www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Що до питання про достовірність джерел про чисельність військовослужбовців Червоної армії, полонених під час радянсько-польської війни 1919-1920 pp.
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Що до питання про достовірність джерел про чисельність військовослужбовців Червоної армії, полонених під час радянсько-польської війни 1919-1920 pp.

В. С.Матеєєеа

ЩО ДО ПИТАННЯ ПРО ДОСТОВІРНІСТЬ ДЖЕРЕЛ ПРО ЧИСЕЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ, ПОЛОНЕНИХ ПІД ЧАС РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ ВІЙНИ 1919-1920 pp.

   Актуальність проблеми. Питання про чисельнісь бійців і командирів Червоної армії, які опинилися у польському полоні під час польської війни 1919-1920 pp., що продовжувалася 20 місяців в даний момент знаходиться в центрі дискусій російських та польських дослідників та публіцистів, які вивчають історію цього конфлікту. Складність цього рішення полягає в тому, що в останні роки дослідники не мали у своєму розпоряджені достовірних джерел, у зв'язку з чим широкого поширення набули різного роду здогадки, які не мали аргументованого підтвердження.
   Постановка проблеми. Наприкінці XX - на початку XXI століття ситуація дещо змінилася, що дозволяє більш об'єктивно дослідити проблему чисельності полонених червоноармійців, спираючись на широку джерельну базу. У 1999 році польськими істориками М. Яблоновським та А. Косеськім були видані зведення III (оперативного) відділу Верховного командування Війська Польского за 1919-1921 pp. [22], що дозволило суттєво прояснити деякі питання. У цей же час з'являються наукові публікації російського історика Г.П. Матвеева. [14] Однак Матвеев Г. П. не поставив питання про достовірність цих джерел, будучи переконаним, що зведення призначалися для вищих військових і цивільних керівників країни, які мали гриф "таємно", не могли містити відверто неправдивої інформації.
   Мета і завдання дослідження. Проаналізувати достовірність джерел про чисельність полонених військовослужбовців Червоної Армії в період 1919-1920 pp. або заперечити можливі сумніви відносно об'єктивності даного джерела.
   Проаналізовані нами зведення складалися в Оперативному відділі Верховного командування на основі щоденних донесень, які надавалися фронтами, арміями та оперативними групами. Інколи зведення готувалися двічі на тиждень, що було пов'язано з прийнятим у польській армії порядком звітності вдень і у вечері. Ступінь їх збереження надто високий, в наявності лише лакуни за декілька днів.
   Дані про бійців та командирів Червоної армії, яких було взято в полон, або перейшли на польську сторону мають точний (наприклад, 3, 7, 22, 1964 і т.д.), орієнтовний (на приклад, більше 300, близько 150) або описовий характер: декілька (kilka), більше десятка (kilkanas сіє), декілька десятків (kilkadziesi? t), декілька сотень (kilkaset). У ряді випадків, окрім зведень за окремі дні, наводяться сукупні дані за окремі дні за більш тривалий період. Існує понад 50 повідомлень зразка “взято велику кількість полонених” та особливо “взято у полон”. Є інформація про добровільну здачу у полон окремих військовослужбовців і частин, наприклад, 8-го, 59-го і Кубанських козацьких полків, 365-го и 368-го стрілецьків полків, 21-ї стрілецької дивізії, але чисельність цих підрозділів називається не завжди.
   Для розуміння рівня достовірності зведень Оперативного відділу Верховного командування Війська Польского були використані традиційні для наукової критики джерел прийоми. По-перше, данні польских зведень були співставлені з матеріалами Червоної Армії. На жаль, цим шляхом не вдалося перевірити точність всіх даних Оперативного відділу польського Верховного командування про полонених, оскільки в матеріалах Російського державного військового архіву найчастіше всього містять зведені дані про втрати за більш тривалий період (10, 12, 15 і т. д. днів). Проаналізувавши два незалежних джерела вдалось виявити ідентичну інформацію. Так, наприклад, у польськими джерелами за 7 жовтня 1920 р. говориться про взяття у полон 46 червоноармійців із 513-го стрілецького полку (СП) 57-ї стрілецької дивізії (СД) [22,с.650], а в повідомленні штабу 170-ї стрілецької бригади (СБ) за 5 вересня добровільна здача у полон 1-ї роти 513-го СП у кількості 47 чоловік [1, арк.7]. У польському повідомленні від 9 вересня 1920 р. - 247 полонених із 510-го стрілецького полку 57-ї стрілецької дивізії [22, с.653], а в донесенні командира 510-го стрілецького полку за 9 вересня 1920 р. вказується, що при відступі було залишено багато вбитих та поранених, безвісти зниклих, і можливо потрапив у полон 3 батальйон [2,арк.7]. У зведенні штабу про втрати 57-ї стрілецької дивізії від 23 вересня 1920 р. говориться про те , що дивізія лише за тиждень з 14 по 21 серпня втратила 58 чоловік полоненими і 986 чоловік зникло безвісти, і це без данних про "зовсім знищеної" 181-ї стрілецької бригади і втратах 169-ї стрілецької бригади [3,арк.40]. Тобто, фактично, це втрати однієї 170-ї бригади, артилерії і прикріплених до неї частин. Про інші бригади дані за цей період не знайденні. Але є дані, що у 171-й стрілецькій бригаді у серпні зникло безвісти 176 чоловік [4,арк.22], а у 169-й стрілецькій бригаді з 16 по 31 серпня потрапило у полон 2 і зникло безвісти 317 червоноармійців [5, арк.31,32]. Є думка, що дані про 171-й стрілецький батальйон явно занижені, оскільки не відповідають визначенню "повністю розбиті". У польському зведені за 17 вересня також повідомляється про "повний розгром" 171-го стрілецького батальйону і двох полків 8-ї стрілецької дивізії, про взяття у полон більше 800 червоноармійців [22,с.618]. Загальні втрати полоненими 57-ї дивізії за серпень 1920 р. за польським джерелом складають близько 1750 чоловік [22,с597,616,621,633], а за неповними даними штабу 57-ї стрілецької дивізії - 1530 чоловік. А ось за період з 15 вересня по 1 жовтня того ж року у зведенні штабу 57-ї дивізії назиавється цифра 1046 без вісті зниклих [6,арк.49], у той час як у польських зведеннях говориться всьго лиш про 380 полонених з 57, 55, 17 та 18-ї стрілецької дивізії Червоної армії. Звичайно, варто враховувати, що бої у цей час 57-а стрілецька дивізія вела вже на території Білорусі, де не було польської поліції та загонів самооборони, які влаштовували облави на червоноармійців, які відбились від своїх частин . Подібні результати отримані при порівнянні даних ІІІ-го відділу Верховного командування Війська Польського та штабу 48-ї стрілецької дивізії Робітничо-Селянської Червоної Армії за першу половину вересня 1920 р. У польському джерелі говориться про близько 800 полонених з цієї дивізії [22,с.650,653,655,657,658,660 ], у журналі бойових дій 48-ї стрілецької дивізії мова йде про 1029 полонених які пропали без вісти [7,с.289].
   Таким чином, проведене вибіркове порівняння даних двох, але різних за походженням джерел, переконує у тому, що зведення Оперативного відділу Верховного командування Війська Польського важко запідозрити у стійкій тенденції до завищення чисельності полонених [8,с302-303].
   Аналіз польських джерел, що мають дані про чисельність полонених червоноармійців, дає документальне підтвердження того, що дані які надходили з фронтів про чисельність людей які стояли на постачанні, перевірялись самим ретельним чином Верховним командуванням Війська Польського. У цьому відношенні досить показовий наступний документ. 8 грудня 1919 р. І (мобілізаційний) відділ Генерального штабу Верховного командування Війська Польського направив начальнику штабу Литовсько-Білоруського фронту розпорядження про зв'язок з виявленим розходженням даних, які є у рапорті від 10 листопада 1919 р. про чисельність особового складу фронту та етапних частин, з даними по кількості людей, які стояли на постачанні, наданими 5, 15 і 20 числа того ж місяця. Згідно даним штабу фронту, на 10 листопада на ньому нараховувалось 153096 чоловік, на 5 листопада - 185853 чоловіки, на 15 листопада - 187134 чоловіки, на 20 листопада 231288 чоловік, тобто різниця у даних складає майже 60 тис. чоловік. Начальник Генерального штабу попереджав, що вище вказане розходження викликано більшим числом цивільних осіб і полонених, є безпідставним. Зразок рапортів про чисельний склад має рубрики "Цивільних" і "Полонених"... Верховне командування вимагає рапорти про чисельний склад з важливих оперативних та господарчих міркувань.
   Також Верховне командування вимагало точних і своєчасних рапортів про чисельний склад з найбільшою точністю.
   Командування Литовсько-Білоруського фронту негайно порушило розслідування у випадку виявлення провини зі сторони як інтендантства фронту чи інтендантів дивізій, так і зі сторони офіцерів, які відповідають за облік, штабів фронту чи дивізій, або ж командирів окремих частин, винних негайно закликати до суворої відповідальності, а нездатні органи негайно замінити на інші. [13,с111-112]
   Про високу ступінь достовірності зведень Оперативного відділу Верховного командування Війська Польського свідчить також їх зіставлення з довоєнними дослідженнями з історії окремих польських частин та зведень у період війни 1919-1920 років.
   Так, в оперативних донесенях вказується, що під час битви в районі Калінковичів та Мозиря на початку березня 1920 р. поляками було захоплено більше 1100 полонених [22,с.449]. Таку ж цифру називав у 1925 р. й істориограф цієї битви Я. Цялович [18,с 137].
   За даними оперативних зведень 6-а армія під час наступу на Україну наприкінці квітня 1920 р. взяла у полон (включно з 2-ю і 3-ю бригадами Української Галицької армії, які здалися полякам добровільно) приблизно 11 тис. чоловік [22,с.488]. А за даними інтендантства армії у її розпорядженні у цей час було 13091 полонений та інтернований, 738 з яких стояло на утриманні ще до початку наступу [9].
   Дані зведень про полонених, захоплених у квітні-травні 1920 р. на Україні, повністю ідентичні даним Т. Піскора, генерального ад’ютанта Верховного головнокомандуючого, під час київського походу 1920 p., який служив начальником штабу кавалерійської дивізії генерала Біліни [20,с.63,66].
   За даними оперативних зведень, 5-а польська армія під командуванням генерала В. Сікорського за період з 16 по 28 серпня 1920 р. взяла у полон близько 22 тис. червоноармійців. Сам В. Сікорський у 1928 р. писав, що його армія з 16 по 28 серпня 1920 р. полонила 20.6 тис. чоловік [21,с.249]. На користь достовірності цих даних свідчить також відправлена 22 серпня 1920р. на адресу польського Генерального штабу телеграма начальника польового інтенданства Верховного командування майора Петрушевича наступного змісту: "Інтендантству[5-Ї] армії зайнятись забезпеченням 25000 полонених у Модлині до часу їх відправлення до табрів полонених у країні" [13,с.268]. 25 серпня 1920 р. він також інформував інтендантство 5-ї армії, що для поповнення нестачі хліба із Варшави в Модлині протягом 5 днів щоденно будуть направлятись 25 тис. порцій [13,с.272].
   Більш точні дані про чисельність захоплених 5-ю армією полонених, які практично співпадають із даними В. Сікорського, повідомляв 25 серпня командуванню Північного фронту начальник її IV відділу майор Якубський - 20420 чоловік [13,с.283]. Таким чином, дані які є у нашому розпорядженні, з різних польських джерел про чисельність червоноармійців, взятих у полон 5-ю армією, перевищує 20 тис. чоловік. Якщо прийняти до уваги, що В.Сікорський у серпні 1920р. видав наказ про розтріл 200 полонених червоноармійців у помсту за розстріли та знущання над польськими полоненими [13,с.271], тоді у цьому випадку ми отримуємо 20,6 тис. реально полонених червоноармійців. Пояснюється також і різниця у 5 тис. чоловік між даними Сікорського і згаданих офіційних документів. Як встановив Матвеев Г. П., у період Варшавської та Гродненської битв польська армія залишала на полі битви поранених червоноармійців, але при цьому в рапортах керівним інстанціям включала їх до числа взятих у полон [16,с.62-63].
   На користь достовірності даних зведень служить свідчення генерала Ф.Латініка, у серпні 1920 р. військового губернатора Варшави. За його даними, 14 серпня під Радзіміном 47-й піхотний полк узяв у полон 50 червоноармійців і захопив 6 кулеметів, а 13-й піхотний полк під Лешняковізною - 50 полонених, комбрига і комісара [19,с.47-48]. Ті ж дані, але без вказування полків, є у оперативному зведенні за 16 серпня 1920 р. [22,с.615] Більше того, Латінік наводить і інші дані про полонених, захоплених під Радзіміном та фортом Беняміново, яких не має у зведеннях.
   ІІІ-ті відділи штабів армій направляли свої зведення не лише Верховному командуванню. Копії передавались і у інші відділи, безпосередньо, у II відділи (розвідка і контррозвідка) штабів своїх армій, які також активно працювали з полоненими, збираючи під час допитів інформацію про противника, і вели їх облік [10].
   При порівнянні даних зведень оперативного відділу Верховного командування Війська Польського з наявними у нашому розпорядженні донесеннями ІІ-их відділів штабів армій та дивізій виявлено ряд повних співпадань. Так, начальник II відділу Резервної армії 2 червня 1920 р. повідомляв про відправку до 7-ї армії партії полонених із 174 солдати і 7 командирів [13,с.220], а за зведеннями оперативного відділу Верховного командування Резервна армія, створена у самому кінці травня 1920 p., захопила 31 травня своїх перших полонених у кількості 200 солдат і 8 офіцерів [22,с.522]. Стосовно ж різниці у 27 чоловік, то вона могла виникнути внаслідок того, що ці полонені були залишенні у розпорядженні Резервної армії.
   Інформаційний офіцер (тобто співробітник II відділу - В. М.) Литовсько-Білоруської дивізії повідомляв своєму вищому керівництву 2-ї армії про захоплення у полон 8 вересня 350 червоноармійців, а його колега з 3-ї легіонерської дивізії про взяття у полон 13 вересня 1920 р. 32 червоноармійців [11]. Такі ж дані є у зведеннях III відділу Верховного командування за 9 і 14 вересня 1920 р. [22,с.653,660]
   Співставленім даних про полонених у зведеннях ІІІ-го відділу з даними Литовсько- Білоруського і Волинського фронтів за кінець 1919- початок 1920 pp. дає неоднозначну картину. Частина даних співпадає. Але сумарна чисельність полонених розходиться (близько 506 полонених за даними фронту [12], близько 625 за даними ІІІ-го відділу Верховного командування [22,с387-389,391394,396-400,403-404]). У фонді польської Резервної армії збереглись дані про полонених, захоплених з 30 травня по 4 червня 1920р., з покажчиком їх чисельності в окремих дивізіях і полках. Ці дані призначались не для передачі у Верховне командування, а для потреб відповідних внутрішніх служб. Згідно цього документу, 30 травня (поряд з цією датою є ще одна - 1 червня) у Козянах взято у полон 7 командирів і 189 рядових, а у період з 2 по 4 червня -5 командирів і 483 рядових [13,с.221]. У зведеннях ІІІ-го відділу Верховного командування Війська Польського повідомляється: під датою 1 червня, що 31 травня у Козянах захоплено 8 офіцерів, 200 полонених [22, с.522], а під датою 6 червня, що за останні два дні взято більше 500 полонених [22,с.529]. З наведених даних, розходження двох джерел незначні.
   Згідно даних референта зі справ полонених 4-ї польської армії, з 15 по 31 травня 1920 р. у пересильних та збірних пунктах армії був 1131 полонений [13,с 218-219]. А за даними Оперативного відділу Верховного командування у полон за цей час було взято 764 чоловіки [22,с503-522]. Зведення референта зі справ полонених цікаві тим, що в них перераховано 8 трудових команд із тимчасовою нумерацією, що означало, що вони не були сформовані Міністерством військових справ.
   На жаль, зведення IV-го відділу 1-ї армії за аналогічний період не є повними, хоч і має дані про рух полонених, але лише на пересильному пункті армії. Згідно цих даних, на пересильний пункт з 15 по 31 травня 1921 р. надійшло 344 полонених [13,с.219-220], що складає 1/3 від загальної кількості полонених, захоплених, згідно даних Оперативного відділу Верховного командування Війська Польського у той час 1-ю армією. Але у зведенні 1-ї армії нічого не говориться про чисельність полонених на пересувних збірних пунктах, але їх там могло бути набагато більше. Наприклад, у вище згаданому зведенні 4-ї армії засвідчується, що на її пересувних збірних пунктах було 537 полонених, тобто майже половина від загальної кількості, яка знаходилась у розпорядженні фронту. Із зведень III-го відділу Верховного командування Війська Польського видно, що близько 1/3 полонених (303 чоловіки), захоплених 1-ю армією 15-31 травня 1920 p., припадає на 28-31 травня [22,с516-522]. А це означає, що до моменту складення цитованого документу їх просто не встигли відконвоювати на пересильний пункт армії.
   Про високу достовірність зведень Оперативного відділу Верховного командування свідчить також звіт відряджених на початку вересня 1920 р. у 2-у, 3-ю та 4-у армію офіцерів із секції полонених 1-го відділу штабу Верховного командування Війська Польського для перевірки стану військовополонених. Направлений у 3-ю армію офіцер доповідав 9 вересня, що за даними секції полонених, які грунтуються на донесеннях пересильного пункту армії, з 13 серпня по 5 вересня у полон було взято 3015 полонених [13,с.289]. А за зведеннями оперативного відділу Верховного командування полонених було не менше 4153 чоловіки [22,с.611-646]. Тобто, різниця між захопленими у полон і тих, хто надійшов на пересильний пункт склала більше тисячі чоловік. Закономірне питання, чи була взагалі взята у полон ця 1 тисяча червоноармійців? На нього важко відповісти однозначно. Справа у тому, що на пересильний пункт полоненні потрапляли після допитів у II відділах дивізій та фронтів та встановлення на облік на збірному пункті дивізії, якщо їх не залишали для робіт у військових частинах. Перевіряючий роботу з полоненими у 4-й армії підпоручик Садовський у зв'язку з цим писав про загальну неможливість обліку взятих у полон, тому що всі бойові частини, а також залізничні роти мають необлікованих полонених [13,с.290]. Таким чином, пересильний пункт був не початковим, а вже достатньо пізнішим етапом у біографії полоненого. Тому не можемо з впевненістю говорити про недостовірність даних зведень оперативного відділу Верховного командування.
   У звіті про полонених у 3-й армії є ще одне важливе свідчення, яке додатково вказує на долю червоноармійців, що опинились у полоні в поляків: "Командування 3-ю армією підпорядкованим частинам таємний наказ про застосування стосовно повторно взятих у полон репресій як кара за вбивства та катування наших полонених" [13,с.289]. Чи могли бути розстріляні 1000 червоноармійців, адже навряд чи інші форми репресій мали на увазі автори вищеназваного наказу? Відповідь на це запитання ми намагатимемось дати нижче. Очевидне одне: наказ Сікорського про розстріл 200 полонених у серпні 1920 р. не є поодиноким фактом.
   За даними референта зі справ полонених 4-ї армії, через її заклади для полонених пройшло 12309 полонених [13,с.290], що було на 5 тис. менше, ніж було названо у зведеннях Оперативного відділу Верховного командування (близько 18 тис.)[22,с.615-650]. Різницю у 5000 чоловік у армії пояснювали тим, що приблизно стільки полонених, захоплених у районі Мінська-Мазовецького дивізіями армії, були відправлені, у відповідності з наказом Верховного командування, на пересильний пункт 1-ї армії у Варшаві [13,с.290].
   Висновки. Підсумовуючи співставлення даних про кількість полонених, які є у зведеннях ІІІ-го (оперативного) відділу Верховного командування Війська Польського, зі свідченнями інших джерел, варто зазначити, що в більшості випадків Оперативний відділ коректував дані, які до нього надходили в сторону їх заниження. Це дозволяє говорити про критичне ставлення співробітників ІІІ-го відділу до інформації яка надходила, а також використання ними інших джерел.
   На користь достовірності зведень III відділу свідчать також дані про перехід на польську сторону козацьких частин, які 3. Карпус вважає достовірними. Наприклад, у зведеннях Оперативного відділу Верховного командування говориться, що 31 травня 1920 р. на сторону поляків перейшло 600 бійців однієї з бригад 14-ї кавалерійської дивізії 1-ї кінної армії [22,с.521], а 3. Карпус пише про 800 перебіжчиків [17,с.137]. Факти переходу на польську сторону козацького полку в ніч з 17 на 18 липня 1919 р. на Литовсько-Білоруському фронті, близько 6 тис. козаків у районі Мінську в серпні 1919 р. [13,с.91], козацької бригади в районі Ігуменя 27 травня 1920 р., 59-го Оренбурського полку (430 чоловік) 20 липня 1920 p., 8-го полку ім. Троцького 8-ї кавалерійської дивізії (близько 800 чоловік), 1-го полку 14-ї кавалерійської дивізії 17 вересня 1920 р. [17,с. 136-137] взагалі не відображені у зведенях Оперативного відділу Верховного командування Війська Польського, що ще раз свідчить про намагання упорядників до завищення даних.
   Беручи за основу проведений джерелознавчий аналіз можемо зробити достатньо аргументований висновок про те, що дані зведень Ш-го відділу Верховного командування Війська Польського досить вірогідні і можуть бути використані для підрахунку загальної чисельності військовослужбовців Червоної армії, які опинились у польському полоні в 1919- 1920 pp.

Джерела та література.

1. Російський державний військовий архів.(РДВА)Ф.1483. Оп.2.Д.32.Л.7,7об.
2. РДВА. Ф.1483.0п.2.Сп.32.ар.7/7об.
3. РДВА.Ф.1483.Сп.170Ар.40,40об.
4. РДВА.Ф.1483.Сп.68Ар.22.
5. РДВА.Ф.1483.Сп.68.Ар.31,32.
6. РДВА.Ф.1483.Сп.68Ар.49.
7. РДВА.Ф.1434.Оп.З.Сп.20.С.289.
8. РДВА.Ф.1434.Оп.З.Сп.20.С.302-303.
9. Centralne archiwum wojskowe.(CAW).6Armia.1.311.6.381
10. CAW.2Annia.I.311.2.289.
11. CAW.2Armia.I.311.2.151.
12. CAW.3Annia.I.310.3.188.
13. Матвеев Г. Ф. Предисловие российской стороны// Красноармейцы в польском плену 1919-1922г. Сборник документов и материалов. М. 2004;
14. Матвеев Г. Ф. О численности пленных красноармейцев во время польско-советской войны 1919-1920 годов // Вопросы истории. 2001. №9;
15. Матвеев Г. Ф. Еще раз о числености красноармейцев в польском плену в 1919-1920 годах//Новая и новейшая история.2006.№3
16. Матвеев Г. Ф. Оставлены на поле боя...Как поступала 14-я польская пехотная дивизия с пленными красноармейцами// Родина. 2004.№7.
17. .Karpus Z. Wschodni sojusznicy Polski.. .Karpus Z. wschodni sojusznicy Polski.
18. Cialowicz J. Manewr naMozyrz I kalinkowiczi.4.III-12.III/1920.Warszawa,1925.
19. Latinik F. Boj о Warszawe. Rola wojskowego gubematoral l-szej armii w bitwie pod Warszawa w 1920. Bydgoszcz, [b.d.].S.47-48.
20. Piskor T. Dzialanie dywizjikawaleriinaUkraini od25.IV do 20.VL1920r.Warszawa,1926.
21. Sikorski W. Nad Wislal Wkra. Stadium z polsko-rosyjskiej wojny 1920 r. Lwow - Warszawa, 1928.S.249.
22. О niepodlegla^ igranice. T. I. Komunikaty Oddzialu III Naczelnego Dowodztwa Wojska Polskiego. 1919-1921. Opracowanie, wybor і przygotowanie do druku Marek Jabllonowski і Adam Koseski. Warszawa - Pultusk, 1999.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com