www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Археологічні дослідження слов'яно-руських пам’яток у центральній частині Рівного
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Археологічні дослідження слов'яно-руських пам’яток у центральній частині Рівного

Б.Прищепа

АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОВ'ЯНО-РУСЬКИХ ПАМ'ЯТОК У ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ РІВНОГО

   Рівненською філією державного підприємства науково-дослідний центр “Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАН України у 2007-2008 pp. були проведені науково-рятівні археологічні роботи в центральній частині м. Рівного на площі Короленка на захід від Свято-Воскресенського собору (рис. 1, 1) та на схід від залу камерної та органної музики (колишній костел Святого Антонія) (рис. 1, 2). В археологічних дослідженнях брали участь студенти Рівненського державного гуманітарного університету та Рівненського інституту слов'янознавства КСУ.
   Розкоп № 1 на площі Короленка розмірами 28x20 м знаходився між Будинком одягу та вул. Соборною і був зорієнтований довгими сторонами з півдня на північ. Як свідчать історико-топографічні дослідження, у середньовіччі тут знаходилося підвищення на правому березі одного з рукавів р. Усті (чи штучного рову), який захищав місто зі сходу і півночі. Цей рукав річки проходив на схід від сучасного будинку на площі Короленка, № 2 і далі продовжувався на північ вздовж вул. С Петлюри, а в районі вул. І. Мазепи різко повертав на північний захід і з'єднувався із основним руслом Усті.
   Стратиграфію нашарувань в розкопі № 1 подаємо за профілем східної стінки біля південного краю розкопу: 1) від денної поверхні до глибини 0,9-1 м виявлені підсипки ґрунту, перемішаного з будівельним сміттям XX ст.; 2) під ними до глибини 1,3-1,5 м залягає чорний м'який ґрунт, насичений великою кількістю речових знахідок XV-XIX ст., з ним пов'язані котловани підвальних частин будівель, рештки фундаментів і фрагменти цегляних стін будинків; 3) нижче простежено шар ґрунту завтовшки 0,4-0,5 м, чорний, однорідний, слабо насичений знахідками, в ньому знайдено уламки слов'янських ліпних і гончарних посудин, кістки тварин; 4) передматериковий шар має товщину 0,2-0,3 м; 5) материк - жовтий лесоподібний суглинок залягає на глибині 2,0-2,2 м.
   Культурний шар та досліджені об'єкти на цій ділянці репрезентують кілька історичних епох: ранньослов'янські пам'ятки другої половини І тис. н. є. та періоду Київської Русі ХІІ-ХШ ст., міську забудову литовсько-польської доби XV-XVIII ст. і XIX - початок XX ст. (рис. 2).
   До найбільш раннього часу належать знахідки слов'янського посуду другої половини І тис. н. є. Горщик празько-корчакської культури вдалося реконструювати (рис. 3). Це ліпна посудина заввишки 23,5 см, із вертикальними вінцями, опуклими плічками і конічним тілом. Поверхня посудини горбкувата, загладжена віхтем трави, у глиняному тісті домішка шамоту. За формою і технологічними особливостями виготовлення горщик датований VI-VII ст.
   Ліпний посуд культури типу Луки-Райковецької (рис. 4, 1,2) має у глиняному тісті домішки шамоту та жорстви, поверхня коричневого кольору, горбкувата, шорстка. Частина горщиків сформовані вручну і підправлені на гончарному крузі (рис. 4, 3, 10), їх поверхня сірого чи коричневого кольору, загладжена, у глиняному тісті домішки жорстви або ж кварцового піску. Інші посудини виготовлені на гончарному крузі (рис. 4, 4-6). Технологічні особливості виробів та профілювання вінець дозволяють датувати їх ІХ-Х ст.
   Пізніше ця ділянка була використана для захоронень. Досліджено 16 ґрунтових поховань та виявлено розрізнені кіски скелетів ще кількох похованих. На могильнику переважна більшість поховань здійснена за християнським обрядом: покійників клали випростаними на спині, вони орієнтовані головою на захід та на північний захід. Однак, є група поховань, орієнтованих головою на північ (№ 6, 8) та північний схід (№ 4). У більшості похованих обидві руки зігнуті в ліктях і покладені кистями на грудях чи на живіт. У чотирьох випадках руки витягнуті вздовж тіла. У жодному похованні не виявлено слідів деревного тліну і залізних цвяхів, якими скріплювали домовини. Три поховання дитячі (№ 1, 4, 7), інші належали дорослим чоловікам і жінкам. В одному похованні (№ 3) було покладено жінку з дитиною. Дно могильних ям знаходилося нарізній глибині: від 1,7-1,8 м від рівня сучасної денної поверхні (№ 1, 7) до 2-2,25 м.
   Супроводжуючий інвентар виявлено у двох похованнях чоловіків і двох жіночих похованнях. З огляду на це наводимо їх опис.
   Поховання № 5 (кв. 3-г) виявлене на глибині 1,7-1,85 м. Чоловік 40-50 років похований випростаним на спині, головою на захід, із відхиленням на північ близько 30°, руки витягнуті вздовж тіла. Кістяк поруйновано перекопом, так що були відсутні кістки гомілки і стопи. У районі пояса біля кисті правої руки лежали залізні ніж і кресало (рис. 5, 1, 2), вище на 0,1 м від скелета, над грудною кліткою лежали залізний предмет (уламок леза ножа - ?) і кістяна ручка від ножа (рис. 5, 3).
   Поховання № 6 (кв. 14-15-д) виявлене на глибині 1,65-1,8 м. Чоловік 35-45 років похований випростаним на спині, головою на північ, руки витягнуті вздовж тіла, ліва злегка зігнута у лікті. На правому плечі, в місці з'єднання плечової кістки і ключиці, лежала залізна фібула (рис. 5,6). В районі пояса, над крижовою кісткою виявлено залізне кільце (рис. 5, 5), на правій тазовій кістці знайдено залізний ніж (рис. 5, 8), на лівій тазовій кістці лежали залізні кільце і кресало з кременем (рис. 5, 4,7,9).
   Поховання № 13 (кв. 13- 14-є) виявлене на глибині 1,8 м. Простежено контури могильної ями чотирикутної форми із округленими кутами. Жінка похована випростаною на спині. Головою на захід, із незначним відхиленням на північ, руки зігнуті в ліктях і складені в районі грудної клітки. В районі черепа виявлено бронзові дротяні скроневі кільця: чотири прикраси біля лівої скроні (рис. 5,10); два цілі кільця та фрагмент третього біля правої скроні (рис. 5, 11).
   Поховання № 15 (кв. Ю-з) виявлене на глибині від 2,1 м до 2,2 м. Жінка похована випростаною на спині. Збереглися череп і грудна клітка з плечовими кістками, нижня частина скелета зруйнована котлованом будівлі XVI-XVII ст. На черепі виявлено дротяне скроневе кільце (рис. 5,12), в районі шийних хребців знайдено скляну намистину, вкриту позолотою (рис. 5,13).
   Кресало з поховання № 5 калачеподібне з язичком з внутрішньої сторони ударного леза, відноситься до типу, який у Новгороді датується Х-ХІ ст. [2, с 99-100]. На відміну від Новгорода, на території Південної Русі, зокрема у кочівників, такі кресала продовжували побутувати у XII-XIV ст. [1, с 68; 4, с. 240]. На території Білорусі вони використовувалися також в наступні століття [5, с 270].
   Кресало із поховання № 6 овальне, у нього робочими були обидві зовнішні сторони, вони масивні, округлі у перетині. У Новгороді такі вироби використовували з XIII до XV ст. включно [2, с 101]. Подібні кресала є серед Білоруських старожитностей XIV-XVII ст. [5, с 270].
   Як бачимо, за інвентарем із чоловічих поховань могильник датується досить широко, від XII до XVII ст. Уточнити час захоронень дозволяють знахідки із жіночих поховань. Прості дротяні скроневі кільця на один і півтора оберти переважають серед прикрас в підкурганних захоронениях давньоруського часу на території України. До масового типу прикрас того ж часу відносяться також золотоскляні намистини [3, с 44]. Відмітимо, що в культурному шарі зібрано поодинокі уламки гончарних горщиків ХІІ-ХШ ст. (рис. 4, 7-9), які, вірогідно, слід пов'язати з періодом функціонування могильника. Враховуючи це, виявлені захоронения датуємо ХІІ-ХІІІ ст.
   Розкоп № 2 знаходився по вул. Шкільній, № 69, за 20 м на схід від будівлі колишнього костелу. У ході досліджень встановлено, що в давнину це була відносно рівна ділянка на високому правому березі р. Усті. В розкопі виявлені культурні шари та об'єкти доби неоліту, рубежу ер, ранньослов'янського поселення X ст. За литовсько-польської доби ділянка використовувалась як кладовище.
   До слов'янського поселення віднесено два житла (№ 2, 4), господарську будівлю № 5 і яму № 1. Всі будівлі були розташовані в один ряд, з півночі на південь, орієнтовані стінами за сторонами світу (рис. 6).
   Житло № 2 - напівземлянка майже квадратної форми, розмірами 3,3x3,4 м, заглиблена в материк на 0,4-0,5 м. У південно-західному куті знаходилась піч-кам'янка. В тому ж куті, за межами котловану досліджено залишки двох частково зруйнованих печей, вирізаних за межами котловану в материковому суглинку (так званих нішоподібних). Вони були влаштовані біля західної і південної стінок. Ці нішоподібні печі використовували раніше, ніж піч-кам'янку. В трьох кутах котловану простежено вертикальні ніші, які свідчать про зрубну конструкцію стін житла. Серед знахідок із житла - уламки гончарних горщиків X ст. і точильні камені (рис. 7).
   Житло № 4 - напівземлянка прямокутної форми, розмірами 3,6x4 м, заглиблена в материк на 0,5-0,6 м. У північно-західному куті знаходилась піч-кам'янка. За межами північної стінки котловану, біля північно-східного кута було вирізано в материку нішоподібну піч, яка збереглася повністю. Вона мала овальний черінь розмірами 1,1x0,9 м і напівсферичне склепіння заввишки 0,4 м. В кутах і в центрі котловану виявлено стовпові ями, вони свідчать про те, що житло мало каркасно-стовпову конструкцію стін. Житло датоване X ст.
   Будівля № 5 функціонувала одночасно із житлами № 2, 4. Вона мала прямокутний котлован розмірами 2,6x2 м, заглиблений в материк на 0,7-0,8 м. За межами котловану, біля західної і східної стінок були збудовані дві нішоподібні печі. Краще збережена (східна) піч мала овальний у плані черінь діаметром до 1,25 м.
   Перші археологічні розкопки в центральній частині м. Рівного дали цікаві матеріали для вивчення різних періодів заселення цієї території давньою людиною та дослідження початкових етапів формування середньовічного міста. Хибною виявилась концепція краєзнавців, що поселення тут починає формуватися тільки після татаро-монгольського погрому в другій половині XIII-XIV ст.
   Здобуті археологічні джерела свідчать, що слов'яни заселили береги р. Усті в районі площі Короленка вже у VI-VII ст. У ІХ-Х ст. в центральній частині міста існувало кілька поселень, одне з них знаходилось поблизу залу камерної та органної музики. Виявлений на площі Короленка ґрунтовий могильник вказує, що поселення існувало і в ХІІ-ХШ ст., хоча місце його розташування поки що залишається не визначеним. Новий підйом поселення починається з другої половини XV - початку XVI ст., коли Рівне отримало магдебургське право. Ділянку міської забудови XV-XVIII ст. досліджено на площі Короленка.

Джерела та література

1. Андрух С. И., Ельников М. В., Тощев Г. Н. Раскопки на могильнике Мамай-Гора II Археологічні відкриття в Україні 1999-2000 pp. - Київ, 2001. - С 68-69.
2. Колчин Б. А. Железообрабатывающее ремесло Новгорода Великого // МИА. - 1959. - № 65. - С 7-120.
3. Моця А. П. Погребальные памятники южнорусских земель ІХ-ХШ вв. - Киев: Наукова думка, 1990.
4. Назаров О. В., Квітницький М. В., Шляховий К. В. Поховання кочівника золотоординського часу біля с. Покровське // Археологічні дослідження в Україні 2003-2004pp. - Запоріжжя: “Дике Поле”, 2005. -С. 238-240.
5. Сагановіч Г. М. Прылады працы і побытовыя рэчы. Асартымент, тьіпалогія, хранологія II Археалогія Беларусі. Т. 4. Помнікі XIV-XVIII ст. ст. - Мінськ: “Беларуская навука”, 2001. - С 260-277'.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com