звужене розуміння трансформації кордону що не дає можливості осмислення кордону як цілісного, динамічного процесу, якому притаманна внутрішня логіка розвитку. Сутність проблеми визначається не тільки у наявності виключно того чи іншого підходу до пояснення процесу трансформації кордону у більш ширшому геополітичному, цивілізаційному вимірах, а також і в методах та способах використання власне наукової ідеї чи наукового підходу пізнання дійсності. Тобто чи системно чи фрагментарно використовуємо будь-яку концепцію, виходячи з всебічного комплексного аналізу явища, чи спробуємо втиснути явища і події у вже апріорі визначену схему чи ситуативно пристосувати їх до певних ідеологем, які не мають нічого спільного з реальністю. Це також частково є поясненням того, як нині проблеми кордонів чи прикордонних питань, чи навіть транскордонного співробітництва дещо спрощено не тільки тлумачаться, але й їм не приділяють достатньої уваги.
   Ключовим і вельми важливим, але складним питанням саме з точки зору методології дослідження є питання дихотомії (наявність полярних процесів і тенденцій) - залежності та автономності існування різних сфер життя власне на прикордонні, більше того, вивчення їх внутрішніх закономірностей дає змогу стверджувати про можливість їх (суспільного, економічного тощо) співіснування та розвитку в якості елементів цілісної системи.
   Таким чином, важливим є комплексне дослідження кордону, що є вкрай важливим з точки зору подолання однобічного підходу до проблем, що розглядаються і як наслідок- уникнення відповідних необ'єктивних висновків наукового пізнання дійсності, і отже актуалізації наразі проблем так званих останніх рубежів чи останніх кордонів Європи в контексті плекання міфологем меншовартості.
   Формування протягом 2004-2007 років нового міжнародного кордону у триєдиній площині (Євросоюз - держави Центральної Європи - Україна) де-факто між міжнародною організацією Європейським Союзом та суб'єктом міжнародних відносин Україною, ставить на порядок денний, принаймні, наступні проблемні питання - зміну характеру східних кордонів держав Центральної та Східної Європи, наявність низки проблемних питань нових східних кордонів Євросоюзу, насамперед, в контексті їх захисту та режиму їх перетину, а також визначає тенденції більш широкого, масштабного, глобального характеру, а саме -процесу сегментації регіону Центральної та Східної Європи за умов нової геополітичної ситуації в Європі внаслідок розпаду біполярного світу.
   В процесі аналізу зміни геополітичної ситуації зокрема в регіоні ЦЄ, ключова роль належить новому кордону, не тільки в контексті його делімітації чи демаркації. Становлення та функціонування нового кордону безпосередньо пов'язано з конкретною геополітичною ситуацією, яка також визначає його специфіку та параметри. Безперечно, що структуризація геополітичного простору ЦЄ принципово змінює відношення до території, регіону та його кордонів. По суті, нова геополітична конфігурація європейського континенту, зумовлює і фрагментацію регіону ЦСЄ.
   Особлива увага приділяється питанням кордонів іще більше прикордонним територіям і прикордонним регіонам, особливо в межах Європейського Союзу. Цей інтерес обумовлений і цілком прагматично аргументований поступовим послабленням політичних демаркаційних ліній та зникненням економічних бар'єрів всередині Євросоюзу. Кордон- це перш за все фізичне поняття та межа національної території, яке часто позначається покажчиками, визначаючими територію держави. Він таким чином, беззастережно вказує сферу діяльності національного суверенітету, складаючи тим самим ключовий елемент національної території чи любої іншої "національної системи", включаючи його складові частини та підсистеми [8].
   Кордони як рамки дії політичних систем виконують суттєву функцію держав, насамперед, як встановлення власної території в якості основи діяльності всіх систем та підсистем, на які теоретично розповсюджується національний суверенітет; наприклад, національна система освіти, національна економіка, національна валюта, національна безпека, поліція, правосуддя і т.п. Ясно, що набір обмежень для всіх систем і підсистем держави в якомусь окремо взятому районі обов'язково викличе конфронтації, дисбаланси і навіть конфлікти в регіонах, розділених кордоном: часто їх системи будуть суперечити один одному чи ігнорувати один одного, оскільки між ними нема достатньої кількості зв'язуючи ланок та договірних процедур. Територія прикордонних районів як система має також бути проаналізована з точки зору наповнення відносинами та із врахуванням соціально-економічних, політичних, культурних та інших сил, які переходять з однієї сфери в іншу: наприклад, в сфері культурних, соціальних, економічних, фінансових та освітніх відносин [9].
   В даному випадку ми досліджуємо новий кордон не Європи, а Євросоюзу. Новий кордон, що формується і не збігається з культурними кордонами Європи, новий кордон, який на нашу думку є не тільки простим лінеарним простором чи просторовим бар'єром, який до речі досить чітко відмежовує в даному випадку регіон ЦЄ та Україну. Саме використовуючи міждисциплінарний, комплексний підхід щодо аналізу кордонів, які окреслюють територіальну цілісність певних держав та міжнародної інституції водночас є як лінією дотикання суверенних держав, так і лінією їх відокремлення, саме вивчення так званої "проникливості" кордону, в цілому дозволяє нам аналізувати новий кордон не тільки як лінеарний простір між державами-сусідами, а враховує також і особливості культури, світогляду за умов використання цивілізаційно-релігійних критеріїв.
   Як справедливо відзначав, Фернан Бродель культурні карти не збігаються просто так із картами економічними, і це досить логічно. Чи не пояснюється це тим, що культура веде своє походження з нескінченного минулого. Вона найдавніший персонаж людської історії: економіки змінювали одна одну, політичні інститути розвалювались, суспільства виникали одне за одним, але цивілізація й далі йшла своїм шляхом. Цивілізація - це старець, патріарх світової історії [10]. До того ж не було жодної легко розрізнюваної культурної межі, яка не була б доказом безлічі завершених процесів: "Рейн та Дунай був переважно кордоном культурним: з одного боку - стара християнська Європа, з другого-своєрідна "християнська периферія". Але ж коли настала Реформація, лінія Рейн-Дунай виявилася приблизною лінією розриву, вздовж якої стабілізувався поділ християнства. И то був також очевидний стародавній кордон, стародавній limes Римської імперії. Чимало інших прикладів говорило б такою самою мовою, що потверджували правило, і свідчать про посилення культурної єдності Заходу - насправді світу-культури, світу-цивілізації" [11].
   З плином часу кордони на європейському геополітичному просторі змінювалися і змінюються, але на жаль їх "біографія" не закінчується. Безперечно, розширюється спектр співіснування багатьох форм кордонів, які зберігаються шляхом відозміни. Так, наприклад, однією з найважливіших форм контактів Римської імперії з племенам ближньої варварської периферії були контакти на лімесі. Лімес як система прикордонних споруд починає розділяти племена Центральної Європи від зони римської цивілізації. Цікавим є історичний екскурс щодо формування концепції лімесу.
   Зазначимо, що limes (поперечний) - це практика римського межування полів, поділ проміжними дорогами землі на кварти визначеної ширини. Ці проміжні дороги являли собою кордони.
   Лімес утворився в І ст. н.е. і перетворився в середині II ст. н.е. на складну систему прикордонних комунікацій, які визначали характер військової, політичної та торгової взаємодії Риму та варварів Карпатського регіону. Саме поняття лімес (limes, limites) спочатку означало лише стежку, шлях в ранній імперії. Пізніше це слово використовувалось для позначення максимального просування вглиб ворожої території "penetrat interius, operit limites". Такий зміст був визначений і Тацитом, хоча він розвинув його як позначення вузької смуги прикордонних земель навідміну від фортець,які там знаходились. Пізніше фронтін вніс військове тлумачення в роз'яснення цього слова, яке вже означає шлях, що з'єднує гарнізони. Для нас важливо, що саме поняття "лімес" необхідно розрізняти як вузький військовий, терміні явище більш широкого значення, як"багатофункціональну систему" у взаємовідношеннях римлян і варварських племен [12].
   В творах авторів III-V ст. н.е. лімес означає нездоланний бар'єр, стіну, яка повинна була відділити Імперію від набігів варварів, як зазначає О.Бандровський [13]. Таким чином формується концепція лімесу, як "закритого" оборонного комплексу (формуються елементи складової лімесу - дорога, зони операцій військ, система укріплень і форпостів).
   Але в І-ІІІ ст. лімес не був явищем такого порядку і був "відкритим" як зі сторони Риму, так і зі сторони племінного світу. Найбільшого розвитку у розвитку лімесу займали і торгівельні операції. Римський купець та варварський посередник ставали бажаними гостями у селищах германських, кельтських, сарматських племен. Цей фактор робив лімес власне смугою для здійснення торгівельних контактів з племінною периферією. Проте в І-ІІІ ст. він ефективно виконував і головне завдання - захищав військово-стратегічні інтереси Риму [14].
   На сьогодні, геополітична роль і геополітичне значення кордонів в Європі поступово змінюється за умов процесу інтеграції, включно і процесу євроатлантичної інтеграції. Більш рельєфно це простежується у зміні домінування тих чи інших функцій кордону, в даному випадку - у домінуванні функцій контактного характеру кордонів, їх "прозорості" всередині Європи, і посиленням бар'єрної функції кордонів на нових межах Євросоюзу. Втім, геополітична роль кордону у певному просторі, де проживають конкретні люди, народи, які мають і розвивають певні відносини між собою, має неперевершене значення саме тоді, коли ці контакти як живі зв'язки, котрі мають давні щоденні традиції, можуть бути порушені.
   Не буває одвічних кордонів, кожний кордон встановлюється, переноситься, уточнюється за примхами Історії. І можливо сучасний новий кордон між ЄЄ та Україною не стане одвічною східної периферією ЄЄ. Більше того, згідно внутрішній логіці розвитку новий кордон має еволюціонувати протягом століття. Позаяк це залежатиме не тільки від внутрішнього розвитку розширеного ЄС протягом XXI століття, а також і від його новітніх сусідів по усьому периметру нового кордону, отже і від внутрішнього розвитку України.
   В той же час поряд з офіційними державними кордонами існують більш стабільні кордони: кордони між релігіями, цивілізаціями, традиціями. Мішель Фуше так характеризує кордони, які склалися в світі: "Кордони представляють собою елементарні просторові структури, які мають лінійну форму, а їх функція зводиться до визначення порушення геополітичної безперервності у трьох площинах: реальної, символічної та уявленої" [15].
   Поняття "кордон" ні в якому разі не слід ототожнювати з простими юридичними чи податковими функціями. Це доволі складне визначення можна узагальнити наступним чином: кордони виконують три тісно пов'язані функції: по-перше - встановлюють межі державного суверенітету; по-друге - розділяють у просторі символічні співтовариства, тобто держави, кожна з яких має власний прапор, гімн, історію, інститути, які породжують для його громадян специфічні права та обов'язки; по-третє - розділяють у просторі своє (тобто національну територію) та чуже (сусідню державу, а потім і весь світ) [16].
   Межі, які накладалися і завжди будуть впливати на діяльність людини простором і часом, ніколи не були незмінними, вони безперервно еволюціонували. Мішель Фуше, характеризуючи сучасні так звані пошуки "останніх" кордонів Європи, апріорі визначає, що відповіді на це питання не існує. Позаяк, хоча функції кордонів nolens volens змінилися внаслідок геоекономічних та геополітичних змін на континенті, втім, на сьогодні, важливого значення набувають не пошуки так званих "остаточних" кордонів Європи, а саме набуття, відповідність базовим принципам сучасних процесів євроінтеграції [17]. І саме в цьому контексті вкрай важливим для вітчизняної політології є вивчення наукових концепцій кордонів та транскордонних регіонів, теоретичних узагальнень, які апробовані практикою стосовно реальних "кращих практик" транскордонної співпраці, формування на практиці Європи регіонів без кордонів [18].
   Формування нового східного кордону Є Є - у площині взаємовідносин: ЄС - держави Центральної та Східної Європи та Україна, визначає низку принципово важливих наслідків для України зокрема і зміну системи перетину на кордонах в центральноєвропейському регіоні взагалі. Перший і головний наслідок для України стосовно формування нового східного кордону ЄС - це закінчення більш ніж десятирічного періоду ліберального режиму перетину кордонів між Україною та державами ЦЄ та формування зони територіальної стабільності у центральноєвропейському регіоні.
   По-друге, система перетину на новому міжнародному кордоні радикально змінилася внаслідок введення візового режиму у 2003 році між Україною та її сусідами першого порядку - державами ЦЄ, (і відповідно режим перетину кордону ще більш ускладниться вже із введенням Шенгенського візового режиму протягом 2008 pp. між ЄС та Україною).
   Третім, вкрай важливим наслідком формування нового східного кордону ЄС для України, є питання безпеки, точніше керування ситуацією з питань безпеки. За умов, коли жодна з країн ЦЄ не має територіальних претензій одна до одної та до України включно, питання безпеки зосереджується не на питаннях перегляду наявних кордонів, а на проблемі захисту нового східного кордону. Це питання реадмісії, нелегальної міграції тощо.
   Питання прикордонного менеджменту, безпеки в більшій мірі сфокусована на питаннях міграції, точніше керування ситуацією щодо нелегальної міграції, яка не зникне, лише змінить свої форми та масштаби. А всі інші проблеми матимуть технічно-фінансовий характер. Наявні на сьогодні асиметрії соціально-економічного розвитку й так "депресивних" прикордонних регіонів України та Польщі-Словаччини -Угорщини будуть ще більш збільшуватися за умов вже потужного економічного розвитку прикордонних регіонів Польщі, Словаччини та Угорщини - як повноправних членів ЄС.
   Досліджуючи питання перетину осіб на українсько-польському та українсько-угорському кордонах, вважаємо за доцільне виокремити і такий сегмент, навіть проблемне питання, як - нелегальну трудову міграцію, яку офіційна статистика не в змозі адекватно відтворити обсяги трудової міграції - яка є нелегальною - та надати об'єктивну характеристику цього складного соціально-демографічного процесу. На сьогодні Україна поступово перетворилася на державу, яка постачає робочу силу до економічно розвинених країн, п'ята частина усього працездатного населення України шукають заробітку за кордоном (цю цифру назвалаУповноважена Верховної Ради України з прав людини). Хоча кількість заробітчан з України, які працюють за кордоном, неможливо точно встановити, позаяк вони працюють там нелегально і відповідно кількісно ці дані є більшими.
   Висновки
   Геополітична роль і геополітичне значення кордону в Європі поступово змінюється за умов процесу інтеграції, включно і процесу євроатлантичної інтеграції. Більш рельєфно це простежується у зміні домінування тих чи інших функцій кордону, в даному випадку - у домінуванні функцій контактного характеру кордонів, їх "прозорості" всередині Європи, і посиленням бар'єрної функції кордонів на нових східних межах Євросоюзу. Втім, геополітична роль кордону у певному просторі, де проживають конкретні люди, народи, які мають і розвивають певні відносини між собою, має неперевершене значення саме тоді, коли ці контакти як живі зв'язки, котрі мають давні щоденні традиції, можуть бути порушені.
   На сьогодні в контексті східного розширення ЄС протягом 2004-2007 років, за умов нової геополітичної ситуації на континенті, євроатлантична інтеграція держав Центральної Європи - сусідів "першого порядку" України, Євросоюз створює на досить тривалий проміжок часу новий кордон - як лінеарний простір, так і новий status quo більш вищого ґатунку, як "досить міцний" символ нової геополітичної ситуації на східних теренах Європи. Історія свідчить, що нічого не створюється ураз і назавжди, в даному випадку, питання існування, усталеності, еволюції у часовому просторі нових кордонів ЄС залежатиме від багатьох чинників і щонайперше - це питання "адаптації" нових членів ЄС та проблеми фінансового характеру приєднання нових членів Євросоюзу за умов успіху внутрішніх реформ Євросоюзу.
   Міждисциплінарний підхід заснований на вивченні питань, пов'язаних з кордоном, має важливе значення для визначення різних типів економічних, культурних і політичних відносин, які виникають та розвиваються в прикордонних регіонах, особливо в регіоні ЦЄ, позаяк, саме тут проблемні питання виокремлюються якнайповніше і якнайперше.
   Подальші наукові розвідки з цієї тематики за нових геополітичних умов, взаємовідносин держав ЦЄ та України, на нашу думку, мають бути сфокусовані на пошуки шляхів мінімізації бар'єрної функції нових кордонів. У теоретичному вимірі узагальнення новітньої концепції кордонів - шрамів історії, які розділяють народи, можливо слід було б вивчати як системне явище. Згідно з концептуальними положеннями такої вельми респектабельної європейської організації, як Ради Європи, сутність кордону (визначення його як фізичного поняття, виокремлення кордону в технічному аспекті, кордону в фінансовому аспекті), його існування у просторі і часі, як і будь-якої живої системи, залишається лише тоді, коли він відкритий для інших, і поступово стає більш складним на шляху автономії та взаємозалежності.

Література

1. Миграция и пограничный режим: Беларусь, Молдова, Россия и Украина. Сборник научных трудов. Под общ. ред. СИ.Пирожкова. - К.: НИПМБ, 2002. - 176.с; Хомра О. Нелегальна транзитна міграція як загроза національній безпеці України // Стратегічна панорама.-№1, 2003.; Безпосереднє сусідство України з ЄС: закриті кордони чи нові імпульси до співпраці? - Ужгород, 2002. - 180 с
2. Кіш Єва. Питання безпеки на нових східних кордонах Європейського Союзу // Стратегічна панорама - №1, 2004. -С.44-50; Кіш Є. Теоретико-методологічні засади дослідження геополітичної ролі нових кордонів ЄС // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: політологія, соціологія, філософія. - Випуск 4. Ужгород, 2006. - С.166-174.; Кіш Є. Вплив розширення ЄС на "транспарентність" кордонів країн Центральної Європи та України // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. Випуск 15. -Київ,2006. -С.322-333.
3. Кордони Європи - кордони України: через спільні інтереси до спільної безпеки // Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України, 2001. (www.cpcfpu_org_ua).
4. Україна і Шенген: приватний вимір європейського вибору. Інформаційно-аналітичне видання. Київ, 2001 - 67 с
5. Розширення Європейського Союзу: вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами. Інститут регіональних та євроінтеграційних досліджень "ЄвроРегіо Україна" -Київ: КІС, 2004 - 357 с
6. Україна - Польща. Діалог над кордоном // Незалежний культурологічний часопис “ї”. - № 11, 1997; Польща - Україна - Франція - Німеччина. Другий діалог про кордони // Незалежний культурологічний часопис “ї”. - № 12, 1998; Україна -ЄС. Кордон 2000 + ? Розмова про кордони. Третій діалог про кордони // Незалежний культурологічний часопис “ї”. - № 20, 2001.
7. www.ji-magazine.lviv_ua
8. Методические материалы по организации приграничного сотрудничества местных и региональных властей Европы. Совет Европы. 2-е издание //Приграничное сотрудничество в Европе. №4. - Страсбург, 1995. - С.9.
9. Там само. -С. 9-10.
10. Бродель, Фернан. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVUI ст. У 3-х т. Т.З. Час світу. - Київ: Основи, 1998-С.53.
11. Там само.
12. Колосовская Ю.К. Проблема "Рим-варвары" в советской историографии античности последних десятилетий // ВДИ. -1980. -№3. - С. 180-192.
13. Бандровський О.Г. "Лімесна" політика Римської імперії на північно-східних кордонах в І-ІП ст. н. є. // Карпатика. Давня історія України і суміжних регіонів. - Випуск 13, 2001.
14. Колосовская Ю.К. Некоторые вопросы взаимоотношений Римской империи с варварским миром // ВДИ. -1996. - №3. - С. 157.
15. Моро-Дефарж Ф. Введение в геополитику. - М.: Конкорд, 1996.
16. Там само.
17. MichelFoucher. Europa Koztarsasag. Tortenelmekes geografiakkozott. Budapest: Napvilag kiado, 1999. - pp.74-75.
18. Kratke, Stefan (1999): Regional Integration or Fragmentation? The German-Polish Border Region in a New Europe. In: Journal of the Regional Studies Association. Vol.33. N.7. pp. 593-605.; Perkmann, Markus (1998): The anatomy of cross-border cooperation. Institutional innovations in regional governance. At: Second European Urban and Regional Studies Conference ("Culture, Place and Space in Contemporary Europe", Durham, 17-20 September 1998, manuscript); Perkmann, Markus (1998): Building Governance Institutions Across European Borders. In: Journal of the Regional Studies Association. Vol.33. N.7. pp. 657-669.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com